На основі вищевикладеного ми приходимо до наступних висновків : вступаючи в нову еру кенотронної цивілізації, всесвітньої павутини і глобалізації економічних зв’язків, людство в той же час не тільки не позбулося старих конфліктів, а зіштовхнулося з новими, дивовижними їх проявами, у тому числі і з тим, що війни стають єдиною формою їхнього розв’язання. Цілком правомірним є людське бажання зрозуміти і пояснити їхню природу, їхню сутність.
Оскільки ми зіштовхуємося з феноменом, що важко описується засобами старої класичної науки з її усталеною методологією і уявленнями про предмет, суб’єкт і об’єкт дослідження, воно “не спрацьовує". У цій ситуації, на наш погляд, виправданим є звернення до „естетичного досвіду", що вибудовує, так чи інакше, образ учасників конфлікту, у першу чергу невидимого суперника, його психологію, його мотивацію. Інакше кажучи, створює те, що називається „поданням”, репрезентацією, що неповна, не самототожна, несамодостатня, але необхідна, як перший крок на шляху в незнане.
Література
1. Бодрійяр Ж. В тіні мовчазної більшості, чи кінець соціального // Ї. Незалежний культурологічний часопис. - 2002. - число 25.
2. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. - М., 2000.
3. Переосмысляя современность. Материалы международной конференции // Полис. - 2003., - №2.
4. Хомский Н. Новый военный гуманизм. Уроки Косова. - М., 2002.
5. Энштейн М. Заметки о четвёртой мировой // Звезда. - 2002. - № 3.
6. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство: пер. з нім. - Львів: Літопис, 2000. - 318 с.
7. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие. - М., 2000. - С.403-404.
8. Чередниченко О. Роздуми з приводу терористичного мегаакту В США 11 вересня 2001 року // Схід. - 2003. - № 1 (51). - С.86-90.
10-09-2015, 23:10