та методу шкалування суб’єктивних хвилювань, котрі в певному розумінні можна розглядати як послідовні етапи підготовки діагностичного тесту (Ханин Ю.Л., Теор. и практ.физ. культуры,1977, №8). Основний напрямок розвитку методик суб’єктивної оцінки пов’язаний зі створенням складних багатофакторних тестів, котрі грунтуються на використанні сучасного математичного апарату та звернення до даних, накопичених в традиційних сферах використання шкалування (Леонова А.Б.,1984).

Також для вивчення функціональних станів використовують міокинетичну психодіагностику.

Міокинетична психодіагностика (МКП) – це графічний метод діагностики особистості, який виявляє “психічний скелет” індивіда, тобто його темпераментні та характерологічні схильності. Шторх назвав “міопсихічними” всі установки, пов’язані з психомоторною адаптацією індивіда до оточення; ці установки ніяк не проявляються в діях індивіда на стадіях так званого “конативного” циклу, але стають очевидними при дослідженні тонусу м’язів, котрі забезпечують фіксуюче положення тіла (Мира-и-Лопес Е., 19).

Принцип міокинетичної діагностики

Принцип міокинетичної діагностики полягає в наступному: якщо запропонувати досліджуваному здійснювати коливальні рухи невеликої амплітуди вздовж основних осей простору без контролю зору, можна буде спостерігати систематичне відхилення цих рухів, яке дозволить визначити домінуючу групу м’язів, котра, в свою чергу, вкаже на ціль мимовільних рухів індивіда. Якщо, наприклад, у досліджуваного домінує установка на втечу або підкорення, у нього спостерігається напруження м’язів, відповідальних за ці рухи, та м’язів-антагоністів.

Принцип міокинетичної дисоціації

Цей принцип був введений за порівняльними спостереженнями В. Вульфа за виразом обличчя, жестами та рухами правої та лівої частин тіла. Багато авторів підтвердили, що кожній людині притаманна домінуюча частина тіла (зазвичай права, тому що вона відповідає лівій півкулі головного мозку, де знаходяться основні структури, відповідальні за мовленеві процеси). Домінуюча, чи ведуча, частина (права у правші, ліва у лівші) більш розвинена, більш нестабільна, але в той же час в більшому ступені піддається контролю свідомості, чим неведуча. Рухові прояви тієї сторони тіла, яка функціонально більш розвинена з практичної точки зору, демонструють скоріше актуальні та характерологічні установки й цілі індивіда, в той час як прояви неведучої сторони в більшому ступені пов’язані з інстинктивними темпераментними стереотипами реагування.(Мира-и-Лопес Е., 19).

Отже, стан людини неможливо описати як просту зміну в протіканні окремих функцій або процесів. Принципи системно-структурного аналізу діяльності, що лежать в основі сучасного трактування функціональних станів, конкретизуються в постановці кожної з розглянутих проблем. По відношенню до задач визначення та типологізації різних видів функціональних станів це виражається в спрямованості на виявлення специфічних порушень та відхилень, що формуються під впливом комплекса зовнішніх та внутрішніх причин.

Історично спостерігається тенденція щодо вивчення функціональних станів у людей, що займаються східними єдиноборствами.

В методичному плані системно-структурний аналіз орієнтується на використання комплексних методик дослідження, які дають можливість одночасно досліджувати стан людини за допомогою кількісно різних показників.

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальне дослідження впливу функціональних станів на розвиток особистості

2.1. Характеристика експериментальної та контрольної групи, а

також етапів дослідження

Метою даного дослідження є виявлення зв’язку між функціональними станами людини та особливостями й якостями особистості. Для реалізації даної мети були здійснені наступні етапи дослідження:

1 етап: формування вибірки дослідження;

2 етап: розробка методичних підходів щодо виявлення зв’язку між функціональними станами людини та розвитком особистості;

3 етап: проведення дослідження;

4 етап: аналіз та інтерпретація результатів.

Базою дослідження стали Дитячо-юнацька спортивна школа “Юність – 1” та психолого-педагогічний факультет Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.

Загальна характеристика досліджених представлена в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

№	Вид групи	Стать
		Чоловіки		Жінки
		абсолютна величина (кількість досліджуваних)	відносна величина(відсоток)	абсолютна величина (кількість досліджуваних)	відносна величина (відсоток)
1.	Експериментальна	10	66.7%	5	33.3%
2.	Контрольна	4	26.7%	11	73.3%

Експериментальна група – група досліджуваних спортсменів, що займаються тхеквондо, на якій проводилось дослідження з метою перевірки гіпотези.

Контрольна група – група досліджуваних студентів четвертого курсу, з якою порівнюються результати, отримані в процесі дослідження в експериментальній групі з метою висновку про те, чи підтвердилась гіпотеза, що перевірялась в даному дослідженні.

Дослідження обох груп проводилось по закінченню тренування, в експериментальній групі, і по закінченню навчального дня, в контрольній, отже функціональні стани обох груп були приблизно однакові, а саме: низький рівень активації (бадьорості), втома та напруження.

Визначення впливу функціональних станів людини на спрямування розвитку особистості здійснювалось за допомогою графічної методики дослідження особистості Е. Міра-і-Лопес.

Результати дослідження проходили статистичний (кількісний) та якісний аналіз.

2.2. Кількісний та якісний аналіз отриманих результатів

проведеного дослідження

Графічна методика дослідження особистості Е. Міра-і-Лопес - методика міокинетичної психодіагностики, що полягає у виконанні сімох тестових завдань на п’ятьох аркушах. В основі процедури лежить принцип: кожний намір чи психічна установка супроводжується певною м’язовою установкою, яка полегшує виконання рухів, необхідних для досягнення цілі, та стримувати протилежні ним.

В даному експерименті досліджуваний виконує чотири тестові завдання (на трьох аркушах), а саме низку різних рухів в трьох площинах простору: горизонтальній, сагітальній та вертикальній. Порядок виконання тестів наступний:

тест “Лінеограми”;

тест “Зигзаги”;

тест “Сходи та Кола”.

2.2.1. Тест “Лінеограми”

Даний тест полягає в тому, що досліджуваний повинен провести олівцем по даній лінії з початку і до кінця туди і назад, не відриваючи олівець від аркушу. Експериментатор дає можливість зробити три повні рухи туди і назад під контролем зору, після чого становить екран перед очима досліджуваного. Коли останній зробить десять повних рухів туди і назад без контролю зору він переходить до наступного завдання, при чому попередній результат закривається аркушем картону. Порядок використання лінеограм зображений цифрами, а напрямок рухів - стрілками на малюнку 2.2.1.1.

Після проведення тесту “Лінеограми” були виміряні три параметри, а саме:

1) довжина ліній (Д);

2) первинне відхилення (Пв);

3) вторинне відхилення (Вв).

Отримані результати занесені до таблиць 2.2.1.1 та 2.2.1.2.

Таблиця 2.2.1.1.Результати тесту “Лінеограми” експериментальної групи.

№ прізвища у списку	ПРАВА РУКА									ЛІВА РУКА
	Вертикальна площина			Горизонтальна площина			Сагітальна площина			Вертикальна площина			Горизонтальна площина			Сагітальна площина
	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв
1.	34	0	8	26	-4	5	26	8	18	35	13	6	42	-12	3	32	22	2
2.	37	-3	4	41	-10	5	42	1	2	40	2	5	40	-10	4	40	10	8
3.	46	8	8	52	-6	11	46	10	5	44	7	5	50	18	14	53	13	10
4.	30	10	7	40	20	31	30	58	13	42	10	10	44	-23	14	32	5	1
5.	42	-8	9	46	-22	7	40	10	4	46	-8	13	40	5	5	34	-2	8
6.	38	6	2	40	-11	7	34	16	9	40	-7	3	40	5	5	34	10	2
7.	30	-7	7	32	6	4	38	8	2	36	-3	6	24	-3	2	30	8	16
8.	44	-7	8	30	8	6	33	-1	15	40	-11	18	42	5	3	34	-2	12
9.	32	-10	1	24	25	8	28	16	8	40	-13	8	32	-8	8	25	-2	9
10.	44	-9	2	44	17	4	38	1	7	42	-30	10	42	-8	13	38	10	28
11.	44	-7	3	40	0	2	38	3	6	36	2	15	46	3	4	38	4	6
12.	44	2	11	53	-12	0	52	-21	3	42	8	23	48	3	19	53	10	5

Таблиця 2.2.1.2. Результати тесту “Лінеограми” контрольної групи.

№ прізвища у списку	ПРАВА РУКА									ЛІВА РУКА
	Вертикальна площина			Горизонтальна площина			Сагітальна площина			Вертикальна площина			Горизонтальна площина			Сагітальна площина
	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв	Д	Пв	Вв
1.	35	6	0	42	11	7	48	8	4	44	1	2	36	-12	13	41	17	9
2.	38	-10	10	42	-10	1	32	4	10	41	-26	19	50	3	4	46	16	6
3.	41	-5	0	40	0	2	22	14	7	36	-17	22	22	-17	6	22	10	20
4.	36	-30	20	44	-6	5	40	-10	4	44	-17	22	44	-11	14	43	2	9
5.	43	-10	5	50	-10	20	44	-3	4	46	-44	0	58	-12	10	42	-2	17
6.	44	-2	3	36	-6	4	38	-2	14	46	11	4	42	0	1	36	5	10
7.	48	-21	12	30	-1	8	35	21	17	44	-14	3	38	1	2	40	10	10
8.	33	-9	1	46	8	0	40	0	2	34	5	26	43	8	2	38	18	4
9.	36	-18	3	28	0	4	28	24	10	40	-7	2	30	7	4	38	23	13
10.	26	-2	11	30	-2	4	40	24	0	36	-5	11	30	2	5	32	20	1
11.	46	24	3	38	10	1	40	12	4	47	2	9	50	-4	0	34	15	15
12.	34	0	28	39	0	2	41	10	15	36	14	20	42	-8	2	44	14	10

Після цього вирахували середні данні трьох показників. Ці данні занесені до таблиць 2.2.1.3 та 2.2.1.4.

Таблиця 2.2.1.3. Середні виміри експериментальної групи.

Виміри	Права рука	Ліва рука
Середня довжина	38.28	39.33
Середнє первинне відхилення:	3	3.3
- нормальне
- позитивне	5	5
- негативне	4	3.7
Середнє вторинне відхилення	7	9

Таблиця 2.2.1.4. Середні виміри контрольної групи.

Виміри	Права рука	Ліва рука
Середня довжина	38.12	39.9
Середнє первинне відхилення:	4	2.7
- нормальне
- позитивне	4	5
- негативне	4	4.3
Середнє вторинне відхилення	6.8	9.1

Порівнюючи результати експериментальної та контрольної груп, можна зробити наступні висновки:

- результати правої та лівої руки свідчать про те, що в експериментальній групі обидві сторони тіла функціонально розвинені майже однаково,а в контрольній – переважає права сторона. Тобто, за принципом міокинетичної диссоціації, у спортсменів актуальні та характерологічні цілі й установки проявляються на одному ж рівні з інстинктивними та темпераментними стереотипами реагування, на відміну від переважання свідомості у студентів.

- У обох груп спостерігається спочатку зменшення, а потім збільшення довжини ліній. Це свідчить про те, щ на початку виконання тестового завдання у досліджуваних переважав страх, який потім переріс у хвилювання.

- В експериментальній групі переважають інтраверти, що намагаються вести себе як екстраверти,та екстраверти,що намагаються вести себе як інтроверти. А в контрольній групі переважну кількість становлять інтроверти.

- В обох групах переважають гетероагресивні особистості.

- Обидві групи показали, що рівень їх психомоторного тонусу низький, але це більше помітно в контрольній групі.

- Рівень емотивності досліджуваних вищий в контрольній групі, але ступінь контролю досліджуваних над нею вищий у експериментальній групі.

2.2.2. Тест “Зигзаги”

На другому аркуші знаходяться чотири зображення зигзагів. Два еталонних зигзаги внизу аркушу слугують відправною точкою для виконання руху, спрямованого від себе, а два вгорі – спрямованого до себе. “Зигзаги” – єдине завдання що виконується обома руками водночас.

Першим винонується подвійний зигзаг, спрямований від себе (направлення Я – Зовнішній світ). Коли буде виконаний відцентровий зигзаг, результат накривається аркушем картону. Потім переходять до доцентрових зигзагів, тобто до себе (Зовнішнійй світ – Я), що відовідають зразкам, зображеним у верхній частини аркушу.

Як і в попередньому завданні, екран ставиться перед очима досліджуваного після того як він зробить три повні рухи під контролем зору (тобто шість зигзагів, включаючи три зигзаги зразку). Після цього він повинен продовжувати рухи, доки не перетне другу горизонтальну лінію.

Аналізуючи тест “Зигзаги”, були виміряні слідуючи параметри:

1) первинне відхилення (Пв);

2) довжина ліній (Д);

3) відхилення від заданої вісі (Вв).

Результати виміру занесені до таблиць 2.2.2.1 та 2.2.2.2.

Таблиця 2.2.2.1. Результати тесту “Зигзаги” експериментальної групи.

№ у списку	ПРАВА РУКА									ЛІВА РУКА
	Пв	Доцентровий напрямок				Відцентровий напрямок				Пв	Доцентровий напрямок				Відцентровий напрямок
		Д м а х	Д м і n	Д	Вв	Дма х	Д	Д	Вв		Д м а х	Д	Д	Вв	Д м а х	Д	Д	Вв
1.	14	26	16	10	2º	30	20	10	5º	7	21	10	11	2	29	15	14	14
2.	-22	15	8	7	8º	16	6	10	17º	-22	14	7	7	3	19	10	9	1
3.	-60	20	10	10	5º	30	12	18	8º	-47	18	9	9	9º	28	14	14	2º
4.	5	21	5	16	15º	20	8	12	2º	30	18	6	12	5º	21	7	14	3º
5.	15	14	3	11	7º	17	6	11	8º	34	14	3	11	7º	20	4	16	4º
6.	-10	20	6	14	7º	20	9	11	3º	7	18	10	8	7º	18	8	10	10º
7.	-8	12	5	7	5º	12	5	7	10º	-7	12	5	7	5º	14	3	11	18º
8.	28	24	12	12	9º	20	12	8	9º	-11	24	5	19	7º	20	10	10	5º
9.	0	15	10	5	20º	20	11	9	6º	0	30	13	17	14º	22	14	8	11º
10.	-22	21	7	14	5º	13	5	8	8º	-33	20	11	9	10º	16	5	11	0º
11.	13	20	11	9	7º	20	10	10	5º	-21	17	6	11	3º	18	5	13	4º
12.	-13	26	9	17	6º	18	6	12	1º	0	26	10	16	16º	19	9	10	5º

Таблиця 2.2.2.2. Результати тесту “Зигзаги” контрольної групи.

№ у списку	ПРАВА РУКА									ЛІВА РУКА
	Пв	Доцентровий напрямок				Відцентровий напрямок				Пв	Доцентровий напрямок				Відцентровий напрямок
		Д м а х	Д м і n	Д	Вв	Дма х	Д	Д	Вв		Д м а х	Д	Д	Вв	Д м а х	Д	Д	Вв
1.	-11	12	4	8	6º	15	6	9	8º	-17	18	4	14	2º	20	6	14	7º
2.	0	21	12	9	9º	30	15	15	3º	0	23	10	13	3º	33	10	23	0º
3.	0	15	5	10	3º	20	9	11	5º	0	17	8	9	5º	20	5	15	4º
4.	30	25	14	11	6º	23	6	17	0º	30	23	10	13	20º	18	8	10	3º
5.	30	20	12	8	8º	23	12	11	5º	30	18	7	11	8º	25	10	15	7º
6.	-45	21	11	10	19º	-20	10	10	7º	-57	20	10	10	3º	22	6	16	3º
7.	-7	20	10	10	9º	15	7	8	10º	-23	19	7	12	4º	20	7	13	1º
8.	0	13	6	7	2º	17	8	9	2º	-15	12	4	8	15º	12	5	7	20º
9.	13	14	7	7	3º	20	8	12	3º	24	11	6	5	2º	14	8	6	10º
10.	-20	20	5	15	20º	23	12	11	5º	-16	20	4	16	23º	20	7	13	2º
11.	34	24	15	9	10º	22	11	11	10º	44	22	14	8	10º	19	10	9	10º
12.	41	20	12	8	6º	18	8	10	5º	40	22	12	10	4º	12	8	4	3º

Середні дані трьох показників занесені до таблиць 2.2.2.3 та 2.2.2.4.

Таблиця 2.2.2.3. Середні виміри експериментальної групи.

Доцентровий рух: максимальна довжина	Права рука	Ліва рука
	19.5	19.34
мінімальна довжина	8.5	7.92
лінійна флуктуація	10.15	11.42
вісьове відхилення	8º	7.3º
Відцентровий рух: максимальна довжина	19.7	20.3
мінімальна довжина	9.2	8.7
лінійна флуктуація	10.5	11.6
вісьове відхилення	6.8	6.4
Первинне відхилення: нормальне	1	2
позитивне	5	4
негативне	6	6

Таблиця 2.2.2.4. Середні виміри контрольної групи.

Доцентровий рух: максимальна довжина	Права рука	Ліва рука
	18.7	18.75
мінімальна довжина	9.4	8
лінійна флуктуація	9.3	10.75
вісьове відхилення	8.4º	7.9º
Відцентровий рух: максимальна довжина	20.5	19.58
мінімальна довжина	9.3	7.5
лінійна флуктуація	11.2	12.08
вісьове відхилення	5.25º	5.8º
Первинне відхилення: нормальне	3	2
позитивне	5	5
негативне	4	5

При порівнянні результатів двох груп можна зробити наступні висновки:

- більш впевненими в своїх рухах є члени контрольної групи, але, в свою чергу члени експериментальної групи рухаються з певною обачністю.

- В момент дослідження експериментальна група вцілому знаходилась в більш збудженому стані, ніж контрольна.

- Недостатня компенсація тонусу м’язів спостерігалась в контрольній групі.

2.2.3. Тест “Сходи та кола”

Третій тест містить в собі два тестових завдання, які виконуються по черзі одне за одним спочатку правою, а потім лівою рукою у вертикальній площині.

Досліджуваний обводить сходи зразку, які ведуть вгору, після чого продовжує малювати доти, доки експериментатор не дасть команду малювати сходи, що ведуть вниз (приблизно до середини аркушу). Потім переходять до виконання другої частини тесту. Досліджуваний обводить коло за стрілкою. Екран ставиться перед його очима, коли він зробить три кола під контролем зору, після чого досліджуваний повинен буде зробити ще десять рухів.

Коли завдання для правої руки завершені, аркуш повертають так, щоб сходи опинились справа, а кола – зліва. Завдання для лівої руки виконуються аналогічно правій.

В даному тесті вимірювались:

1) первинне відхилення тесту “Сходів”;

2) первинне відхилення тесту “Кола”;

3) вторинне відхилення тесту “Кола”.

Результати вимірювання занесені до таблиць 2.2.3.1 та 2.2.3.2.

Таблиця 2.2.3.1. Результати тесту “Сходи та Кола” Експериментальної групи.

№ у списку	Права рука			Ліва рука
	Сходи	Кола		Сходи	Кола
	Пв	Пв	Вв	Пв	Пв	Вв
1.	13.6	-2	3	43.2	14	14
2.	-19.3	0	20	18.2	7	3
3.	-15.6	-15	10	-41.2	-13	7
4.	-15.5	13	3	64.3	8	5
5.	-44.1	-5	24	-26.9	-5	23
6.	9.3	7	20	12.2	-4	13
7.	0	8	10	0	10	6
8.	-60	-10	26	0	-12	32
9.	-28	9	8	39.5	-3	10
10	-14.3	-4	6	21	-4	19
11	9.3	17	16	39.5	20	4
12	0	-1	3	13.1	1	12

2.2.3.2. Результати тесту “Сходи та Кола” контрольної групи.

№ у списку	Права рука			Ліва рука
	Сходи	Кола		Сходи	Кола
	Пв	Пв	Вв	Пв	Пв	Вв
1.	-36.1	10	13	-10.8	-7	13
2.	0	3	15	-25	8	12
3.	0	6	11	0	6	2
4.	-9.8	7	10	40	-4	10
5.	0	-7	20	39.5	-1	15
6.	17.4	-1	18	0	-11	16
7.	30	9	9	22.8	1	5
8.	0	7	12	14	4	10
9.	16	5	5	13.6	10	12
10	10.9	2	5	33.3	-2	7
11	0	-2	6	-12	2	16
12	-17.6	-9	8	31.25	-13	1

Середні показники відхилень занесень до таблиць 2.2.3.3 та 2.2.3.4.

Таблиця 2.2.3.3. Середні виміри експериментальної групи.

Виміри	Права рука	Ліва рука
Сходи Первинне відхилення: В нормі (-15; 15)	6	4
Позитивне	0	6
Негативне	6	2
Кола Первинне відхилення: В нормі (-4; 4)	4	4
Позитивне	5	5
Негативне	3	3
Вторинне відхилення	12.42	12.38

Таблиця 2.2.3.4. Середні виміри контрольної групи.

Виміри	Права рука	Ліва рука
Сходи Первинне відхилення: В нормі (-15; 15)	7	6
Позитивне	3	5
Негативне	2	1
Кола Первинне відхилення: В нормі (-4; 4)	4	6
Позитивне	6	3
Негативне	2	3
Вторинне відхилення	11	9.9

Результати третього і останнього тесту свідчать про те, що рівень інтелекту вищий в контрольній групі, ніж в експериментальній.

Також ці результати контролюють та підтверджують дані, отримані в результаті виконання попередніх тестів.

В исновки

В результаті дослідження впливу функціональних станів людини на розвиток особистості при заняттях тхеквондо, згідно з поставленими задачами, можна зробити наступні висновки.

1. Проаналізувавши науково-методичну літературу з даної теми, нами було виявлено наступне:

а) Поняття функціонального стану вперше виникло у фізіології, що потім вийшло за рамки цієї науки та отримало розвиток у психології. Першими дослідженнями, які зробили вагомий внесок в розробку проблем втоми та динаміки працездатності, були роботи таких відомих психологів, як А. Біне, Ф. Гальтон, Г. Ебінгауз, Є. Крепілін. Існує декілька класифікацій функціональних станів. До основних функціональних станів, котрі досліджуються останнім часом, належать втома, стани монотонії, напруженість, стрес, а також стани активації та рівні бадьорості.

б) У східних країнах, таких як Китай та Корея, протягом тисячоліть виникло багато видів єдиноборств. Їх головною метою було не тільки забезпечення потреби людей в захисті від ворогів, а і всебічний та гармонійний розвиток особистості. Одним з видів східних єдиноборств, який досі зберіг ці традиції, є тхеквондо,що відоме як один із засобів розвитку та підвищення емоційних, перцептивних та фізіологічних якостей.

в) При дослідженні функціональних станів слід спиратись на використання комплексних методів психодіагностики, що дають можливість одночасно досліджувати стани людини за допомогою якісно різних показників. Отримані таким чином результати дозволяють дати інтегральну характеристику стану досліджуваного.

2. Функціональний стан –це інтегральний комплекс наявних характеристик тих функцій і якостей особистості, що опосередковано чи неопосередковано обумовлюють виконання діяльності.

3. Проведене дослідження та аналіз його результатів показали пряму залежність між функціональними станами, в яких перебуває людина, та розвитком її особистісних якостей. Отже, можна стверджувати, що постійне перебування у різних функціональних станах впливає на розвиток особистості.

Література

1. Абаев Н.В. Чань-буддизм и культура психической деятельности в средневековом Китае. – Новосибирск: Наука, 1983.

2. Анастази А. Психологическое тестирование. М., 1982.

3. Асеев В.Г. Проблема монотонности в трудах зарубежных авторов. – Вопр. психол., 1975, №1.

4. Балонов Л.Я. Последовательные образы. Л., 1971.

5. Блок В. Уровни бодрствования и внимания. – В кн.: Экспериментальная психология. Под ред. П. Фресса и Ж. Пиаже. М.., 1970, вып.ІІІ.

6. Бойко Е.И. Время реакции человека. М., 1964.

7. Быков Ф.С. Зарождение общественно-политической и философской мысли в Китае. М., 1966.

8. Введение в эргономику. Под ред. В.П. Зинченко. М., 1974.

9. Вернон Х.М. Промышленная усталость и производительность труда. М.-Л., 1985.

10.Горбов Ф.Д. Детерминация психических состояний. – Вопр. психол., 1971, №5.

11.Девишвили В.М. Методы изучения движений человека. М., 1979.

12.Деревянко Е.А. Взаимоотношения между некоторыми физиологическими и психологическими факторами при развитии утомления в трудовой деятельности. – В кн.: Тезисы докладов І Всесоюзного съезда общества психологов СССР. М., 1959.

13.Карамов С.К. Корейские боевые искусства. М., 2003.

14.Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М, 1964.

15.Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. – М.: Изд-во Моск. ун-та. 1984.

16.Лунь-юй (Беседы и высказывания).- В кн.: Чжуцзы цзичэн. Т.1. Пекин, 1954.

17.Медведев В.И. Функциональные состояния оператора. – В кн.: Эргономика. Принципы и рекомендации. Т. М., 1970.

18.Медведев В.И. Психологические реакции человека в экстремальных условиях. – В кн.: Экологическая физиология человека. М., 1979.

19.Мира-и-Лопес Е. Графическая методика исследования личности / научн. ред. Н.А. Грищенко. – СПб.: Речь, 2002.

20.Нейрофизиологические исследования в експертизе трудовой деятельности. Л., 1978.

21.Платонов К.К., Голубев Г.Г. Психология. М., 1977.

22.Психическое утомление. Под ред. К. М. Гуревича. М., 1981.

23.Розенблат В.В. проблема утомления. Изд. 2-е. М., 1975.

24.Руководство по физиологии труда. Под ред. М. И. Виноградова. М., 1969.

25.Ханин Ю.Л. О срочной диагностике состояний личности в группе.- Теория и практика физической культуры, 1977, №8.

26.Цой Хонг Хи Энциклопедия тхеквон-до. М.,1993.

27.Шубский А. Таэквон-до WTF. Пумзе. М., 2002.

9-09-2015, 17:06