Постійно розширюються торговельноекономічні зв’зки України з ЄС, але Україна відчуває антидемпінгові обмеження щодо металевих та сталеварних виробів , продукції текстильної промисловості та ін.
Україна і ОБСЄ. Нарада з безпеки і співробітництва в Європі, що проходила з 3 липня 1973р. по 1 серпня 1975р. за участю 33 європейських держав, США і Канади, завершилась підписанням главами держав і урядів у Гельсінкі Заключного Акта, який став довгостроковою программою дій у будівництві єдиної, мирної, демократичної Європи.,
Україна стала учасницею ОБСЄ 30 січня 1992р., свій підпис під Гельсінським Заключним Актом поставив перший президент незалежної України Кравчук. Україна проводить лінію на посилення ролі та ефективності Гельсінського процесу у зміцненні безпеки в регіоні у політичному, військовому, людському, економічному, та інших вимірах і, таким чином, на зміцнення безпеки нашої держави.
Україна бере активну участь в обговоренні актуальних питань розвитку архітектури загальноєвропейської безпеки, виступає за удосконалення інститутів та механізмів ОБСЄ, підтримує пропозиції учасниць ОБСЄ про розширення партнерської співпраці ОБСЄ з іншими світовими структурами з безпеки – ООН, НАТО, РПАС, ЄС, РЄ.Україна є активним учасником проведення миротвочих місій ОБСЄ.[4, с.159]
Міжнародний валютний фонд (МВФ) міжнародна міжурядова організація, яка має статут спеціалізованої установи ООН . Був створений 1944р. членами Фонду є 180 держав. Мета Фонду – сприяння розвитку міжнародного співробітництва налагодженням норм регулювання валютних курсів і контролем за їх дотриманням та ін. Капітал МВФ формується із внесків державчленів згідно з установленною квотою. Право на “вето”на рішення МВФ мають тільки США. Керівними органами Фонду є Рада керуючих та Директорат. Україна є членом МВФ з 1993р.
В Україні діє Світовий банк, який фінансує ряд програм . Це позики на розвиток інститутів державного управління , фінансування критичного імпорту, реабілітацію гідроелектрстанцій, проект из енергетики, газопостачання, транзитити газу, з насінництва, з розвитку приватного фермерства, систем зв’зку, розвитку міського транспорту і житлового будівництва, з охорони здоров’я, соціального захисту, система освіти розвитку фінансових установ, водопостачання і очистки та ряд грантів на просвіту, екологічні проекти тощт.
Співробітництво України з ЦЕФТА. Угода про зону вільної торгівлі в Центральній Європі ЦЕФТА була підписана 21.12 1992р. у Кракові між урядами Польщі, Угорщини, ЧехоСловаччини. Угода передбачає створення зони вільної торгівлі між країнами учасницями поступовим скасуванням митних барєрів до 2002р. Було схвалено ідею розширення ЦЕФТА шляхом прийому нових членів. Нині найсприятливіші можливості для цього мають Румунія, СЮР та Хорватія.Україна наголосила на своєму бажанні приєднатися до ЦЕФТА.
За останні два роки відбувається суттєве збільшення товарооббігу між Україною і країнами членами ЦЕФТА. Участь України відповідає її намірам входження до європейського простору , сприятиме її подальшій інтеграції в європейські економічні та політичні структури, зміцненню зв’язків України з країнами ЦентральноСхідної Європи.
Нині з усіма країнами Центральноєвропейського регіону (за винятком Словенії) укладенні двосторонні угоди про торговельно економічне співробітництво, взаємне сприяння та захист інвестицій, з Польщею і про міжрегіональне співробітництво, створено змішані міжурядові комісії з Болгарією, Польщею, Румунією, Угорщиною.
Створена договірноправова база дає підстави інтенсифікувати переговорний процес з країнами членами ЦЕФТА з укладення двосторонніх угод про вільну торгівлю.[4, с.161]
Україна і НАТО:програма “Партнерство заради миру”.
Програма “Партнерство заради миру” пропозиція Північно атлантичного альянсу поглибити та інтенсифікувати зв’зки з країнами Європи шляхом практичного співробитництва.
ПЗМ розглядається Україною як перспективна ініціатива НАТО, що спрямована на зміцнення стабільності та безпеки в Європі поширення відносин НАТО з країнами Центральної та Східної Європи, а також одним із засобів інтеграції демократичних держав в європейській структурі безпеки.
8 лютого 1994р. Україна підписала Рамковий документ, а 25 травня 1995р. передала керівництво НАТО Презентаційний документ . Секретаріат НАТО передав Україні проект Індивідуальної програми партнерства між Україною і НАТО, розроблений на підставі Презентаційного документа.
ПЗМ надає рівні можливості всім учасникам , водночас дає змогу кожному з партнерів розвивати зв’язки з НАТО відповідно до своїх інтересів і можливостей.
Важливою складовою ПЗМ є спільна діяльність з підтримання миру в Європі під егідою ООН чи ОБСЄ. Україна вбачає в цьому процесі можливості НАТО до подальшого трансформування у більш широку ЄвроАтлантичну структуру безпеки.
Україна виступає за встановлення відносин спеціального партнерства з НАТО.
Україна і Чорноморське економічне співробітництво. 25 червня 1992р. Україна, Греція, Молдова, Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія, Росія, Вірменія підписали Стамбульську Деклацію про Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС).
ЧЕС створено з метою налагодження багатостороннього співробітництва країн, що прилягають до Чорноморського басейну , у галузі транспорту, охорони здоров’я, телекомунікацій, науки, техніки, інформації, туризму, економіки, торгівлі, екології.
У рамках ЧЕС розроблено программу співпраці у гірничовидобувній, вугільній, хімічній , електрохімічній та електронній промисловостях, а також у будівництві.
Центральноєвропейська Ініціатива(ЦЄІ) створена у 1989р. Группою держав Центральної і Східної Європи з метою розвитку багатостороннього співробітництва у політичній та соціальноекономічній сферах і зміцнення стабільності і безпеки в регіоні. Разом з Тим об’єднання покликане підготувати держави до членства в ЄС.
ЦІ зосереджує свою діяльність на питаннях розвитку регіонального співробітництва в енергетиці, транспорті, захисті довкілля, підприємництві, цивільній обороні, інформатиці, науці і технологіях, телекомунікаціях, статистиці, туризмі [8, с.97].
Україна набула членства в ЦЄІ з травня 1996р., вона бере участь у погоджені і здійснені більшості програм та проектів ЦЄІ, одним з яких є спорудження залізничної магістралі ТрієстБудапешт Київ Москва.
3. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями.
Іноземні середньо і довгострокові кредити країни залучають для інвестування в економіку, а короткострокові – для зовнішньоторговельних зв’язків. Крім того, іноземні кредити використовують для покриття дефіцитів платіжних балансів, бюджетів, для здійснення структурних змін у перехідних економіках, подолання глибоких кризових явищ тощо.
Україна використовує позики міжнародних фінансових організацій – МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР та кредити окремих держав і їх угруповань.
Найбільше іноземних кредитів залучається в результаті співробітництва з МВФ. Надання позичок МВФ розпочалося у 1994 р. і на початок жовтня 1999 р. Україна отримала від МВФ 3,241 млрд дол.США. Кредити було виділено на економічну трансформацію та досягнення макроекономічної фінансової стабілізації в Україні. У 1999 р. Україна використала 635 млн дол. США кредитів МВФ.
Другим за розмірами наданих кредитів Україні є МБРР. Станом на 1 березня 1999 р. їх надано на суму 2,587 млрд дол. США, або 32,8 % від увіх позичок МФО. З них понад 70 % було спрямовано на покриття дефіци ту платіжного балансу країни та державного бюджету.
Розширюється співробітництво між Україною та ЄБРР. Центральне місце серед кредитів цієї організації належить позикам на розвиток приватних малих і середніх підприємств. ЄДРР надає під погоджені проекти кредит, який становить значну частку їхньої вартості. Зокрема у вартості розширення в Україні мережі Євробаче ння частка ЄБРР становить 48,5 %, у вартості реконст рукції аеропорту «Бориспіль» 34,5 %.
Останнім часом започатковане співробітництво України з МФК (інвестиційним банком Світового банку для країн, що розвиваються) переважно з надання технічної допомоги приватним фірмам.
Покладається велика надія на активну кредитну діяльність в Україні ЧБТР – новоутвореної установи в регіональному об’єднанні ЧЕС, яка передбачає кредитування розвитку національних економік країнчленів через інвестиційні проекти.
Не залишаються поза увагою і кредити окремих дер жав та їх угрупувань. Це перш за все кредити держав – постачальниць енергоносіїв (зокрема Туркменистан і Росія) та кредити ЄС. У 1999 р. кредити ЄС становили
61 млн дол. США. Залучення іноземних кредитів є нормальною світовою економічною практикою. Ці кредити використовуються для розвитку економіки країн або точно за призначенням.[11, с.282].
4. Україна й міжнародні економічні організації.
Діяльність міжнародних економічних організацій сприяє розвитку та регулювання міжнародних економічних відносин, на сучасному етапі для України питання про членство в багатьох з них є актуальним.
З проголошення незалежності України здійснює міжнародну економічну діяльність як повноправний суб’єкт міжнародного співтовариства.
Україна була одним з 50 засновників ООН у 1945 р., є її активним членом, обиралася до складу ЕКОСОР ООН, є членом окремих Комітетів і Комісій ООН, у тому числі ЕКОСОР, обиралася до Ради керуючих ПРООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕП, є членом ради з питань торгівлі та розвитку ЮНКТАД, бере участь у роботі ЄЕК, є членом МАГАТЕ, ЮНІДО, ЮНЕСКО, МОП, ВПС, МСЕ, БІГА, ВМО, ВОІВ, ВООЗ, ІКАО, МВФ, МБРР, МФК, ІМО (рис.4).
Зараз Україна повною мірою представляє в ООН свої національні інтереси, її роль з отриманням незалежності свої національні інтереси, її роль з отриманням незалежності стає конструктивнішою та вагомішою. У зв’язку з реформуванням ООН Україна формує своє бачення її діяльності, базуючись на нових умовах розвитку світо вої ситуації та на потребах обліку геополітичної конфігурації, що докорінно змінилася. Україна є членом близько 20 організацій системи ООН, а також понад 60 її постійних або тимчасових органів. У Києві відкрито представ ництво ООН (1992) і функціонує Українська асоціація сприяння ООН – їхня діяльність сприяє вирішенню цілого ряду насамперед економічних проблем. Наприклад, на засадах Постійного представництва ООН в Україні проведено семінари з приватиза ції, з проблем міграції та біженців та ін. Українська асоціація сприяння ООН розповсюджує інформацію про основні напрямки діяльності ООН, надає консультативну допомогу з різноманітних питань сфери інтересів ООН.[3, с.41]
ВТО – Всесвітня туристична організація
ІНМАРСАТ Міжнародна організація морського супутникового зв’язку.
ЄБРР – Європейський банк реконструкцій та розвитку
У співробітництві України з міжнародними організаціями поза системою ООН важливими є стосунки з СОТ. Україна отримала статус спостерігача ще в ГАТТ, яку перетворено в СОТ. Процес приєднання до СОТ розпочався 17 грудня 1993 року.
Секретаріату ГАТТ було подано заявку Уряду України про намір приєднання до ГАТТ. У червні 1994 р. до Робочої Комісії ГАТТ було подано Меморандум про зовнішньоторговельний режим України з питань розгляду заявки України щодо приєднання до цієї організації. На засіданнях Робочої Комісії вже розглянуто такі питання:
· Моніторинг стану економічних реформ і процесу реформування зовнішньоторговельного режиму в Україні відповідно до норм і принципів ГАТТ/СОТ
· Стан і перспективи реформування ринку послуг і системи охорони інтелектуальної власності,
· Відповідність інвестиційного режиму в Україні вимогам Угоди про інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею
· Відповідність вимогам ГАТТ/СОТ зовнішньоторговельного законодавства та двосторонніх торговельноекономічних угод України
· Аналіз систем стандартів і сертифікації товарів
· Правил визначення країни походження товарів, преференційних торговельних угод України, системи державного регулювання зовнішньоекономіч Ної діяльності
· Митний Кодекс
· Податкове законодавство тощо.
У 1997 р. розпочався процес двосторонніх перего ворів України майже з 30 країнамичленами СОТ, серед яких є ЄС,США, Японія, Канада, Словенія, Австралія, Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехія та ін. [6,ст.193]
Вступ Украни до СОТ має очевидні вигоди: ні одна
розвинена країна не зможе обмежити ввіз української продукції на свою територію, або чинити різні перешкоди, наприклад, у вигляді шдвищених тарифів. Однак необхідна розробка системи заходів ) умов, які б урахували інтереси України і допомогли уникнути невдач, що спіткали ряд країн з так званою "непідготовленою економікою".
Подальший розвиток відносин України з МО гальмують дві групи проблем. Перша – це проблеми недосконалості соціальної та економічної політики України:
· неефективність системи державного регулювання;
· непередбачуваність владних рішень;
· значні диспропорції в економіці;
· монополізм виробників;
· криміналізація економіки, велика питома вага тіньової економіки.
Друга група проблем стосується організації зовнішньоекономічної діяльності:
· недосконалість митного регулювання;
· грабіжницька податкова політика;
· бартеризація зовнішньої торгівлі.
Усе це підриває довіру до України як надійного партнера. На шляху до міжнародного співробітництва Україна повинна досягти реальної керованості соціальноекономічними процесами, створити стабільну національну фінансову та правову системи, розробити стратегію входження у світові економічні структури.
Висновки
1. Міжнародні економічні організації регулюють міжнародні економічні відносини на над національному рівні у різних сферах співробітництва.
2. Особлива роль у регулюванні МЕВ належить економічним організаціям системи ООН, які діють на загально та регіональному рівнях, а також через системи спеціальних програм і спеціалізованих установ.
3. Координування діяльності у різних сферах виробництва здійснюють міжгалузеві організації підприємців.
4. Україна за роки незалежності стала членом багатьох міжнародних економічних організацій, перш за все системи ООН та організацій інших пріорітетів сфер міжнародного співробітництва.
5. Діяльність в ООН забезпечує Україні інформаційну відкритість щодо екологічних проблем, політичних і економічних подій у нашій державі.
6. Постійно розширюються торговельноекономічні зв’язки України з ЄЕС.
7. Україна є активним учасником проведення миротворчих дій ОБСЄ.
8. Україна використовує позики міжнародних фінансових організацій МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР та кредити окремих держав і їх угрупувань.
Список використаних джерел.
1. Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация. – М., 1997. 458 с.
2. Международные экономические отношения: Учебник. Гл. 10./ Под ред. Е.Ф.Жукова. – М., 1999. – 259 с.
3. Воронова Е.М. МЕВ.Конспект лекцій К., 2001. – 164 с.
4. ВасильєваЧекаленко Л.Д. Україна в міжнародних відносинах (1944 – 1996 рр.): Навч. Посібн. – К.: Освіта, 1998. – 176 с.
5. Циганкова Т.М. Міжнародні організації: Навч.посіб. / Київ. нац.екон. унт. – К., 1998. – 238 с.
6. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С.Філіпенко та ін. – К., 1994. – 389 с.
7. Титаренко А..А. Международные организации системы ООН: Справочник. – М., 1995. – 152с.
8. Халевинская Е.Д. Международные экономические организации. – М., 1992. – 328 с.
9. Шреплер Х.А.. Международные экономические организации. – М., 1999.
10. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. МВЕ: Навч. посіб. 4те вид., стерк: Знання Прес, 2003. – 406с. (282с.)
11. Гуменюк Б. Міжнародні організації // Політика і час. – 1998. №3.
9-09-2015, 01:43