5.2 Основні теоретичні положення
Для проектування раціональної конструкції свердловини, яка забезпечить її проведення без ускладнень до проектної глибини, необхідно мати достовірні дані про значення порового тиску (пластового) і тиску гідророзриву пласта. Ці дані повинні також враховуватись при виборі густини промивної рідини для оптимального розкриття продуктивного пласта.
Відомо, що градієнти тиску розриву пласта пов’язані з поровим (пластовим) тиском, літологією, віком порід і глибиною залягання пласта, а також напруженим станом гірських порід.
Практика буріння свердловин в Передкарпатському прогині показує, що визначення нижньої границі густини бурового розчину, виходячи з умов попередження проявів, є необхідним, але не достатнім для попередження ускладнень. Так, при бурінні сильно розущільнених глин, поровий тиск у яких близький до тиску гідророзриву пласта, навіть незначне збільшення густини бурового розчину з метою попередження викидів, приводить до гідравлічного розриву пласта. Це викликає інтенсивне поглинання бурового розчину з подальшим викидом. Верхню границю густини бурового розчину можна визначити за формулою:
, (5.1)
де rв— верхня межа густини бурового розчину, кг/м3;gн— прискорення вільного падіння, м/с2;h— глибина залягання підошви пласта, м; Рпор — поровий (пластовий) тиск, н/м2; m — коефіцієнт Пуассона; Gсп — напруга скелету породи, H*м2
, (5.2)
де Ргір — гірський тиск порід, Н/м2.
Для визначення гірського тиску на основі проведених замірів побудовано графік його зміни з глибиною для умов Передкарпатського прогину (рис. 5.1). Для побудови графіка використана залежність (5.2).
Рисунок 5.1 - Зміна геостатичного тиску з глибиною
, (5.3)
де п(Н) — об’ємна маса породи, як функція її залягання.
Поровий тиск може бути визначений за даними зміни густини породи з глибиною, або за даними геофізичних досліджень свердловин (лабораторна робота №4).
Для експресного визначення градієнта тиску розриву пласта можна вико-ристати номограму (рис. 5.2), побудовану на основі рівняння (5.1). На номогра-мі знаходять необхідну глибину і проводять горизонталь до перетину з лінією коефіцієнта аномальності порового тиску. Далі опускають перпендикуляр до абсциси, на якій знаходять значення градієнта тиску розриву пласта, що еквіва-лентно верхній межі густини бурового розчину при бурінні в даному інтервалі.
Рисунок 5.2 — Номограма для визначення градієнта тиску гідророзриву пласта
Достовірність результатів досліджень була підтверджена шляхом аналізу ускладнень, що пов’язані з поглинанням бурового розчину, які виникають найчастіше при розбурюванні піщано-глинистих порід на родовищах Прикар-паття.
Величину градієнта тиску розриву пласта можна визначити із залежності його від градієнта порового тиску. На основі статистичної обробки даних геофізичних та інших досліджень для умов Передкарпатського прогину одер-жана залежність
. (5.4)
Градієнт порового тиску можу бути визначений за даними геофізичних досліджень (лабораторна робота №4).
Оперативно отримані дані про тиск гідророзриву пласта, дають можли-вість регулювати густину бурового розчину у визначених межах. Використання бурових розчинів завищеної густини приводить до ускладнень в процесі буріння свердловини.
Таблиця 5.1 — Вихідні дані
Варі-анти | Н, м | н, кг/м3 | в, кг/м3 | Коефіц. Пуассона | в, кг/м3, за формулою | н, кг/м3, за номограмою |
1 2 3 4 5 6 |
1850 1900 2000 2400 2450 2500 |
0,20 0,25 0,30 0,35 0,40 0,45 |
5.3 Порядок виконання роботи:
1. Взявши порові тиски на глибинах за варіантом визначити верхню і нижню межі густини бурового розчину для буріння свердловини в заданому інтер-валі.
2. Визначення зробити за загальною формулою, за формулою для регіону та за номограмою.
5.4 Контрольні запитання:
1. Від чого залежить гідророзрив пласта?
2. Що таке коефіцієнт Пуассона?
5.5 Література:
У.Х.Фертль. Аномальные пластовые давления. / Пер. с английского. — М.: Недра, 1980.
Лабораторна робота № 6
ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЕКТНОГО КОЕФІЦІЄНТА НАФТОВІДДАЧІ ДЛЯ НОВИХ ПОКЛАДІВ З ВОДОНАПІРНИМ РЕЖИМОМ
6.1 Мета роботи
Закріплення знань методики визначення проектного коефіці-єнта для нових покладів з водонапірним режимом.
6.2 Основні теоретичні положення
Поклади нафти характеризуються великою різноманітністю геологічної будови продуктивних пластів, їх колекторських властивостей, фізичних властивостей нафти і інших факторів, які впливають на величину нафтовіддачі.
Для нових покладів нафти, де за геолого-промисловими даними очікують водонапірний режим, проектний коефіціє нт нафтовіддачі визначають залежно від співвідношення в'язкості нафти і води, проникності колекторів і ступеня неоднорідності продуктивного пласта і його літології. Залежно від літології визначення коефіцієнта нафтовіддачі ведеться окремо для теригенних і карбонатних колекторів.
Ступінь неоднорідності визначають за величинами коефіцієнтів піщанистості (Кп) і розчленованості (Кр) продуктивного пласта. До однорідних пластів відносять такі, для яких Кп дорівнює більше 0,75 і Кр менше 2,1, а до неодно-рідних — коли Кп менше 0,75, а Кр більше 2,1.
Визначення коефіцієнта нафтовіддачі h проводиться за допомогою графіків залежності h від співвідношення в'язкості і проникності пласта, побудованих окремо для однорідних і неоднорідних теригенних колекторів (рис.6.1).
У виданих індивідуальних завданнях необхідно визначити проектний кое-фіцієнт нафтовіддачі h покладів нафти, які пов'язані з теригенними колекто-рами різного ступеня неоднорідності містять нафту різної характеристики.
Для визначення проектного коефіцієнта нафтовіддачі даються наступні вихідні дані:
а) розрізи пробурених пошуково-розвідувальних свердловин в межах продуктивного інтервалу, які характеризують неоднорідність продуктивного пласта;
б) дані про проникність продуктивного пласта в окремих свердловинах;
в) дані про в'язкість пластової води.
Приклад:
На покладі пробурено 11 свердловин, план розташування яки х показ ано на рис . 6.3.
Рисунок 6.3 — План розташування свердловин (для побудови карти проникності)
Проникність колекторів показ ана, в т аблиці 6.1, дані про загальну і ефективну товщини пласта в таблиці 6.2. В'язкість нафти в пластових, умовах дорівнює 4,8 Па*с, в'язкість пластової води — 1 Па*с.
Завдання: визначити проектний коефіцієнт нафтовіддачі.
Таблиця 6.1 — Проникність колекторів
№ свердловин | Проникність, мкм2 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 |
0,182 0,60 0,108 0,129 0,075 0,152 0,1 15 0,044 0,112 0,084 0,109 |
Таблиця 6.2 — Загальна ефективна товщина пласта
№ свердловин | Товщина пласта, м | Число пропластків колекторів | |||
Загальна |Варіанти | Ефективна | ||||
1 | 2 | 3 | |||
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 |
18,1 17,8 17,6 19,2 19,1 19,0 18,2 18,8 18,5 19,6 18,0 |
19,8 19,6 19,4 20,6 20,6 19,2 20,2 19,6 19,6 20,0 19,0 |
20,3 20,5 21,0 22,6 21,4 20,7 19,4 19,8 20,7 21,7 18,0 |
15 13 13,8 15,2 13,0 15,5 16,4 14,0 14,2 15,6 12,6 |
3 3 3 3 3 2 2 3 3 3 2 |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 |
21,2 22,1 17,3 16,2 18,1 18.3 16,1 17,2 18,3 18,0 20,2 |
16,1 17,2 18,3 17,2 16,8 17,2 18,0 19,2 20,1 21,2 22,0 |
20,1 22,3 18,1 19,2 19,1 17,2 18,3 20,4 21,2 20,4 21,0 |
14,0 13,2 12,4 14,8 15,6 14,2 16,0 13,3 14,5 14,2 15,0 |
4 2 3 2 3 3 2 3 2 4 2 |
6.3 Порядок виконання р оботи:
1. Визначаємо ступінь геологічної неоднорідності продуктивного пласта. Для цього вираховує мо К п і К р:
а) Коефіцієнт піщанистості (Кп) - це від ношення середньої ефективної товщини до середньої загальної товщини пласта. В межах покладу його визначають за такою формулою
, (6.1)
де hефі — еф ективна товщина пласта в і-тій свердловині, м; ni— загальна товщина пластів в і-тій свердловині, м;n — число свердловин.
Дані для визначення Кп беремо з таблиці 6.2. Підставляючи величини товщин в формулу (6.1) визначаємо Кп :
.
б) Коефіцієнт розчленованності (Кр) — відношення числа пропластків колекторів, просумованих для всіх свердловин до числа свердловин:
,
де Ni — число пропластків колекторів в і-тій свердловині;n — кількість свердловин.
Підставляюч и значення Ni з таблиці 6.2 в ф орму лу (6.2 ), визначає мо Кр :
.
Виходячи з одерж аних значень К п і К р визначає мо, що пласт є неоднорідним.
2. Визн ачає мо середню проникність пласта, як середньозважен у величину по площі. Для цього будує мо к арту проникності (ри с. 6.3) . Маючи карту про-никності, визначає мо середньозважену проникність по площі за формулою
, (6.3)
де Кі — середнє значення проникності між двома сусідніми ізолініями;
fi —площа між сусідніми ізолініями.
Замі ри площі між двома сусідніми ізолініями проводять за допомогою планіметра. Дані по Кі і fi заносять в табл . 6.3. Підставивши значення Кі і fiв формулу (6.З) визначає мо К сз
,
Таблиця 6.3 — Визначення проникності і площі
Середня проникність порід між сусідніми ізолініями, мкм 2 | Площа між двома сусідніми ізолініями, м2 |
0,040 0,05 1 0,071 0,092 0,112 0,133 0,153 0,173 |
7812 5 640625 1 562 500 1500000 3062 500 3546875 1765645 453125 |
3. Визначає мо співвіднош ення в'язкостей нафти і води в пластових у мовах:
. (6.4)
Підставляючи значення і в формулу (6.4) визначає мо:
.
4. Визначаємо проект ний коефіціє нт наф товіддачі.
За одержаними величинами коефіцієнтів Кп і К р встановлено, що пласт неоднорідний або однорідний, тому для визнач ення коефіціє нта наф товіддачі користує мось граф іком, зображеним на рисунку (6.1) або (6.2). У нашому при-к ладі знаходимо величину h по кривій, яка відповідає проникності (0,102- 0,306 мД) при Він дорівнює 0,47.
6.4 Контрольні запитання:
1. Що таке к оефіціє нт піщанистості?
2 . Які пласти вважаються однорідними а які неодно-рідними?
6.5 Література:
1. Жданов М.А. Нефтепром ысловаягеология и подсчёт запасов нефти и газа. — М.: Недра, 1970.
29-04-2015, 00:38