Віртуальна реальність призвела до появи віртуального меморіалу як нового виду соціальної пам’яті. Інтернет сприяє створенню будь-якого двійника, якого не можливо відрізнити від оригіналу. Цей двійник може жити безмежно довго в комп’ютерних мережах. Першим таким проектом став проект "Автозображення" (Д. Роди), в якому порушується важлива проблема інформаційного суспільства - смерть та авторство в цифровому світі.
У підрозділі аналізується соціальна пам’ять як смерть й безпам’ятство в ситуації оцифрованої інформації. Аналіз соціальної пам’яті як дихотомії традиція/новація вказує на те, що нинішня конфігурація соціальної пам’яті є багатомірною і відбиває динаміку історичного часу. Стосовно соціальної пам'яті в контексті інформаційного суспільства її нова конфігурація означає, перш за все, полісемантичність її проявів, образів.
Одним із аналогів організації соціальної пам’яті в умовах інформаційного суспільства є книга, написана так, що її можна і треба читати не послідовно, а як завгодно. Прикладом є роман М. Павича "Хазарський словник" без кінця та початку. Соціальна пам’ять в такому випадку втрачає часову глибину.
У підрозділі 3.2 "Зміна конфігурації соціальної пам’яті" обґрунтовано положення про те, що соціальна пам’ять зі зміною історичних умов піддається поступовому поповненню, змішуванню, комбінуванню і перекомбінуванню по-новому. Саме ці процеси змінюють конфігурацію соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві, адже історично безпрецедентний стрибок в інформаційну сферу (Е. Тоффлер) робить соціальну пам’ять не лише досить широкою, але й активною.
Інноваційні зміни в конфігурації соціальної пам'яті в умовах інформаційного суспільства представлені актуалізацією досліджень "контрпам'яті" (М. Фуко) - дискурсивних практик, завдяки яким пам'ять постійно змінюється. Історія дискурсу описує образи, в яких репрезентуються ідеї, оскільки кожна епоха перебудовує дискурс відповідно до нових підстав. Кожен дискурс відкриває нову інтелектуальну перспективу. Звертаючись до положень М. Фуко, у підрозділі подано розгляд соціальної пам’яті в контексті дискурсивних практик. Видами контрпам'яті є соціальна амнезія і тілесна пам'ять.
Одним з різновидів контрпам’яті є дискурс соціальна пам’ять/соціальна амнезія. Соціальна амнезія є регулятором балансу обсягу соціальної пам’яті в суспільній свідомості та кількості інформації в суспільстві. Соціальна пам’ять/соціальна амнезія не існують ізольовано, а утворюють цілісну систему. Про соціальну амнезію можна говорити лише тоді, коли відбувається розрив між минулим, сьогоденням і майбутнім. Соціальна пам’ять - це феномен, що підтримує соціальну стабільність, цілісність суспільства, тоді як соціальна амнезія, навпаки, здатна їх зруйнувати.
Складовою соматичного буття як інтегральної характеристики людської історії є тілесна пам’ять, яка фіксує її фізичні та метафізичні інтенції "жити" й "бути". Вона пов’язана з механізмами фіксації, збереження, відтворення та переробки інформації соматичного рівня. Соціальна й соматична пам’ять поєднуються в процесі діяльності людини й суспільства, тобто в їх співіснуванні. Стосовно тілесної пам’яті як різновиду контрпам’яті, то соціалізація тілесності показує, що родова і універсальна орієнтації індивіда тісно пов'язані з соціальним контекстом, в якому розгортається діяльність людини, і яка приводить до просторово утілюваного її буття, де з'єднуються соматична і соціальна пам'ять людини.
У підрозділі 3.3 "Соціальна пам’ять і соціальна інформація" з’ясовується, яким чином в умовах інформаційного суспільства пам’ять зазнає істотних модифікацій.
У підрозділі проаналізовано аналоги соціальної пам’яті, до яких належать соціогени (термін Ромащенко О. Р) й тілесна пам’ять. Соціоген є інформаційним носієм, зберігачем соціальної пам’яті, моделлю пізнання та інтерпретації інформаційної картини світу. Він виражає ставлення до навколишньої дійсності, що є характерним для колективної свідомості, забезпечує збереження соціального досвіду та його передавання новим поколінням. Соціогени мають різну природу, вони можуть бути набутими або залученими зовні і можуть або сприяють розвитку суспільства, або руйнують чи дестабілізують його. Як певний соціоген можна розглядати культуру, оскільки вона завжди історична за своєю природою і відображає ставлення як до минулого, так і до майбутнього.
У підрозділі 3.4 "Соціальна пам’ять і комп’ютер" аналізується соціальна пам’ять як один із важливих компонентів комп’ютерної культури, яка прискорила і полегшила доступ до надбань минулого. На думку П. Хаттона, в комп’ютері пам’ять може бути не тільки екстеріоризована, але й миттєво поновлена. Комп'ютерна техніка і сучасні інформаційні технології, віртуальна реальність, втягуючи в себе соціальну пам'ять, змінюють її традиційну структуру, модернізують її функції і все більшою мірою віртуалізують її. Розгляд комп'ютера як своєрідного соціогена (термін Ромащенко О. Р) дозволяє в умовах інформаційного суспільства зняти опозицію об'єктивне/суб'єктивне соціальної пам'яті. У зв'язку з такою постановкою взаємозв'язку соціальної пам'яті і комп'ютера знімається класична інтерпретація об'єкту і суб'єкта. Суб'єкт в комп'ютерну, електронну еру вже не може бути описаний в парадигмі класичної філософії. Розгляд соціальної пам'яті як соціогена розширює її інноваційне поле, її змінну зовнішність в інформаційному суспільстві, її розуміння.
Для опису суб’єкта пам’яті пропонуються нові концепти, наприклад, кінцева тотожність за У. Берроузом. Комп’ютер - це і є "термінальна тотожність", тобто безпомилково побудоване зближення, де знаходиться і кінець суб’єкта, і нова суб’єктивність, що сконструйована пультом комп’ютера на моніторі. Комп’ютер у такій ситуації є феноменом культури знакових систем, культури на межі "світу речей" і "світу людей". Інформаційно-комп’ютерна технологія породжує новий тип реальності - віртуальний у контексті якої соціальна пам’ять стає різновидом "симулякра", в якому поєднується минуле й сьогодення, реальне й уявне. Це одна із нових тенденцій аналізу соціальної пам’яті, що свідчить про появу її нової конфігурації.
У підрозділі 3.5 "Соціальна пам’ять, наука, інформаційна картина світу" соціальна пам’ять аналізується в контексті розвитку науки та інформаційної картини світу. Соціальна пам’ять сьогодні постає вже як інформаційна картина світу, що має конкретно-історичний характер. Наука як вид соціальної пам’яті містить в собі накопичені знання, що функціонують зараз, а також певну систему знань, покликаних передбачати її майбутнє. Соціальна пам’ять концентрує в собі інформацію про картину світу, формує широкий спектр інформаційних блоків, що містять в собі різноманітні знання про світ та місце людини в ньому.
В інформаційній картині світу завжди відтворюються певний загальнолюдський алгоритм світоупорядкування. Обсяг інформації у сучасному світі породжує протиріччя між обсягом і спроможністю людини та суспільства до її засвоєння. Це призводить до кризи інформації, що має якісну та кількісну складові, до появи мозаїчної картини світу, яка пов’язана з тим, що на зміну кумулятивній концепції розвитку науки прийшла концепція революційних перетворень у ній. Метафорично її розвиток уподібнюють різомі, фрактальному наративу. В умовах інформаційного суспільства наука маніфестує себе як соціальна пам’ять, що базується на двох вимірах - інформаційному та ціннісному.
Поява постнекласичної науки, вагомою характеристикою якої є "людинорозмірність" систем (В. Стьопін), дає підстави для формування єдиної наукової картини світу, в основі якої покладено уявлення про три основні сфери буття: неживої природи, органічного світу й соціального буття. Таке положення є одним із аспектів великої культурної трансформації, що відбувається зараз і дає змогу стверджувати, що постнекласична наука породжує новий образ інформаційної картини світу у вигляді загальнолюдської глобальної пам’яті.
У висновках сформульовано основні підсумки проведеного дослідження, визначено можливі напрямки подальшої розробки проблеми.
Соціальну пам’ять розглянуто як феномен, що забезпечує не тільки зв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім, а також як чинник, що сприяє єднанню суспільства й людини, як певний зріз людського буття, як суб’єкт та об’єкт діяльності, як дискурсивні практики. На цій підставі зроблено висновок, що соціальна пам’ять є єдністю її різновидів, вона пов’язана з історично змінною реальністю і набуває різних конфігурацій упродовж історичного розвитку.
Соціальна пам’ять виступає суб’єктом розвитку суспільства, складаючи особливий тип мнемонічної реальності, але одночасно вона є і об’єктом соціального пізнання і соціальної дії, в чому і проявляється амбівалентність її природи. Пронизуючи всі сфери функціонування суспільства, зберігаючи опредмечений в матеріальній і духовній сферах світ минулого, закріплюючи знання про минуле засобами культури, соціальна пам’ять виражає засвоєння людиною історичного часу, втілюючи його реальне буття.
Інформаційні технології призвели до того, що соціальна пам’ять втрачає свою інтерпретацію розповідного історичного наратива про минуле, про те, що "було і минуло". На його місце приходить фрактальний наратив. Віртуальна реальність породжує конфігурацію соціальної пам’яті як симулякра. Конструкція/реконструкція минулого породжує "викривлену" соціальну пам’ять.
Деконструкція соціальної пам’яті, поява її "викривленого" варіанту пов’язана і залежить від інститутів політичної влади. Інституційний "тероризм" політики ХХ-ХХI ст. дає чимало прикладів політичного переписування історії, демонструє різноманітний рівень історичної фальсифікації. А отже залишається актуальним соціально-філософський дискурс соціальної пам’яті, в якому вона виступає не тільки академічною проблемою, а залишається нагальною проблемою суспільного життя.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Карпенко І.В., Коньшина Г. Є. Пам’ять в просторі соціально-філософського дискурсу // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2001. - Вип. X. - С.62-70.
2. Газнюк Л.М., Коньшина Г. Є. Соматична пам’ять як чуттєві спогади минулого // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2001. - Вип. XII. - С.87-90.
3. Коньшина Г. Є. Соціальна пам’ять в контексті інформаційного суспільства // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ, 2003. - № 591. - С.149-152.
4. Коньшина Г. Є. Соціальна пам’ять: дихотомія традиція/новація // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - Харків: ХНУ, 2004. - № 615. - С.61-63.
5. Коньшина Г. Є. Повернення із забуття // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ, 2004. - № 638. - С.115-119.
6. Коньшина А.Е. К вопросу о принципе мнемонического синхронизма // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ. - 2005. - № 4. - С.51-55.
7. Коньшина Г. Є. Соціальна пам’ять в знаковому просторі // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Серія: філософія. - Харків: ХНУ. - 2007. - № 778. - С.142 - 146.
8. Коньшина А.Е. Символизм: философия и литература // Філософія і література. Матеріали XI Харківських міжнародних Сковородинівських читань. - Харків: Прометей-Прес, 2004. - С.155 - 158.
АНОТАЦІЇ
Коньшина Г. Є. Трансформація соціальної пам’яті в інформаційному суспільстві. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. - соціальна філософія та філософія історії. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2007.
У дисертації здійснено аналіз трансформації соціальної пам’яті в контексті інформаційного суспільства, де вона переплітається з проблемою інформації, комп’ютеризації, новими технологіями та віртуальною реальністю, яка змінює конфігурацію соціальної пам’яті, що призводить до її перетворення в глобальну інформаційну систему.
В дослідженні робиться акцент на тому, що соціальна пам’ять в інформаційному суспільстві заявляє про себе як дихотомія традиція/новація, втрачаючи інтерпретацію розповідного наративу про минуле. Комп’ютер сприяє появі нової конфігурації соціальної пам’яті - фрактального наратива, як перескоків і подорожей між сторінками історії, вона уподібнюється бриколажу чи колажу.
Віртуальна реальність, яка втілює в собі соціальне й символічне, породжує конфігурацію соціальної пам’яті і призводить до появи викривленої соціальної пам’яті, одним із варіантів якої являються картулярії.
Нові типи фіксації, трансляції та репродукція інформації, такі як інтернет, голографія, супутникове телебачення сприяють появі нового типу соціальної пам’яті, яка становить основу нового наукового напряму в соціальній мнемології.
Ключові слова: соціальна пам’ять, історична та колективна пам’ять, об’єкт соціальної пам’яті, суб’єкт соціальної пам’яті, дихотомія традиція/новація, фрактальний наратив, соціальна амнезія, глобальна соціальна пам’ять.
Коньшина А.Е. Трансформация социальной памяти в информационном обществе. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. - социальная философия и философия истории. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2007.
В диссертации осуществлен анализ трансформации социальной памяти в контексте информационного общества. В связи с такой постановкой проблемы в диссертации выделены следующие аспекты исследования: память в пространстве социально-философского дискурса; амбивалентная природа социальной памяти; субъектно-объектные трансформации социальной памяти в информационном обществе.
В диссертации отмечается, что социальная память, ее содержание и особенности стали предметом философского анализа во второй половине ХХ столетия. За все это время появились многочисленные работы как в отечественной, так и в зарубежной философии: М. Хальбвакса, Я. Ассмана, Л.В. Стародубцевой, Я.К. Ребане, М.С. Роговина, В.А. Колеватова, Ю.М. Лотмана, Н.С. Кораблевой, Е.А. Фостачук, Л.М. Газнюк и др.
Несмотря на проделанную исследовательскую работу по проблемам социальной памяти, следует отметить, что многие ее аспекты оказались вне поля социально-философского анализа. К ним следует отнести и проблему трансформации социальной памяти в информационном обществе.
В информационном обществе социальная память сложнейшим образом переплетается с проблемой информации, компьютеризации, новыми технологиями, виртуальной реальностью, что меняет конфигурацию социальной памяти, ее механизмы, что, в свою очередь, приводит к ее превращению в глобальную информационную систему.
В работе социальная память рассматривается как феномен, который обеспечивает не только преемственность между прошлым, настоящим и будущим, но и способствует сохранению целостности общества. Социальная память предстает в таком аспекте как определенный срез человеческого бытия, не только как субъект, но и объект человеческой деятельности. Подчеркивается амбивалентный характер субъектно-объектной природы социальной памяти.
В исследовании делается акцент на том, что социальная память в информационном обществе манифестирует себя как дихотомия традиция/новация, утрачивая интерпретацию повествовательного нарратива о прошлом. Компьютер способствует появлению новой конфигурации социальной памяти - фрактального нарратива как перескоков и странствований между страницами истории, она уподобляется бриколлажу или коллажу.
Виртуальная реальность, которая воплощает в себе социальное и символическое, порождает конфигурацию социальной памяти как симулякра. В такой ситуации реконструкция социальной памяти приводит к появлению искаженной социальной памяти, одним из вариантов которой являются картулярии.
Новые типы фиксации, трансляции и воспроизводства информации, такие как Интернет, голография, спутниковое телевидение способствуют появлению нового типа социальной памяти - глобальной социальной памяти, которая составляет основу нового научного направления в социальной мнемологии.
Ключевые слова: социальная память, историческая и коллективная память, объект социальной памяти, субъект социальной памяти, конфигурация социальной памяти, дихотомия традиция/новация, фрактальный нарратив, социальная амнезия, глобальная социальная память.
Konshina G. E. Transformation of social memory in the informational society. - Manuscript. Thesis for the graduate degree of candidate in Philosophy (specialization 09.00.03. - Social Philosophy and Philosophy of History). - V. N. Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2007.
The analysis of social memory in the context of informational society has been performed in the thesis. The following aspects of the research in connection with the given problem have been outlined:
1) memory in the space of social philosophical discourse;
2) ambivalent nature of social memory;
3) subject - object transformations of social memory in the informational society.
In spite of the fact that social memory has been the subject of investigation both in home and foreign philosophy, it is noted that its numerous aspects remained out off the field of social-philosophical analysis. Transformation of social memory in the informational society should be referred to them, first of all.
In the informational society social memory is interrelated in the most complicated way with the problem of information, computerization, new technologies, virtual reality with changes the social memory configuration, its manifestation and mechanisms.
New type of fixation, translation and reproduction of information such as Internet, holography, satellite facilitate the emergence of a new type of social memory - global social memory that constitutes the basis of a new scientific trend in social mnemology. Social memory exists as an informational pattern of the world and science.
Key words: social memory, historical and collective memory, and object of social memory configuration, dichotomia tradition/novation, fractional nerrative, social amnesia, global social memory.
10-09-2015, 23:14