Сексуальні порушення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

КАФЕДРА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

ЛІЛА

Марина Олександрівна

Вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки і рівень задоволення ними

Спеціальність 6.010100 – практична психологія

Курсова робота

Студентки II – В курсу

Психологічного факультету

Науковий керівник –

Безверхня Юлія Василівна

Черкаси 2007

ЗМІСТ

ВСТУП….…………………………………………………………………...……….3

РОЗДІЛ 1. Сексуальність людини ..……………………………………………….5

1.1 Поняття сексуальності…………………………………………………..............5

1.2 Психосексуальний розвиток……………………………………………………8

РОЗДІЛ 2. Вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки і рівень задоволення ними……………….............................….14

2.1. Внутрішній ідеальний образ чоловіка……………………………………….14

2.2. Динаміка і відносність сексуальної норми………………………………….17

2.3. Сексуальна патологія…………………………………………………………19

2.3.1. Види порушень психосексуального розвитку ……………………..20

2.3.1.1. Порушення психосексуальних орієнтацій за об'єктом (що заміщує нормальний об'єкт)…………………………………………. …21

2.3.1.2. Порушення психосексуальних орієнтацій за віком об'єкта…..23

2.3.1.3. Порушення психосексуальних орієнтацій за способом реалізації сексуальних дій…………….…………………………………………….24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………....28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...29
ВСТУП

Однією з найбільш актуальних проблем, в силу її маловивченності в сучасній психології і суміжних галузях, а також в силу її значимості в процесі самореалізації є дослідження психологічних особливостей реалізації жінки в суспільстві.

Відношення суспільства до ролі жінки, із часом значно змінилося. На наш погляд, змінилося і саме поняття жіночності: якщо 100-200 років тому жінка повинна була бути м'якою, ніжною, зосередженою на сім'ї і дітях, залежною від чоловіка, то в наш час рівноправності обох статей вона набуває чоловічих рис поведінки і характеру – енергійність, підприємливість, орієнтованість на суспільну діяльність та ін.

Саме тому є важливим і актуальним дослідження сексуальності людини та визначення характеру впливу внутрішнього ідеального образу сексуального партнера на розвиток і формування сексуальних відносин. Розуміння сутності внутрішнього ідеального образу і виявлення його місця в сексуальності та впливу на сексуальну поведінку може служити профілактичним цілям по запобіганню сексуальній дисгармонії.

Предмет дослідження : вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки і рівень задоволення ними.

Об'єкт дослідження : сексуальність людини.

Мета:

1) довести що вплив внутрішнього ідеального образу чоловіка на сексуальні відносини жінки і рівень задоволення ними залежить від рівня домагань особистості.

Завдання:

1) дослідити внутрішній ідеальний образ чоловіка жінок з нормальними гармонійними сексуальними відносинами;

2) дослідити внутрішній ідеальний образ чоловіка жінок з дисгармонійними сексуальними відносинами;

3) виявити зв’язок між невідповідністю ідеального образа реальному партнеру та розладами у відносинах; ступінь впливу внутрішнього ідеального образу на розвиток сексуальних відносин;

РОЗДІЛ 1

СЕКСУАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

1.1. Поняття сексуальності

Одним з основних факторів, що спонукають людей до інтерперсональних контактів і зв'язків, є сексуальність. Варто підкреслити, що незважаючи на поширеність різних поглядів, що вважаються труізмами тільки на підставі їхнього глибокого укорінення у свідомості, а також незважаючи на постійний інтерес до сексуальності, на даний момент існує набагато менше систематичних досліджень сексуальності, ніж досліджень інших важливих психічних процесів. Це ж стосується і теоретичних концепцій сексуального потягу, сексуального бажання, статевої збудженності чи сексуального порушення.

Сексуальність, у тлумаченні З.Фрейда, є усією психічною діяльністю людини, пов'язаної з дозріванням людського організму і з освоєнням зовнішнього і внутрішнього світу [10].

“Це те, що складається з урахуванням відмінності статей, отримання задоволення, продовження роду та характеру прихованого непристойного [8]”.

Однак дане, настільки розширене фрейдівське трактування, не можна назвати поясненням суті сексуальності.

Аналізуючи сексуальність, сексологи прийшли до висновку, що вона є вродженою потребою і функцією організму, подібно процесам дихання, травлення та ін.

Хріпкова А. Г. вважає, що статева потреба повинна розглядатися в двох аспектах:

- це потреба, що притаманна людині постійно;

- це конкретний потребний стан людини, який відчувається як статеве бажання, що спонукає її до певного роду діяльності, спрямованої на задоволення цієї потреби, та який зникає на деякий час в результаті її задоволення [6].

Факт статевої потреби у людини та тварини в біології виражається тим, що в них припускається “статевий потяг”. При цьому допускають аналогію з потягом до прийняття їжі, голодом. Визначення, що відповідало б слову “голод” в народній мові немає; наука використовує слово “лібідо” [9].

Статева потреба – (лат. libido – пристрасне бажання) – багатозначний термін, що визначає і сексуальне бажання взагалі, та прагнення до тілесного зближення з певною людиною, і мотиваційний аспект сексуальності.

“Лібідо, зовсім аналогічно голоду, називається сила, в якій виражається потяг, у даному випадку сексуальний, як у голоді виражається потяг до їжі [8, с. 199]”.

Лібідо – з початку визначало психічну енергію, що міститься в основі всіх сексуальний проявів індивіда, використовувалось як синонім до поняття “сексуальний потяг” (в психології ХІХ ст. статевий потяг вважався чисто інстинктивним та пояснювався або як прояв потреби у продовженні роду, або як прагнення зняти фізіологічне напруження, що виникає у результаті діяльності статевих залоз [3].). Лібідо розглядається як домінуючий мотив людської поведінки, що проявляється в соціально прийнятній формі, завдячуючи сублімації (цей механізм захисту дає можливість людині у цілях адаптації змінити свої імпульси таким чином, щоб їх можна було виражати за допомогою соціально прийнятних міркувань та дій. Сублімація розглядається як єдина конструктивна стратегія приборкання небажаних інстинктів [7].), витісненню (Витіснення вважається первинним захистом Его, тому що забезпечує найбільш прямий шлях відходу від тривоги, так само будучи основою для побудови більш складних механізмів. Витіснення або «мотивоване забування» являє собою процес видалення зі свідомості думок або почуттів, що заподіюють страждання [7].)

та ін. видам психічного захисту.

Згідно Фрейда, певна частина лібідо в результаті вибору об’єкта спрямовується на цей об’єкт (об’єкт-лібідо) а інша – на власне “Я” (Я-лібідо) [3].

Людина народжується з визначеним фізіологічним сексуальним потенціалом, що формується вже в рамках життєвого досвіду; у цілому ж сексуальність обумовлена інтегрованою взаємодією біологічних, психічних і соціокультурних факторів.

Сексуальність має велике значення в міжособистісних відносинах. Філогенетична еволюція, завдяки розвитку мови і культури, обумовила істотні відмінності сексуальності людини від сексуальності тварин. Однак вони й досі зберігають загальні біологічні риси, що лежать в основі двох функцій – репродуктивної і комунікативної.

Сексуальна поведінка радикально змінюється в залежності від свого змісту, від того, які саме потреби вона задовольняє. Коли інтимна близькість виступає засобом прокреації, дітородіння, тоді людині важливий не стільки процес, чуттєва насолода, скільки його кінцевий результат, народження дитини. Еротичні міркування відіграють незначну роль, проте дуже важливі соціальні та природні якості партнера.

Більш складний вид відносин, коли статева близькість виступає засобом комунікації, як момент психологічної особистісної інтимності, виходу з самотності, злиття двох у єдине ціле. Комунікативна сексуальність передбачає найвищий ступінь індивідуальної вибірковості.

Саме цей тип відносин зазвичай мається на увазі, коли говорять про статеву любов [2].

При цьому, ми вважаємо, що внутрішній ідеальний образ сексуального партнера відіграє дуже важливу роль. Але ідеальний образ індивіда майже ніколи не збігається з його реальним сексуальним партнером. У ідеальному образі завжди є елементи, або їх поєднання, що майже не зустрічаються або взагалі не існують у реальності. Повна відмінність внутрішнього ідеального образу від реального сексуального партнера може призвести до дисгармонійних відносин. Повна ж неможливість його втілення у реальність може призвести до взагалі не можливого розвитку нормальних гармонійних сексуальних відносин, через що може розвинутися той чи інший компонент потягу, що формується на одному з етапів психосексуального розвитку.

1.2. Психосексуальний розвиток

Загальноприйнятий погляд містить досить визначені уявлення про природу та особливості статевого потягу. У дитинстві його начебто немає, він з’являється приблизно в період дозрівання, в період змужнілості, виражається проявами непереборної привабливості, яку одна стать направляє на іншу. Мета статевого потягу в статевому з’єднанні або в таких діях, які знаходяться на шляху до нього.

Але є підстави бачити в цих даних невірне відображення дійсності; якщо придивитися до них ближче, вони містять багато помилок та неточностей і тому ми схиляємося до думки, що формування сексуальності являє собою процес, що починається ще в ембріональному періоді онтогенезу і закінчується статевою зрілістю.

Одна з передумов психоаналітичної теорії полягає в тому, що людина народжується з визначеною кількістю лібідо, що потім проходить у своєму розвитку декілька стадій, іменованих як психосексуальні стадії розвитку ( біологічно детермінована послідовність, що розгортається в незмінному порядку і властива усім людям, незалежно від культурного рівня [3].).

Уже з перших днів життя дитини соціально-психологічні фактори впливають на його психосексуальний розвиток – статева диференціація (сукупність генетичних, морфологічних та фізіологічних ознак, на основі яких розрізнюють чоловічу та жіночу стать [3].), статеворольова поведінка (статеві ролі – диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків індивідів в залежності від їх статі. Диференціація статевих ролей виявляється у статевозрілому розділені праці, системі статевої стратифікації, розподілі влади та авторитету чоловіків та жінок та в специфічних процесах статевої соціалізації, через яку ці відношення відтворюються та передаються з покоління у покоління [3].), сексуальну орієнтацію (направленість статевого потягу та форм його реалізації. Формування психосексуальної орієнтації охоплює пубертатний (12-18р.) та перехідний (16-26 р.) періоди сексуальності. Його становлення є заключним етапом психосексуального розвитку, на якому відбувається формування платонічного, еротичного та сексуального лібідо [3].).

Фрейдом буда запропонована гіпотеза про стадії психосексуального розвитку: оральну, анальну, фалічну, латентну та генітальну. Тому у сучасній сексології виділяють кілька етапів формування і прояву сексуальності (табл.1).

При розгляді цих стадій треба враховувати ще декілька факторів, впроваджених Фрейдом.

Фрустрація . У випадку фрустрації психосексуальні потреби дитини припиняються батьками або вихователями, тому не знаходять оптимального задоволення.

Табл. 1. Стадії психосексуального розвитку за Фрейдом [7, с. 119]

Надмірна турботливість. При цьому дитина не має можливості сама управляти своїми внутрішніми функціями.

У будь-якому випадку відбувається скупчення лібідо, що в зрілі роки може призвести до “залишкової” поведінки, пов'язаної з тією стадією, на яку припадала фрустрація або регресія.

Також важливими поняттями в психоаналітичній теорії є регресія і фіксація. Регресія, тобто повернення до більш ранньої стадії і прояв дитячої поведінки, характерної для цього періоду. Хоча регресію вважають особливим випадком фіксації – затримкою або припиненням розвитку на визначеній стадії. Послідовники Фрейда вважають, що регресія і фіксація взаємодоповнюють одна одну [7].

Оральна стадія триває від народження приблизно до 18-місячного віку. У цей період дитина цілком залежить від батьків, і область рота пов'язана з зосередженням приємних відчуттів і задоволенням біологічних потреб. На думку Фрейда, рот залишається важливою ерогенною зоною протягом усього життя людини. Оральна стадія закінчується, коли припиняється годування груддю.

Фрейд висунув постулат, згідно з яким у дитини, яка отримувала надмірну або недостатню стимуляцію у дитинстві, скоріш за все сформується у подальшому орально-пасивний тип особистості – веселий, оптимістичний, очікує “материнського” відношення до себе. Характеризується довірливістю, пасивністю, незрілістю і надмірною залежністю.

Впродовж другої половини першого року життя починається друга фаза оральної стадії – орально-агресивна, або орально-садистська фаза. Фіксація на орально-садистській стадії виражається в таких рисах як любов до суперечок, песимізм, цинічне відношення. Цьому типу властиво експлуатувати інших людей і домінувати над ними з метою задоволення своїх потреб.

Анальна стадія починається у віці від 18-ти місяців і триває до третього року життя. Протягом цього періоду маленькі діти одержують значне задоволення від затримування та виштовхування фекалій. На цій стадії батьки привчають дитину до туалету, а дитина вчиться розмежовувати вимоги Ід (задоволення від негайної дефекації) і соціальні обмеження, що йдуть від батьків (самостійний контроль над потребами). Фрейд вважав, що всі майбутні форми самоконтролю і саморегуляції беруть початок у цій стадії.

У результаті фрустрації в цей період («зараз же сходи на горщик») можливо формування анально-утримуючого типу особистості. Цей тип у більш дорослому віці надзвичайно жадібний, методичний, пунктуальний і впертий. Другий результат цієї анальної фіксації – анально-виштовхуючий . Рисами такого типу є схильність до руйнації, занепокоєння, імпульсивність і навіть садистська жорстокість. В любовних відносинах у зрілому віці такі індивідууми частіше за все сприймають партнерів у першу чергу як об’єкти володіння.

Деякі батьки заохочують своїх дітей до регулярного випорожнення і щедро хвалять за це. Подібний підхід виховує позитивну самооцінку і навіть може сприяти розвитку творчих здібностей.

Фалічна стадія. Між трьома і шістьма роками інтереси, обумовлені лібідо, зміщуються в зону геніталій. Впродовж фалічної фази психосексуального розвитку діти можуть досліджувати статеві органи, мастурбувати і виявляти інтерес з питань, пов'язаних із народженням і статевими відношеннями. Діти, на думку Фрейда, мають неясне уявлення про сексуальні відношення і, в основному, розуміють статевий акт як агресивні дії батька стосовно матері.

Домінуючий конфлікт цієї стадії в хлопчиків називається Едиповим комплексом, а аналогічний у дівчаток – комплекс Електри.

Суть цих комплексів коріниться в несвідомому бажанні кожної дитини мати батька протилежної статі й усуненні батька однієї з ним статі.

У нормі ці комплекси розвиваються по-різному в хлопчиків і дівчаток. Розглянемо, як він виявляється в хлопчиків.

З моменту народження головним джерелом задоволення для дитини є мати або особа, що її заміщає. Хлопчик хоче виражати свої еротичні почуття до матері так само, як, за його спостереженнями, роблять люди старшого віку. У той самий час батько сприймається як перешкода до одержання генітального задоволення. Хлопчик розуміє, що батько не бажає терпіти його романтичні почуття до матері, у результаті чого виникає небезпека відплати, з'являється страх кастрації. Це змушує відмовитися від прагнення до інцесту з матір'ю.

Вирішення Едипового комплексу відбувається на більш пізній стадії розвитку, приблизно між п'ятьма і сьома роками, коли хлопчик пригнічує свої сексуальні бажання і починає ідентифікувати себе з батьком. Цей процес, що одержав назву ідентифікації з агресором , виконує декілька функцій. По-перше, придбання конгломерату цінностей, моральних норм, установок, моделей статеворольового поводження. По-друге, у процесі ідентифікації хлопчик може утримати матір, як об'єкт любові, шляхом заміщення, тому що він має ті ж якості, що і батько. Однак найважливішим є інтерналізація батьківських заборон і норм, що дає підставу для розвитку совісті або Супер Его. Тобто Супер Его являється вирішенням Едипова комплексу.

Версія Едипова комплексу в дівчаток називається комплексом Електри. Вступаючи у фалічну стадію, дівчинка виявляє відсутність пенісу (що може символізувати відсутність сили), як у брата і батька. На основі цього, за Фрейдом, у дівчаток розвивається заздрість до пенісу, що виражається у відкритій ворожості до матері, котрій вона докоряє за те, що та народила її без пеніса. Прагнення до батька формується на уявленні про нього як власника цього органа. Сексуальне задоволення фокусується на кліторі, і в дівчинок 5-7 років кліторальна мастурбація супроводжується маскулінними фантазіями, у яких клітор стає пенісом. Вирішення комплексу Електри в дівчаток, за Фрейдом, йде тим же шляхом що в хлопчиків, тобто шляхом ідентифікації з матір'ю.

Дорослі чоловіки з фіксацією на фалічній стадії поводяться зухвало, вони хвалькуваті і необачні, домагаються успіху (символічну перемогу над батьком),їм властивий «донжуанський» стиль поведінки.

Жінок фалічна фіксація призводить до схильності фліртувати, зваблювати, до безладних статевих зв'язків, хоча такі жінки можуть здаватися наївними і безневинними в сексуальному відношенні.

Недозволені комплекси можуть призводити до невротичних моделей поведінки, що мають відношення до імпотенції і фригідності ((від лат. Frigidus – холодний) сексуальна холодність жінки, що виявляється у зниженні або відсутності лібідо, сексуальної збудливості, специфічних сексуальних відчуттів та оргазму [3].).

Латентний період. У проміжку від 6-7 років до початку підліткового віку розташовується фаза сексуального затишку, латентний період.

Фрейд приділяв мало уваги процесам у цей період, тому що на його думку сексуальний інстинкт у цей час приблизно дрімає.

Початкова фаза генітальної стадії (періоду, що продовжується від зрілості до смерті) характеризується біохімічними і фізіологічними змінами в організмі. Результатом цих змін є характерне для підлітків посилення збудливості і підвищення сексуальної активності. Інакше кажучи входження у генітальну стадію характеризується найбільш повним задоволенням сексуального інстинкту. Розвиток у нормі веде до вибору шлюбного партнера і створенню сім'ї.

Генітальний характер – ідеальний тип особистості в психоаналітичній теорії. Розрядка лібідо в статевому акті забезпечує можливість фізіологічного контролю над імпульсами, що надходять від статевих органів. Фрейд казав, що для того, щоб сформувався нормальний генітальний тип характеру, людина повинна відмовитися від пасивності, що властива дитинству, коли усі форми задоволень давалися легко.

Грунтуючись на вищесказаному, ми можемо стверджувати, що за умови послідовного закономірного проходження кожного етапу психосексуального розвитку, без можливих порушень якого-небудь з етапів, становлення особистісної сексуальності повинне відповідати нормі.

РОЗДІЛ 2

ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ІДЕАЛЬНОГО ОБРАЗУ ЧОЛОВІКА НА СЕКСУАЛЬНІ ВІДНОСИНИ ЖІНКИ І РІВЕНЬ ЗАДОВОЛЕННЯ НИМИ

2.1. Внутрішній ідеальний образ чоловіка

Інтимні стосунки– частина загальних відношень, і в них, як у лінзі, фокусуються всі плюси і мінуси взаємовідносин партнерів.

Лікар Понепоу стверджував, що розірвання шлюбів відбувається внаслідок чотирьох причин. Він розташовує


9-09-2015, 20:03