Прохолодний вітер Атлантики
Політика нового президента США відносно України найближчим часом істотно не зміниться. У Вашингтоні прагнуть до корекції своєї політики в стосунках з Москвою, а тому слід чекати охолоджування до Києва. Експерти відзначають, що найближчим часом Білий дім виступить з рядом ініціатив, які повинні переформатувати зовнішню політику Вашингтона, а тому Київ займе непріоритетне місце в зовнішньополітичних стратегіях Держдепу. Це пояснюється тим, що Америка втомилася від непрогнозованості внутрішньополітичної ситуації в Україні.
Поза сумнівом, Вашингтон намагатиметься збудувати свої взаємини з такими глобальними гравцями, як Китай і Росія, на принципах неконфліктного вирішення проблем, партнерства в економічній сфері і зняття погроз застосування сили, в регіонах, де можуть перетнутися взаємні інтереси. Про це може свідчити і недавнє азіатське турне Х.Клінтон. Кінець кінцем - це ще не перезавантаження світової політики, але початок масштабної роботи по формуванню глобальної системи безпеки, до якої можуть бути притягнені крупні гравці мирри.
Є певні передумови і до часткового коректування політики США відносно Росії. Починаючи з часу вибіркової кампанії Обами, ряд членів команди нинішнього президента неодноразово вказували на необхідність пошуку компромісів з Москвою і встановлення певних «правил гри». У цій стратагеме американці навіть готові йти на деякі поступки. Наприклад, зняття з повістки дня (на деякий час, скажімо, до зниження температури світової фінансової кризи) питання вступу України і Грузії в НАТО. Крім того, можливе вироблення механізмів консультацій на рівні Держдепу і Кремля в питаннях «нерозповсюдження нестабільності в Центральній Азії», СНВ-1 і так далі
Головною темою, яка на перших порах активно підніматиметься в діалозі Вашингтоном і Москвою, – це питання контролю озброєнь. За словами співавтора Програми по спільному зниженню загрози (Nunn-Lugar Cooperative Threat Reduction Program) сенатора Річарда Лугара, нова адміністрація планує проведення планомірної політики скорочення стратегічних озброєнь і контролю над нерозповсюдженням зброї масового знищення. Негативним чинником, що впливає на цю політику, є виділення 5 грудня 2009 р. терміну дії російсько-американського договору СНВ-1. Цей договір обмежує стратегічні озброєння і забезпечує систему контролю над ними. В зв'язку з цим про прорив в області контролю над стратегічними озброєннями говорити зараз рано. Але необхідність переговорів в цій області очевидна для всіх. Тому на порядку денному російської політики Вашингтона є збереження системи взаємних перевірок для підтримки довіри між Росією і США.
Експерти Московського центру Карнеги вважають, що як кроки назустріч можливе відновлення зв'язків між Радою національної безпеки США і Порадою безпеки РФ. Крім того, можливе відродження Групи стратегічної стабільності у складі керівників зовнішньополітичних і оборонних відомств США і Росії.
У зовнішній політиці Вашингтон ще більш підсилює свої акценти на формуванні світової системи soft power («м'якої сили») - економічного і культурного впливу. Це не означає, що в стосунках Вашингтона і Москви вже на початку президентства Обами стануться які-небудь кардинальні зміни. Швидше, йдеться про деяке коректування тональності діалогу.
Проте, нова адміністрація не зможе повністю відмовитися від спадкоємності курсу Білого дому. «Трансформаційна дипломатія», сформульована Кондолізой Райс, передбачає деякі стратегічні пріоритети США, і вони залишаться непорушними при Обаме: збереження домінування у світовому масштабі, зміцнення власної обороноздатності і захист своїх національних інтересів в будь-якій точці Землі.
Тому, в принципі США не збираються відмовлятися від інтеграції України в НАТО і ЄС. У спільній публікації Обами і Байдена «Партнерство з Європою для безпечної Америки» наголошується, що «процес розширення НАТО… повинен продовжуватися» до того часу, поки нові «кандидати на членство в Альянсі є демократичними, мирними і бажаючими внести свій внесок до нашої загальної безпеки країнами».
Але на практиці для України це може обернутися деякою зміною акцентів на рівні Вашингтон – Київ - «відкладання остаточного рішення «українського питання» на далеку перспективу». Мається на увазі те, що США спробують «заморозити» існуюче перебування справ на пострадянському просторі, а відповідно і питання активної підтримки Грузії і України.
Виступаючи на неформальному саміті НАТО в Кракові (19-20 лютого 2009 р.), міністр оборони США Роберт Гейтс озвучив тезу про те, що Україна повинна пройти серйозну і довгу дорогу до членства в Альянсі, для чого необхідно, аби в українському керівництві було більше єдності з приводу подальших кроків в цьому напрямі. Фактично Києву в м'якій формі дали зрозуміти, що США активно не лобіюватимуть приєднання України в НАТО.
У пріоритетах зовнішньополітичного відомства України на 2009 р. в числі основних значаться забезпечення реалізації хартії про стратегічне партнерство України і США і розробка Річної національної програми УКРАЇНА-НАТО по інтеграції України до Альянсу (її планується прийняти вже в квітні). Це, звичайно, не «ПДЧ за пару місяців», але все таки деякі чекання відносно США.
Єдино, що зараз можна чекати від американських партнерів, – це реалізації «консервуючої» стратегії. Аби не втратити ініціативу, США спробують укріпити свій вплив на внутрішньополітичні процеси в самій Україні. Для цього потрібно не лише здолати наш електоральний цикл без втрат для євроатлантичного вибору, але і сформувати стійкий уряд, здатний відповідати за реформи.
Крім того, в оточенні нового президента США є група експертів, що вважають, що вийти з геополітичної безвиході на пострадянському просторі можливо за рахунок формування нових форматів партнерства у сфері «м'якої безпеки» в Чорноморсько-каспійському регіоні. Доки не йдеться про перезавантаження ГУАМ. Вашингтон може запропонувати деякий багатобічний формат, щось подібне до Пакту безпеки для даного регіону, куди увійдуть Туреччина, Україна, Болгарія, Румунія, Грузія, Вірменія. Це при тому, що США і РФ залишатимуться основними модераторами.
Можна констатувати, що Україна не входить навіть в двадцятку зовнішньополітичних пріоритетів Вашингтона. Головним і чи не єдиним напрямом співпраці з Україною США бачать в створенні «рубежів свободи» для впливу не лише на Кремль, але і на країни старої Європи. У цій системі Києву передбачена роль об'єкту зовнішнього впливу. Україна для Вашингтона непріоритетний партнер.
Висновок
Повноправне членство в Альянсі передбачає реформування силових структур відповідно до стандартів НАТО. Це сприятиме створенню значно надійнішого механізму забезпечення безпеки порівняно до невпевненого статусу позаблокової держави, посиленню позиції України при вході до Європейського Союзу, відкриє нові економічні перспективи, для підвищення добробуту українських громадян.
Пріоритети державної політики ЕАІ також випливають з потреб досягнення сукупної відповідності критеріям членства в НАТО, які відображують у відповідних угодах між Україною і НАТО. Їх змістовна оцінка дає можливість виходячи з політичної і правової значущості, визначити основні першочергові заходи в ході реалізації державної політики ЕАІ:
1. Досягнення суспільного консенсусу відносно вступу України в НАТО, що обумовлене як вимогами внутрішнього політичного розвитку, так і політичними умовами залучення до Північноатлантичного Альянсу (адже ризик деструктивного впливу на ЕАІ необ'єктивного досягнення суспільного консенсусу буде неможливий нічим компенсувати).
Ця діяльність повинна здійснюватися на основі ненав'язливій, об'єктивній, інтегрованій і співзвучній загальній державній політиці інформаційної кампанії, з прозорим освітленням переваг і можливих рисок, пов'язаних з реалізацією курсу ЕАІ, і охоплювати всі великі соціальні групи населення. Поважно продемонструвати політичну далекоглядність, прозорість, волю і демократичність, відповідальність влади за досягнення такої мети; поточні досягнення на дорозі досягнення критеріїв членства в Альянсі слід також мати на увазі, що політична невизначеність, а часто і протиріччя в заявах провідних державних осіб зашкоджують справі і дискредитують саму ідею ЕАІ, наводять до політичних розчарувань в суспільстві.
2. Політичне, правове, процедурне затвердження ліберально-демократичних принципів в суспільних, адміністративних і владно-політичних стосунках передбачає реалізацію на практиці принципів демократії, індивідуальної свободи, верховенства права. Украй важливим бачиться розвиток демократичних вибіркових інституцій, обумовлений членством України в Пораді Європи, ОБСЄ.
3. Забезпечення економічного і соціального розвитку придбання членства в Альянсі неможливе без досягнення відповідності певним економічним критеріям Європейського Союзу, а також критеріям таких впливових світових організацій як СОТ і МВФ. Досягнення в цих напрямах стимулюватимуть внутрішню і зовнішньоекономічну ділову активність; сприятимуть структурній перебудові економіки, збільшенню інвестицій, прискорять інтеграцію в міжнародну фінансово-банківську систему. Все це є передумовою реального зміцнення середнього класу, забезпечення ефективної організації використання виробничих, фінансових, людських і інших наявних ресурсів.
Такі кроки повинні підкріплюватися підвищенням ефективності бюджетної політики, вирішенням проблеми диверсифікації джерел, агентів і доріг енергозабезпечення, вступом України в СОТ, заходами щодо підвищення рівня екологічної і техногенної безпеки (що потребує підвищення якості взаємодії з ЄС, МАГАТЕ і в рамках програми ТАСis і ін.), створенням дієвої системи стимуляції виробництва конкурентоздатної продукції і тому подібне.
4. Законодавче забезпечення процесів євроатлантичної інтеграції в державній політиці ЕАІ визначальна роль належить Верховній Раді. Вона повинна надати ЕАІ статусу примату загальної державної політики України, ввести процеси євроатлантичної інтеграції в правове русло, сформувати належний законодавчу основу для впорядкованої організації ефективних дій виконавчої влади і суспільної участі в реалізації державної політики ЕАІ. Саме у парламенті найяскравіше опиняються суспільні настрої. Парламент повинен надати цьому процесу імпульсу політичного діалогу, сприяти досягненню консенсусу по питаннях ЕАІ України, визначити напрями розвитку громадської думки.
Належне законодавче забезпечення євроатлантичного курсу України необхідне також для закріплення за Україною репутації прогнозованого і надійного партнера із забезпечення світу і стабільності на Європейському континенті.
5. Завершення Україною процесу делімітації і демаркації власного державного кордону. Також необхідно врегулювати всі розбіжності, які пов'язані з перебуванням в Україні російського Чорноморського флоту.
6. Вдосконалення демократичної системи цивільно-військових стосунків і реформування оборонно-військової сфери.
7. Поглиблення співпраці з НАТО повинне стати для України пріоритетом зовнішньої політики. Украй важливою є допомога, яку члени Альянсу готові надати Києву в проведенні реформ. Засідання Комісії УКРАЇНА-НАТО, що відбулося у Вільнюсі 21 квітня, продемонструвало новий, вищий рівень "інтенсивного діалогу" і є першим етапом офіційної підготовки країни-кандидата до придбання членства в НАТО.
Нові соціально-політичні реалії, які створилися в Україні після Президентських виборів 2004 р. і приходу до влади нового керівництва держави, радикально направленої на досягнення реальних досягнень відносно підйому добробуту народу, перебудову української політичної нації і придбання головного місця в системі міжнародних відносин, забезпечують надійний грант для просування процесів європейської і євроатлантичної інтеграції нашої держави. Такі процеси також відповідають цілям національної безпеки України
Основні джерела
1.http://www.defense-ua.com/rus/hotnews/?id=16960
2.http://www.simferopol-sovet.gov.ua/node/152
3.http://www.ukraine-nato.gov.ua/nato/ua/866.htm
9-09-2015, 01:48