УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

кафедра міжнародних

економічних відносин

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ

ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОБ’ЄДНАНЬ СТОСОВНО НОВОГО МІЖНАРОДНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОРЯДКУ

Виконала:

студентка 281 групи

факультету МЕВ

Данкова Наталія

Перевірила:

Боднар І. Р.

ЛЬВІВ – 2003

ЗМІСТ:

1. Вступ

2. Інформаційні технології в діяльності ООН

3. Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язок ПРК і КР:

a. Політичні аспекти

b. Юридичні аспекти

c. Техніко-фінансові аспекти

4. Всесвітній порядок в галузі інформації:

a. Політичні аспекти

b. Юридичні аспекти

c. Техніко-фінансові аспекти

5. Висновки

ВСТУП

Аналізуючи останні дослідження у сфері міжнародних відносин, що стосуються, зокрема, взаємодії головних акторів світової арени, можна зробити висновок про відносне зменшення ролі держав у визначенні структури та особливостей функціонування світового порядку. Це пов’язано з прискоренням процесів глобалізації, що супроводжуються появою проблем, розв’язати які на національному рівні неможливо. У таких умовах певною мірою збільшується значення міжнародних об’єднань – міжнародних організацій, які на основі об’єднання ресурсів та потужностей окремих країн, утворюють інституцію нового якісного порядку, здатну оперативно реагувати на процеси в світовому суспільстві. Така оперативність є тим більш потрібною в умовах незнаної раніше динаміки цих процесів, яка збільшує середовище невизначеності і ускладнює процес прийняття рішень, що стосуються співтовариства в цілому.

Інформаційні технології в діяльності ООН

Сучасні технології неминуче гратимуть винятково важливу роль у підготовці ООН до розв'язання проблем XXIст. Швидкий прогрес в об­ласті комунікаційно-інформаційних технологій зумовлює появу нових методів компонування, передачі та використання інформації. Приєд­нуючись до тріади традиційних засобів масової інформації (ЗМІ) - пре­си, радіо й телебачення, - цей новий, четвертий, засіб привертає своїми перевагами: оперативністю, скороченням витрат та можливос­тями прямого виходу на ширші аудиторії: такі, як молодь і особи, що відповідають за формування політики. Хоча інформаційна технологія усе ще знаходиться на ранніх етапах свого розвитку, вона швидко стає незамінним інструментом комунікації між усіма країнами й народами.

Департамент публічної інформації (ДПІ) ООН одним із перших скористався можливостями, наданими інформаційними технологіями, у своїх пріоритетних напрямах роботи. Життєво важлива інформація про діяльність ООН, глобальні статистичні дані, тексти міжнародних дого­ворів, резолюцій та інші повідомлення для преси, поширення яких у свій час потребувало кількох годин і навіть днів, тепер вільно доступні на сайтах ООН у Всесвітній інформаційній мережі.

Використання інформаційних технологій обумовлює суттєву зміну комунікаційної стратегії ООН та організаційних засад її внутрішнього управління. Воно сприяє також встановленню тісного зв'язку між ООН та її партнерами, включаючи уряди, засоби інформації й громадянське сус­пільство, у справі зміцнення миру та взаєморозуміння між країнами світу.

Разом з тим, інформаційні технології все ще не стали загально­доступними, оскільки названі зміни дотепер відбувалися, головним чи­ном, в окремих, найрозвиненіших регіонах. Завданням міжнародного співтовариства є забезпечення вільного доступу до будь-якої інформа­ції, всебічне сприяння тому, щоб перевагами нових інформаційних технологій могло скористатися якомога більше країн.

Ефективна інформаційна діяльність не може здійснюватися без приділення першочергової уваги розвиткові технічного забезпечення та використанню новітніх технологій. З огляду на це в багатьох своїх ре­золюціях Генеральна Асамблея ООН пропонувала ДПІ в контексті своєї ролі, а також завдань функціонування та методів роботи, впро­ваджувати сучасні технології для збирання, підготовки, збереження та поширення інформаційних матеріалів.

Ще в 1989 р. ДПІ розпочав здійснення широкої програми модерні­зації своїх засобів зв'язку, насамперед електронних, із усіма регіонами світу, а також створення мережі поширення інформації. Значно розширився обмін інформацією між центральними установами та відділеннями на місцях, що дозволило регіональним центрам швидко поширювати нову інфор­мацію в тих районах, які вони обслуговують.

Здійснюються заходи щодо розширення співробітництва з неуря­довою організацією " Global Education Motivators " дляпоширення інфор­маційних матеріалів ООН через різні комп'ютерні мережі, обміну даними з використанням Інформаційної служби ООН (ЮНІСЕР).

В 1989 р. були запроваджені у дію програми , до яких були введені списки осіб, які підтримують зв’язок з ДПІ, а також інформація про рух і поширення інформаційних матеріалів.

У 1992 р. Департамент почав застосовувати для зав'язку з інфор-маційними центрами та іншими периферійними відділеннями ООН но­ву цілком комп'ютеризовану систему. Вихідні матеріали за профілем суспільної інформації обробляються тепер за допомогою комп'ютерної програми, що забезпечує їх автоматичне поширення електронною по­штою, телексом чи телефаксом.

До середини 1994 р. було комп'ютеризовано понад 60 інфор­маційних центрів ООН. Упродовж 1992 р. доступ до електронної пошти одержали інформаційні центри ООН у Делі, Ісламабаді, Празі, Каїрі та Порт-оф-Спейні, після чого число таких центрів досягло 31.

Сьомою офіційною мовою ООН все частіше стає "мова електро­ніки". Інформаційні матеріали ДПІ поширюються нині через електронні мережі, що їх використовують як базову інфраструктуру мережі Інтер-нет, Агора та служба Програми розвитку ООН “Гоуфер". За­стосування, зокрема, останньої дозволило ДПІ вийти на величезну аудиторію більш ніж у 40 країнах світу. ДПІ робить все нові кроки в електронно-інформаційному напрямку. Так, новим досягненням Депар­таменту стало створення Відділу радіобюлетеня, що застосовує комп'ютеризовану систему аудіоновин. Вона надає доступ до останніх новин ООН за допомогою звичайного телефону.

Однак ООН треба приділити належну уваги проблемі, яку можна визначити як електронний бар'єр.

Доступ до інформаційних і комунікаційних технологій тягне за со­бою величезні швидкі й очевидні вигоди для країн, що розвиваються. Проблема інформаційних технологій обговорювалася у 2000 р. на різ­них етапах засідань високого рівня сесії Економічної та Соціальної Ра­ди (ЕКОСОР), на Самміті тисячоліття, безпосередньо на самій Генера­льній Асамблеї тисячоліття. Ця проблема стала також провідною те­мою самміту Північ-Південь у Гавані і була одною з пріоритетних тем саммітів Європейського союзу в Лісабоні та Групи "восьми" на Окінаві. Внаслідок співробітництва ЕКОСОР і групи експертів з діловими колами та неурядовими організаціями (НУО) створилося переконання, що інфор­маційні технології можна використовувати для прискорення розвитку й поліпшення інтеграції країн, що розвиваються, у світову економіку.

У декларації міністрів "Роль інформаційних технологій у контексті глобальної економіки, що базується на знаннях", яку було прийнято ЕКО­СОР на її сесії 2000 р., вміщено рішучий заклик до погоджених дій на на­ціональному, регіональному та міжнародному рівнях для того, щоб пере­стрибнути "цифрову прірву" і поставити інформаційно-комунікаційні тех­нології на службу розвитку в інтересах усього людства. Було підкреслено необхідність переборення основних труднощів - таких, як відсутність не­обхідної інфраструктури, можливостей капіталовкладень, низькі рівні осві­ти, охоплення системою зв'язку, які перешкоджають залученню більшої частини населення країн, що розвиваються, до користування наслідками революції в інформаційних і комунікаційних технологіях.

Створення в Інтернет інформаційних ресурсів, орієнтованих намісцевих користувачів, і можливостей вільного доступу до них пересіч­них людей, допоможе виникненню різноманітного культурного й мовно­го кіберпростору і буде сприяти широкому та стабільному використан­ню Інтернету. Інфраструктура ООН, зокрема ЕКОСОР, може відіграва­ти ключову роль у забезпеченні координації й послідовності зусиль, що започатковані. Ці структури надають підтримку національним заходам, виступають як міжнародний форум, роблять внесок у систематичне вивчення впливу інформаційних технологій та спрямовують дії щодо подолання "цифрової прірви" у світовому масштабі.

Згадана декларація закликає міжнародне співтовариство розпо­чати ініціативні кроки з метою термінового сприяння програмам активі­зації співробітництва, більш активного вивчення можливостей додат­кового фінансування заходів в області інформаційних технологій, зме­ншення вартості пристроїв для користування Інтернет у країнах, що розвиваються, і сприяння навчанню у сфері інформаційних і комуніка­ційних технологій. Обговорення цих проблем на засіданнях високого рівня знаменує собою лише початок майбутнього постійного процесу, пов'язаного з цією дуже складною областю. Етап засідань високого рі­вня, що відкрився в ООН 5 липня 2000 р., був історичним з багатьох причин. Уперше на ньому були присутні глави держав. У ньому також взяли участь керівники низки міжнародних організацій, включаючи Міжнародний союз електрозв'язку та Всесвітню торгову організацію.

Спільні зусилля урядів, міжнародних ор­ганізацій та приватного сектору мають ключове значення для розв'язання проблеми "цифрової прірви". Подоланню її сприяє вся сис­тема ООН. У 1999 р. Програма розвитку ООН (ПРООН) прийняла на озброєння дієву стратегію підтримки національних партнерів. Ключо­вими елементами цієї стратегії є: підвищення рівня інформованості щодо революційних змін в різних галузях знань; інформаційно-пропагандистська робота й розроблення відповідної політики; забезпе­чення загального й такого, що не потребує великих коштів, доступу до телекомунікаційної інфраструктури Інтернет; всебічний розвиток націо­нального інтелектуального людського потенціалу; збільшення числа інформаційних матеріалів, поданих місцевими мовами; пошуку творчих підходів до розв'язання проблем, що виникають.

Зокрема, на регіональному рівні в контексті ініціативи "Інтернет для Африки" багато зусиль докладається для надання п'ятнадцяти країнам, розташованимнапівдень від Сахари, можливості підключення до Інтернет і нарощування потенціалу, потрібного для забезпечення функціонування відповідних технічних засобів. В Азійсько-Тихооке-анському регіоні в рамках Інформаційної програми в області розвитку для країн Азії та Тихого океану низці країн, включаючи Бутан, Східний Тимор, Лаоську Народно-Демократичну Республіку й Тувалу, надано допомогу стосовно підключення до Інтернету. ПРООН, діючи через свою Програму створення мережі для забезпечення стійкого розвитку і на основі партнерських зв'язків із приватним сектором, пропагує вільне використання загальнодоступних засобів програмного забезпечення і надає інформацію з питань стійкого розвитку багатьма мовами.

На сьогодні одним із найважливіших завдань загальної стратегії ООН є досягнення до 2004 р. ''глобальної з'єднуваності засобами зв'язку". Це не означає оснащення кожного будинку комп'ютером; йдеться про забезпечення для всіх розумного доступу до глобальних інформаційних систем, можливо, через адміністративні установи міс­цевих органів влади, програми розвитку сільського господарства чи школи. Для розв'язання такого спадання потрібна величезна робота, але керівники ООН вважають цю мету реальною.

Не можна забувати й про те, що стрімкий розвиток високих тех­нологій, інформатизації та телекомунікації, поряд із безсумнівними пе­ревагами розширення можливостей для міжнародного співробітництва, створюють водночас передумови для виникнення принципово нової, інформаційної, конфронтації на міжнародній арені. Ця проблема висувалася на Самміті "великої вісімки" на Окінаві, де поряд з іншими документами була прийнята "Окінавська хартія глобального інформаційного співтовариства", що закликає "як в державному, так і в приватному секторах, ліквідувати міжнародний розрив у галузі інфор­мації та знань". Важливість балансу доступу до інформації підкреслює й прийнята на Самміті тисячоліття "Декларація тисячоліття ООН", яка закріплює невід'ємне "право громадськості на інформацію", що випли­ває із Загальної декларації прав людини. Людям потрібне створення такого сучасного глобального інформаційного суспільства, яке гаран­тувало б загальний широкий доступ до інформації, вираження волі та рівну участь для всіх.

Залучення світу, що розвивається, до користування плодами ре­волюції в області інформаційних технологій є важким завданням. Ос­новні труднощі - у трьох ключових областях: комунікації, потенціалу та змісту.

Інформаційні технології мають соціальну значущість тільки тоді, коли вони легко доступні й дешеві. Отже, головним питанням є забез­печення доступності інформаційних технологій для бідних. При на­лежних механізмах регулювання приватний сектор може ефективно забезпечувати доступ до інформаційних технологій за прийнятними цінами у досить великих містах світу, що розвивається. Однак у мало-населених сільських і віддалених районах, через відносну бідність і ве­лику вартість налагодження комунікацій, не можна покладатися винят­ково на ринкові важелі. Якщо забезпечення загального доступу до ін­формаційних технологій є довгостроковою метою, то найближчим за­вданням стосовно країн, що розвиваються, має бути встановлення ко­мунікацій не між окремими людьми, а між громадами.

Іншим важливим аспектом є потенціал. Технічна грамотність є обов'язковою умо­вою, але треба виходити з того, що при навчанні не можна перестри­бувати через етапи. Традиційна грамотність, оволодіння загальною базовою освітою, як і раніше, залишається передумовою розвитку. Тим самим, необхідним є створення при ООН установи, яка б займалася навчанням різних груп населення певних країн навичкам застосування інформаційної техніки.

Основа процвітання кожної нації в XXI ст. - знання й освіта, і осо­бливо це стосується країн, що розвиваються. У сучасному світі основ­на задача - знайти розв'язок наболілих проблем освіти, тому що нині освіта більш ніж коли-небудь необхідна для прогресу націй. У багатьох країнах, що розвиваються, рівень освіченості за останні піввіку значно зріс. Швидке зниження рівня бідності в країнах Східної Азії багато в чому обумовлено їхніми інвестиціями у сферу освіти, але країнам Аф­рики, наприклад, треба ще пройти довгий шлях. Через це на Всесвіт­ньому форумі з питань освіти, що відбувся в 2000 р. в Дакарі, було по­ставлене завдання зробити так, щоб до 2015 р. всі діти планети - і хлопчики, й дівчатка - мали можливість одержати початкову освіту. Для того, щоб використовувати інформаційні технології з максималь­ним ефектом, африканським університетам необхідно надати фінансо­ву й технічну підтримку. Дуже вчасним і важливим кроком є намір чоти­рьох відомих американських організацій: корпорації Карнегі, фондів Рокфеллера, Форда Макартура - здійснити інвестиції в 100 млн до­ларів США у вищу освіту в африканських країнах для допомоги в роз­витку інфраструктури й у підготовці кадрів.

Для подолання "цифрового розриву" потрібний глобальний ініціа­тивний підхід і великі кошти. Тільки розвинені країни мають необхідні вплив, ресурси й експертний досвід. І для виконання цього завдання мають бути об'єднані зусилля всіх його учасників - ООН, донорів, при­ватного сектору, громадських організацій та урядів, причому не в останню чергу - урядів країн, що розвиваються.

Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язок ПРК і КР

Інформація грає першорядну роль в міжнародних відносинах як засіб комунікації між народами і як інструмент пізнання і розуміння між народами.

Ця роль інформації є тим більше важливою і вирішальною в сучасних міжнародних відносинах, що міжнародне співтовариство розташовує в даний час, завдяки новим відкриттям і значному прогресу техніки, дуже вчиненими і дуже швидкими засобами комунікації, які роблять майже миттєвою передачу інформації між різними районами земної кулі.

Проте слід зразу ж відзначити, що сучасна міжнародна система інформації характеризується глибокою незбалансованістю між розвиненими країнами і країнами що розвиваються. Ця незбалансованість характеризується тим фактом, що розвинені країни тримають в своїх руках потік інформації від початку до кінця. Це панування торкається всього комплексу міжнародної сучасної системи комунікацій, тобто агентств друку, радіо і телебачення, кінематографії, журналів, книг і багатотиражних ілюстрованих видань, банків даних і рекламних агентств.

Ця незбалансованість, природно, спричинила за собою думку про ''глибокий перегляд сучасної міжнародної системи інформації і про необхідність встановлення нового всесвітнього порядку в області інформації, який, будучи одним з численних аспектів необхідної зміни положення в світі, має на своїй основній меті надання допомоги проведенню інших реформ встановленню нових міжнародних порядків, більш справедливих і більш відповідаючих інтересам всього співтовариства людей.

Країни, що розвиваються, вимагаючи встановлення цього нового всесвітнього порядку в області інформації, лише нагадують про права, урочисто проголошених сучасним міжнародним співтовариством в таких важливих текстах, як стаття 19 Загальної декларації прав людини, стаття 19 Міжнародних пактів про цивільні і політичні права і про економічні, соціальні і культурні права, а також у відповідних резолюціях, прийнятих Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Нації.

Право на комунікацію, в основі своїй пов'язане зі всією рештою прав, торкається не тільки окремої особи, але також груп народів і суспільств, і повинне знайти відповідне місце в міжнародному плані, у відносинах між державами, народами, суспільствами і культурами. Крім того, право на комунікацію повинне гарантувати не тільки право на отримання інформації, але так само, як висновок з цього, право інформувати, доповнювати скорочену інформацію і виправляти невірну інформацію.

Новий всесвітній порядок в області інформації вимагає загального визнання, яке до теперішнього часу було обмеженим через насторожене відношення породженого певними побоюваннями. Ці побоювання виникли у зв'язку з перспективою змін, які можуть завдати збитку безпосереднім інтересам. Саме засоби інформації повинні настроювати громадську думку на користь змін, що проводяться на користь всього людства. Всюди повинна одержати визнання думка про те, що сучасний порядок є лише змішенням різних проявів безладдя і що у зв'язку з цим необхідно зміни.

В сучасному світі інформація характеризується істотними незбалансованостями, що відображають загальну незбалансованість, яка робить вплив на міжнародне співтовариство. Ці незбалансованості виявляються в багатьох сферах і, зокрема, в політичній, юридичній і техніко-фінансовій сферах.

Політичні аспекти незбалансування інформації

1. Пережитки колоніальної ери

Сучасна система інформації закріплює форму політичного, економічного і культурного колоніалізму. Він полягає в наданні особливої уваги подіям, значення яких в деяких випадках обмежено або які не мають ніякого значення; в підбірці окремих фактів, і представленні їх у вигляді єдиного цілого; у викладі фактів так, щоб витікаючі з цього висновки були сприятливими для інтересів транснаціональної системи; в роздуванні незначних фактів, щоб порушити необгрунтовані побоювання; в замовчанні проблем, що не відповідають інтересам країн яким належать ці засоби інформації. Таким чином, події в світі освітлюються лише залежно від інтересів певних суспільств. Інформація також спотворюється з урахуванням особливих моральних, культурних або політичних цінностей деяких держав у збиток цінностям і інтересам інших народів.

2. Вплив, що відчужує, в економічному, соціальному і культурному

планах

Окрім панування і маніпулювання міжнародним ринком новин, розвинені країни використовують інші форми гегемонії над органами комунікації третього світу. Перш за все вони заволодівають засобами масової інформації за допомогою безпосередніх капіталовкладень. Існує також інша форма контролю, що має набагато більше значення в даний час, а саме, майже повна монополія реклами в світі, здійснювана великими рекламними агентствами, які діють як транснаціональні компанії в області комунікації і забезпечують собі дохід, обслуговуючи інтереси транснаціональних промислових і комерційних корпорацій, що очолюють в діловому світі. Інша форма панування полягає у впливі,


29-04-2015, 01:11