Коли ми відкриваємо, що пропозиція істинно, говорить Монтегю, те лише філософському прагматистові може спасти на думку в самоті його кабінету, що пропозиція очікувала цього моменту, щоб зробитися щирим або помилковим.
Прагматисти на це заперечують, зауважує Монтегю, що відповідність між судженням і реальністю не існує поза досвідом. На це ми відповідаємо ідеалістам, що, хоча факти не можуть спостерігатися поза досвідом, все-таки, коли вони спостерігаються в досвіді, вони виявляють всі ознаки незалежності від того досвіду, у якому вони сприймаються. І так само е справа з істиною, що є особливе відношення відповідності або згоди між фактами й судженнями про ці факти. Це відповідність не може бути виявлене поза тим досвідом, що їх підтверджує або спростовує. Але, раз відкриті в цьому досвіді, вони показують всі ознаки незалежності від нього.
Підбиваючи підсумок, Монтегю пише: "Вся природа й поводження речей виправдують висновок реаліста про те, що функція досвіду взагалі й перевірки особливо складається не в тім, щоб створювати речі... але скоріше в тім, щоб виявляти й розкривати їх для нас".
Якщо прагматисти заперечують, говорячи, що в такому випадку досвід робиться марним і не робить впливу на мир, то це твердження також спростовується дуже легко: досвід, сприйняття, пізнання безумовно впливають на мир, на речі. Яким образом? Вони дають можливість суб'єктові, що пізнає, впливати на них, пристосовувати їх, змінювати їх і використовувати для своїх потреб.
Література
1.Современная философия и наука: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей Запада. - М., 1996.
2.Лекторский В. А. Субъект, объект, познание. - М., 1980.
3.Куайн У. Слово й об'єкт. – К., 2000.
4.Патнэм Х. Розум, істина й історія. - К., 2002.
5.Поппер К. Логіка й ріст наукового знання. - К., 1983
10-09-2015, 23:14