Основнi види дiяльностi товариства це:
1) Виконання всiх видiв перевезень вантажiв i пасажирiв рiчковим транспортом;
2) Виконання перевантажувальних робiт на вантажних дiльницях порту, пристанях i клiєнтурських причалах;
3) Надання транспортних послуг. Пiдприємство має на балансi портовi та плавучi крани, буксирний флот потужнiстю 150,300 i 600 к.с., маневрений i пристосований для судноплавства на річки Десна, Днiпро, Дунай.
Найбiльший об'єм перевезень здiйснюються на річки Днiпро - 68,6% та на річки Дунай - 29,5%, на річки Десна лише 1,9%. Перевантажувальнi роботи також в основному проводились на річки Днiпро i складали 98,5%. Основною причиною скорочення об’ємів перевезень на річки Десна є неплатоспроможнiсть ВАТ "Чернiгiвського заводу будiвельних матерiалiв", а також конкуренцiя на перевезення пiску з iнших районiв Чернiгiвської областi. ВАТ "Чернiгiвський рiчковий порт" має на балансi гiдротехнiчнi споруди (причали, набережнi), якi не ввiйшли до статутного фонду i є власнiстю держави. Права розпоряджатися державним майном порт не має, але витрати на утримання несе акцiонерне товариство. В цьому роцi їх передали державному пiдприємству "Адмiнiстрацiя рiчкових портiв України" 14.07.2008 року. Така ж ситуацiя з житловим фондом. На фiнансове становище пiдприємства також впливає дебiторська заборгованiсть, яка на протязi 2008 року склала 1356,1 тис. грн. Конкуренцiї на перевезення вантажiв по річки Десна немає, але вiдсутнi замовлення на цi послуги. На річки Дунай нашому флоту велику конкуренцiю складають судноплавнi компанiї України та їнших країн, якi мають бiльш сучасний флот [10].
Дiяльнiсть порту має сезонний характер i крiм того повнiстю залежить вiд рiвнiв води на річки Десна. Перевезення здiйснюються тiльки весною та восени. У липнi-серпнi рiчка мiлiє i перевезення стають не рентабельними. Крiм того, враховуючи недостатнє фiнансування держпiдприємства "Укрводшлях", рiчка Десна не чиститься, пiдмитi течiєю зваленi дерева засмiчують рiчку, одночасно створюючи небезпеку для судноплавства.
Вантажообіг Чернігівського річкового порту за підсумками 3-х кварталів 2007 річки склав 619 тис. т, що на 2,2% менше, ніж за аналогічний період минулого року. За даними адміністрації підприємства, за відсутності перевалки зовнішньоторговельних вантажів, весь вантажообіг склав каботаж.
На долю Чернігівського порту припадає близько 5% всього сумарного вантажообігу українських річкових портів, який за 9 міс. 2007 річки збільшився на 16,6% - до 13,3 млн т.
В 2009 річки ВАТ "Чернiгiвський рiчковий порт" планує виконання об’ємних показникiв майже на рiвнi 2008 року. Доходи за 2008 рiк склали 22729,5 тис.грн., витрати - 21105,1 тис.грн. План по доходам на 2009 річки планується в розмiрi 18134,3 тис.грн., по витратам - 17749,5 тис.грн. Прибуток складає 504,9 тис.грн. Зниження запланованих доходiв в 2009 роцi пояснюється тим, що в 2008 річки перевезення i перевантаження пiску проводилось повнiстю на річки Днiпро в Київському регiонi, з отриманням доходів кожний місяць. В 2009 річки 150 тис. тон піску планується перевезти i 300 тис. тон пiску переробити на річки Десна з надходженням доходiв по мiрi його реалізації. Зниження витрат на 2009 річки планується на 15,9 % вiд витрат 2008 річки
Річковим транспортом здійснювалися перевезення вантажів у внутрішньому та закордонному сполученнях. Питома вага перевезень у закордонному сполученні становила 58,9%.
У порівнянні з І півріччям 2008 річки обсяги вантажних перевезень річковим транспортом зменшилися майже на чверть (24,2%), вантажообороту - на 4%. Послугами річкового транспорту скористалося на 12,3% пасажирів менше, ніж рік тому, а пасажирооборот скоротився на 12,6%.
Це спонукає пошуку інших варіантів діяльності, з метою отримання доходу. Екологічний туризм швидко розвивається у Африці, Нової Зеландії, Австралії, Молдавії, Росії, Болгарії та багатьох інших державах. На Україні екологічний туризм активно розвивається у Закарпатті, Львівської області, гірському Криму. Але у Чернігівської області справа не вирішується, хоча „Зачарована Десна” один з найкращих туристичних об’єктів України. Чернігівський річковий порт має всі можливості створити мережу готельних комплексів від устя Десни до Новгород – Сіверського, з центральним комплексом у м.Чернігів, де вже існує ресторан та складські приміщення. Необхідне відзначити, що досвід міжнародної співпраці у галузі екологічного туризму вже є.
Висновки
Отримані дані дозволили не тільки дати об'єктивну оцінку змінам норм стоку річки Десна, але і оцінити зміни його статистичних характеристик. Виконані розрахунки показали, що в цілому стік води річки Десна змінюється синхронно загальної ситуації, але поки ще зміни річного стоку не виходять за межі історично зареєстрованих змін. Таким чином, можна зробити висновок про те, що господарська діяльність в басейні річки Десна привела до зниження стоку, але не вплинула на розмах його природних коливань, і не має катастрофічного характеру. Фактично зменшення інтенсівності паводку привело до збільшення стоку у літній період (що і потрібне для екологічного туризму).
Необхідно відзначити, що в зв'язку зі складним характером кліматичних і погодних процесів прямий зв'язок між сонячною активністю і водністю річки Десна однозначно не встановлена. Однак збіг піків сонячної активності і піків водності говорить про те, що такий зв'язок все-таки є. Десна сама могутня дренажна система Чернігівської області, що виносить за її межі поверхневі забруднення у вигляді пестицидів, солей важких металів, радіонукліди та інші наслідки антропогенного впливу. В області немає іншої виробничої структури, що також як Чернігівський річковий порт була зацікавлена в рішенні екологічних і гідродинамічних проблем річки Десна, як водної артерії. Області екологія Десни перебуває під контролем екологічної служби області, є державні програми і джерела фінансування, вони спрямовані в Чернігівський річковий порт для проведення глибинних робіт, очищення фарватеру, відновлення екосистеми річки Десна.
Україна граничить з багатьма Європейськими державами, тому трансграничний перенос має певний вплив на стан водозбірних площ і поверхневих вод у басейні річки Дніпро. В Україні переважає західний перенос повітряних мас, тому шкідливі викиди в атмосферу в державах Західної і Центральної Європи переносяться на території Західних і Північних областей України, включаючи і верхню частину басейну Дніпра і Десни. Більше всього двоокису азоту (NO2) надходить в Україну з Польщі (450 т), Німеччини (305 т), Словаччини (196 т). Сполуки сірки в складі забруднених атмосферних мас надходять з території Польщі (153 т) і Румунії (115 т). Однак оплату за отримане забруднення Україна поки не одержує і відповідні заходи щодо поновлення флори і фауни не проводяться, що в перспективі завдасть шкоди екологічному туризму.
Питання про одержання компенсацій від наших фінансово благополучних Західних сусідів необхідно ставити вже сьогодні, у тому числі через украй повільно функціонуючий Гаазький суд.
Головними згідно поставленої мети були вирішені такі окремі завдання, які відображені у відповідних розділах дипломної роботи. Поставлену мету досягнуто вирішенням таких завдань:
– здійснено аналіз загально-планетарних тенденцій зміни клімату на підставі узагальнення як з першоджерел всесвітнього рівня, так і за даними системи метеостанцій України, Росії та Білорусі, що здійснюють спостереження за станом басейну річки Дніпро;
– сформована та оброблена база даних по параметрах температури, опадів та річкового стоку у Чернігівський області за даними метеостанція Семенівка та водомірний пункт м.Чернігів;
– здійснено математичний аналіз та побудовані графічні матеріали які ґрунтовно підтверджують отримані наукові висновки;
– з’ясовано можливості судноплавства водною артерією річки Десна на найближчі 50 – 75 років як задовільні, у тому числі з метою забезпечення потреб екологічного туризму, який потребує суден вже встановленої судноплавної характеристики;
– обґрунтовано конкретні пропозиції на користь конкретної виробничої структури – ВАТ “Чернігівський річковий порт”.
Таким чином проектне завдання виконано у повному обсязі за допомогою обраних методів досліджень.
Список використаних джерел
1. Водний Кодекс України. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 24, ст.189
2. Банников А.Г., Рустамов А.К., Вакулин А.А. Охрана природы. - М.: Агропромиздат, 1987 – 245 с.
3. Беспамятов Г.П., Кротов Ю.А. Предельнодопустимые концентрации химических веществ в окружающей среде: Справочник: Л: Химия, 1985. – 528 с.
4. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 346 с.
5. Боков ВЛ., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. - Симферополь: Сонат, 1998. - 224 с.
6. Вредные вещества в промышленности / Под ред. Э.Н. Левиной / -Л.: Химия, 1985. – 464 с.
7. Гінсірук С.А. Регіональне природокористування: Навч. посібник. – К., 1990.
8. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". К., 1990. – 179 с.
9. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 203 с.
10. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2008 рік. – Чернігів, 2009. – 186 с.
11. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. Книга 1. /За ред. В.І.Андрейцева. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 704 с.
12. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. Книга 2. /За ред. В.І.Андрейцева. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 576 с.
13. Евилович А.З. Утилизация осадков сточных вод. - М.: Стройиздат 1989
14. Екологічний моніторинг. Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни “Основи екології” для самостійної роботи студентів механічних та технологічних спеціальностей /Укл.: Старчак В.Г., Костенко І. А., Цибуля С, Д., Мартинюк О. Г., Буяльська Н. П.– Чернігів: ЧДТУ, 2004.– 129 с.
15. Жуков А.И., Монгайт И.Л., Родзиллер И.Д. Методы очистки производственных сточных вод. - М.: Стройиздат, 1985. – 298 с.
16. Загальна гідрологія. / За ред. Лисогора С.М. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 264 с.
17. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 246 с.
18. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 246 с.
19. Капинос П.И., Панесенко Н.А. Охрана природы. - Киев: “Вища школа”, 1991. – 210 с.
20. Каракаша ИМ. Экологическое право Украины. - Одесса: Латстар, 2001. - 478 с.
21. Комплексное использование и охрана водных ресурсов. / Под редакцией О.А. Юшманова. - М.: Агропромиздат, 1985 – 234 с.
22. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. - К.: Заповіт, 1996. - 108 с.
23. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.
24. Мазур И.И., Молдованов О.И. Курс инженерной экологии. - М.: Высшая школа, 1999. - 447 с.
25. Масюк Н.Т. Введение в сельскохозяйственную экологию. - Днепропетровск, 1989. - 192 с.
26. Методы охраны внутренних вод от загрязнения и истощения. / Под редакцией И.К. Гавич. - М.: Агропромиздат, 1985. – 320 с.
27. Миркин Б.М., Наумова Л.Г. Экология. - Уфа: Восточный университет, 1998. - 256 с.
28. Никаноров А.М., Хоружая Т.А. Экология. – М.: ПРИОР, 2000. – 304 с.
29. Охрана окружающей природной среды. / Под редакцией Г.В. Дуганова. - Киев: “Выща школа”, 1990. – 300 с.
30. Охрана окружающей среды /Под ред. С.В.Белова. – М.: Высшая школа, 1991. – 319 с.
31. Охрана производственных сточных вод и утилизация осадков. / Под редакцией В.Н. Соколова. - М.: Стройиздат, 1992. – 260 с.
32. Романенко В.Д. Основи гідроекології. – К.: Обереги, 2001. – 728 с.
33. Справочник по охране окружающей среды /В.С. Сахаев, Б.В. Щербицкий. – К.: Будівельник, 1986. – 152 с.
34. Степановских А.С. Экология. - М.: ЮНИТИ, 2001. - 703 с.
35. Туровский И.С. Обработка осадков сточных вод. - М.: Стройиздат, 1984. – 120 с.
36. Экология города: Учебник. / Под ред. Ф.В.Стромберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.
29-04-2015, 00:33