Історія виникнення та становлення Кельменців

3. Кельменці під час Великої Вітчизняної Війни

Та недовго продовжувалося мирне, творче життя. На Радянський Союз напала фашистська Німеччина. Вже в перший день війни Кельменці зазнали бомбардування. Першою жертвою села стала маленька дівчинка, що загинула від фашистської бомби, скинутої з літака. 6 липня 1941 року Кельменці окупували загарбники. Настали дні чорної фашистської неволі. Окупанти встановили режим кривавого терору і не­обмеженого свавілля. Земля, якою наділила Радянська влада селян, була відібрана і передана поміщикам, що повернулися. Страшних знущань зазнали ті, хто в роки Радянської влади активно включився у будівництво нового життя. В перші дні оку­пації фашисти розстріляли 9 жителів села, серед них Ф. С. Горобієвського — голову Кельменецької сільської Ради. Багатьох активістів відправили на каторжні роботи або кинули до в'язниці, в табори смерті. Всього постраждало понад 120 громадян Кельменців. Фашисти грабували і руйнували народне добро.

Але ні вбивства, ні насилля не залякали трудящих. Кельменчани не скорились ворогові. Вони вірили в перемогу і боролися за неї в рядах Червоної Армії, у заго­нах народних месників, саботували заходи окупантів.

28 березня 1944 року Червона Армія визволила Кельменці. В боях за визволення Кельменців відзначились воїни 163-ї стрілецької Роменсько-Київської ордена Лені­на Червонопрапорної ордена Суворова, ордена Кутузова дивізії (командир — Герой Радянського Союзу генерал-майор Ф. Я. Карлов). Визволяючи Кельменці, смертю хоробрих загинув заступник командира 759-го стрілецького полку по політчастині майор М. Л. Ігдал та інші воїни. Всіх їх поховано в братській могилі в центрі сели­ща і встановлено пам'ятник.

За героїзм, виявлений у бою за визволення Кельменців та району,звання Героя Радянського Союзу присвоєно старшому сержантові М. Ю. Шамшину, сержантові М. Ф. Перепочину, єфрейторові Д. В. Шерупі і рядовим І. Я. Дубинському та С. Ю. Алекшевичу. Багато воїнів були удостоєні орденів і медалей.

У боротьбі проти фашистів жителі селища не шкодували ні сил, ні коштів,ніжиття свого. Понад 630 кельменчан громили загарбників на фронтах, 128 з них за­гинули смертю хоробрих. Вдячні односельчани свято шанують пам'ять про своїх зем­ляків. На їх честь встановлено пам'ятник-обеліск. 160 воїнів-кельменчан нагоро­джено бойовими орденами і медалями Радянського Союзу.

4. Післявоєнний період

Після визволення Кельменців відновили свою діяльність районні, сільські пар­тійні, радянські та громадські організації. До складу Кельменецького сільського виконавчого комітету увійшли І. Г. Атаман (голова), Г. С. Раренко (заступник голо­ви), І. Д. Горобієвський, Т. К. Мардар, Є. С. Коновчук та інші¹ .

Заліковуючи рани війни, кельменчани дбали і про перемогу над ворогом. Серед трудящих широкого розмаху набрав рух за збирання коштів у фонд допомоги фронту. Тільки за два дні квітня 1944 року було зібрано 15 тис. крб. За самовіддану працю і допомогу фронту в 1944 році було нагороджено медаллю «За доблесну працю у Ве­ликій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» велику групу кельменчан, серед них 15 ро­бітників Кельменецького маслозаводу та партійних і радянських працівників. Хліборобам Кельменців було повернуто конфісковану у поміщиків землю, реманент, худобу. Але дрібні селянські господарства були малотоварними. Тому одночасноз поверненням селянам землі, поданні допомоги в її обробітку, насінням, добривами, партійні і радянські органи райцентру провадили велику роботу по підготовці до об'єднання одноосібних господарств у колективні. Важливу роль у цьому відіграли

4 земельні громади, які об'єднували майже всі селянські двори. Вони сприяли орга­нізації супряжних груп, допомагали впорядковувати землекористування, подавали допомогу у проведенні сівби і збиранні врожаю сім'ям червоноармійців та інвалідам Вітчизняної війни тощо.

Наслідуючи приклад своїх братів східних областей України, селяни Кельмен­ців 29 березня 1947 року створили перший колгосп «Красний луч». Ініціаторами його стали В. У. Москалюк, І. С. Ковальчук, Г. Г.Тодосійчук. Першим головою колгоспу обрано В. У. Москалюка.

Згодом був організований ще один колгосп—ім. Горького, який очолив М. М. Ра­ренко, а на кінець 1949 року в Кельменцях було завершено суцільну колективізацію.

В серпні 1950 року два колгоспи об'єдналися в один під назвою «Красннй луч». В 1958 році він був названий ім. В. І. Леніна, а в 1963 — «Заповіт Ілліча». Головою правління укрупненого колгоспу було обрано І. Г. Атамана. В колгоспі налічува­лось 1127 дворів. Він мав 3344,7 та землі, понад 1 тис. голів худоби, 2 автомашини.

За роки Радянської влади в Кельменцях виникло ряд промислових підприємств. Найбільші з них — маслозавод, харчокомбінат, завод будівель­них матеріалів, кукурудзокалібрувальний завод та інші. Продукція більшості під­приємств йде за межі області і республіки, їх колективи включилися у соціалістичне змагання і ювілейний 1967 рік завершили з перевиконанням своїх виробничих пла­нів. Маслозавод виконав план майже на 110% Колектив харчокомбінату виро­бив понад план 142,3 тонни хлібобулочних продуктів, 610,9 тис. умовних банок кон­сервів тощо. На всіх підприємствах виросли кадри передовиків, майстрів своєї справи. Серед них — формувальники заводу будівельних матеріалів Г. О. Кавков-ський і В. І. Лавринюк удостоєні урядових нагород, на комбінаті побутового обслу­говування — це робітники А. М. Грушко, М. Ю. Твердохліб, Ф. В. Никитюк, Ф. Ф. Підлубняк.

Небаченого раніше розмаху набуло за роки Радянської влади в Кельменцях будівництво. Із звичайного села воно перетворилось у селище міського типу. В Кель­менцях споруджено Будинок культури, кінотеатр, поліклініку, пологовий будинок, дитячий садок, медамбулаторію, раймаг, магазин книготоргу, триповерховий готель, цегельно-черепичний завод, хлібопекарню, лазню, двоповер­ховий універмаг, побутовий комбінат. В центрі Кельменців красується нове триповерхове приміщення середньої школи, а в зелені молодого парку — просторе приміщення дитячої дошкільної установи. Своєрідним ансамблем двоповерхових будинків на око­лиці селища розташоване медичне містечко.

Відрадні зміни сталися у медичному обслуго­вуванні за післявоєнний період в Кельменцях. В селищі створена широка мережа лікувально-про­філактичних і стаціонарних установ — районна лі­карня з поліклінікою та пологовим будинком, про­титуберкульозний диспансер, профілакторій, мо­лочна кухня, аптека.

Висновки

Кельменецький район розташований у північно-східній частині області в лісо­степовій зоні. На півдні межує з Молдовою, на півночі — по річці Дністер з Кам'янець-Подільським районом Хмельницької області, на сході з Сокирянським, на заході — Хотинським та Новоселицьким районами Чернівецької області.

В районі 36 населених пунктів, у т. ч. 1 — центр селищної (Кельменецька) і 22 центри сільських рад. Територія району дорівнює 671 кв. км. Густота населення — 86 чоловік на 1 кв. кілометр.

Клімат помірно-континентальний. Грунти переважно темно-сірі (44,2 %) та сірі лісові (22,0 %). Майже ЗО % всіх земель займають чорноземні грунти. Всього земельних угідь 55,4 тис. га, у т. ч. 46,8 тис. га орних земель (84,5 %), 1,1 тис. га сіножатей (2,0 %), 3,9 тис. га пасовиськ (7,0 %) та 3,6 тис. га бага­торічних насаджень (6,5 %).

Список використаної літератури

1. «История городов и сел УССР», (Черновицкая область) за редакцією В.М. Кулаковського.