МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародної економіки

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Міжнародна економічна діяльність»

На тему:

« Перспективи надання Україні міжнародної технічної допомоги»

Маріуполь - 2007

Зміст

Вступ

1.Сутність міжнародної технічної допомоги

2. Фактори, що негативно впливають на залучення проектів та програм МТД

3. Перспективи України в отриманні проектів та програм МТД

Висновки

Список використанних джерел

Вступ

Міжнародна технічна допомога (МТД) сьогодні є важливим інструментом реалізації політики міжнародної інтеграції України, економічного розвитку, забезпечення інтересів держави на зовнішніх ринках. Міжнародна технічна допомога надається Україні практично в усіх галузях народного господарства та суспільного життя більш ніж 20 країнами світу, а також міжнародними організаціями. На сьогодні впроваджено та знаходяться в стадії виконання проекти, на фінансування яких з 1992 року донорами виділено понад 5,8 мільярдів доларів США.В 2005 році донорами для впровадження нових та продовження діючих проектів міжнародної технічної допомоги в Україні виділено приблизно 463 млн. доларів США.

Впровадження проектів міжнародної технічної допомоги допомагає вирішенню тих проблем, які Україна сьогодні не в змозі вирішити самостійно, зменшує навантаження на державний бюджет, сприяє створенню додаткових робочих місць. Світовий досвід, що набуває Україна в рамках міжнародної технічної допомоги сприяє її сталому соціально-економічному розвитку, прискорює її міжнародну інтеграцію. Актуальність подальшого дослідження міжнародної технічної допомоги та її впливу на стан економіки України полягає у визначенні найбільш раціонального розміщення коштів, що поступають від донорів, з метою покращення стану в окремих галузях економіки; а також у сприянні розвитку більш тісних відносин з міжнародними фондами та іншими країнами.

Метою цієї реферативної роботи є визначення проблем та факторів, що негативно впливають на залучення МТД, а також перспективних напрямів надання МТД Україні.

Задачі – визначити сутність міжнародної технічної допомоги та розрізнити її види, а також визначити подальші напрямки співробітництва з фондами та іншими країнами, щодо технічної допомоги Україні у тих галузях економіки країни, які її найбільш потребують.

Об’єкт дослідження – форми та способи залучення міжнародної технічної допомоги.

Предмет дослідження – програми та проекти міжнародної технічної допомоги, що були спрямовані донорами на покращення економічного стану України.

Теоретичною базою є фундаментальні положення та принципи політекономії; законодавство України; інформаційні ресурси мережі Інтернет; періодичні видання.

Методологічною базою є метод аналізу та синтезу, статистичний, індукції, метод прогнозування.

Сутність міжнародної технічної допомоги

Різновидом міжнародної передачі технології є міжнародне технічне сприяння або технічна допомога, що одержала великий розвиток із середини 70-х років. Міжнародні програми технічної допомоги здійснюються як по лінії міжнародних організацій, так і на двосторонній основі. Вони спрямовані насамперед на надання технічної допомоги країнам, що розвиваються, і країнам, що знаходяться перехідному періоді, з метою прискорення створення основ розвитий ринкової економіки. Технічне сприяння (яке ще називають технічною допомогою) спрямовано на підвищення технологічного рівня країн-одержувачів.

Її треба відрізняти від інших форм міжнародної допомоги розвитку, що є здебільшого прямим бюджетним фінансуванням з боку розвинених держав найбіднішим африканським і азіатським країнам і спрямовані на задоволення потреб жителів цих країн у їжі, воді, паливі й іншому.

Згідно з Указом Президента України „Про міжнародну технічну допомогу” (5 червня 1999 року) й Постановою N 153 Кабінету Міністрів України „Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги” (15 лютого 2002 року), міжнародна технічна допомога – це ресурси, які відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами(державами, урядами іноземних держав, а також організаціями, установами, фондами, уповноваженими урядами іноземних держав, міжнародними організаціями, що надають міжнародну технічну допомогу Україні) на безоплатній основі Україні для здійснення програм, проектів міжнародної технічної допомоги з метою проведення реформ та реалізації програм соціально-економічного розвитку України.

Міжнародна технічна допомога (МТД) - надання країнам допомоги на платній або безоплатній основі в сферах технології процесів, продуктів та управління; це допомога у засвоєнні знання та навичок у відповідних сферах діяльності, зазвичай в галузі економіки та управління.

Донором може стати держава, уряд іноземної держави, а також організація, установа, фонд, уповноважені урядом іноземної держави, міжнародна організація, що надає міжнародну технічну допомогу.

Таке сприяння може виявлятися практично в всіх галузях виробництва. В економічній сфері найчастіше технічна допомога надається в області розробки програм економічного розвитку, статистики, грошової і бюджетної політики, розвитку регіонів, техніко-економічного обґрунтування окремих проектів. З погляду ступеня залучення одержувача технічної допомоги в процесі розподілу можна виділити кілька організаційних видів технічної допомоги.

Грант – це фінансові ресурси, що надаються донором реципієнту на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою, проектом міжнародної технічної допомоги.

Технологічні гранти – це безоплатна передача розвиненими країнами технології, технологічно ємних товарів або фінансових засобів на купівлю технології, навчання і підвищення кваліфікації персоналу. Гранти передбачають надання донором у рамках проекту МТД технології й устаткування, відряджання фахівців і здійснення навчання кадрів без якої б то ні було фінансової участі одержувача допомоги у фінансуванні проекту. У цьому випадку одержувач виконує чисто організаційні функції по прийому і розміщенню технічної допомоги. Донор звичайно має право брати участь через своїх представників у розподілі допомоги і нагляді за ефективністю її використання.

Співфінансування МТД передбачає більш серйозну участь і відповідальність її одержувача, що відповідно до угоди про надання технічної допомоги повинний не тільки організаційно забезпечити її одержання, але і нести деякий тягар її фінансування. Звичайно фінансова участь одержувача, хоча і складає меншу частку вартості проекту, розглядається як свідчення зацікавленості уряду в ефективному використанні наданій його країні технічної допомоги.

Вона може залучатись у вигляді будь-якого майна, необхідного для забезпечення виконання завдань проектів (програм), яке ввозиться або набувається в Україні; робіт і послуг; прав інтелектуальної власності; фінансових ресурсів (грантів) у національній чи іноземній валюті; інших ресурсів, не заборонених законодавством, у тому числі стипендій.

Міжнародна технічна допомога може надаватися у формі передачі у власність, користування майна і майнових прав; консультацій із залученням експертів, у тому числі іноземних; фінансування витрат на навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів реципієнта; обміну спеціалістами; грантів.

Грошові кошти, що виділяться міжнародними економічними організаціями й окремими країнами в рамках МТД, не надходять безпосередньо в розпорядження приймаючої сторони, а направляються на оплату й організацію роботи відповідних фахівців-консультантів.

Безпосередньо одержувати МТД згідно з проектом (програмою) може резидент України (фізична або юридична особа), яка є реципієнтом цього проекту. Реципієнт – це визначений у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги резидент України, що одержує міжнародну технічну допомогу.

Бенефіціар - центральний або місцевий орган виконавчої влади, до компетенції якого належить реалізація державної політики у відповідній галузі чи регіоні, який заінтересований в результатах виконання проекту (програми), але безпосередньо не одержує міжнародну технічну допомогу.

Для одержання міжнародної технічної допомоги потенційні реципієнти (визначені у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги резиденти України, які одержують міжнародну технічну допомогу) подають запити до спеціально уповноваженого органу, який проводить експертизу запитів та за її результатами звертається до донорів з проханням прийняти рішення про фінансування програм, проектів міжнародної технічної допомоги.

Проектом міжнародної технічної допомоги є документ (проект, проектна угода), яким визначено систему послідовно пов'язаних дій, заходів, а також ресурси, спрямовані на досягнення цілей надання міжнародної технічної допомоги протягом встановлених строків.

Програми, проекти міжнародної технічної допомоги підлягають державній реєстрації Агентством координації міжнародної технічної допомоги із включенням до Державного реєстру програм і проектів міжнародної технічної допомоги. Державна реєстрація програм і проектів є підставою для акредитації їх виконавців, а також надання підтверджень щодо забезпечення відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.

Міжнародна технічна допомога має використовуватися лише для цілей, визначених у програмах, проектах міжнародної технічної допомоги. Контроль за реалізацією програм, проектів міжнародної технічної допомоги здійснюється спеціально уповноваженим органом.

У разі виявлення порушень законодавства України, міжнародних договорів України, невідповідності реалізації програми, проекту міжнародної технічної допомоги завданням, попередньо визначеним відповідно у програмі, проекті міжнародної технічної допомоги, спеціально уповноважений орган має право зупинити здійснення програми, проекту в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Технічна допомога від імені міжнародних організацій зазвичай виражається або у відрядженні експертів у конкретних областях до країни, що отримує міжнародну технічну допомогу, або в запрошенні фахівців із країн, що розвиваються, у штаб квартири міжнародних організацій або в їхні навчальні центри за для проведення там консультацій і семінарів. Міжнародні організації можуть відряджати своїх штатних співробітників, що мають експертні знання у визначених областях, або попросити уряду своїх країн-членів підшукати фахівця з числа національних кадрів, що міг би бути відряджений на певний строк за рахунок міжнародної організації в країну, що розвивається.

Також Міжнародний центр перспективних досліджень розробив нову парадигму технічної допомоги в умовах відсутності інтеграційної стратегії донорів щодо України. Проекти групи аналізу політики націлені не на отримання готових порад та рекомендацій від міжнародних консультантів, а на створення інституційної спроможності.

Фактори, що негативно впливають на залучення проектів та програм МТД

В умовах перебудови ключових сфер суспільного життя в Україні важливого значення набуває допомога зарубіжних країн, а також міжнародних фінансових організацій у проведенні життєво необхідних реформ у нашій державі. Ця допомога виражається як у передачі коштів, майна, обладнання, так і у наданні послуг та інформації, виконанні робіт, навчанні та стажуванні персоналу, передачі об’єктів інтелектуальної власності, зокрема технологій та ноу-хау. Саме така діяльність вищезгаданих іноземних суб’єктів дістала назву міжнародної технічної допомоги.

Незважаючи на позитивні тенденції сталого економічного зростання, на сьогодні існує низка питань, вирішення яких потребує, зокрема, залучення міжнародної технічної допомоги. Оскільки Україна проголосила курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, для його реалізації першою чергою необхідно здійснити заходи щодо набуття членства в СОТ, адаптації, законодавства України до законодавства Європейського Союзу, створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом, укріплення засад ринкових інститутів, підвищення спроможності економіки витримати конкурентний тиск у зв’язку з розширенням Європейського Союзу.

На сьогодні міжнародна технічна допомога є важливим інструментом реалізації політики міжнародної інтеграції України, здійснення структурних реформ і створення ринкової інфраструктури, розв’язання економічних та соціальних проблем.

Разом з тим чимало напрямів технічної допомоги, й передусім практичні результати від реалізації програм і проектів, особливо враховуючи значну їхню вартість, неповністю відповідають стратегічним цілям економічних і соціальних реформ. Головним чином це пов’язано як із зовнішніми, так і внутрішніми чинниками, відсутністю належної координації, прозорості та відповідальності вітчизняних одержувачів допомоги (реципієнтів) за реалізацією програм і проектів міжнародної технічної допомоги.

Донори, виходячи із власних завдань і пріоритетів, не завжди враховують інтереси українських контрагентів, нерідко нав’язують власні програми і проекти, лобіюючи інтереси окремих іноземних фірм. Українській стороні у таких випадках відводиться пасивна роль.

Вітчизняні реципієнти, недостатньо націлені на досягнення кінцевого результату від співробітництва, ставляться до технічної допомоги як до благодійності або марного витрачання коштів.

Зважаючи на важливість міжнародної технічної допомоги для національних інтересів України, правове регулювання діяльності чи, іншими словами, удосконалення правових засад залучення та використання ресурсів цієї допомоги вкрай недостатнє і є проблемним питанням, що потребує невідкладного вирішення. Зауважимо, що протягом 1990-2001 років практично не існувало жодного нормативно-правового акту, який би конкретно урегульовував бодай головні моменти діяльності, пов’язаної з міжнародною технічною допомогою. Це свідчить про відсутність продуманого підходу держави до цього питання протягом зазначеного тривалого періоду. Втім, хоча правове поле було відсутнє, технічна допомога в Україну надходила і регламентувалася вона у більшості випадків міжнародними договорами, на підставі яких ця допомога надавалася.

Ситуація змінилася у 2002 році, коли була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України №153 "Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги", у якій знайшов вираження державний підхід до регулювання відносин, в тому числі й майнових, стосовно залучення, використання та моніторингу такої допомоги. Проте разом із багатьма позитивними ознаками єдина система, про яку йдеться у згаданій постанові, має низку необґрунтованих або суперечливих положень, наслідки яких можуть негативно відбитися на ефективності надання міжнародної технічної допомоги.

Безпосередньою підставою одержання технічної допомоги є договори про її надання. Зобов’язальне право й сьогодні не містить положень стосовно таких договорів. Тому договір про надання технічної допомоги, який за своєю природою є цивільно-правовим, не знаходить належного місця у системі класифікації договорів. Відтак очевидною є потреба у чіткій дефініції цього договору, визначенні його ознак, істотних умов, предмета та інших елементів.

Вивчення можливих шляхів правового регулювання міжнародної технічної допомоги, а також оптимальне формулювання правової конструкції договору про надання цієї допомоги має принципове значення для України з огляду на триваючий процес переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки.

Можна однозначно стверджувати, що правове регулювання міжнародної технічної допомоги не було предметом комплексних досліджень як у вітчизняній, так і в зарубіжній правовій літературі. Більше того, публікації, що висвітлюють цю тематику у загальному або розглядають окремі елементи досліджуваної теми, є поодинокими.

Усі проблеми, що існують у сфері залучення та використання Україною міжнародної технічної допомоги, можна умовно поділити на проблеми правового та організаційного характеру.

Проблеми стратегічного характеру:

1) Не існує єдиної рамки трансформації, яка б спрямовувала і узгоджувала проведення в Україні інституційної, правової та адміністративної реформ;

2) Програма дій України не враховує можливостей використання ресурсів МТД у втілення їх положень;

3) Надання та використання технічної допомоги практично не пов’язане з виконанням Угоди про Партнерство та Співробітництво з ЄС;

4) Використання технічної допомоги практично не спрямовується на розбудову ефективних демократичних інституцій, формування необхідних вмінь та навичок ключових дійових елементів процесу демократизації – уряду, приватного бізнесу, громадянського суспільства;

5) Метою проектів та програм МТД дуже рідко є розбудова соціальної інфраструктури, яка б забезпечувала створення сприятливого інвестиційного клімату.

Проблеми правового характеру:

6) Відсутність базового законодавчого акту, який би визначав поняття міжнародної технічної допомоги, її види та форми; основних учасників процесу залучення та використання МТД, передбачав існування фіскальних пільг, тощо;

7) Відсутність відповідальних підзаконних актів Кабінету Міністрів, які мають чітко визначити порядок підготовки та узгодження проектних пропозицій з урахуванням потреб України, форми і методи моніторингу ефективності проектів МТД;

8) Недосконалість процедурних норм у рамкових двосторонніх угодах, які не дають можливостей українській стороні впливати на визначення переліку конкретних проектів, їх зміст, вибір виконавця проекту і українського реципієнта.

Проблеми організаційного характеру:

9) Відсутність спеціально уповноваженого органу, який би відповідав за розробку та реалізацію державної політики України щодо залучення та використання МТД;

10) Відсутність єдиної національної системи залучення, використання та аналізу ефективності МТД, визначених критеріїв відбору проектів та програм;

11) Нерозвиненість відповідної інфраструктури на центральному та регіональному рівні, яка б забезпечувала ефективну координацію діючих проектів та програм МТД, а також здійснювала контроль за результатами проектів та програм МТД та їх ефективністю;

12) Недостатня чисельність українських спеціалістів з питань міжнародного розвитку, яких залучено до координації МТД з української сторони, на противагу кількості представників урядових агентств країн-донорів, іноземних організацій-виконавців, експертів, що перебувають в Україні для здійснення програм та проектів МТД;

13) Неузгодженість дій українських міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в процесі підготовки пропозицій проектів МТД, недотримання встановлених процедур подання заявок;

14) Недостатньо обґрунтоване запрошення іноземних експертів без визначення критеріїв відбору, завдань для них та графіків їх роботи.

Окрім перерахованих недоліків, характерних для української сторони в контексті залучення та використання МТД, окремо можна виділити комплекс проблемних питань, пов'язаних з принциповими підходами донорів до надання Україні технічної допомоги та власне процесом програмування:

1) Відсутність єдиного принципу та чітко визначених рамок надання технічної допомоги;

2) Відсутність постійної консультації з українською стороною в процесі програмування;

3) Неврахування необхідності створення дієвих інституційних механізмів втілення результатів програм та проектів МТД;

4) Недостатня задіяність державних службовців середньої та вищої ланок у навчальних програмах та проектах;

5) Відсутність процедур подальшого розповсюдження та використання досвіду, отриманого учасниками проектів та програм;

6) Ізоляція українських державних службовців від інституціолізованих міжнародних мереж державних службовців та консультантів з питань державної політики, відсутність постійних контактів з ними.

7) Перераховані проблеми та недоліки і системі залучення і використання Україною МТД та в системі надання цієї допомоги донорськими організаціями призводять до цілої низки негативних явищ.

Проекти МТД, що здійснювалися і здійснюються в Україні, є ізольованими один від одного, нескоординованими і в своїй більшості не сприяють проведенню глибоких системних перетворень.

Часто при розробці проектів до уваги не береться той факт, що вони будуть здійснюватися в умовах, коли більшість суспільних інституцій є недосконалі або не розбудовані взагалі.

Не враховується відсутність вмінь та процедур аналізу політики, публічної підготовки і обговорень рішень. Хоча саме розбудова спроможності до розробки та впровадження стратегічних рішень у діяльність центральних та місцевих органів влади має бути серед головних завдань програм та проектів технічної допомоги. Без цього важко собі уявити здійснення демократичних реформ взагалі. Невизначеність самого поняття міжнародної технічної допомоги, її видів та форм призводить до непоодиноких спроб зареєструвати інші форми міжнародного економічного співробітництва як проекти МТД з метою ухилення від оподаткування та сплати ввізного мита. Відсутність чітко прописаних процедур підготовки та узгодження проектних


9-09-2015, 01:48