Облік кредитних операцій

Зміст

Вступ

1. Економіко-теоретичні засади кредитних відносин

1.1 Економічна сутність кредитних операцій

1.2 Нормативно-законодавче регулювання обліку кредитних операцій

2. Облік кредитних операцій

2.1 Облік довгострокових позик

2.2 Облік короткострокових кредитів

3. Узагальнення обліку кредитних операцій. Зарубіжний досвід

Висновки

Література

Вступ

Створення дійової системи кредиту й кредитних відносин є невід'ємною складовою ринкової трансформації економіки. Цей процес виявився складним і суперечливим. Україна почала формувати кредитну систему на тій базі, яка існувала при адміністративно-командній системі й була пов'язана з централізованим розподілом кредитних ресурсів, пільговим кредитуванням, кредитними обмеженнями тощо. Все це робило кредит і кредитні відносини недосконалими й неефективними. Замість подолання цих недоліків глибока економічна криза, спад виробництва зумовили кризу неплатежів, що підривало корінні принципи кредиту, позбавляло його активного впливу на розвиток економіки. Справа дійшла до того, що неповернення кредитних сум стало досить поширеним явищем, яке спричинило появу величезних сум кредиторської заборгованості, що перетворювало кредит на свою протилежність – безповоротне фінансування, тобто повністю вихолощувало зміст цієї економічної категорії.

Перехід України на етап макроекономічної стабілізації та економічного зростання з новою силою підкреслив необхідність і велику роль кредиту у розширеному відтворенні, без чого неможливий нормальний кругообіг капіталу, ефективне економічне зростання. Для цього потрібно, перш за все, подолати ті викривлення, які траплялися при використанні кредиту, забезпечити повне й послідовне здійснення принципів кредиту в господарській практиці.

Разом з тим, перехід до ринкової економіки пред'явив нові вимоги до теорії кредиту й кредитних відносин. Оскільки трансформаційний період відрізняється від розвинутої ринкової економіки, то вкрай важливо розкриття його своєрідності та визначення місця й ролі кредиту в процесі ринкової трансформації економіки. До того ж виявились істотні недоліки у трактуванні кредиту та кредитних відносин. Навіть у кращих підручниках сутність кредиту зводиться до передачі в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності, а кредитні відносини наділяються надто загальними характеристиками: добровільні й рівноправні, не змінюють власника цінностей, пов'язані з рухом вартості, але не є еквівалентними, хоча вони передбачають платність. І найбільше, що відзначається, - це їхня здатність забезпечувати зростання вартості, тобто її капіталізацію. Досвід незаперечно свідчить, що розробка теорії кредиту й кредитних відносин потребує обґрунтування методологічних підходів до розкриття кредиту як системного явища, глибокої й складної економічної категорії, пов'язаної з усією системою суспільно-виробничих відносин.

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.

Заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком...

Тому лише досконала, гнучка організація грошових розрахунків може забезпечити таку діяльність підприємства, яка б відповідала поставленій меті. Звісно, це не єдина умова успішного існування підприємства. Серед інших можна виділити такі, більш глобальні чинники: грошово-кредитна політика держави, фіскальна, бюджетна політики і взагалі фінансове становище держави.

Багатоманітність суб'єктів взаємовідносин підприємства по розрахунках з кредиторської заборгованості, з врахуванням різного механізму правового регулювання і організаційних схем здійснення, свідчить про складність проблеми ефективного управління нею. Дійсно, поточний фінансовий добробут підприємства в значній мірі залежить від того, наскільки своєчасно воно відповідає за своїми фінансовими зобов'язаннями.

Значну питому вагу в складі джерел коштів підприємства мають позикові кошти – зобов’язання підприємства, його кредиторська заборгованість.

Кредиторська заборгованість – це найвагоміша частина зобов’язань підприємства, яка включає як поточні так і довгострокові зобов’язання. Це розрахунки підприємства з постачальниками, підрядниками, працівниками, банком, страховими компаніями.

Проблема організації грошових розрахунків підприємства досить актуальна в теперішніх умовах - в умовах кризи неплатежів, низької платіжної дисципліни більшої частини господарюючих суб’єктів.

У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених економістів: Голова С.Ф., Бутинця Ф.Ф., Ткаченко Н.М., Шаманської В.М, та ін., національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші інструктивні вказівки і рекомендації Міністерства фінансів України, облікові дані підприємства.

Мета курсової роботи – узагальнення теоретичних аспектів обліку кредитних операцій.

Задачі курсової роботи:

1. Визначення сутності кредитних операцій підприємства;

2. аналіз нормативно-правової бази обліку кредитних операцій;

3. вивчення обліку довгострокових позик та короткострокових кредитів;

4. узагальнення інформації, та аналіз зарубіжного досвіду;

1. Економіко-теоретичні засади кредитних відносин

1.1 Економічна сутність кредитних операцій

Кредит- економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.

Під терміном "кредит" розуміють грошові кошти і матеріальні цінності, передані у користування на визначений строк і під відсотки.

Прийнято виділяти такі види кредиту:

фінансовий (в кредит даються грошові кошти);

товарний (в кредит продаються матеріальні цінності);

інвестиційний, податковий;

кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики (наприклад, під облігації або векселя).

За об’єктами:

Товарний кредит – Надається одним господарюючим суб'єктом іншому в ході здійснення господарської діяльності у вигляді продажу товарів (продукції, робіт, послуг) з відстрочкою платежу.

Лізинговий - Відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна.

Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктом лізингу може бути рухоме і нерухоме майно, суб'єктами можуть бути лізингодавець (суб'єкт господарювання - власник об'єкту лізингу), користувач (суб'єкт, що користується об'єктом лізингу з правом придбання власності і розпорядження даним об'єктом в рамках, встановлених угодою), виробник (суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво або продаж товарно-матеріальних цінностей).

Грошовий - надається в національній або іноземній валюті в порядку, передбаченому чинним законодавством.

За суб’єктами:

Комерційний - Це товарна форма кредиту, що визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єктами підприємницької діяльності. Учасники кредитних відносин (при комерційному кредиті) самостійно регулюють розрахунки і можуть використовувати векселі та інші боргові зобов'язання. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути продані товари, виконані роботи, надані послуги, по відношенню до яких продавцем (виконавцем) надається відстрочка платежу. У випадку оформлення комерційного кредиту з використанням векселя, інші угоди по наданню кредиту не укладаються. Погашення комерційного кредиту може здійснюватись шляхом погашення векселя боржником; передачі векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ), відповідно до чинного законодавства; переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Якщо договір про надання банківського кредиту не передбачає використання векселя, то погашення такого кредиту здійснюється на умовах, обумовлених цим договором. Не визнаються комерційним кредитом форвардні та ф'ючерсні операції з продукцією сезонного виробництва чи цінними паперами та валютними цінностями, а також операції з товарними та валютними опціонами, які передбачають перехід права власності на таку продукцію (цінні папери та валютні цінності) в момент здійснення рахунків по форвардних, ф'ючерсних чи опціонних договорах.

Банківський - надається суб'єктам кредитування всіх форм власності на умовах тимчасового користування, обумовлених кредитним договором. Основними принципами є:

- забезпеченість,

- поверненість,

- дотримання строків,

- цільове використання.

Консорціумний - надається позичальнику банківським консорціумом наступними способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам підприємницької діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Споживчий - надається торговельними підприємствами у вигляді товарів, проданих в кредит (з відстрочкою платежу), а також банками дія купівлі споживчих товарів та оплати послуг.

Об'єкт споживчого кредиту - товари довгострокового користування, послуги при продажу товарів в кредит або грошові кошти. Виступає в товарній та грошовій формі.

Різновидність споживчого кредиту - позика на придбання або будівництво житла (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.93 р. № 483 "Про сприяння індивідуальному житловому будівництву за рахунок надання державного довгострокового пільгового кредиту", а також Положення про порядок надання державного довгострокового кредиту індивідуальним будівникам (затверджено наказом Міністерства фінансів. Міністерства економіки. Міністерства по справах будівництва та архітектури від 05.04.93 р. №' 59/89/129)).

Споживчий кредит надається фізичним особам - резидентам України тільки в національній грошовій одиниці України для придбання товарів тривалого користування і послуг. Споживчий кредит погашається в розстрочку, якщо інше не передбачене договором.

Строк кредиту встановлюється в залежності від мети кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, але не більш, ніж на 10 років з дня його надання.

За строками користування:

Короткостроковий - до 1 року. Проценти за його використання розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або оплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту і процентів за його користування (якщо інше не передбачено кредитним договором). Короткострокові позики можуть надаватись банками у випадку тимчасових фінансових ускладнень, що виникають у зв'язку з витратами виробництва (обігу), не забезпеченими надходженням коштів у відповідному періоді: наприклад, на відновлення оборотних засобів; погашення заборгованості по заробітній платі; тимчасові потреби підприємства; для сезонних запасів сировини, матеріалів, палива та ін.; для покриття витрат виробництва сезонного характеру; для покриття витрат по незавершеному виробництву, коли розрахунки з замовником здійснюються після повного завершення робіт; для запасів товарно-матеріальних цінностей тощо.

Середньостроковий - до 3 років. Надаються для оплати обладнання, поточних потреб, на фінансування капітальних вкладень.

Довгостроковий - Більше 3 років, які надаються під забезпечення заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантією, дорученням. Можуть надаватись для формування основних засобів, на капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних засобів, на нове будівництво, на приватизацію, тощо.

Прострочений - кредит, по якому закінчився строк повернення, встановлений в кредитному договорі між банком та позичальником, а позичені кошти при цьому не повернені останньому.

Відстрочений - Кредит, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату.

Відстрочка погашення кредиту оформлюється додатковою угодою до основного кредитного договору та супроводжується, як правило, встановленням більш високої процентної ставки. До відстрочених кредитів відносяться пролонговані кредити.

По забезпеченості:

Забезпечений заставою - предметом застави можуть бути майнові права, цінні папери, інше майно.

Ломбардний - Гарантується високоліквідним забезпеченням (наприклад, ювелірні вироби, цінні папери), які можуть бути легко продані у разі непогашення кредиту.

Іпотечний - надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами іпотеки можуть бути іпотечні банки або іпотечні компанії. Позичальниками можуть бути юридичні і фізичні особи, що мають у власності об'єкти іпотеки або доручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будівлі, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника. Об'єкти іпотеки не повинні бути заставою по інших угодах.

Гарантії - розрізняють гарантії банків грошовими коштами та майном третьої особи.

З іншим забезпеченням - доручення страхової компанії.

Не забезпечений (бланковий) - Надасться комерційним банком тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна або інших видів забезпечення) і тільки під зобов'язання повернення кредиту. Бланковий кредит видається під підвищені проценти надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і авторитет в банківських колах.

За ступенем ризику:

Кредитна лінія угода банка - кредитора надати кредит в майбутньому в розмірах, що не перевищують раніше обумовлені розміри, на визначений строк без додаткових спеціальних переговорів.

Овердрафт - кредит, що надається на поточний рахунок позичальника з стійким фінансовим станом на певний період часу для фінансування господарської діяльності підприємства.

За способами надання:

Одноразово - у визначений строк в повному розмірі.

В розстрочку - надається кількома платежами.

Достроково - за вимогою кредитора або за заявою позичальника.

За строками погашення: з регресією платежів - часткова оплата у визначені строки.

Після закінчення обумовленого періоду - обумовлений період (строк) зазначається у договорі (місяць, квартал). Класифікація форм кредиту наведена на рисунку 1.1

Кредиторська заборгованість характеризує найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових ресурсів, який формується за рахунок різних джерел. Нарахування коштів по різним видам цих рахунків проводяться підприємством щоденно, по мірі здійснення поточних господарських операцій, а погашення зобов'язань по цій внутрішній заборгованості - у визначені (установлені) терміни в діапазоні до одного року [51]. Тому з моменту нарахування коштів, що входять до складу кредиторської заборгованості, уже не є власністю підприємства, а лише використовуються їм до настання терміну погашення зобов'язань. Як форма позикового капіталу, використовуваного підприємством у процесі своєї господарської діяльності, кредиторська заборгованість характеризується наступними основними особливостями:

1. Кредиторська заборгованість є для підприємства безкоштовним джерелом використовуваних позикових засобів. Як безкоштовне джерело формування капіталу вона забезпечує зниження не тільки позикової його частини, але і усієї вартості капіталу підприємства.


Рис. 1.1 Класифікація форм кредиту


2. Розмір поточної кредиторської заборгованості, виражений у днях її обороту, впливає на тривалість фінансового циклу підприємства. Він впливає деякою мірою на необхідний обсяг засобів для фінансування оборотних активів.

Чим вище відносний розмір кредиторської заборгованості, тим менший обсяг засобів (за інших рівних умов) підприємству необхідно залучати для фінансування своєї поточної господарської діяльності [53].

3. Сума формованої підприємством кредиторської заборгованості знаходиться в прямої залежності від обсягу господарської діяльності підприємства, у першу чергу - від обсягу виробництва і реалізації продукції. З ростом обсягу виробництва і реалізації продукції зростають витрати підприємства, що нараховуються в складі його кредиторської заборгованості, а відповідно збільшується загальна її сума, і навпаки. Тому при незмінному коефіцієнті фінансового лівериджу розвиток операційної діяльності підприємства не збільшує його відносну потребу в кредиті за рахунок росту позикового капіталу, сформованого за рахунок кредиторської заборгованості [32].

4. Прогнозований розмір кредиторської заборгованості по більшості видів носить лише оцінний характер. Це зв'язано з тим, що розміри багатьох нарахувань, що входять до складу кредиторської заборгованості, не піддаються точному кількісному розрахунку в зв'язку з невизначеністю багатьох параметрів майбутньої господарської діяльності підприємства.

5. Розмір кредиторської заборгованості по окремих її видах і по підприємству в цілому залежить від періодичності виплат (погашення зобов'язань). Періодичність цих виплат регулюється державними нормативно-правовими актами, умовами контрактів з господарськими партнерами і лише незначна їхня частина - внутрішніми нормативами підприємства. Цей високий ступінь залежності періодичності виплат (а відповідно і розмірів нарахувань) по окремих рахунках, що входить до складу кредиторської заборгованості, від зовнішніх факторів визначає низький рівень регулювання цього джерела позикових засобів у процесі фінансового менеджменту.

Перераховані особливості кредиторської заборгованості необхідно враховувати в процесі управління нею.

Основною метою управління поточною кредиторською заборгованістю підприємства є забезпечення своєчасного нарахування і виплати коштів, що входять у її склад.

На перший погляд, забезпечення своєчасності виплат нарахованих коштів суперечить фінансовим інтересам підприємства: затримка у виплаті цих коштів приводить до росту розміру кредиторської заборгованості підприємства, а отже знижує потребу в кредиті і зменшує середньозважену вартість капіталу. Однак з позицій загальноекономічних інтересів розвитку підприємства така затримка виплат несе набагато більший обсяг негативних наслідків.

Позиковий капітал формує зобов'язання підприємства.

Згідно МСБО зобов'язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Серед зобов'язань основне місце займає позиковий капітал, тобто фінансові зобов'язання. Він включає:

- довгостроковий позиковий капітал – довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти;

- короткостроковий позиковий капітал – короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, кредиторська заборгованість, інші короткострокові зобов'язання.

Так, затримка виплати заробітної плати персоналу знижує рівень матеріальної зацікавленості і продуктивності праці працівників, приводить до росту плинності кадрів (причому в першу чергу звільняються, як правило, найбільш кваліфіковані працівники). Затримка виплати податків і податкових платежів викликає ріст штрафних санкцій, погіршує діловий імідж підприємства, знижує його кредитний рейтинг. Затримка виплат внесків по страхуванню чи майна особистому страхуванню може викликати у виді відповідної реакції відповідну затримку виплат підприємству сум страхових відшкодувань.

Тому з позицій стратегічного розвитку своєчасна виплата коштів, нарахованих у складі поточної кредиторської заборгованості, приносить підприємству більше економічних переваг, чим свідома затримка цих виплат.

Організація розрахунків з постачальниками і підрядниками повинна забезпечити:

- своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;

- попередження прострочення кредиторської заборгованості.

Кредиторська заборгованості підприємства виникає внаслідок безготівкових розрахунків з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами, тощо. Виникнення кредиторської заборгованості обумовлено не співпаданням моменту відвантаження готової продукції, виконання робіт, послуг, одержання товарно-матеріальних цінностей, нарахування зарплати і платежів з моментом їх оплати. Значні розміри кредиторської заборгованості призводять до перерозподілу обігових коштів.

Кредиторська заборгованість - це результат важкого фінансового становища підприємства через брак коштів, затримку платежів різними організаціями і особами.

1.2 Нормативно-законодавче регулювання обліку кредитних операцій

Правові засади організації грошових розрахунків в господарстві України визначені в законах “Про банки та банківську діяльність”, в нормативних документах Національного банку України, Положеннях та стандартах бухгалтерського обліку.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року із змінами. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. В ньому подається визначення ряду термінів, сфери дії, цілі, принципи обліку тощо. Так мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Основи нової системи бухгалтерського обліку закладені в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та конкретизовані у відповідних Положеннях


8-09-2015, 14:48


Страницы: 1 2 3
Разделы сайта