Злiсне та особливо злiсне хулiганство згiдно ст.7 КК Украiни вiдносяться до тяжких злочинiв. Тобто несуть у собi пiдвищену ступiнь суспiльноi небезпеки. Тому при квалiфiкацii дiй винного за даними статтями необхiдно пiдвищити увагу на повне i всебiчне з"ясування всiх обставин справи, iндивiдуальний пiхiд до справи, правильне застосування закону вiдповiдно до вищевикладених моментiв, а також справедливе призначення покарання, мова про яке буде йти у наступнiй главi.
ГЛАВА III. ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ХУЛIГАНСТВО.
Успiх боротьби з хулiганством в великiй мiрi залежить вiд правильного призначення покарання винному. Виходячи iз змiсту ст.22 КК Украiни, покарання являе собою мiру примусу, яка застосовуеться вiд iменi держави за вироком суду, до осiб, що визнанi винними у вчиненнi злочину i полягае в передбачених законом позбавленнi чи обмеженнi прав та iнтересiв засуджених. Покарання застосовуеться з метою виправлення i перевиховання засуджених в дусi точного виконання законiв, чесного ставлення до працi, а також поепердження вчинення нових злочинiв як засудженими, так i iншими особами. Покарання не мае на метi спричинити фiзичнi страждання чи приниження людськоi гiдностi.
Мета покарання може бути досягнута при дотриманнi певних правил його призначення. Цi правила викладенi в ст.39 КК Украiни, в якiй сказано, що суд призначае покарання в межах, встановлених статтею закону, яка передбачае вiдповiдальнiсть за вчинений злочин. При призначеннi покарання суд, керуючись правосвiдомiстю, враховуе характер i ступiнь суспiльноi небезпечностi вчиненого злочину, особу винного i обставини справи, що пом"якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть.
Постанова Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 22 грудня 1995 року N 22 "Про практику призначення судами кримiнального покарання" зобов"язуе суди звертати особливу увагу на iндивiдуальний пiдхiд до кожного злочинця.[106]
Характер суспiльноi небезпеки вчиненого злочину - це iндивiдуальна ознака конкретного злочинного дiяння, а ознака, яка характеризуе вагу злочину певноi групи, чи певного виду. Так, характер суспiльноi небезпеки залежить вiд того, чи вiднесено злочин до тяжких ( ст.7 КК Украiни ), чи до злочинiв, якi не являють великоi суспiльноi небезпеки, наприклад, в ст.51 КК Украiни, в яку групу злочинiв вiн включений в системi особливоi частини КК.[107] Так, злiсне i особливо злiсне хулiганство, передбачене ч.2 i ч.3 ст.206 КК Украiни, визнаються згiдно ст.7-1 КК Украiни тяжким злочином, що являе за своiм характером велику суспiльну небезпеку, вимагае i застосування бiльш суворого покарання.
Ступiнь суспiльноi небезпеки - це ознака, що характеризуе конкретне злочинне дiяння. Ступiнь суспiльноi небезпеки е складовим поняттям, що визначаеться на основi врахування всiх об"ективних i суб"ективних ознак, що характеризують вчинене дiяння.
При визначеннi ступеня суспiльноi небезпеки вчиненого злочину суд мае виходити з сукупностi всiх обставин, при яких було вчинено конкретне злочинне дiяння (форма вини, мотиви, спосiб, обстановка, стадiя вчиненого злочину, ступiнь i характер участi кожного iз спiвучасникiв злочину та iнше).
Однаковi за характером суспiльноi небезпеки злочини можуть вiдрiзнятись за ступенем суспiльноi небезпеки. Так, наприклад, хулiганство, поеднане з нанесенням середньоi тяжкостi чи легких тiлесних ушкоджень, що потягнули розлад здоров"я, охоплюються однiею i тiею ж квалiфiкацiею за ч.2 ст.206 КК Украiни, хоча ступiнь iх суспiльноi небезпеки е рiзною i мае бути врахована судом при визначеннi конкретноi мiри покарання.
При визначеннi конкретного покарання суд мае врахувати особу винного, так як обставини, що ii характеризують, мають дуже важливе значення. Врахування особи винного означае всi тi обставини, якi вiдносяться до особи, якi набувають значення злочину - його характеру i ступеня суспiльноi небезпеки, крiм обтяжуючих i пом"якшуючих обставин.[108]
Встановленi по справi данi, якi негативно характеризують пiдсуднього (зловживання спиртними напоями, погане ставлення до працi, порушення громадського порядку тощо) пiдлягають врахуванню при призначеннi покарання, оскiльки вони вiдносяться до особи винного, а не до обтягуючих вiдповiдальнiсть обставин, вказаних в ст.40 КК Украiни.
При призначеннi покарання суд зобов"язаний врахувати обставини справи, якi пом"якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть. Цi обставини тим самим дають пiдстави для вибору законного, обгрунтованого, гуманного, iндивiдуалiзованого i справедливого покарання.
Пiд пом"якшуючими i обтяжуючими обставинами прийнято розумiти рiзного роду фактори, якi вiдносяться до особи винного i до злочину, який вчинено, якi вiдповiдно зменшують чи пiдвищують суспiльну небезпеку злочину i злочинця, а вiдтак i ступiнь його вiдповiдальностi.[109]
Наявнiсть пом"якшуючих обставин дае суду право:
1. призначити покарання ближче до нижчоi межi санкцii статтi КК, яка передбачае злочин, в скоеннi якого визнано винним пiдсудного;
2. при наявностi альтернативноi санкцii - призначити менш важкий вид покарання, з тих якi в данiй санкцii передбаченi;
3. в силу статтi 44 КК, призначити покарання нижче найнижчоi межi санкцii статтi, що передбачае злочин, який було вчинено;
4. перейти, керуючись ст.44 КК, до iншого бiльш м"якого виду покарання, в порiвняннi з тим, який вказано в санкцii статтi;
5. застосувати умовне покарання;
6. при призначеннi ВТК, в силу ст.25 КК призначити вiдбування покарання в колонii менш суворого режиму.
При наявностi обтяжуючих обставин, суд вправi:
1. призначити покарання у виглядi максимуму чи близько до максимуму санкцii статтi КК, яка передбачае злочин, що скоено;
2. при альтернативнiй санкцii - призначити бiльш важкий вид покарання з тих, якi в данiй санкцii вказанi;
3. виключити перехiд до iншого, бiльш м"якого покарання, що в санкцii не передбачений;
4. виключити застосування умовного засудження;
5. застосувати, в силу ст.25 КК, бiльш суворий вид ВТК при засудженнi особи до позбавлення волi.
Проаналiзована мною слiдчо-судова практика свiдчить про те, що найбiльше в справах про хулiганство зустрiчаються такi пом"якшуючi обставини, як: добровiльне вiдшкодування завданоi шкоди; вчинення злочину в станi сильного душевного хвилювання, що визване неправомiрними дiями потерпiлого; вчинення злочину неповнолiтнiм; щире розкаяння та допомога в розкриттi злочину.
Добровiльне вiдшкодування шкоди полягае у тому, що винний добровiльно, в результатi усвiдомлення своеi неправильноi поведiнки вiдшкодовуе потерпiлому чи органiзацii нанесену хулiганськими дiями шкоду. Таке вiдшкодування шкоди може мати мiсце як одразу ж пiсля вчинення злочину, так i до чи в ходi судового розгляду, але до винесення судом вироку.
Вчинення злочину пiд впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомiрними дiями потерпiлого вважаеться пом"якшуючою обставиною, якщо:
1. стан сильного душевного хвилювання у виного мав мiсце пiд час вчинення ним злочину;
2. такий стан був викликаний неправомiрними дiями iншоi особи (осiб), наприклад, фiзичним, або психiчним насильством, образою, iншим приниженням честi i гiдностi винного тощо;
3. злочин винним вчинено по вiдношенню саме до тiеi особи, неправомiрнi дii якоi викликали у винного стан сильного душевного хвилювання.[110]
Вчинення злочину неповнолiтнiм (не виповнилось 18 рокiв) визнаеться пом"якшуючою обставиною, тому що формування неповнолiтнього як особистостi ще не завершилось (емоцiйно-вольова сфера його психiки ще не набула стiйкостi, вiн немае належного життевого досвiду, сталих соцiальних орiентирiв) i вчинення злочину, як правило, тiею чи iншою мiрою зумовлено даними факторами.[111]
Щире розкаяння мае мiсце мае мiсце в тих випадках, коли особа повнiстю визнае свою вину у вчиненому злочинi, дае своiй поведiнцi належну оцiнку i дiйсно готова нести передбачену законом вiдповiдальнiсть. Щиро розкаятись винний може як на стадii попереднього розслiдування, так i пiд час судового розгляду.
Сприяння розкриттю злочину полягае в тому,що винний в будь-якiй формi подае допомогу органам правосуддя в з"ясуваннi тих обставин вчинення злочину, якi мають iстотне значення для повного його розкриття.[112]
Серед iнших пом"якшуючих вину обставин, що найбiльш часто зустрiчаються в судовiй практицi про хулiганство,е наступнi: подання щодо особи виключно позитивних характеристик, поганий стан здоров"я, наявнiсть на утриманнi непрацездатних членiв сiм"i, добровiльна праця по лiквiдацii наслiдкiв аварii на ЧАЕС, притягнення до кримiнальноi вiдповiдальностi вперше.
Обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть особи, наведенi в ст.41 КК Украiни. Перелiк цих обставин е вичерпним, тому суд у вироку не вправi посилатись на iншi обтяжуючi обставини, не передбаченi цiею статтею (невизнання пiдсудним своеi вини, невiдшкодування шкоди тощо).[113]
Як свiдчить проаналiзована мною слiдчо-судова практика в справах про хулiганство найбiльш часто зустрiчаються такi обтяжуючi обставини, як вчинення злочину особою, яка ранiше вже вчинила якийсь злочин; вчинення злочину з особливою жорстокiстю чи знущанням над потерпiлим; вчинення злочину особою, що знаходиться в станi сп"янiння.
Вiднесення такоi обставини як вчинення злочину особою, яка ранiше вчинила якийсь злочин до обтяжуючих зумовлено тим, що вчинення кiлькох злочинiв, за загальним правилом, свiдчить про бiльшу суспiльну небезпечнiсть особи винного. Не може визначатись обтяжуючою обставиною вчинення кiлькох злочинiв одночасно, тобто так звана iдеальна сукупнiсть злочинiв.[114] У вiдповiдностi з п.1 ст.41 КК Украiни суд вправi, залежно вiд характеру першого злочину, не визнати за ним значення обтяжуючоi обставини. Це, зокрема, можливо тодi, коли перший злочин не являе великоi суспiльноi небезпеки або коли вiн вчинений з необережностi i не свiдчить про антисоцiальну спрямованiсть особи винного.
Пiд особливою жорстокiстю, як обтяжуючою обставиною, слiд розумiти перш за все, спричинення потерпiлому тяжких фiзичних страждань шляхом тортур, мучення, нанесення великоi кiлькостi тi- лесних ушкоджень тощо. В окремих випадках особлива жорстокiсть може проявитись i в спричиненнi тяжких моральних або психiчних страждань як самому потерпiлому, так i його близьким.
Пiд сп"янiнням, як обтяжуючою обставиною, слiд розумiти такий стан людини, який виникае внаслiдок вживання алкогольних напоiв, наркотичних засобiв або речовин, що викликають одурманювання. В залежностi вiд характеру вчиненого злочину, суд вправi визнати вчинення злочину особою, яка перебувае в станi сп"янiння, обставиною, що обтяжуе вiдповiдальнiсть (наприклад, примусили вжити наркотичний засiб пiд погрозою вбивства тощо).[115]
Перейдемо тепер до аналiзу практики призначення покарань за окремi види хулiганства.
Вiдповiдно до санкцii ч.1 ст.206 КК Украiни, умиснi дii, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства,- караються позбавленням волi на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом вiд тридцяти до вiсiмдесяти мiнiмальних розмiрiв заробiтноi плати.
Позбавлення волi - це вид основного покарання, що полягае у примусовiй iзоляцii засудженого на вказаний у вироку термiн в спецiально призначений для цього виправно-трудових установ. Але, виходячи з вивченоi практики, можна зауважити, що позбавлення волi за хулiганство, передбачене ч.1 ст.206 КК Украiни, застосовуеться надзвичайно рiдко.
Поряд з тим, санкцiя ч.1 ст.206 КК Украiни е альтернативною, де поряд з позбавленням волi передбачаються виправнi роботи та грошовий штраф, якi в судовiй практицi застосовуються по данiй санкцii найбiльш часто.
Так, згiдно Зведеного звiту за 1998 рiк, який проводить Управлiння юстицii Тернопiльськоi областi, у 1998 роцi в м.Тернополi по ч. 1 ст. 206 КК Украiни було засуджено 51 особа, з них покарання у виглядi позбавлення волi понесло 11,5 %; покарання у виглядi виправних робiт - 28 %; штраф застосовувався до 43 %. Тобто, при призначеннi покарання судами по ч.1 ст.206 КК Украiни, суди в бiльшостi випадкiв призначають штраф 43% та виправнi роботи 28%.
Виправнi роботи - покарання, пов"язане з обов"язковою працею засудженого за мiсцем його роботи чи iнших мiсцях, якi визначаються органами, що вiдають застосуванням виправних робiт, але в районi мiсця проживання засудженого. Вiдповiдно до дiючого законодавства (ст.29 КК Украiни) найменша межа виправних робiт - 2 мiсяцi. Виправнi роботи як вид покарання надiленi певним каральним впливом: призначаються на певний строк, напротязi якого з засудженого утримуеться певний вiдсоток заробiтку; час виправних робiт не зараховуеться у трудовий стаж; чергова вiдпустка не надаеться; виправнi роботи тягнуть за собою судимiсть; ефективнiсть виправних робiт пiсилюеться встановленням спецiальноi вiдповiдальностi за ухилення вiд iх вiдбування.[116]
Штраф являе собою мiру покарання, що виражаеться в грошовому стягненнi в дохiд держави певноi суми з засудженого. Мiнiмальний розмiр штрафу за дiючим кримiнльним законом визначаеться ст.32 КК Украiни.
Санкцiя ч.2 ст.206 КК Украiни передбачае покарання у виглядi позбавлення волi на строк вiд одного року до п"яти рокiв. На практицi зустрiчаються випадки застосування умовного засудження та призначення покарання з вiдстрочкою виконання покарання.
Сутнiсть умовного засудження до позбавлення волi полягае у тому, що особа засуджена до позбавлення волi при умовi дотримання встановлених законом вимог, не скеровуеться у визначену для покарання виправно-трудову установу.
Вiдстрочення виконання вироку е видом умовного звiльнення вiд покарання. Виконання вироку може бути вiдстрочено лише на пiдставi ст.46-1 КК, при можливостi виправллення i перевиховання особи, що вчинила злочин, без iзоляцii вiд суспiльства. При призначеннi вiдстрочки суди повиннi всебiчно i повно проаналiзувати характер i ступiнь суспiльноi небезпеки скоеного злочину, особу винного i iншi обставини справи. Але, як свiдчить судова практика це не завжди робиться.
Так, вироком Хмельницького мiського народного суду Г. засуджено за ч.2 ст.188-1 та ч.1 ст.206 КК УРСР i на пiдставi ст.42 КК УРСР за сукупнiстю злочинiв йому призначено покарання у виглядi позбавлення волi строком на два роки дев"ять мiсяцiв. Згiдно iз ст.43 КК УРСР до цього покарання приеднано три мiсяцi позбавлення волi, якi вiн не вiдбув за попереднiм вироком, i остаточно за сукупнiстю вирокiв засудженому визначено покарання у виглядi позбавлення волi строком на три роки. На пiдставi ст.46-1 КК УРСР виконання вироку вiдстрочено на два роки.
Як визнав суд, перебуваючи у нетверезому станi, Г. у грубiй формi став запрошувати до танцю незнайому йому Д., а потiм намагався втягнути ii в зал силою. Очевидцi такоi непристойноi поведiнки Г. зробили йому зауваження, але вiн, порушуючи громадський порядок, кiлька разiв вдарив одного з них, Ж., в обличчя. Коли до ресторану прибули працiвники мiлiцii Ш. та Б. i запропонували Г. пройти до ВВС для з"ясування обставин вчиненого, той вiдмовившись виконувати iх законнi вимоги, вчинив iм опiр. Намагаючись звiльнити Г., Ш. активно протидiяв працiвникам мiлiцii, хватав iх за шию, розiрвав Ш-му шинель, а Г. тим часом двiчi вдарив Б. та пошкодив йому рацiю. Пiд час доставки у ВВС в патрульному автомобiлi Г. просив вiдпустити його, а одержавши вiдмову i бажаючи втiкти, умисно вдарив працiвника мiлiцii М. в обличчя, чим заподiяв йому легкi тiлеснi ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.
Вiрно встановивши фактичнi обставини справи, суд дав належну оцiнку доказам та обгрунтовано квалiфiкував дii Г.
Проте, призначаючи вiдстрочку виконання вироку, суд не взяв до уваги, що Г. вже був судимий за вчинення опору працiвникам мiлiцii iз застосуванням насильства за подoбних обставин i новий злочин вчинив не вiдбувши покарання за попереднiм вироком у виглядi виправних робiт. Все це свiдчить про те, що протиправна поведiнка Г. е стiйкою. Не врахував суд також нi того, що злочини вчинено в нетверезому станi, нi iх пiдвищеноi суспiльноi небезпеки.
Виходячи з цього, Президiя обласного суду визнала, що застосування до Г. ст.46-1 КК УРСР е необгрунтованим, а тому вирок щодо цього скасувала i направила справу на новий судовий розгляд.[117]
Дii, передбаченi частинами 1 або 2 цiеi статтi, якщо вони вчиненi з застосуванням чи спробою застосування вогнепальноi зброi або ножа, кастетiв чи iншоi холодноi зброi, а так само iнших предметiв, спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень,- караеться позбавленням волi на строк вiд трьох до семи рокiв.
Проаналiзована мною практика свiдчить, що iз 187 засуджених Тернопільським мiським судом у 1997 роцi за ч.2 i ч.3 ст.206 КК Украiни,- покарання у виглядi позбавлення волi понесли - 23 % осiб; виправнi роботи застосовувались до 2% осiб; до 42 % осiб була застосована вiдстрочка виконання вироку.
Ось така загальна характеристика застосування покарання за хулiганство. Пiдводячи пiдсумок даннiй главi, хочеться зауважити, що призначаючи покарання суд (суддя) повиннi об"ективно враховувати характер i ступiнь суспiльноiтнебезпечностi вчиненого, всi обставини справи, i, керуючись лише законом та власною правосвiдомiстю, призначати розумне, доцiльне i справедливе покарання, яке б максимально сприяло випраленню засудженого.
В И С Н О В О К
Вивчення дiючого кримiнального законодавства, слiдчо-судовоi практики його застосування, монографiчноi та iншоi спецiальноi лiтератури дозволяе зробити наступнi висновки.
1. Хулiганство - умиснi дii, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства.
а) родовим об"ектом хулiганства е громадський порядок;
б) безпосереднiм об"ектом хулiганства е суспiльнi вiдносини по забезпеченню нормального функцiонування державних i громадських установ, пiдприемств, органiзацiй, цiлiснiсть майна громадян, безпеки, честi i гiдностi людей, а також нормальнi умови для iх роботи, побуту i вiдпочинку.
2. Об"ективна сторона хулiганства виражаеться в активному дiяннi, яким грубо орушуеться громадський порядок i виражаеться явна неповага до суспiльства. Пiд грубим порушенням громадського порядку слiд розумiти заподiяння йому значноi шкоди, що утруднюе впорядковане функцiонування суспiльних вiдносин. Пiд явною неповагою до суспiльства слiд розумiти вiдкрито виражене, очевидне для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил поведiнки, моральностi, добропристойностi. З об"ективноi сторони склад хулiганства е формальним, тобто злочин вважаеться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй.
3. Суб"ектом хулiганства, передбаченого ч.1 ст.206 КК е фiзична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 рокiв, тодi злiсного i особливо злiсного хулiганства (ч.2 i ч.3 ст.206 КК) - фiзична, осудна особа, якiй виповнилось 14 рокiв.
4. Суб"ективна сторона хулiганства характеризуеться умисною формою вини, при чому, умисел може бути як прямий, так i непрямий, тобто винний усвiдомлюе
29-04-2015, 04:59