В експлуатації масивів лікарських рослин повинна існувати періодичність: заготівлі коренів і кореневищ багаторічників проводити один раз в 4-5 років, траву, листя і квіти багаторічників раз у 2-3 роки, траву, листя, квіти і плоди одно-дворічників раз в 3-4 роки. Потрібно дотримуватись також правил й термінів заготівлі.
Лікарські рослини іноді культивують у спеціальних умовах, на поживних середовищах в умовах in vitro. Інколи отримана сировина містить навіть більше діючих речовин, ніж вирощена у природних умовах.
На існуючих нині заповідних територіях існують інформаційні щити поблизу ділянок, де поширенні цінні лікарські види або охоронні території в цілому. Проте, дотримання заповідного стану на цих територіях можна вважати незадовільним. Додатковими і дієвими заходами щодо охорони цих видів можна вважати наступні:
- суворо дотримуватися всіх правил й строків заготівлі лікарськоїрослинної сировини серцево-судинної дії, причому, під контролемдосвідчених спеціалістів;
- для розширення сировинної бази організувати заповідні ділянкилікарських рослин у всіх лісництвах області з тим, щоб вони моглипізніше стати масивами експлуатації;
- заборонити масове сінокосіння, випасання худоби,зривання квітів на букети на територіях, де поширені регіонально-рідкісні види лікарських рослин;
- організовувати підсів лікарських рослин (на пустирях, вигонах,балках);
- комітетам з екобезпеки заборонити торгівлю весняними ефемероїдами талікарськими рослинами на ринках без спеціальних дозволів;
- для збереження запасів лікарських рослин серцево-судинної дії уприродних біотопах слід рекомендувати їх до введення у культуру,наприклад, на лікарських городах, у спеціалізованих господарствах, напришкільних ділянках.
В исновки
1. Незважаючи на бурхливий розвиток хімії та зростання кількості нових, досить ефективних, синтетичних лікарських препаратів, лікарські рослини й надалі залишаються одним з основних джерел одержання лікувальних й профілактичних засобів при захворюваннях різних систем людського організму, зокрема, дихальної системи.
3. Застосування рослин для лікування численних недуг людини почалося із незапам'ятної давнини. Фітотерапія (лікування рослинами) така ж давня, як і історія людської цивілізації. Ще на світанку своєї історії людина збирала і використовувала для лікування деякі рослини. Знання про них поступово нагромаджувалися і передавались усно з покоління в покоління.
На сьогодні в світі для профілактики і лікування використовується близько 3000 речовин, суспензій та препаратів^ 1/3 яких виробляється злікарської рослинної сировини.
У Рівненському районі зростає близько 800 видів вищих судиннихрослин й серед них лише близько 40 видів у даний час заготовлюється для потреб фармацевтичної галузі, близько 100 видів відомо з джерел народної медицини. Проте, враховуючи тисячолітню історію траволікування на цій території та сприятливість клімату, рельєфу, збереження природнихугруповань рослин, можна стверджувати, що рослин з лікувальнимивластивостями на Рівненшині набагато більше, в тому числі видів, якімогли б успішно й ефективно використовуватись для профілактики талікування хвороб дихальйої системи поряд з тими, які вже давно й успішно застосовуються.
3. Правильно організована і раціонально проведена заготівля дикоростучих лікарських рослин забезпечує зберігання на відповідному рівні запасів їх сировини і в ніякому випадку не повинна вести до зменшення кількості й, тим більше, знищення цінних видів рослин. Лише глибокі знання правил збирання, сушіння та зберігання лікарської сировини можуть забезпечити цей бажаний ефект.
4. У Рівненському районі Рівненської області зростає понад 40 видів рослин, які згідно літературних даних виявляють ту чи іншу фітотерапевтичну дію при лікуванні ними захворювань дихальної системи. Нами було виокремлено 8 найбільш широко вживаних із них в офіційній та народній медицині й проаналізовано їх біологічні особливості, та найбільш ефективні періоди заготівлі лікарської сировини. Серед таких рослин: аніс звичайний - AnisumvulgareGaertn., бузина чорна - SambucusnigraL., дивина густоквіткова - VerbascumdensiflorumBertoL, копитняк європейський -AsarumeuropaeumL., липа серцелиста - TiliacordataMill., малина – RubusidaeusL., материнка звичайна - OriganumvulgareL., осика - PopulustremulaL.
5. Стан, використання та охорона природних ресурсів у цілому і рослинних ресурсів, зокрема, є одним з головних показників рівня розвитку держави. Україна володіє унікальними природними рослинними ресурсами, однак на порядку денному все гостріше постає питання збалансування використання та відтворення їх природного потенціалу.
Стратегія охорони національних фіторесурсів в Україні базується на дослідженні стану, динаміки ресурсів основних сировинних видів в умовах трансформації природних угруповань в різних регіонах нашої держави, аналізі використання цих ресурсів та удосконаленні системи державного контролю за використанням та охороною фіторесурсів, розробці наукових засад їх використання і відтворення.
В період становлення нормативно-правового регулювання використання національних фіторесурсів при їх експлуатації слід дотримуватись Правил використання та охорони лікарських рослин України.
6. Додатковими та дієвими заходами, щодо охорони видів лікарських рослин в цілому, й тих, котрі виявляють фітотерапевтичний ефект при лікуванні ними органів дихання можна вважати наступні:
- суворо дотримуватися всіх правил й строків заготівлі лікарськоїрослинної сировини, причому, під контролем досвідченихспеціалістів;
- для розширення сировинної бази організувати заповідні ділянкилікарських рослин у всіх лісництвах області з тим, щоб вони моглипізніше стати масивами експлуатації;
- заборонити масове сінокосіння, випасання овець, худоби,зривання квітів на букети на територіях, де поширені регіонально-рідкісні види лікарських рослин;
- організовувати підсів лікарських рослин (на пустирях, вигонах,балках);
- комітетам з екобезпеки заборонити торгівлю весняними ефемероїдами талікарськими рослинами на ринках без спеціальних дозволів;
- для збереження запасів лікарських рослин у природних біотопах слід рекомендувати їх до введення у культуру, наприклад, на лікарських городах, у спеціалізованих господарствах, на пришкільних ділянках.
Список використаних літературних джерел
1. Болтарева З.Е. Народна медицина українців. — К.: Наукова думка, 1990.—232с.
2. Вісюліна О.Д. Відшукування і вивчення дикоростучих корисних рослин.— К.: Радянська школа, 1970. — 140 с.
3. Гарбарець М.О., Западнюк В.Г. Фітотерапія. - К.: Вища школа, 1983. -317с.
4. Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров'я, 1978. — 230 с.
5. Ковалева Н.Г. Лекарсявеннью расгения. - M.: Медицина, 1971. - 350 с.
6. Лікарські рослини: Енциклопедичний словник / Відп. ред. A.M. Гродзінський. — К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1992.—544 с.
7. Мамчур Ф.І., Гладун Я.Д. Лікарські рослини на присадибній ділянці. —К.: Урожай, 1989. — 136с.
8. Мінарченко В.М., Тимченко І.А. Атлас лікарських рослин України (хорологія, ресурси та охорона). — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — 172 с.
9.Носаль І.М., Носаль М.А. Лікарські рослини та способи їх застосування внароді. — Житомир: Полісся, 1991. — 96 с.
10. Попов О.В. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров'я, 1965.— 346 с.
8-09-2015, 20:00