Курсова робота
Подорожник великий – лікарське застосування.
План
План............................................................................................2
1. Вступ..........................................................................................3
2. Ботанічна систематика, відомості про походження назви виду, синоніми.........................................................................………..4
3. Ботанічний опис .......................................................................5
4. Ареал поширення, ресурси і екологія.....................................6
5. Лікарська рослинна сировина..................................................7
6. Біологічно активні речовини....................................................8
7. Історія застосування подорожника великого.........................9
8. Медичне значення лікарської рослини.................................11
9. Застосування подорожника у алопатії і народній медицині.....................................................................................14
10. Застосування подорожника великого в гомеопатії..............17
11. Подорожник великий в косметиці.........................................19
12. Лікування подорожником дітей.............................................20
Висновок..................................................................................22
Список використаної літератури...........................................23
Вступ
“Бесшабашен и неосторожен,
Но в стремленье к людям он силен.
Где дороги, там и подорожник,
Даже на тропинке – тоже он”.
Борис Карпенко
“Подорожник”
На всіх мовах назва даної рослини пов’язана з дорогою. І, дійсно, насіння подорожника приклеюючись до підошви наших ніг, до лап, копит і шерсті тварин і птахів, колесам наших транспортних засобів, по-всьому, що пройде по ділянкам, на яких росте подорожник.
Рослина щільно прижимається до землі, напевно, щоб його не розтоптали, а ще для того, щоб зберегти вологу і не дати силу росту “сусідам”, іншим рослинам. Не випадково в місцях постійного росту подорожників ми бачимо невелику “пляму”. Зв’язок подорожників з людиною просто фантастичний.
Ботанічна систематика, відомості про походження назви виду, синоніми.
Подорожник великий – Plantago majorL., рід – Plantago, родина подорожникові – Plantaginaceae, вид - Plantago. Подорожник великий – назва походить від латин. рlanta – підошва і ago – вожу, іду; major – великий. Народні назви припутник, трипутник, порізник, ранник, бабка і інші.
В Америці рослина отримала назву у аборигенів – “слід білої людини”. А все тому, що корінні жителі Америки до приходу європейців не знали подорожника. Коли ж на американський континент нахлинуло багато конкістадорів, то на взутті останніх переїхали океан насіння і знайомого нам подорожника. Де проходили європейці, там і виростали невідомі індійцям рослини, листки яких нагадували слід стопи людини. Так і назвали індійці подорожник – “слід білої людини”.
Також у рослини було і інша назва, яка проіснувала до наших днів – “арноглосса” – “овечий язик” – який відображає таку ж форму листка. Німецька назва відповідає по-смислу нашій, а у Франції і Англії користуються латинським визначенням рослини.
Ботанічний опис.
Подорожник великий одна з найпоширеніших лікарських рослин, яка має широкий ареал в Євразії; яка являється рудеальним бур’яном, розселившись по-сусідству до людини.
Подорожник великий – багатолітня трав’яниста рослина з прикореневою розеткою листків, з центру якої виростають без листкові квітконосні стебла (квіткові стрілки), які несуть на верхівці по одному колосу. Має коротке, товсте, вертикально розміщене кореневище, з придатковими нитковидними мичкуватими коренями. Листки черешковидні, широкояйцевидні або широкоеліптичні, цілокраї, голі або злегка опушені, довжиною 12 см, з 3-9 дуговидними жилками. Квітки в колосі дрібні, світло-бурі, сидять по одному в пазухах приквітників. Плід – яйцевидна, двогніздова еліптична багатонасінна коробочка з дрібним, гранистим, сірувато-коричневим чи бурим насінням, довжиною 1-1,7 мм, з 4-8 насінинами в кожному гнізді. Розмножується подорожник тільки насінням. Маса 1000 насінин 0,14-0,25. Цвіте з травня-червня на півдні по серпень-вересень на півночі. Плоди достигають в серпні-жовтні.
Ареал поширення, ресурси і екологія.
Подорожник великий – рудеальний бур’ян, який поширився задяки людині. Поширений по всій Україні, але на півдні і сході дуже рідко. В горах піднімається до висоти 2000-2500 м над рівнем мор’я.
Росте в місцях з більш-менш ущільненими багатими ґрунтами, уздовж доріг, стежок, в дворах, на вулицях і площах, в садах, на луках, інколи уздовж полезахисних насаджень, на лісових галявинах, а також як бур’ян на окраїнах посівів. Часто утворює дрібні зарослі. Культивується в Україні.
Лікарська рослинна сировина.
Лікарською рослинною сировиною подорожника великого є листки.
Збирають влітку, в фазі цвітіння; листки зривають руками або зрізають ножем, косять, залишаючи одну добре розвинену рослину на 1м2 . Листя складають в корзини чи мішки. Потім відкидають домішки, пожовкле листя і сушать, розклавши шаром завтовшки 5 см на папері чи тканині з періодичним перемішуванням, на повітрі в тіні при добрій вентиляції або в сушарках при температурі 50-600 С. Кінець сушіння визначають за ламкістю черешка. Вихід сухої лікарської рослинної сировини становить 22-23%.
По ФС 42-147-72 сировина складається з зелених чи бурувато-зелених непошкоджених листків довжиною до 24 см і шириною 11 см, цілокраї і злегка зубчатих, голих, з 3-9 жилками. Запах слабкий, не характерний. Смак гіркуватий. Вологість не більше 14 см. В сировині допускається не більше (процентів): почорнівших, побурівших і пожовтівших листків – 5, подрібнених частин (які проходять через сито з діаметром отвору – 1 мм) – 5, інших частин подорожника – 1, органічних і мінеральних домішок – по 1. Екстракційних речовин має бути не менше 30%. Вміст золи немає перевищувати 20%, в тому числі золи, не розчинній в 10% хлоридній кислоті, - 6%.
Сухе листя упаковують в тюки вагою по 20-25 кг. Зберігають в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Сировина легко набирає вологості, нагрівається і скоро втрачає якість. Термін зберігання цільних листків 3 роки, а подрібнених до 2 років. Переконтролю сировина не підлягає.
Біологічно активні речовини.
Рослина вміщує значну кількість пектинових речовин (листки – до 20%, насіння – до 40%); органічні кислоти – бензойну, саліцилову, сиреневу, гентицинову і ін.; оксикоричну кислоти – хлоргенову, коричну, п-кумарову, ферулову, кофейну, нехлоргенову і ін.; флавоноїди – похідні лютеоніна (7-глікозид і 7-глюкуронід), кверцетина, апігеніна, скутелляриїна, гіспідуліна, байкалеїна, метилоксискутелляреїна; сапоніни; каротин; сім амінокислот; філохінон, аскорбінову кислоту, вітамін U; іридоїдні глікозиди – аукубін і каталол; невелику кількість дубильних речовин; сліди алкалоїдів; ескулетин, віразол; ситостерин.
В насінні подорожника великого знаходяться пектинові речовини, білки, амінокислоти, жирні масла (до 20%), стероїдні сапоніни, цукор плантеоза, олеїнову кислоту та її похідні.
Біологічно активними речовинами являється пектин, іридоїди, флавоноїди і сапоніни. Пектин володіє ранозагоювальною властивістю. Іридоїдний глікозид аукубін і продукти його розпаду мають виражену протизапальну дію. Сапоніни, пектинові кислоти, флавоноїди і оксикоричні кислоти спричинюють зниженню вмісту холестерину в крові і володіють гіпохолестеринемічною дією.
Історія застосування рослини.
Подорожник – самий древній лікарський засіб. У ХІІ столітті до нашої ери його заготовляли в Китаї спеціальні збирачі; древні греки і римляни застосовували насіння подорожника для лікування дизентерії.
Якось китайський імператор Као-Тсу вирішив одружитися з Лу, надзвичайно вродливою, але убогою та простою дівчиною. Звичайно це викликало обурення двору. Найбільше обурювався Хіянг Ю – володар однієї з великих китайських провінцій. Розраховував на те, що дружиною імператора стане його дочка Тсі, вродлива, знаменита і освічена. Водночас почали розповсюджуватись чутки, що імператор є безплідним, адже з жодною із своїх наложниць не мав дітей. Ситуація набувала політичного характеру. Хто ж стане спадкоємцем імператорського трону?
Імператор, крім цього, мав доволі слабке здоров’я, тому і напророчили йому коротке життя. Для чотирнадцятилітньої імператорки ситуація була небезпечною – по смерті чоловіка, будучи беззахисною, безсумнівно, сама б втратила життя. Лише народження дитини могло її врятувати. Потрібно було повернути плодовитість шановному чоловіку. Хіянг Ю, що прагнув захопити владу, почав підозрювати імператорку в чаклунстві, адже її мати була сільською знахаркою. А від прислуги він довідався, що Лу подає чоловікові підозрілі відвари з трав. Виявилося, що це настій з подорожника, який би дозволив імператорській парі народити спадкоємця, а отже, і зміцнити владу. Чудодійна сила відвару подіяла, І незабаром Лу чекала вже первістка.
Дізнавшись про це, Хіянг Ю намовив свою доньку, яка постійно була при імператорці, підсипати їй отруту. Він підкупив також і лікарів, щоби часом не розпізнали причини нездужання імператорки. Коли нещасна володарка була вже майже при смерті, її чоловік покликав на допомогу тещу. Вона ж вдалася до лікування подорожником. Ця трава виявилася чудовою протиотрутою. А пара отруйників і підкупних лікарів заплатили за свій вчинок головою. Лу ж народила здорового сина.
Бабка належала до найбільш популярних лікарських засобів у Європі. У Німеччині називали її “королевою доріг”, бо росла вона при дорозі. Паломники прикладали її листя на стерті стопи, що давало швидке полегшення. Юнаки лікували ним контузії, отримані під час роботи в полі.
Для селян рослина може служити і індикатором свого роду: широке поширення даної рослини на пасовищах і луках ознака неблагополуччя. Значить, угіддя виснажені, застарілі або просто запущені. І тварини їдять його тільки в поєднанні з сіном, а як корм використовується тільки для качок і гусей, які добре щипають його.
В Болгарії листки подорожника застосовуються при гастриті з підвищеною кислотністю шлунку, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при анемії, безсонні, пародонтозі, для компресів при кон’юктивітах, при укусах комах і ін.
В Франції настій з листків подорожника також широко застосовується при гострих і хронічних гастритах, гострих і хронічних
ентеритах, при дизентерії, туберкульозі кишечнику, хронічному нефриті.
В народній медицині Вірменії настій листків подорожника традиційно застосовується для лікування раку шлунку. Вважається, що настій подорожника навіть необхідно вживати як профілактичний протираковий засіб.
В Німеччині препарати подорожника також застосовуються при гострих і хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Популярний при цьому чай із листків подорожника чи сік із свіжих листків. Зовнішньо рекомендують компреси із розім’ятих листків при фурункульозі і інших захворюваннях шкіри, при запальних захворюваннях шкіри після щеплень чи після укусів комах (бджіл, ос, комарів).
В Китаї народна медицина використовує подорожник як кровозупиняючий, ранозагоювальний, сечогінний засіб, а також при хронічних бронхітах, плевритах. Насіння подорожника застосовуються китайськими медиками при цукровому діабеті, кашлі, чоловічому і жіночому безплідь. Зовнішньо відвар насіння застосовують при кон’юктивітах.
Медичне значення лікарської рослини.
Сироп. Для відновлення прохідності дихальних шляхів, усунення подразнення слизової оболонки та виключення кашлевого рефлексу широко використовують препарати еферентної дії на основі екстрактів лікарських рослин. До цієї групи належить відомий німецький рослинний препарат Сироп подорожника від кашлю Др. Тайсс, що здобув велику популярність завдяки своїй ефективності та, що особливо відзначають фахівці, безпечності вживання. Екстракт подорожника, отриманий із застосуванням сучасних технологій, які зберігають максимальну кількість біологічно активних речовин, містить різні полісахариди, слиз, гіркоту та дубильні речовини, глікозиди, органічні кислоти, провітамін А, вітаміни С і К, макро- і мікроелементи (кальцій, магній, калій, барій, мідь і інші). Основними є 2 групи діючих речовин: іриноїди та полісахариди. Іриноїди (аукубін, актеозид і катарол) сприяють полегшенню нападоподібного кашлю. Також вони мають протизапальний, антибактеріальний і спазмолітичний ефекти. Полісахариди чинять протизапальну й антисептичну дію, крім того, вони відновлюють захисну і очисну функції епітелію верхніх дихальних шляхів. Подорожник належить до рослин, багатих на природний слиз. Рослинні слизові речовини утворюють на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів захисний шар, який зменшує подразнення кашлевих рецепторів і, таким чином, усуває напад кашлю. Сироп подорожника від кашлю Др. Тайсс чинить виражену протизапальну, бронхорозширюючу та відхаркувальну дію, а також завдяки вмісту мікроелементів і вітамінів – імуностимулюючу дію. Високу антибактеріальну активність зумовлює наявність у рослині фітонцидів. Поєднання двох діючих компонентів цього препарату – екстракту подорожника та ефірної олії м’яти – дає змогу ефективно використовувати його при катаральних явищах, що супроводжується накопиченням слизу в бронхах, а також при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. При цьому препарат чинить дуже м’яку дію і практично немає побічних ефектів. Відмінні органолептичні властивості забезпечуються додаванням натурального бурякового сиропу, що робить препарат не лише смачним, але також додатковим джерелом вітамінів і пектинових речовин.
Сироп подорожника від кашлю Др. Тайсс дає змогу перевести сухий кашель у м’який і продуктивний, полегшує відкашлювання мокротиння, зменшує його в’язкість. Завдяки цьому забезпечується нормальне дренування бронхіального дерева та відновлюється порушений мукоциліарний кліренс, що і є одним із основних завдань лікування кашлю.
Приймається по 1 столовій ложці кожні 2-3 год. Випускається в оригінальних флаконах з темного скла з ємністю 100 мл.
Настій. Для приготування настою одну столову ложку висушених і подрібнених листків заливають в емальований посуд стаканом окропу, закривають кришкою і настоюють на водяній бані 30 хвилин, потім проціджують. Настій можна приготовити в термосі. Пропорція сировини і води і часу видержки такі самі.
Настій листків при прийомі всередину діє як тонізуючий засіб при втомі, перевтомі, загальній слабості, корисний при порушенні обміну речовин, неврастенії, цукровому діабеті, малокрів’ї, атеросклерозі, гіпертонії, захворюванні нирок і сечового міхура, а також як добре відхаркуючий засіб при бронхіті і туберкульозі легень.
Гербіон – сироп подорожника.
Показання до застосування: при сухому кашлі, зумовленому інфекцією дихальних шляхів; при сухому кашлі курців.
Склад. 5 мл сиропу (1 чайна ложка) містить:
Extr. Plantaginis ianceol. Herba aqusotum (1:5) 1,25 г
(водний екстракт трави подорожника ланцето видного)
Extr. Malvaeflosaqusotum (1:5) 1,25 г
(водний екстракт квітів мальви)
Acidumascorbicum (вітамін С) 65 мг
Дозування і спосіб застосування: для дорослих і дітей, старших 14 років – по 1 столовій ложці 3-5 раз на добу; діти від 7 до 14 років – по 1-2 чайні ложки 3 рази на добу; діти від 2 до 7 років – по 1 чайній ложці 3 рази на добу.
Трава подорожника і квіти мальви містять слизи, які утворюють тонкий шар на слизовій і таким чином пригнічують кашлевий рефлекс. Унаслідок цього тамується кашель, викликаний подразненням слизової дихальних шляхів при запальних процесах або різними подразниками оточуючого середовища.
Єхінасаль – комплексне лікування кашлю і стимуляції імунітету. Сироп по 125 г в флаконі. В склад Єхінасаля входить екстракти подорожника, гринделії, шиповника, тимьяну, сік ехінацеї і концентрат чорної смородини.
Фармакологічні властивості препарату. Активує роботу мукоциліарного апарату, сприяє очищенню бронхіального дерева. Стимулює неспецифічний імунітет і виявляє загальнозміцнюючу дію. Також володіє спазмолітичним і протизапальним діями, а також антибактеріальним і противірусним ефектами.
Показання до застосування. ГРВІ (гострий ларингіт, трахеїт, трахеобронхіт), грип, гострий бронхіт, а також хронічні захворювання дихальних шляхів з малопродуктивним кашлем на фоні зниження захисних реакцій організму. Може застосовуватися в якості лікувально-профілактичного засобу, який стимулює імунітет.
Протипоказання. Вагітність, лактація, а також дитячий вік до 12 років.
Спосіб застосування і дози. Єхінасаль призначають дітям до 12 років по 1 чайній ложці 3-4 рази на день, дорослим – по 1 столовій ложці 3-4 рази на день. Курс лікування 5-10 днів, з метою профілактики – 20 днів
Застосування подорожника великого у алопатії і народній медицині.
Препарати листків подорожника великого підвищують кислотність шлункового соку, бактеріостатично діють на патогенні мікроби в ранах, на гемолітичний стрептокок і стафілокок, синьо гнійну паличку, протей і кишкову паличку. Під впливом соку подорожника швидше очищується поверхня рани від гнійних виділень, пригнічується запальний процес і прискорюється грануляція.
Подорожник великий і його препарати широко використовується в алопатії в комплексному лікуванні різних захворювань. В даний час вітчизняна промисловість випускає наступні лікарські препарати.
Листки подорожника великого
Володіють відхаркувальною дією. Застосовується при гострих ларингітах, фарингітах, трахеїтах, гострих і хронічних бронхітах, бронхопневмоніях, катару верхніх дихальних шляхів, коклюші. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день. Випускається в коробках по 100 г.
Сік подорожника
Володіють протизапальною дією, стимулює секрецію травних залоз. Застосовується при лікуванні антацидних гастритів, хронічних колітів. Сік з свіжих листків готують: промиті кип’яченою водою листки пропускають через м’ясорубку і отриману суміш віджимають. До соку можна додати рівну за масою кількість меду чи цукру і кип’ятити протягом 20 хвилин. Приймають по 1 столовій ложці 3 рази в день за 15-30 хвилин до їжі. Курс лікування в середньому становить 30 днів. Випускається в флаконах по 250 мл. Зберігати його треба в добре закритих банках в прохолодному місці.
Також рекомендують приймати при первинній обробці травматичних ран, а також при довгому періоді не заживання ран, а також при флегмонах, фурункульозі.
Плантаглюцид
Плантаглюцид – лікарський препарат, виготовлений з водного екстракту листків подорожника великого. Він містить слиз, один з глікозидів, вільні неорганічні солі. Являє собою порошок, розчинний у воді з утворенням колоїдного розчину.
Володіє спазмолітичною, проти виразковою дією. Застосовується для лікування гіпоацидних гастритів, виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки з нормальною і зниженою кислотністю. Приймають по 0,5-1 г 2-3 рази на день за 20-30 хв. до їжі. Перед вживанням гранули розводять в ¼ стакана теплої води. Курс лікування в період загострення складає 3-4 тижні. Для профілактики рецидивів приймають по 1 г 1-2 рази в день протягом 1-2 місяців. Випускається у вигляді гранул в флаконах по 50 г і в пакетах по 2 г.
Збір “Глетимин”
Застосовується як протикашлевий засіб.
У Львові випускають “Вітапектин з соком подорожника”, який застосовується в якості харчової добавки.
В народній медицині з лікувальною метою використовують листки і насіння. Листки збирають в період цвітіння, насіння – після дозрівання. Листки зрізають ножем, не порушуючи кореневу систему.
Як в алопатії, подорожник великий використовується при захворюваннях ШКТ , хронічних гастритах із зниженою кислотністю, при метеоризмі, хронічних колітах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, раку шлунка і кишечнику, захворюваннях жовчного міхура, так як він покращує травлення їжі, підвищує апетит. При недостатній секреції шлункового соку, виразковій хворобі народна медицина, крім соку із свіжих листків подорожника, рекомендує застосовувати відвар насіння.
Відвар насіння і сік рослини –
8-09-2015, 23:55