План

Вступ

Розділ 1. Психічні особливості дітей в період новонародженості та раннього дитинства

1.1. Психічні особливості дітей в період новонародженості

1.2. Психічні особливості дітей раннього віку

Розділ 2. Психосоматичні розлади в період новонарожденості, дитинства і раннього дитинства

Розділ 3. Діагностика психічного розвитку дітей раннього дитинства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Порушення психомоторного розвитку дітей раннього дитинства - наслідок ураження нервової системи різної природи. Шкідливі фактори, що впливають на мозок у період його інтенсивного розвитку, приводять до затримки онтогенезу. На першому році життя інтенсивно формуються рухові навички, закладаються основи психічної діяльності, тому будь-який несприятливий вплив на організм порушує процес психомоторного розвитку дитини. Однак виявлення й особлива оцінка порушення психомоторного розвитку дитини нерідко являють значні труднощі. Це обумовлено фізіологічною незрілістю нервової системи, еволюційно-віковими особливостями мозку, який розвивається.

Раннє виявлення різних відхилень психомоторного розвитку в ранньому дитинстві може бути здійснено тільки на основі системного еволюційно-динамічного підходу. Методики дослідження нервово-психічних функцій повинні бути адекватні віку дитини. На кожному віковому етапі формуються специфічні вузлові функції, що можуть служити показником вікового розвитку і визначають його наступний хід. Для виявлення порушення психомоторного розвитку насамперед необхідне знання основних етапів психомоторного розвитку здорової дитини.

В своїй роботі ми пропонуємо висвітлення важливого питання, яке стосується психічних особливостей та психосоматичних розладів дитини в період новонародженості та раннього дитинства.

Предмет дослідження – причини виникнення психосоматичних розладів у новонароджених та в період раннього дитинства.

Об’єкт дослідження – психосоматичні розлади в період новонародженості та раннього дитинства.

Головна мета нашої роботи – охарактеризувати психічні особливості та психосоматичні розлади в період новонародженості та раннього дитинства.

Основні завдання роботи:

1) дати характеристику особливостей психічного розвитку дітей в період новонародженості;

2) проаналізувати психологічні особливості дітей раннього дитинства;

3) з`ясувати які психосоматичні розлади характерні для дітей періоду новонародженості та раннього дитинства;

4) розглянути особливості діагностики психічного розвитку дітей раннього дитинства та періоду новонародженості.

Розділ 1. Психічні особливості дітей в період новонародженості та раннього дитинства

1.1 Психічні особливості дітей в період новонародженості

Перший рік життя дитини умовно можна розділити на два періоди - період новонарожденості, що триває від чотирьох до шести тижнів і кінчається з появою комплексу пожвавлення, і період дитинства, що закінчується в рік.

Етап новонарожденості - це час адаптації дитини до нових, поза утробних умовам життя, подовження періоду бадьорості в порівнянні з періодом сну, формування перших, необхідних для психічного розвитку реакцій - зорового і слухового зосередження (тобто уміння зосередитися на звуковому або зоровому сигналі), перших сполучних або умовних рефлексів, наприклад на положення при годуванні [12].

У цей же час починає виявлятися закономірність, характерна для загального напрямку розвитку дітей у перші роки життя й істотно відрізняє їх від дитинчат тварин. Ця закономірність виявляється в тому, що розвиток сенсорних процесів - тобто зору, слуху, дотику, істотно випереджає в дитини розвиток моторики, у той час як у тварин, навпаки, рухи розвиваються раніш, ніж органи почуттів.

Зорове і слухове зосередження, що з'являються відповідно в 4-5 і 3 тижні, фактично закладають основу переходу від відчуття до сприйняття, до можливості побачити предмет цілком, у всій сукупності його властивостей, а також простежити поглядом за предметом, що рухається, або повернути голову за джерелом звуку, що переміщається.

Ці реакції розвиваються за принципом домінанти - тобто в момент зосередження всі інші реакції дитини припиняються, вона завмирає і зосереджується тільки на тому звуці або об'єкті, що викликав її увагу. На основі цих реакцій, що сформувалися, з'являється і комплекс пожвавлення, що і є показником переходу до нового етапу розвитку - дитинству.

Комплекс пожвавлення також є свого роду домінантою, тому що в цей момент всі інші потреби для дитини утрачають своє значення. Коли до нього підходить дорослий - він завмирає, а потім починає посилено рухати ручками і ніжками, посміхатися, гулить - словом робити все, щоб привернути до себе увага дорослого [4].

Така реакція на дорослого доводить, що близькі люди є для дитини не просто необхідною умовою розвитку, але його джерелом. У цьому також полягає істотна відмінність дитини, тому що середовище, спілкування з дорослими, навколишня культура, мова не просто прискорюють або сповільнюють темп розвитку, сприяючи, або навпаки, перешкоджаючи формуванню, становленню певних якостей, але направляють цей розвиток і збагачують його новим змістом, що може істотно змінити напрямок саморозвитку дітей. Про цьому важливо пам'ятати всім дорослим.

Реакція на дорослого є не тільки першою власне психологічною реакцією дитини, але і першою його соціальною реакцією. Л.С. Виготський, говорячи про розвиток дитин, писав про те, що це максимально соціальна істота, і часто це дійсно так, тому що дитина цілком залежить від дорослого, котрий задовольняє всі її потреби. Сама дитина ніколи не змогла б вижити, саме дорослий, оточуючи її увагою, турботою і доглядом, допомагає їй нормально сформуватися. З необхідністю турботи дорослого пов'язаний і факт - переважний розвиток сенсорики, тобто органів почуттів, а не рухів, тому що необхідні операції по догляду й обслуговуванню бере на себе дорослий, даючи можливість тим самим сформуватися органам, по яких проходить найбільш важлива для психічного розвитку інформація. Розвиток сприйняття всі перші роки життя, є одним з найбільш важливих психічних процесів. Від розвитку сприйняття в цьому віці багато в чому залежать і всі інші пізнавальні процеси, насамперед мислення.

Однак роль дорослого не зводиться тільки до догляду за дитиною і створенню сприятливих умов для розвитку сприйняття. Дослідження багатьох психологів (М.И. Лисина, Л.И. Божович, Е. Ериксон, А. Адлер, А. Фрейд, Дж. Боулби й ін.) показали, що в перші місяці життя украй важливим для дитини є емоційний контакт, прихильність і захист, що йде від близької людини. Доводячи, що ведучою діяльністю в дитячому віці є емоційно-особистісне спілкування з дорослим, Лисина провела серію експериментів, у яких показала, що і пізнавальний розвиток, а не тільки розвиток емоцій і мови пов'язаний зі спілкуванням з дорослим. Етнопсихологічні дослідження також продемонстрували, що діти, які мають постійний тактильний контакт із матір'ю (наприклад, прив'язані в неї за спиною, як у багатьох африканських племенах), швидше розвиваються [4].

До кінця дитинства формуються практично усі властивості сприйняття дітей - константність, правильність, предметність, системність. Поява цих властивостей зв'язано з розвитком локомоцій дітей, переміщенням у просторі, завдяки чому вони навчаються бачити предмет під різним кутом зору, впізнаватися його в різних сполученнях, з різної відстані і під різними кутами зору. З'являються перші сенсорні еталони - постійні образи оточуючих предметів. З цими еталонами діти співвідносять нові об'єкти, сприйняті в оточуючому світі. Тому що перші еталони ще не є узагальненими, але відбивають властивості конкретних предметів, вони одержали назву "предметні еталони".

Основні закономірності і нормативи психічного розвитку дитини були встановлені в перші десятиліття XX в. завдяки дослідженням Н.М. Щелованова й А. Гезела.

Систематичне вивчення генезису розвитку психіки дитини було почато Щеловановим ще в 1922 р. з відкриттям лабораторії генетичної рефлексології. Метод, що застосовувався в лабораторії, полягав у безперервному, систематичному спостереженні з реєстрацією всіх реакцій дитини, що виникають під впливом зовнішніх і внутрішніх подразників. Застосовувався також і метод рефлексологічного експерименту, що полягав у формуванні штучних сполучних рефлексів у дитин (наприклад, рефлексу на молоко в ріжку певної форми і кольору).

Н.М. Щеловановим і його співробітниками Н.Л. Фігуриним і М.П. Денисовою були встановлені найважливіші закономірності розвитку дітей у період новонарожденості і дитинства. Ними була зафіксована динаміка переходу від сну до бадьорості, описаний розвиток сенсорних аналізаторів, показана можливість формування перших умовних рефлексів на другому-третьому місяці життя. У їх роботах були відкриті й описані зорове і слухове зосередження, установлені нормативи розвитку пам'яті і сприйняття дитини, виявлені етапи становлення моторики і сенсомоторної координації в перший рік життя. Також був відкритий комплекс пожвавлення (термін, що був введений у психологію саме цими вченими) і криза першого року. На основі отриманих даних були розроблені критерії діагностики психічного розвитку дитин, які, з деякими модифікаціями, використовуються й у сучасній практичній психології.

Великий внесок у дослідження психічного розвитку дитини вніс і американський психолог Арнольд Луций Гезел - творець Іельської клініки нормального дитинства, у якій вивчався психічний розвиток дітей раннього віку - від народження до 3 років. Періоди дитинства і раннього дитинства були в центрі наукових інтересів Гезела в зв'язку з тим, що він вважав, що за перші 3 роки життя дитина проходить велику частину свого психічного розвитку, тому що темпи цього розвитку найбільш високі саме в перші 3 роки, а потім поступово сповільнюються [14].

Дослідження Гезела на відміну від робіт Щелованова були спрямовані не на аналіз закономірностей розвитку психіки в перші три роки життя, а на встановлення нормативності цього розвитку. У клініці Гезела була розроблена спеціальна апаратура для об'єктивної діагностики динаміки психічного розвитку маленьких дітей, у тому числі кіно- і фотозйомка, "дзеркало Гезелла" (напівпроникне скло, застосовуване для об'єктивного спостереження за поведінкою дітей). Він також ввів у психологію нові методи дослідження - лонгітюдний (метод подовжнього вивчення тих самих дітей протягом певного періоду часу, найчастіше з народження до підліткового віку) і близнюковий (порівняльний аналіз психічного розвитку монозиготних близнюків). На основі цих досліджень була вироблена система тестів і показників норми для дітей від 3 місяців до 6 років за наступними показниками - моторика, мова, адаптивна поведінка, особистісно-соціальна поведінка. Модифікація цих тестів також лежить в основі сучасної діагностики психічного розвитку дитин.

Протягом першого року життя активно розвиваються не тільки сприйняття і рухи, але і пам'ять. Саме в цей час формуються всі генетичні види пам'яті - емоційна, моторна, образна, вербальна. Емоційна пам'ять є, за деякими даними, вже в плода. У дитини цей вид пам'яті є основним у перші тижні життя, він допомагає йому орієнтуватися в дійсності, фіксуючи увагу і направляючи органи почуттів на найбільш важливі в емоційному відношенні об'єкти. В 7- 9 тижнів з'являється і моторна пам'ять, дитина може запам'ятати і повторити якийсь рух, у нього починають з'являтися визначені звичні жести, початок майбутніх операцій. У 4 місяці в дітей з'являється образна пам'ять - спочатку у виді дізнавання знайомих предметів, а в 8-9 місяців і відтворення того, що дитина бачила раніше. Як поява моторної пам'яті впливає на організацію рухів, на локомоції дітей, так поява образної пам'яті істотно впливає на його спілкування і формування мотиваційної сфери. З розвитком впізнавання дитина починає диференціювати оточуючих її дорослих, впізнає приємних і неприємних людей. Диференціюється і його реакція на них - пожвавлення і посмішка на приємних змінюється плачем з появою неприємних осіб. А розвиток відтворення стимулює поява перших мотивів або, як їх називає Божович, ті що мотивують уявлень дитини, які сприяють становленню його особистості, розвитку незалежності від ситуації. Якщо раніш дорослий міг регулювати поведінку дитини, змінюючи ситуацію, забираючи, наприклад, неприємні об'єкти і пропонуючи дитині приємні, то тепер з появою відтворення, дитина менше залежить від наявної ситуації, тому що в неї з'являються і стійкі бажання, пов'язані з об'єктами або ситуаціями, що збереглися в її пам'яті. Так і з'являються постійні спонукання або мотиви, що направляють діяльність дитини.

Розвивається і мислення дитини. До кінця першого року в дітей з'являється ручний інтелект або наочно-діюче мислення, що будується на основі проб і помилок і пов'язано з розвитком перших самостійних рухів, локомоцій дитини. Велике значення має і розвиток орієнтування - реакції на нові предмети, прагнення їх обстежувати. Недарма А.В. Запорожець, що досліджував пізнавальний розвиток у перші роки життя, підкреслював, що різні психічні процеси є по суті різними видами орієнтування в навколишньому світі. Так сприйняття, на його думку, є орієнтуванням у властивостях і якостях предметів, мислення - у відносинах і зв'язках їх між собою, а емоції - у їх особистісному змісті. Тому час, протягом якого дитина обстежує новий предмет, а також кількість аналізаторів, що беруть участь у цьому процесі, є важливим показником інтелектуального розвитку дитини. Тобто чим довше дитина розглядає нову іграшку, чим більше різних якостей вона у ній відкриває, тим вище її інтелектуальний рівень.

Розвивається і мова, насамперед пасивна - дитина слухає і розрізняє звуки. З'являється і власна, автономна мова дітей, при цьому треба пам'ятати, що в цьому віці розвиток зовнішньої мови йде від слова до пропозиції, а внутрішньої - від пропозиції до слова.

Велике значення для розуміння психічного розвитку дітей цього віку мають дані, отримані в роботах Еріксона. Він виділив вісім основних етапів у розвитку особистості дітей, основою якого є її ідентичність, цілісність. Ці етапи являють собою серію критичних періодів, що повинні бути переборені протягом усього життя. При цьому конкретний етап не тільки формує нову, необхідну для соціального життя якість, але і підготовляє дитини до наступного життєвого періоду. Кожна стадія дає можливість формування протилежних якостей і рис характеру, які створює в собі людина і з якими вона починає себе ідентифікувати. Виділяючи період до року як першу стадію психічного розвитку, Еріксон вважав, що в цей час психіка детермінується в основному близькими людьми, батьками, які формують у дитини почуття базової довіри або недовіри, тобто відкритості до світу або насторожуваності, закритості до оточуючих. Саме ця якість згодом дасть можливість дітям доброзичливо відноситися до оточуючих, без побоювання і внутрішнього бар'єра спілкуватися з новими, незнайомими людьми. До деякої міри роботи Еріксона показують, що мотивація спілкування закладається саме в цей період. У цьому концепція Еріксона дуже близька до висновків Лисиної про значення для дитини емоційного спілкування з дорослими[16].

Про це ж писав і англійський психолог і психіатр Джон Боулбі, автор "теорії прихильності". Його ідея полягала в тому, що в перші місяці життя встановлюється тісний емоційний зв'язок між матір'ю і дитиною, що не зводиться ні до сексуальності, ні до інстинктивної поведінки. Різкий розрив цього зв'язку приводить до серйозних порушень у психічному розвитку дитини, насамперед у структурі його особистості. Ці порушення можуть проявитися не відразу (і в цьому відмінність описуваних Боулбі явищ від госпіталізму і подібних з ним відхилень), але значно пізніше, часто лише в підлітковому віці. Боулбі доводив, що мати для маленької дитини є надійним захистом, своєрідною базою, що він час від часу залишає, прагнучи досліджувати навколишній світ. Однак ця дослідницька активність стабільна й адекватна в тих випадках, коли дитина упевнена, що вона може в будь-який момент повернутися під захист матері. Таким чином, головна мета формування емоційного зв'язку між дитиною і матір'ю - дати дитині відчуття захищеності і безпеки. Саме тепло і ласка, що йдуть від матері в перші роки життя дитини, на його думку, є більш важливими, ніж правильний догляд за дитиною і її навчання. Роботи Боулбі, присвячені цим питанням, привели в 50-х рр. в Англії, а пізніше й в інших країнах, до зміни умов госпіталізації маленьких дітей, яких не розлучають з матір'ю [24].

Розвиток сприйняття, мислення, становлення емоційних контактів з оточуючими, а також поява власних мотивів поведінки змінюють соціальну ситуацію розвитку дитини, що переходить на новий рівень. З цим зв'язане і виникнення критичного періоду, у тому числі і його негативних складових, таких як упертість, агресія, негативізм, уразливість. Як правило, ці прояви не стають стійкими і з закінченням кризи проходять, але при повному ігноруванні прагнення й активності дитини можуть стати основою для формування стійких негативних якостей особистості.

1.2 Психічні особливості дітей раннього віку

Ранній вік - це період з 1 року до 3 років. У цей час відбуваються найважливіші зміни в психічному розвитку дітей - формується мислення, активно розвивається рухова сфера, з'являються перші стійкі якості особистості.

Ведучою діяльністю в цьому віці є предметна діяльність, що впливає на всі сфери психіки дітей, визначаючи багато в чому і специфіку їх спілкування з оточуючими. Вона виникає поступово з маніпулятивною і предметної діяльності дитин. Ця діяльність має на увазі, що предмет використовується як знаряддя за закріпленими у даній культурі правилами і нормами - наприклад ложкою їдять, лопаткою копають, а молотком забивають цвяхи.

Виявляючи в процесі діяльності найбільш важливі властивості предмета, дитина починає співвідносити їх з визначеними операціями, що вона робить, при цьому відкриваючи, які операції найкраще підходять до конкретного предмета. У такий спосіб діти учаться користуватися предметами так, щоб вони не були просто продовженням їхньої руки, але використовувалися, виходячи з логіки самого предмета, тобто з того, що ними найкраще можна робити. Етапи формування таких, закріплених за предметом-знаряддям дій, були досліджені П.Я. Гальпериним [24].

Він показав, що на першій стадії - цілеспрямованих проб - дитина варіює свої дії виходячи не з властивостей знаряддя, яким вона хоче дістати потрібний їй предмет, але з властивостей самого цього предмета. На другій стадії - підстерігання - діти випадково знаходять у процесі своїх спроб ефективний спосіб дії


9-09-2015, 18:29