Особливості образу "я" курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах

Військовий Інститут

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

військово-гуманітарний факультет

кафедра військово-гуманітарних дисциплін

Курсова робота

на тему:

Особливості образу «я» курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах

Студента 3 курсу 311 пс навчальної групи

Карачинського Олексія Аркадійовича

(спеціальність – “Психологія’’)

Науковий керівник:

Викладач кафедри військової педагогіки і психології

Козоріз Костянтин Ігоревич

Київ – 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Образ «Я» як психологічна проблема

1.1 Аналіз наукових джерел та визначення наукових підходів щодо розуміння образу «я» в психології

1.2 Розгляд різних підходів в психології щодо компонентів структури образу «я»

1.3 Аналіз вікового періоду курсантських років та проблематики «я», що виникає в період юності (з урахуванням специфіки навчання у військовому навчальному закладі)

Розділ 2. Емпіричне дослідження образу «я» курсантів

2.1 Методика організації та проведення дослідження

2.2 Обґрунтування методик дослідження

2.3 Статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність роботи. Сьогодні росте зацікавленість психологічної науки до вивчення системи підготовки та створення умов, шляхів формування особистості, тих, хто навчається у вищих навчальних закладах. Це обумовлено підвищенням рівня агресивності та конфліктності міжособистісних стосунках.

Професійна підготовка курсантів вищих військових навчальних закладів потребує вірного соціально – психологічного підходу до становлення особистості, що повинно виключати силові методи вирішення ситуацій, бездушність, нетерпимість в особистісних стосунках.

Порівняно з іншими роками, у сьогоднішніх курсантів формуються інакші життєві плани та установки, що в свою чергу веде за собою зміни в системі відношень курсантів до навчання, до майбутньої професійної діяльності, побудові міжособистісних взаємовідносин та ефективності службової діяльності. Дисгармонійність складових образу «Я», протиріччя між зовнішнім «Я» та внутрішнім «Я», між реальним та ідеальним під час навчання не дає можливості реалізації свого потенціалу в отриманні та засвоєнні знань, умінь, навичок. Не дає можливості встановлення позитивних стосунків в колективі. У той час, як гармонійне поєднання складових «Я» веде до вершин особистісного розвитку та активної, успішної реалізації свого потенціалу в подальшій службі.

В тісному зв’язку з формуванням цілісного, неконфліктного образу «Я» іде поняття розуміння та створення життєвих планів, що є важливою стороною загального процесу розвитку особистості. Все це тісно пов’язане з розвитком психіки, мотиваційними процесами, свідомою поведінкою, безперервною взаємодією суб’єкта з зовнішнім світом, з активним пошуком себе. Складний і тривалий процес становлення Я-концепції, який іде невід’ємно від розвитку особистості в цілому, включає в себе самовизначення особистості, регулує її поведінку в учбово-виховному процесі, сприяє вирішенню задач навчання та підготовки до майбутнього життя та професійної діяльності. Позитивне ставлення до себе, до інших, наявність мети та цілей спрямовують активність особистості до майбутніх подій, які в теперішньому вже визначають поведінку і діяльність людини, обумовлюють розвиток її відносин з оточуючою дійсністю. Це те, в чому людина проявляє себе як суб’єкт життєвого шляху, те, що дає їй наснагу та сили. Гармонійність різних аспектів образу «Я», що формуються та проявляються під час курсантських років, є тією життєдайною та рушійною силою, яка формує потенціал подальшого життя.

Урахування особливостей, пов’язаних з Я-концепцію курсанта, його професійних перспектив та життєвих планів дає можливість отримання більш якісних результатів навчально – виховного процесу та підготовки спеціалістів військової справи, які мають позитивну мотивацію до майбутньої діяльності. Значимість самооцінки, правильне усвідомлення завдань професійної діяльності, відповідність «Я» зовнішнього «Я» внутрішньму – це ті питання про які треба говорити, з якими треба працювати в плані самовиховання та саморозвитку курсантів(тих, кому завтра необхідно буде брати на себе відповідальність та приймати рішення в стресових та критичних ситуаціях, зберігаючи силу волі, стійкість та витримку).

Об’єктом дослідження :компонентна структура образу «Я».

Предмет дослідження: поведінкові особливості образу «Я» курсантів 1 курсу ВІКНУ.

Мета дослідження: виявити потенційні поведінкові реакції курсантів 1-го курсу, які можуть бути викликані образом «Я».

У відповідності з предметом та метою дослідження були визначені наступні завдання:

1. Шляхом аналізу наукових джерел визначити наукові підходи щодо розуміння образу «Я» в психології.

2. На основі визначених підходів описати компонентну структуру образу «Я».

3. Шляхом опитування курсантів 1 курсу сформувати середньостатистичний образ «Я», який ґрунтується на оцінці міжособистісних відносин (за методикою Т.Лірі – діагностика міжособистісних відносин).

4. Порівняти теоретичну модель образу «Я» та середньостатистичний образ «Я» курсантів 1 курсу.

Розділ 1. Образ «Я» як психологічна проблема

1.1 Аналіз наукових джерел та визначення наукових підходів щодо розуміння образу «я» в психології

Розглянемо наукові підходи щодо розуміння образу «Я» в психології та основні погляди Я-концепції.

Теоретико – методологічною основою дослідження образу «Я» особистості в моїй роботі є положення гуманістичної психології, представниками якої були вчені К.Роджерс, А.Маслоу, С.Рубінштейн, А.Леонтьєв, Л.Виготський. Представники гуманістичного напрямку визнавали цілісність особистості в процесі її саморозвитку, вони досліджували цілісне людське «Я» та його особистісне самовизначення в мікросоціумі. Цей аспект є особливо важливим у вивченні теми образу «Я» курсантів вищих військових навчальних закладів.

Гуманістична психологія визнає предметом дослідження унікальну особистість , вбачаючи в ній активну , свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв'язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення , шукає сенс життя. Існує постійна потреба у реалізації наших можливостей(актуалізації).

Людина має внутрішні чесноти, яким необхідні певні умови для розвитку.

Особистість – це феномен індивідуального життя та продукт соціального впливу [2].

Відомий американський психолог А. Маслоу джерелом психічного розвитку особистості вважав її прагнення до самоактуалізації – вершині в ієрархії потреб людини, яку складають також потреби в повазі і самоповазі, потреби в любові з боку довколишніх... Потреба в самоактуалізації – є найважливішою потребою духовного розвитку людини [2].

Важливість у самоактуалізації та самореалізації є головними чинниками в становленні особистості, якісними показниками взаємин зі світом.

В своїх психологічних працях С.Рубінштейн прийшов до висновків, що пояснюють сутність «особистості». Він вважав, що особистість – це опосередкована ланка, що зв’язує зовнішній вплив з психікою особистості. В поданій нижче таблиці ми бачимо розуміння вченого широкого поняття «особистість».

С.Л. Рубінштейн писав: «Я» – це не свідомість, не психічний суб’єкт, а суб’єкт – людина, що володіє свідомістю, наділена свідомістю, точніше людина як свідома істота, яка усвідомлює світ, інших людей, саму себе. Самосвідомість – це не усвідомлення свідомості, а усвідомлення самого себе як істоти...» [18].

Самосвідомість – центральна складова розуміння свого «Я».

В психології цілісний образ власного «Я» представляє собою Я-концепцію.

Я-концепцією називають відносно стійку, усвідомлену систему уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми і відноситься до себе.

Я-концепція є не статичним, а динамічним психічним утворенням.

Я-концепція може моделювати реальність з різною ступінню адекватності і постійно змінюється.

Формування, розвиток, зміна Я-концепції обумовлені фактором внутрішнього і зовнішнього порядку.

Соціальне середовище(сім’я, навчальний заклад, формальні та неформальні групи, в які включена особистість)справляє найсильніший вплив на формування Я-концепції [21].

В науковій літературі образ «Я» розглядають як одну зі складових Я-концепції. В цілому її структура має 3 компоненти:

1) образ «Я»

2) самооцінка

3) поведінкова складова.

В психології прийнято виділяти дві форми Я-концепції:

1)Реальну

2)Ідеальну

Поняття реальна(за словами X. Ремшмидта) не передбачає, що ця концепція реалістична. Бо головне тут уявлення особистості про себе, про те, який я є. [16].

Ідеальна Я-концепція(ідеальне я) - це уявлення особистості про себе у відповідності до бажань(яким я хотів би бути).

Реальна та ідеальна Я-концепції не тільки не можуть співпадати, але у більшості випадків обов’язково різняться. Розходження між ідеальною та рельною Я-концепцією можуть мати різні, як негативні так і позитивні наслідки.З одного боку невідповідність Я-реального до Я-ідеального може стати джерелом серйозних внутрішньоособистісних конфліктів . З другого боку розбіжність реальної та ідеальної Я-концепції є джерелом саморозвитку і самовдосконалення особистості [16].

Відомий психолог Е.Х.Еріксон визначає Я-концепцію, як ідентичність індивіда, або узгоджене самосприйняття індивідом своєї особистості.

Першим кроком на шляху формування Я-концепції є усвідомлення того, що людина це окремий, відділений від інших індивід. Розуміння цього починає формуватись в ранньому дитинстві. При формуванні Я-концепції в підлітковому та юнацькому віці іде розвиток уявлень про себе.

Я-Концепція – це те, що індивід бачить, коли дивиться на себе з різних точок зору, тобто як він сам визначає свої зовнішні показники, особистісні якості, риси, ролі, та соціальний статус.

Можна сказати, що Я-концепція – це система установок по відношенню до самого себе. Це ідентичність Его або особистісна ідентичність індивіда, яка являє сукупність його самовизначень чи образів «Я» [24].

Рут Стренг визначила чотири головні аспекти Я:

1. Існує загальна головна Я-концепція (уявлення людини про свою особистість та сприйняття своїх здібностей, а також статуса та ролей в зовнішньому світі.

2. Існують індивідуальні часові або перехідні Я-концепції , які залежать від настрою, ситуацій від минулих або теперішніх переживань. (нещодавно отримана на екзамені погана оцінка може зумовити тимчасове відчуття особистої глупості; критичне зауваження значимих для тебе людей може привести до зниження на якийсь період самооцінки.

3. Існує соціальне Я – це уявлення про те, що думають про тебе інші люди. Ці уявлення в свою чергу впливають на твої думки про себе. Якщо створюються враження, що інші думають про тебе негативно, то і ти сам будеш схильний думати про себе негативно. Уявлення про те, як тебе сприймають інші, фарбують наші погляди на самих себе. Взаємовідношення з іншими людьми, близькі відношення, участь в певних групах співробітництво та суперництво впливають на формування ідентичності. Розвиток її відбувається в процесі соціальних взаємодій, що включають в себе як наступність та єдність Я, так і ідентифікацію з об’єктами, що знаходяться за межами. «Покажіть мені вашого друга, і я зрозумію, який ваш ідеал і якою людиною ви хотіли б стати» - писав Вільям Керайл. Складовою частиною Я-концепції є почуття соціального статусу, тобто теперішнє або майбутнє положення в соціальній системі уявлень індивіда.

4. Існує ідеальне Я, тобто те, яким ти хотів би стати. Ці уявлення можуть бути реалістичними заниженими або завищеними. Занижене ідеальне Я заважає досягненням; завищений образ ідеального Я може привести до фрустрації та зниженню самооцінки. Реалістичні Я-концепції сприяють прийняяттю самого себе, психічному здоров’ю та досягненню реалістичних цілей [12].

Одним з найвидатніших вчених в сфері теоретичних та експерементальних досліджень структур ідеального Я був Карл Роджерс. Розроблена ним Я-концепція дає можливість розуміти глибини та багатогранність людської особистості.

Роджерс бачив кінцеву мету розвитку особистості в досягненні відповідностей областей явищ та життєвого досвіду концептуальній структурі Я. Досягнення такої відповідності веде до звільнення від внутрішніх конфліктів та тривоги. Уявлення про себе, Я в особистому сприйнятті та ідеальне Я починає зливатися , тому індивід може безконфліктно прийняти самого себе . Його самосприйняття і відношення з іншими людьми ведуть до прийняття самого себе та самоповаги .

Якщо між образом Я у взаємовідношеннях з іншими і Я в особистому сприйнятті індивіда або ідеальним Я виникає розходження – це веде до психологічних проблем.

К.Роджерс терміни «Я» і Я-концепція застосовує як синоніми і визначає їх як «постійне ціле , організований постійний концептуальний Гештальт, утворений у результаті сприйняття Я або мене, як усвідомлення стосунків власного Я з іншими у ставленні до різних аспектів життя, а також цінностей. Немовля, зазначає К. Роджерс, не відчуває різниці між тим, що є «Я» і «не Я». Як наслідок подальшої диференціації формується структура «Я», розвитком якої рухає базова потреба отримувати повагу, симпатію, любов і водночас віддавати їх оточуючим людям » [17].

В процесі взаємодії з людьми росте самооцінка. Эго росте за рахунок дрібних досягнень, похвал і успіхів, коли Я виявляється для когось значимим.

Склавши уявлення про себе ми повинні оцінити отриману картину. Як оцінюємо самих себе в особистому сприйнятті? Чи сприяє ця оцінка самоприйняттю й самосхваленню, розумінню почуття особистої цінності? Якщо так – то самооцінка достатня для того, щоб прийняти самого себе та жити з цим уявленням про себе. Оскільки людині необхідна самооцінка, то повинен існувати зв’язок між Я-концепцією та ідеальним Я.

Адекватна Я-концепція й самооцінка мають значення у формуванні навичок міжособистісних відносин і соціальної адаптації. Соціум часто відкидає людей з низькою самооцінкою. З рівнем самооцінки пов'язане прийняття інших людей і прийняття індивіда іншими людьми, особливо близькими друзями.

Отже, самоприйняття й соціальна адаптація тісно взаємопов’язані.

Погана соціальна адаптація, яка пов'язана з негативної Я-концепцією й низькою самооцінкою, може проявлятися по-різному. Юнаки нашого віку з низькою самооцінкою мають тенденцію до повної непомітності в соціумі. Їх не «бачать» і не вибирають у лідери, вони рідко беруть участь у навчальній або суспільній діяльності.

Вони не вміють постояти за себе й не висловлюють свої думки по хвилюючих їх питаннях. Спостерігаючи за ними можна побачити, як розвиваються почуття ізоляції й самотності. Сором’язливі люди в суспільстві часто відчувають незручність і напругу, що ускладнює їх спілкування з навколишніми.

Оскільки ці люди прагнуть подобатися іншим, на них легше впливати й керувати ними. Вони дозволяють іншим приймати за них рішення, тому що їм не вистачає впевненості в собі. Часто намагаючись упоратися зі своєю сором'язливістю, такі люди ідуть на будь-які жертви, щоб бути приємними людям, вони згодні підкорятися іншим в своїх думках і вчинках.

Той, хто, сам того не бажаючи, підкоряється іншим, рідко вірить їм і відчуває до них повагу. Якщо юнак глибоко нехтує самого себе, він буде нехтувати й ненавидіти інших. Але якщо він відчуває до себе повагу й довіру, то буде так само довіряти і поважати інших.

Самоповагу називають «умовою виживання душі». Вона є компонентом людського існування, що надає людині почуття власної гідності.

А образ «Я» виступає як установка по відношенню до самого себе. Він непозбавленим внутрішніх протиріч, хоча є цілісним і складним. Його становлення є багатогранним і залежним від багатьох факторів(як внутрішніх так і зовнішніх) [7].

Я-Концепції полягає в конкретних діях, які можуть бути викликані образом Я та самооцінкою. Це потенційні поведінкові реакції. Будь-яка установка - є емоційно пофарбованим переконанням, пов'язаним з певним об'єктом.

Всі емоції й оцінки, пов'язані з образом «Я», є дуже сильними й стійкими, що справляє дуже сильний вплив на діяльність людини, його поведінку, взаємостосунки з оточуючими.

Р.Бернс, представник гуманістичного напрямку в психології, підкреслював, що, незважаючи на досить складну структуру, однією з основних ознак сформованості «Я-концепції» є її внутрішня узгодженість, її цілісність.

Єдність самооцінки та уявлень індивіда про себе та «Образ Я», який може бути більш чи менш стійким – складає поняття Я-концепції [6].

І.С. Кон поділяє «Я» на :

- «Я-реальне», тобто те, як індивід сприймає себе у даний момент

- Я-ідеальне, тобто ідеальний образ себе.

І.С. Кон вважає нормальним явищем розбіжність Я-реального і Я-ідеального. Більше того, вона трактується як необхідна умова цілеспрямованого виховання.

Коли панує принцип «взаємного позитивного ставлення», атмосфера поваги та симпатії до оточення і до себе, постає цілісна Я-концепція , формується неконфліктний образ «Я». Якщо набутий досвід особистості не відповідає її Я-концепції, то виникає тривожність як емоційна реакція загрози щодо себе. При цьому психологічні механізми захисту можуть деякий час підтримувати цілісність «Я». Поступово індивід починає включати в свою Я-концепцію не притаманні йому цінності, пристосовувати своє Я до вимог оточуючих, витісняючи внутріособистісний конфлікт у підсвідомість. Цей процес нерідко набуває навіть психотичних ознак перебігу, настільки глибокими виявляються дисгармонійні стани розвитку Я-концепції.

Для виправлення ситуації необхідно перетворення негативного досвіду індивіда в частину самоцінного для себе. Це, як правило, під силу кожному індивіду, та навіть дитині [9].

Узанальнюючи науковий матеріал, можна сказати, що Я-концепція – це важливий компонент самосвідомості людини. Складовими Я-концепції є образ «Я», самооцінка та поведінкова складова. В свою чергу образ «Я» є основою цілісного розвитку особистості.

1.2 Розгляд різних підходів в психології щодо компонентів структури образу «я»

На початку роботи згадувалось про те, що образ «Я» є складовою Я-концепції. Зупинимось на особливостях питань, що стосуються образу «Я».

Теоретичні положення психології, вказують на те, що уявлення індивіда про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того ґрунтуються вони на об'єктивному знанні або суб'єктивній думці.

Предметом сприйняття людини може стати її тіло, її здібності, її соціальні відносини і безліч інших особистісних проявів. Способи самосприйняття, що ведуть до формування образу «Я» можуть бути найрізноманітнішими . Описуючи самого себе людина використовує такі прикметники, як:«надійний», «товариський», «сильний», «гарний» і т.д. Вони по суті, є абстрактними характеристиками, які ніяк не пов'язані з конкретною подією. Людина у словах намагається виразити основні характеристики свого звичного самосприйняття. Ці характеристики : атрибутивні, рольові, статусні, психологічні..., їх можна перераховувати нескінченно. Р.Бернс в


9-09-2015, 15:46