Всього на плані 26 свердловин першої та другої групи, які розкривають досліджуваний пласт l3 . Крім того дві свердловини третьої групи: одна (22) ─ для вивчення морфології лінії обриву пласта, інша (23) ─ для уточнення зміни потужності пласта l3 .
3.3 Підрахунок запасів вугільного пласта L3
Запаси вугілля в підрахункових фігурах визначаються за формулою:
,
де
Q – кількість запасів вугілля, т;
S пр – площа проекцій вугільного пласта на горизонтальну площину, м2;
а – кут падіння пласта, град;
mср – середня потужність вугільного пласта в межах під рахункової фігури, м;
γ – обємна маса вугілля, т/м3.
Площа проекцій пласта на горизонтальну площину S пр – обчислюється для кожної під рахункової фігури, виділеної на гіпсометричному плані. При цьому слід врахувати масштаб гіпсометричного плану.
Кут падіння вугільного пласта а в підрахунковій фігурі визначається з геологічних розрізів або з огляду гіпсометричного плану. В останньому випадку враховують дві характеристики ізогіпс – переріз та закладання.
Під перерізом ізогіпс h розуміють вертикальну відстань між уявленими горизонтальними площинами, уявно перетинаючи поверхню підошви вугільного пласта. Закладаннями ізогіпс l називають відстань по нормалі між будь якими суміжними ізогіпсами на гіпсометричному плані. Між перерізом, закладанням ізогіпс і кутом падіння вугільного пласта є певна залежність:
На основі цієї залежності на гіпсометричному плані можна визначити кут падіння вугільного пласта в будь-якій частині шахтного поля.
При пологому заляганні порід (до 5 град) поправка на кут падіння в формулу підрахунку запасів не вводиться. При куті падіння 6 град і більше поправка на кут падіння обов’язкова.
Середня потужність вугільного пласта mср в межах під рахункової фігури визначається як середнє арифметичне значення від суми потужності вугільного пласта, що встановлені за допомогою розвідувальних свердловин, які знаходяться в контурі розрахункової фігури.
Усього балансових запасів (В+С1): 391,9 тис. т;
В т. ч. по категоріям: В: 101,7 тис. т;
С1: 290,2 тис. т;
Всього за балансових запасів: 366,6 тис. т;
Усього запасів (Б+ЗБ): 391,9 тис. т.
3.4 Характеристика запасів вугілля різних груп і категорій
Розподіл запасів по категоріях, що відбиває ступінь їхньої вивченості і вірогідності, проводиться для балансових і забалансових запасів, як правило, більш низька;
оскільки вони розглядаються в якості можливих об`єктів майбутнього освоєння,
детальне вивчення параметрів підрахунку і закономірностей їхньої мінливості звичайно не виконується.
Запаси категорії А повинні задовольняти наступним вимогам:
1. Синоніміка шару, ступінь витриманості і закономірності просторової зміни його потужності, будови й основних показників якості вугілля в межах виділеного блоку підрахунку запасів установлені вірогідно; виділені й оконтурені безвугільні і не- кондиційні ділянки; для могутніх шарів складної будівлі, по яких передбачається роздільна розробка окремих шарів, паралелізація цих шарів однозначна; розраху- нок середньої потужності шару в підраховуємому блоці заснований на надійних даних;
2.Умови залягання шару вивчені в міру, що виключає можливість інших варіантів структурних побудов. При порушеному заляганні однозначно певне положення структурної форми (елемент складки, тектонічний блок і ін.), у якій виділений підраховуємий блок, і елементи її залягання; при наявності розривних порушень установлені їх положення й амплітуди зсуву;
3.Визначено природні різновиди вугілля, установлені можливі і найбільш раціональні напрямки використання вугілля у народному господарстві, виділені і просторово оконтурені площі просторового розміщення вугілля різних марок і технологічних груп, якість їх охарактеризовано по всім передбаченим діючої держав ним стандартам і затвердженими кондиціями показникам;
4.Технологічні властивості вугілля вивчені з детальністю, що забезпечують одержання вихідних даних, достатніх для проектування технологічної схеми його переробки з комплексним витягом компонентів, що містяться в ньому, що мають промислове значення;
5. Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геокріологічні, гірничо-геологічні й інші природні умови вивчені з повнотою.
Запаси категорії А підраховуються в контурах, обмежених шпарами чи гірничими виробками.
Запаси категорії В повинні задовольняти наступним вимогам:
1. Установлено синоніміку шару, витриманість і загальні закономірності зміни
його потужності, будівлі й основних показників вугілля, просторове розміщення внутрішніх без рудних і некондиційних ділянок; розрахунок середньої потужності шару заснований на надійних даних, однак середні для підраховуємого блоку значення потужності шару і показників якості вугілля підлягають додатковому уточненню при подальших розвідницьких роботах чи у процесі експлуатації;
2. Визначено елементи залягання шару і загальні закономірності його змінення на площі блоку, положення й амплітуди зсуву великих розривних порушень, можлива ступінь розвитку додаткової складчастості і дрібно амплітудних порушень, просто рове положення і контури яких вимагають уточнення в процесі розробки родовища
3. Певні природні різновиди вугілля, установлені найбільше раціональні напрямки використання вугілля в народному господарстві, виділені і наближено оконтурені площі просторового розміщення вугілля різних марок і технологічних груп, якість їх охарактеризована так само як і в категорії А;
4. Технологічні властивості вугілля вивчені так само як і в категорії А;
5. Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геокріологічні, гірничо-геологічні й інші природні умови вивчені з повнотою, що дозволяє якісно і кількісно охарактеризувати їхні основні показники і вплив на розкриття і розробку родовища.
Оконтурювання запасів категорії В здійснюється по шпарах чи гірничим виробкам із включенням по витриманим і відносно витриманим шарам обмеженої зони екстраполяції, обґрунтованої геологічними критеріями і даними геофізичних і геохімічних досліджень.
Запаси категорії С1 повинні задовольняти наступним вимогам:
1. Установлено синоніміку шару, його витриманість і основні закономірності просторової зміни потужності, будівлі шару й основних показників якості вугілля; контури промислового поширення шару, данні про його потужність і будівлю, границі виявлених зон розщеплення, розмивів, роздувів і утонень шару вимагають уточнення;
2. З'ясовано основні особливості умов залягання шару, наявність площ інтенсивного розвитку дрібноамплітудних порушень; положення розривних порушень і їхньої амплітуди, гіпсометрія шару також вимагає уточнення;
3. Визначено природні різновиди вугілля, його марочний склад, установленні загальні закономірності просторової зміни якості вугілля, котре охарактеризовано за всіма показниками, передбаченим державними стандартами;
4. Технологічні властивості корисної копалини охарактеризовані в ступені достатньої для обґрунтування промислової цінності розвіданих запасів;
5. Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геокріологічні, гірничо-геологічні й інші природні умови вивчені з повнотою, що дозволяє попередньо охарактеризувати їх основні показники.
Запаси категорії С1 підраховуються в контурах, обмежених свердловинами, гірськими виробками, з обліком даних геофізичних і геохімічних досліджень і геологічно обґрунтованої екстраполяції.
Запаси категорії С2 повинні задовольняти наступним вимогам:
1. Наявність шару і його промислове значення на площі підрахунку запасів підтверджені розкриттям в одиничних перетинаннях; синоніміка шару, представлення про його витриманість, потужність, будова й умови залягання, контуру можливого поширення засновані на геологічних і геофізичних даних;
2. Марка, основні показники якості і технологічні властивості вугілля визначенні за результатами досліджень одиничних проб або оцінені за аналогією з більш вивченими ділянками того ж чи іншого подібного родовища;
3. Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, геокріологічні, гірничо-геологічні й інші природні умови оцінені по наявним для інших ділянок родовища даним, спостереженням у розвідницьких виробках і за аналогією з відомими в районі родовищами.
Контур запасів визначений на основі одиничних шпар, гірських виробок, природних оголень чи по їхній сукупності з обліком даних геофізичних, геохімічних досліджень, за допомогою геологічних побудов і геологічно обґрунтованої екстраполяції параметрів, використаних при підрахунку запасів більш високих категорій.
На розроблювальних родовищах розкриті, підготовлені і готові до виїмці, а так само що знаходяться в охоронних ціликах гірничо-капітальних і гірничо-підготовчих виробках запаси вугілля підраховуються окремо з підрозділом по категоріях у відповідності зі ступенем їхньої вивченості.
3.5 Охорона надр та навколишнього середовища
Розвиток вугільної промисловості у Донбасі чинить істотний вплив на навколишнє середовище. Головними факторами, що впливають на навколишнє середовище Донбасу є:
· деформація земної поверхні, яка є наслідком проходження гірських виробок;
· скид сильно мінералізованих шахтних вод і господарсько-побутових відходів;
· викид у атмосферу шкідливих газів золи та пилу котельнями і сушильнями збагачувальних фабрик;
· надання сільськогосподарських земель для складування шахтних порід.
Найбільш радикальними заходами, які здатні зменшити деформацію поверхні під дією гірських робіт є:
· залишення усієї гірської породи у виробленому просторі;
· залишення ціликів вугілля.
Шахтні води частіше за все очищаються від механічних часток і бактеріологіч-
них забруднювачів. Очистка від розчинених солей не здійснюється.
Для усунення руйнування атмосфери на технологічних комплексах шахт повинні знаходитися:
– прилади алираційних установок;
– засоби для попередження займання породних відвалів.
Для зниження кількості пилу необхідно проводити заходи по озелененню навколишньої площі, а після закінчення на шахті гірничих робот – озеленення териконів.
Породні відвали шахт погіршують санітарно-гігієнічні умови міст та селищ, роблять шкоду сільськогосподарським угіддям, займаючи великі за розмірами площі. Зменшення площ порушеної земної поверхні може бути достигнути за рахунок зміни форми та розмірів відвалів, застосування в шахті дробильнозакладальних комплексів з транспортуванням породи у відробленні лави. Оптимальним, з урахуванням використовування земель у період після культивації, треба вважати плато образні відвали висотою 30 – 40 м.
ВИСНОВКИ
Виконуючи курсову роботу, що є завершальним етапом теоретичного та практичного вивчення геологічних дисциплін, я:
– закріпив знання та навики читання креслень (гірничих об’єктів, планів, розрізів, тощо);
– отримав навички оконтурювання на гіпсометричному плані запасів різних груп та категорій з ціллю підрахунку запасів корисних копалин.
– навчився самостійно аналізувати таблиці, текстовий матеріал, а також виконувати необхідні графічні документації;
– закріпив навички складання геологічної записки з виділенням та харак-теристикою важливих рис геологічної будови родовища, умов залягання вугільних пластів, що визначають вибір технології та найбільш раціональної системи розробки;
– навчився використовувати сучасні методи виконання креслень, застосувала ГОСТи, ЕСКД та інші правила та норми;
Список джерел літератури
1. Геология месторождений угля и горючих сланцев – СССР – М.: Госгеолтехиздат, 1963: - Т1, 120с.
2. Горное дело: Энциклопедия «справочник» - М.: Углетехиздат, 1957: - Т2, 646 с.
3. Миронов К.В.: Справочник геолога-угольщика – М.: Недра, 1982, 312 с.
4. Методические указания по характеристике угленосных районов Донбасса к курсовой работе по месторождениям полезных ископаемы – Дон НТУ, 2001, 41 с.end_of_the_document_label
29-04-2015, 01:07