Крейда, крейдяна система, К. період (за значним поширенням у верхній його частині порід писальної крейди) — остання, або третя знизу, система мезозою, виділена Омаліусом д'Аллуа (1822) у Паризькому басейні. Поділяється на два відділи, що містять по шість ярусів; існує тенденція тричленного поділу системи, хоча прийнятних пропозицій поки що немає. Тривалість К. — 72 млн років (138-66). Характеризується високою тектонічною рухливістю; упродовж К. п. виявлено австрійську, середземноморську й ларамійську фази складчастості. Це час завершення кіммерійського орогенезу й початку альпійських геосинклінальних прогинань. Для другої половини періоду характерна найбільша у фанерозої трансгресія, що наприкінці його змінилася регресією. К. п. відомий як час формування товщ писальної крейди, різкого зростання флішенакопичення, активного вугленакопичення в першій половині періоду, у тому числі формування найбільшого у світі за запасами Ленського басейну. У Тихоокеанському поясі розвивається активний орогенний магматизм, статистичний максимум якого становить 100 млн років. Після цієї події настав час панування покритонасінних. З безхребетних особливого розквіту досягли амоніти й белемніти; з-поміж хребетних запанували гігантські рептилії. До кінця К. п. більшість рептилій, амонітів, усі белемніти й ряд інших груп вимерли.
29-04-2015, 00:55