Зміст
Вступ
Розділ 1. Україна та Федеративна Республіка Німеччина в сучасній системі міжнародних відносин
1.1 Стан і перспективи двосторонніх відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина
1.2 Договірно-правова база двосторонніх відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина
Розділ 2. Міждержавне співробітництво України і Федеративної Республіки Німеччина в соціокультурній сфері (на прикладі Гете-Інституту)
2.1 Діяльність Гете інституту як однієї з провідних установ наукової, просвітницької та культурної діяльності в Україні
2.2 Роль менеджера соціокультурної діяльності у зміцненні міжнародних зв’язків між країнами
Висновки
Список використаних джерел
Додаток
Вступ
Актуальність дослідження. Українсько-німецькі відносини посідають важливе місце у національній історії двох країн та загальноєвропейському історичному процесі. Федеративна Республіка Німеччина, одна з найбільш економічно розвинених країн світу, є головним торговельним та інвестиційним європейським партнером України, завдяки чому створено надійний фундамент двосторонньої взаємодії.
Актуальність теми визначається як науково-пізнавальними, так і практичними чинниками. Винятковий науковий інтерес, зокрема, становить вивчення унікального німецького досвіду демократичної трансформації, на який має сформуватися попит української суспільної практики, що з різним ступенем успішності розв’язує проблеми становлення правової держави та створення функціональних механізмів соціальної ринкової економіки.
Використання значного політичного, економічного та культурного потенціалу ФРН на користь національним інтересам України належить до перспективних завдань української зовнішньої політики. Зважаючи на вагому роль ФРН у Європейському Союзі, Україна зацікавлена в поглибленні співпраці з Німеччиною в усіх сферах, які вирішальним чином впливають на реалізацію стратегічного завдання поетапної інтеграції України до Європейського Союзу. Саме тому комплексне вивчення двостороннього співробітництва, аналіз його стану та якості, визначення пріоритетних напрямів, форм і з’ясування перспектив їхнього подальшого розвитку з точки зору нагальних потреб України, має важливе значення як для української історичної науки, так і для формування політики подальшої співпраці між Україною та ФРН.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 1991–2010 роки – цілком завершений, на думку автора, історичний період, критеріями визначення якого є культурна, політична та економічна історія України та Німеччини. Нижня хронологічна межа обумовлена розгортанням в Україні вирішального етапу формування поки що неконсолідованої демократії, що визнається документами Європейського Союзу. Верхня межа визначена зміною формату двосторонньої співпраці, ознакою чого стала потреба у наповненні конкретним змістом пріоритетних напрямів взаємодії. Упродовж 1991-2010 рр. Німеччина перебувала під управлінням коаліції соціал-демократів та партії зелених, а у листопаді 2005 р. за результатами дострокових виборів утворилася "велика коаліція" провідних політичних партій – християнських демократів, соціал-демократів та баварського християнсько-соціального союзу. Історичне завдання обох коаліцій полягало у трансформації соціального ринкового господарства ФРН та його адаптації до імперативів європейської інтеграції та глобалізації. Визначені хронологічні межі є змістовними для дослідження трансформаційних процесів різних типів, які відбуваються в України та Німеччині.
Мета курсової роботи полягає у з’ясуванні особливостей розвитку українсько-німецького співробітництва в умовах внутрішніх суспільних трансформацій із визначенням його ефективності, проблем та подальших перспектив. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
- з’ясувати причини взаємної зацікавленості України та ФРН у розвитку двостороннього співробітництва;
- проаналізувати зміст і основні форми міждержавних політичних зв’язків, виявити їхню результативність і спрогнозувати перспективи на найближче майбутнє;
- охарактеризувати стан та основні тенденції двостороннього економічного співробітництва;
- розкрити роль німецької технічної допомоги у процесі здійснення ринкових реформ в Україні;
- визначити ключові пріоритети, результати і перспективи двосторонньої інвестиційної взаємодії;
- вивчити стан і перспективи розвитку таких сфер культурної взаємодії між Україною та ФРН, як наука, освіта і мистецтво;
- узагальнити чинники, які впливають на формування іміджу України у ФРН у контексті європейської перспективи.
- виявити основні проблеми, які перешкоджають ефективному розвитку взаємовигідного українсько-німецького співробітництва, визначити їх характер та окреслити шляхи подолання;
Об’єктом курсової роботи є спільні інтереси, зміст і форми співпраці України та Федеративної Республіки Німеччини.
Предметом курсової роботи є розвиток українсько-німецького співробітництва у політичній, економічній та культурній сферах упродовж конкретно визначеного хронологічного періоду.
Структура роботи обумовлена метою, завданнями та характером дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Розділ 1. Україна та Німеччина в сучасній системі міжнародних відносин
1.1 Стан і перспективи двосторонніх відносин між Україною та Федеративною Республікою Німеччина
Німеччина та Україна уже багато років поспіль тісно пов'язані між собою не надто інтенсивними двосторонніми стосунками. Попри це всередині Європейського Союзу Німеччина — це важливий і надійний партнер України. Федеративна Республіка Німеччина є як одним із найбільших інвесторів, так і одним з найважливіших торговельних партнерів України. Німецькі політичні фонди здійснюють інтенсивну проектну роботу в Україні з українськими партнерами. Зокрема через Німецький Фонд міжнародного правового співробітництва Німеччина надає сприяння численним проектам у сфері правового консультування
Порівнюючи з іншими західними державами, Німеччина почала приділяти Україні значно більше уваги ще тоді, коли на офіційному рівні про її державну незалежність ще навіть не йшлося. Бонн був першою столицею Заходу, яка відкрила Генеральне консульство своєї держави у Києві 1 серпня 1989 р. Після проголошення незалежності України Німеччина у числі перших держав світу 26 грудня 1991 р. визнала нашу країну. Першим серед зарубіжних керівників, які відвідали Україну з офіційним візитом, був тогочасний віце-канцлер ФРН Г.-Д.Геншер. Дипломатичні відносини між незалежною Україною та об’єднаною Німеччиною офіційно було встановлено 17 січня 1992 р. Послом у нашій країні був призначений відомий дипломат граф Хеннеке фон Бассевітц, перший в Україні посол іноземної держави. Його наступником на цьому посту пізніше став д-р А.Арно, а в березні 1996 р. послом у нашій країні був призначений Е.Гайкен, який перебуває на цій посаді й по сьогодні. Таким чином, закладалася першооснова співпраці, в якій була взаємозацікавленість.
Продовжуючи розвиток контактів по висхідній у квітні 1991 р. відбувся офіційний візит Голови Верховної Ради України Л.М.Кравчука до ФРН, у ході якого відбулися зустрічі з Федеральним канцлером Г.Колем та членами Бундестагу. У грудні того ж року ФРН відвідав міністр закордонних справ України А.Зленко. Ці перші контакти дали змогу з’ясувати вихідні моменти співпраці й намітити перспективи [15, с. 22].
Федеративна Республіка Німеччина однією з перших серед країн Заходу визнала незалежну Україну. Це було 26 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між Україною і ФРН встановлені 17 січня 1992 р.
Федеративна Республіка Німеччина офіційно представлена в Україні вже майже 20 років, коли у 1989 році було відкрито перше Генеральне консульство. У січні 1992 році невдовзі після здобуття незалежності України, послідувало відкриття Посольства.
Нині у німецькому представництві в Києві працюють пліч-о-пліч приблизно 60 німців і 120 українців. Ще одним проявом інтенсивних відносин між Німеччиною та Україною є почесні консул у Львові, з вересня 2003 року почесний консул у Донецьку, а з липня 2008 року в Одесі.
ФРН надавала значну підтримку Україні у відносинах з ЄС, НАТО, РЄ, Міжнародним валютним фондом (МВФ) та Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР). У 1995 р. у Німеччині з візитом перебував Президент України Л. Кучма, а в 1996 р. до Києва приїздив Федеральний канцлер Г. Коль. Керівниками двох держав було вироблено нову форму спілкування — проведення політичних консультацій на найвищому рівні, яким надано регулярного характеру. Особливої ваги така співпраця набула у зв'язку зі стратегічним вибором Української держави — на поглиблення співробітництва з ЄС і НАТО.
У дипломатичній практиці ФРН двосторонні політичні консультації на найвищому рівні є нечастим явищем. Німеччина вдається до такого механізму взаємодії лише з тими країнами, які офіційно проголошені стратегічними партнерами ФРН (Франція, Польща) або з державами, які посідають важливе місце у геополітичних пріоритетах Німеччини (Росія) [22, с. 68].
За підсумками візиту Г. Коля сторони підписали Угоду про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні; спільну Заяву Урядів ФРН та України про поглиблення співпраці у проведенні реформ в Україні; Угоду про співробітництво між Держтелерадіо України та другим каналом Німецького телебачення (ЦДФ) та ін. Сторони обмінялися історичними реліквіями, які опинилися в результаті війни на територіях обох країн. Німецька сторона передала 173 рідкісні книги, ікону XVIII ст., скіфське бронзове дзеркало; а українська сторона — 211 гравюр (у тому числі роботи Дюрера) з зібрання Дрезденської галереї. Федеральному канцлеру Г. Колю було присвоєно почесне звання доктора Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За визначенням Президента України, дружні відносини між Україною і Німеччиною стануть важливим внеском у справу зміцнення миру, стабільності та безпеки на континенті, своєрідним кроком у майбутню Європу, де Захід і Схід будуть лише географічними термінами і не символізуватимуть собою поділ на політичні табори.
Основу договірно-правової бази співробітництва у сфері культури складає Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво у галузі культури від 15 лютого 1993 р.
У сфері молодіжної політики та освіти діють такі угоди: Угода між Міністерством України у справах сім’ї та молоді та Федеральним міністерством у справах сім’ї, жінок та дітей Федеративної Республіки Німеччина про співробітництво у сфері молодіжної політики від 26 серпня 1993 р., а також Угода між урядом України і урядом Федеративної Республіки Німеччина про направлення німецьких викладачів у навчальні заклади України.
Найбільш широкомасштабними проектами у галузі культури упродовж останнього періоду стали Дні культури України в ФРН у 2000р., Німеччини в Україні у 2003 р. та у 2008 рр., а також Тиждень української культури в Баварії (м.Мюнхен) у червні 2008 р., та Тиждень української культури в Європа-парку (м.Руст. Баден-Вюртемберг) у жовтні 2008 р., Фестиваль українського кіно у землі Північний Рейн-Вестфалія, березень 2009, Фестиваль українського кіно в Баварії (вересень 2009 р.), Вечори української поезії у Берліні, червень 2009 р., перший український фестиваль у Берліні "Українале 2009" (липень 2009 р.), 14-й "Українікум" на базі Університету Грайфсвальд та Наукового коледжу Крупп (серпень 2009).
Плідна співпраця Посольства з "Bereznitsky Gallery", власницею якої є відома українська галеристка і мистецтвознавець Л.Березницька дала змогу на постійній основі реалізувати ряд важливих проектів, що, у свою чергу створило, фон для асоціативного виокремлення сучасної української школи малярства, дизайну та скульптури. Насамперед йдеться про виставку сучасних українських художників під назвою "Апартаменти".
Результатом співпраці Посольства з мерією м.Потсдам стало відкриття у вересні у приміщенні Старої ратуші м.Потсдам виставки українського художника О.Дубовика "Вино трансценденції".
З 25 вересня 2008 року по 1 жовтня 2009 року у приміщенні галереї "Уайт сквер геллері" пройшла виставка "Rapture", яка є спільним проектом згаданої галереї та Музею російського мистецтва Києва.
Упродовж останніх років у ФРН з гастролями перебували капели "Думка", яка здійснила дві постановки опери "Аїда" в м. Мангайм, а також рок-гурт "Гайдамаки" (лютий 2009), камерний хор"Хрещатик" (травень 2009) та капели "Піккардійська терція" (жовтень 2009), гурту "Воплі Відоплясова" (лютий 2010 р.).
На окрему увагу заслуговує проведення у вересні 2009 р. українського фольклорного фестивалю у Міжнародному музеї вітряків під відкритим небом м. Гіфхорн (Нижня Саксонія). Програма заходу включала концерт, презентацію української етнічної вишивки, навчальний курс із оздоблення великодніх писанок та різьби по дереву.
Кращому розумінню сучасної поезії молодих українських авторів покликані сприяти літературні вечори, які проводяться Посольством у співпраці з літературною майстернею "Літературверкштатт Берлін". Зокрема 16-18 червня 2009 р. пройшли творчі вечори української поезії за участю як українських поетів, так і вчених-славістів.
16 вересня 2009 р. у культовому в Берліні "Кафе-бургер" було організовано творчий вечір українського письменника Сергія Жадана.
З листопада 2009 року у Берліні відкрився "Український кіноклуб", який дедалі голосніше заявляє про себе і стає щораз популярнішим серед німецької молоді.
Результатом успішного розвитку співробітництва у галузі освіти стала підтримка Німеччиною України щодо її залучення до Болонського процесу. Активно розвивається співробітництво між університетами обох країн. Загалом між українськими ВНЗ та німецькими вищими школами існує біля 130 угод/домовленостей про співпрацю, до якої залучено 60 німецьких вищих шкіл та 44 українських ВНЗ і 15 дослідницьких установ. Створено Змішану комісію з питань культурного співробітництва.
Важливою широкомасштабною акцією стали Дні української культури, які пройшли у ФРН у листопаді 2000 р.
У Києві діє відділення Гете-Інституту. У березні 2000 р. відкрито українську програму радіопередач "Дойче Велле". 15-хвилинні випуски включають у себе новини з ФРН, новини з України та огляд преси. Планується збільшення часу трансляції.
Культурне співробітництво між Україною та ФРН розвивається також у рамках партнерства між містами. Нині такі зв'язки підтримують понад двадцять міст-партнерів, зокрема: Київ та Мюнхен, Київ та Лейпциг, Харків та Нюрнберг, Одеса та Регенсбург, Львів та Фрайбург, Запоріжжя та Обергаузен, Донецьк та Бохум.
Особливу увагу уряди обох країн надають розбудові партнерських відносин України з однією із найбільших й найрозвинутіших федеральних земель Німеччини – Баварією.
Правову основу для розвитку зв’язків створила Спільна заява про основні напрями партнерського співробітництва між Україною і Баварією (підписана в січні 1990 р.) [7, с. 132].
Двосторонні зв’язки плідно розвивалися в галузі науки, техніки й культури. В результаті у Мюнхені було відкрито український культурний центр і консульство МЗС України. Серед українсько-німецьких підприємств успішно працювали в сфері медичної техніки "Сіменс" – Київське ВО ім. Боженка – "Діма Мьобель" тощо.
Значним кроком на шляху зміцнення довіри і дружніх стосунків між двома народами і державами стало врегулювання питання про компенсаційні виплати українським громадянам - жертвам нацистських переслідувань у роки Другої світової війни.
Німецька сторона приділяє значну увагу впорядкуванню поховань полеглих в Україні німецьких військових і військовополонених. У вересні 1996 р. під Києвом відкрито перший такий цвинтар, у лютому 1998 р. - другий під Харковом, ведуться роботи на трьох інших.
Одним із важливих питань українсько-німецьких взаємин є співробітництво у справах громадян німецької національності, що мешкають в Україні. Починаючи з 1992 р., Федеральний уряд надав для підтримки німецької меншини в Україні понад 67 млн. марок. З метою врегулювання всього комплексу питань у вересні 1996 р. укладено Угоду про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні. Федеральний уряд Німеччини узгоджує з Урядом України свою допомогу німецькій меншині в Україні, яка нині спрямовується, головним чином, на покращання знання німецької мови та культури, збереження національної самобутності.
З 1945 р. в Мюнхені діє Український вільний університет - найстаріший у світі вищий учбовий заклад української діаспори.
У 1998 році в Києві було відкрито офіс Німецької служби академічних обмінів (DAAD) та укладено угоду про співробітництво між вищими навчальними закладами. Нині в німецьких університетах навчаються приблизно 4000 українців, а в українських університетах працюють 13 викладачів з Німеччини
Для сприяння вивченню німецької мови в Україні існують ще й такі проекти: після підписання угоди про відрядження викладачів (1997 року) з Німеччини було відряджено багато вчителів-мовників для викладання німецької мови в українських школах. За період з 1997 р. понад 1000 учнів отримали Німецький мовний диплом.
Поруч зі сприянням розвитку економічних контактів дуже важливим фактором є розвиток партнерських та побратимських стосунків між містами і школами. Можна також згадати про спортивну сферу. Ми маємо, так би мовити, "живий місток" у вигляді двох братів Віталія і Володимира Кличків. У цьому контексті можна назвати ще фігуристку Олену Савченко. І взагалі існує ціла група спортсменів, які розглядають обидві країни як плацдарм для розвитку своїх талантів. Те саме стосується й мистецтва.
Стає очевидним, що діючий формат співпраці між Україною та Німеччиною певним чином спрямований на молодь. Це є одним із елементів стратегії розвитку двосторонніх відносин.
Свого часу Україна обрала шлях на євроінтеграцію, і в цьому напрямі вже реалізовано чимало кроків, у тому числі, за допомогою Німеччини. Це все схоже на дуже довгу драбину, яку треба долати сходинка за сходинкою. Країни Європейського Союзу настільки зблизилися завдяки спільним правилам і законам, що приєднання до такого співтовариства не може відбуватися стрибком, а тільки поступово - щабель за щаблем.
Відносини між Україною та Німеччиною мають велике значення в абсолютно всіх сферах - політичній, економічній, культурній, науковій. Стабілізація демократії в Україні надасть нового імпульсу політичним відносинам між нашими державами.
У 2009 році було проведено дуже успішні дні німецької науки в Україні. Зараз у Німеччині навчається понад 9 тис. українських студентів. Можна сподіватися, що розвиток наукових відносин між Україною і західним зарубіжжям отримає новий імпульс при нинішньому уряді держави. Крім того, багато проектів із Німеччини присвячені підвищенню енергоефективності в Україні. Це дуже важлива царина в рамках нашої двосторонньої співпраці, яка активно розвиватиметься й надалі.
Відомо, що серед німецьких науковців є хороші знавці українських справ. Вони згуртовані в німецькій асоціації українців, головою яких був берлінський історик Г. Торке [28, с. 51]. Визначним центром німецької україністики є Кельн. Після проголошення незалежності України історик А. Каппелер (м. Кельн) написав нову популярну історію України німецькою мовою, яка знайшла значний попит. Про зростання інтересу до України, її історії і культури в Німеччині свідчить той факт, що під час літнього семестру 1996 року в Інституті славістики Мюнхенського університету імені Людвіга Максиміліана слухачам вперше був запропонований курс "Вступ в україністику" [17, с. 30]. Особлива заслуга в цьому належала докторові філології
9-09-2015, 02:33