Стреси в житті людини

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка

Інститут педагогіки і психології

Індивідуальне навчально-дослідне завдання з предмету загальна психологія на тему:

“ Стреси в житті людини”

Виконала:

студентка групи ПС-11

Гірняк Наталія Ярославівна

Перевірила:

Альона Валеріївна

Тернопіль – 2010

Зміст

І. Вступ…………………………………………………………………………….2

ІІ. Розділ І (Поняття стресу та його коротка характеристика)………………....3

ІІІ. Розділ ІІ (Стреси в житті людини):

1. Стрес та його вплив на здоров’я людини………………………………...7

2. Стреси «хороші» і «погані», та їх дія на людину……………………….11

3. Засоби подолання стресів – копінг………………………………………12

4. Методи боротьби зістресом……………………………………………...13

ІV. Висновок……………………………………………………………………..15

V. Список використаноїлітератури…………...……………………………….16

Вступ

Немає, напевно, більш відомого і водночас більш спірного наукового терміна, ніж «стрес». Усі говорять про стрес, усі його переживають, усі про нього багато чули... Парадокс, проте, в тому, що коли запитати навмання п’ять чоловік, що ж таке стрес, то напевно дістанеш п’ять різних відповідей. І неспроста.

По-перше, цілковитої згоди у визначенні стресу немає й у науковому середовищі, а по-друге, його природа така, що один і той же потенційно стресовий вплив в одних людей викликає сильні негативні реакції, а в інших — або взагалі нічого, або навіть щось приємне. Взяти, приміром, атракціон «Сюрприз»: для мене катання на ньому буде важким (цілком стресовим) випробуванням, а от для інших– це щоразу втіха. Або, скажімо, інтерв’ю під час прийому на роботу. Більшість із нас оцінить цю процедуру як явно стресову, проте є окремі унікуми, для яких вона буде приємним лоскотанням нервів.

Реагуємо на стрес ми теж по-різному. Так, хтось у момент гострого стресу червоніє й відчуває приступ нестримного голоду, а хтось блідне й втрачає апетит. Хронічний стрес може викликати як набирання ваги, так і схуднення без жодної дієти. Ну, й так далі...

Стрес – це явище, яке на сьогоднішній день хвилює і цікавить багатьох людей, тому що воно стосується (торкається) безпосередньо людського життя, (кожної людини в даний момент чи торкнеться у далекому майбутньому), і має значний вплив на його перебіг…

Я теж хочу знати відповідь на запитання що ж таке стрес, як він впливає на життя людини, і тому обираю саме таку тему ІНДЗ. Надіюся, що зумію максимально розкрити, дослідити тему завдання, і отримаю відповідь на питання, яке мене цікавить.

Розділ I

Поняття стресу та його коротка характеристика

«Навіть несподіваний успіх може

викликати сильний стрес»

(Ганс Сельє)

Протягом тривалого часу дослідники вели численні дослідження про те що таке стрес, та причини його виникнення. Ось як трохи іронічно висловився один із них: «стрес — це й власне стрес, і причина стресу, й наслідок стресу». І таке розмите, багатозначне тлумачення цього терміна виникло відразу ж після його введення в науковий лексикон. Зробив це, як відомо, канадський дослідник Ганс Сельє. Ще студентом-медиком він помітив, що багато хвороб у людей починаються однаково: кволість, висока температура, головний біль... За словами самого Сельє, пацієнти «мають хворий вигляд», хоч би чим конкретно (за)хворіли. Іншими словами, Сельє виявив неспецифічну (тобто не пов’язану з конкретною причиною), універсальну, або загальну, реакцію організму на зовнішні впливи (зокрема й патологічні), що потребують змін. Її-то він і назвав спочатку «загальним адаптаційним синдромом», а потім перейменував на «стрес».

Перша стаття Сельє про загальний адаптаційний синдром вийшла 1936 року, а 1950-го він опублікував класичну працю «Фізіологія й патологія стресу» з присвятою «всім, хто страждає від стресів» (й окремо — дружині «за допомогу в розумінні того, що неможливо й не потрібно вилікуватися від стресу — натомість треба навчитися одержувати від нього задоволення»)…

Тому саме Ганс Сельє, мав значний вплив на подальше розуміння і вивчення даного явища. Отже, виходячи із таких перших уявлень про стрес, можна охарактеризувати його наступним чином.

На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію — стрес.

Стрес(англ.stress - "тиск", "напруження") - реакція організму на будь-які зміни внутрішнього або зовнішнього серидовища, яка стимулює захисні сили організму.

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощі (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень.

Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярною є теорія стресу, запропонована звісно ж Г.Сельє. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу розуміється в такий спосіб.

Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу. Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може призвести до захворювання і навіть смерті людини.

Екстремальні ситуації впливають на людину по кілька разів на день, і в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак якщо вони досягають визначеного критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.

Стрес — це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби…

Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).

Стресова реакція має різний прояв у різних людей: активна — зростає ефективність діяльності, пасивна - ефективність діяльності різко зменшується.

Знизити працездатність і сприйнятливість людини можна дуже легко. А зробити це можна по-різному. Відомо, що в кожної людини існує вроджене почуття небезпеки. А значить якщо впливати на людину голосним звуком, раптовим падінням, предметом що швидко наближається, яскравим спалахом світла або навіть несподіваним дотиком, можна порушити сприйняття і зменшити його чутливість.

Під впливом стресу в організмі відбувається розпад білків, зменшується кількість вітамінів А, Е, С. Людина, що переживає стрес, виглядає змарнілою, старшою за свій біологічний вік. В організмі відбувається «окислювальний стрес». Саме тому лікарі радять вживати антиоксидантні полівітамінні комплекси.

Характеристика стресу:

Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки.

Фізіологічні ознаки: частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри особи, збільшення адреналіну в крові, потіння.

Уповільнення розумових операцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам'яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення.

Особистісні ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищений страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.

Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомності, афекти, головні болі, безсоння.

Зіштовхнувшись з екстремальною ситуацією, організм людини випробовує різкий ріст емоційної напруги. Він боїться, що не справиться з цією ситуацією, що остання нанесе йому збиток. У результаті в людини з'являється стан тривоги. Емоційне порушення росте і починає заважати виконанню тієї діяльності, якою людина зайнята. Діяльність дезорганізується: з'являються помилки, збільшується час виконання окремих дій, порушується процес планування й оцінки діяльності. Усе це викликає негативні емоції, додає занепокоєння, викликає непевність у своїх силах, знижує самооцінку. Як наслідок, росте стан напруги, що приводить до ще більших помилок і дефектів діяльності. Виходить замкнуте коло "утягування" людини в стрес.

Якщо ми не можемо розв'язати проблему або робимо це не так, як хотілося б, виникає розпач. Намагаючись перебороти його, ми нерідко робимо помилки. Дуже розповсюджена помилка полягає в тім, що ми додаємо занадто багато зусиль для рішення незначної проблеми й у результаті викликаємо мимовільне збільшення емоційної напруги. Друга часта помилка - зосередження на відсутність успіху, остраху помилки. Плідним є запам'ятовування своїх досягнень, а не невдач. Не так багато людей, для яких виправдовується приказка "на помилках учаться". Для більшості вона звучить по-іншому: "на помилках заробляють комплекси неповноцінності". Не можна будувати життя на невдачах. Буде набагато краще, якщо ви станете концентруватися на своїх досягненнях, не боячись любити і хвалити себе - цього багато не буває.

Продовжуючи висвітлення даної теми ІНДЗ (теми стресу), варто зазначити, що стрес викликається стресором.

Стресор — це фактор зовнішнього або внутрішнього середовища, що викликає стрес. Г. Сельє пише: «Стрес є частиною нашого повсякденного життя (і досвіду), проте він пов’язаний з великою кількістю причинних факторів (стресорів), таких як хірургічна травма, опіки, емоційне збудження, розумове чи фізичне напруження, втома, біль, страх, приниження, розчарування, втрата крові, інтоксикація або навіть несподіваний успіх». Оскільки сила впливу стресорів на організм різна та, відповідно, різний ступінь викликаних ними змін, Сельє запропонував розрізняти еустрес і дистрес .

Еустрес — це стан напруження адаптаційних (пристосувальних) резервів організму («адаптаційної енергії» за Сельє), викликаних стресорами помірної сили, яке по суті є фізіологічним станом, оскільки людина безперервно піддається впливам природного та соціального середовища, що змінюється. Більше того, еустрес тренує та зміцнює адаптаційні системи організму, тобто він є необхідним для підтримки високого рівня здоров’я.

Сильні й тривалі стресогенні впливи викликають стан дистресу , виходом з якого може бути одужання, виникнення хронічних захворювань або смерть. Саме дистрес має безпосереднє відношення до медичних аспектів вчення про стрес. Приходимо до висновку, що еустрес корисний і потрібний для людини, а дистресу необхідно уникати, бо саме він часто викликає виникнення хронічних захворювань.

1. Еустрес - це корисний стрес, бо підвищується захисні сили організму. Людина добре адаптується у природному серидовищі, в суспільстві. Такий стрес є необхідною умовою розвитку організму. "Без стресу життя вмирає", - казав Ганс Сельє – засновник теорії стресу. 2.Дистрес – цешкідливий стрес, бо виснажуються захисні сили організму, руйнуються механізми адаптації. Людина втрачає здатність долати труднощі та небезпеку. Надмірно триваий стрес спричиняє навіть захворювання. Наприклад, учень готувався до екзамену, але перед ним так розхвилювався, що забув геть усе, що знав.

Отже, виходячи з вищесказаного будь-який стрес може закінчитисяеустресом або дистресом.

Ознайомившись коротко з поняттям стресу, пропоную далі дізнатися про те, яку ж роль відіграють стреси в житті людини…Саме про це спробую розповісти у наступному розділі…

Розділ ІІ

Стреси в житті людини

1. Стрес та його вплив на здоров’я людини

Переважна більшість людей в сучасному суспільстві знаходиться підвпливом стресу, бо у часи науково-технічної революції, в які ми живемо,посилюється психічна діяльність людей. Це пов’язано з необхідністюзасвоєння і переробки великого обсягу інформації. Тому й виникаєпроблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруженняфізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.

У сучасному житті стреси відіграють дуже велику роль. Вони впливають на поведінку людини, її працездатність, здоров’я,взаємовідносини з оточуючими і у родині.

Сучасні психологи стверджують, що дві третини населенняпромислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі фізичні тапсихологічні навантаження, які перевищують норми, призводять допорушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі«хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба таінші є кінцевим результатомпіслястресових порушень у нервовійдіяльності.

Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресовихімпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна.

Саме слово “стрес” у перекладі з англійської означає “напруга”.Вона може бути викликана зовнішніми (наприклад, холод, перегрівання) чивнутрішніми (конфлікти, страх за життя) чинниками, величина якихпереходить певну межу.

Стрес – це психічна та емоційна реакція людини наситуацію, причомубудь-яку ситуацію, як фізичну, так іемоційну. Це ваша індивідуальнареакція, що можевідрізнятись від реакції іншої людини. В її основілежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Цедушевний стан, який ви самі формуєтесвоїми власними думками.

Чи можна жити без стресу? Наука стверджує: не можна. Отже,адаптуватися до нових умов ми повинні постійно. Життя – це постійнеджерело змін. Засвоєю природою життя і є головним джерелом стресів,тому повністю від них позбутися можна тільки з приходом смерті.Викорінити стрес неможливо, але в наших силах влаштувати особисте життятак, щоб отримувати тількиприємні стреси та позбутися від неприємних.Так, бувають, виявляється, і приємні стреси.

Важко перелічити усі причини стресових розладів, але вчені пропонують наступну систематизацію основних причин: 1) патологічні спадкові фактори; 2) особливості особистості; 3) вік (юнацький, пізній); 4) особливі періоди життя; 5) тяжкі “удари долі” (смерть чи розлучення); 6) негативні потрясіння; 7) стихійні лиха; 8) нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням; 9) низький рівень чи відсутність соціальної підтримки; 10) фізичні та емоційні перенапруження на роботі.

Усе наше життя так чи інакше пов’язане зі стресами. Умовно їхможна поділити на три групи. До першої відносяться стреси фізіологічні,без яких ми не можемо існувати (прийняття їжі, реакція на холод, спеку іт.д.). Друга група – це стреси, котрі допомагають набути життєвийдосвід,мудрість. До третьої групи входять стреси, які руйнують психікулюдини іпризводять до стану депресії.

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії: 1. Стадія тривоги. Це перша стадія, що виникає з появою подразника, щовикликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічнихзмін: у людини учащається подих, трохи піднімається тиск, підвищуєтьсяпульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увагаконцентрується на подразнику, виявляється підвищений особистіснийконтроль ситуації. 2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес-фактор, що викликав стрес,продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи„резервний” запас сил, з максимальним навантаженням на всі системиорганізму. 3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбуваєтьсязменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуютьсярезерви людини. Знижується загальна опірність організму.Стрес може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніше вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальніситуації. У цьому випадку, ми маємо справу з гострим стресом. Зараз,особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження,є причиноюхронічних форм стресу. У наш час стрес прийняв характерепідемії.Окремі стреси допомагають людині боротися із комплексами (страх спілкування, страх виступати перед великою аудиторією і т.д.), дають можливість зрозуміти, як поводити себе в тій чи іншій ситуації. Та йвзагалі,життя саме по собі – це великий стрес, що складається згігантської кількості більш маленьких. І ті люди, які не тікають відсвоїх проблем, а вирішують їх,внаслідок цього вчаться лавірувати у великомуоб’ємі всіляких стресових ситуацій. Вміння справлятися зі стресовими ситуаціями допоможе нам уникнутибагатьох захворювань, продовжить життя і допоможе уникнути проблем із психікою унаступних поколіннях. Стрес також є складовою частиною життя, у помірних дозах він надає життю смак і аромат, як зазначав першовідкривач цього явища —Г.Сельє (1982). Стрес є природнимпобічним продуктом будь-якої діяльності, оскільки відбиває нагальнупотребу людини в адаптації, пристосуванні до мінливих умов життя. Цезавжди напруга захисних сил, мобілізація внутрішніх ресурсів організму,що виникає задля енергетичного забезпечення рішення нових завдань. Важливу роль у формуванні стресу відіграють особливості соціалізації в дитячому віці, коли в істотній мірі визначається індивідуальна значущість життєвих подій і формуються стереотипи реагування. Вірогідність виникнення пов'язаних із стресом психічних розладів залежить від співвідношення стресорів, які впливали на людину в дитинстві і зрілому віці. За отриманими даними для осіб, у яких в зрілому віці під впливом різних життєвих подій виникали такі розлади, в дитинстві були характерні стресові ситуації, зумовлені неадекватною поведінкою матері: її упертість, завищена вибагливість, владність, надмірні вимоги до дитини, або, навпаки, образливість, понижений фон настрою, песимізм, невпевненість в собі.До інших стресових ситуацій дитинства слід віднести конфліктність і нестабільність сім'ї і почування «обійденої» дитини (перевага над нею братів або сестер). Описані стресогенні дії можуть безпосередньо приводити до клінічно виражених розладів вже в дитинстві, але вони роблять вплив і на виникнення стресу в зрілому віці, це породжує відсутність відчуття базисної безпеки (що розширює круг індивідуально значущих стресорів і знижує стійкість до них) і формування неадекватних моделей поведінки (що сприяє створенню стресогенних ситуацій і перешкоджає їх ефективному подоланню).Короткочасний стрес зміцнює імунітет Стрес впливає на стан імунної системи, інколи зміцнюючи, інколи ослаблюючи її: тривалий, «хронічний» стрес – пригнічує її, а короткочасний має позитивний ефект. Це припущення вкотре підтверджує експеримент, проведений в Університеті штату Огайо (США). Дослідники вважають, що короткочасний стрес стимулює активність так званих Т-клітин пам’яті, носіїв клітинної імунної пам’яті. Після вакцинації вони зберігають образ хімічних компонентів чужорідного тіла. Їхня підвищена діяльність у момент вакцинації дозволяє краще вибудувати захист при повторній зустрічі з ворогом. Втім, багато вчених вважають, що для людського організму короткочасний стрес шкідливий не менше, ніж тривалий.Стрес як засіб від раку Стрес звичайно вважають неприємною річчю, що аж ніяк не на користь здоров'ю. Тим часом недавно вчені повідомили, що у жінок, які щодня переживають сильний стрес, нижчий ризик захворіти раком грудей. До таких висновків учені прийшли в результаті дослідження, яке проводилося в Копенгагені протягом


9-09-2015, 18:59