Раціональна психотерапія коригує масштаб переживань хворого, але все-таки не усуває психічний конфлікт, який визвав хворобу й невротичну тривогу. Можна вважати удачею, якщо хворий у результаті даних йому роз'яснень заявить лікареві: "Я зрозумів вашу думку й готовий погодитися з вами. Але як мені позбутися від моїх страхів і побоювань, які, незважаючи, ні на що, продовжують лізти мені в голову?".
Гіпносугестивна терапія проводиться як у сполучень із раціональної, так і самостійно. Найбільш ефективна вона при істеричних розладах, хоча швидкі й демонстративні результати гіпнотичного вселяння при цих формах захворювання не відрізняються стійкістю, оскільки аномальні властивості особистості й тенденція реагувати на будь-яку конфліктну ситуацію симптомами неврозу при цьому зберігаються.
Гіпнотичне занурення часто позначають як "гіпнотичний сон", хоча зовнішні прояви того й іншого, а також їхня забуртована картина не збігаються. Все-таки помічена І. П. Павловим спільність механізмів сну, гіпнозу й інших проявів гальмового стану більших півкуль головного мозку безсумнівно існує. Так, зануренню в гіпнотичний стан сприяє все, що приводить до настання природного сну; пацієнт, залишений у спокої після гіпнотичного вселяння, продовжує потім спати звичайним сном. У стані гіпнотичного занурення цілісна мозкова діяльність неможлива, і тому формула вселяння, що дається психотерапевтом, сприймається пацієнтом без критичного переосмислення. Практика, однак, показує, що як у звичайному стані, так і в гіпнотичному вселити можна тільки ті ідеї, які не суперечать власним переконанням людини. Не мають ніяких наукових підстав існуючі серед населення забобони, згідно яким у людини мимо його волі за допомогою гіпнотичного вселяння можуть бути створені нові переконання й мотиви поводження, що суперечать установкам його особистості.
Методика занурення в гіпнотичний стан досить проста. Хворий або група хворих укладаються на кушетки або всідаються в зручні крісла з підголівниками. Дається роз'яснення із приводу майбутнього лікування із вказівкою повної його безпеки. Занурення в гіпнотичний стан здійснюється "гіпнотичною піснею". Лікар неквапливо, неголосним і монотонним голосом вимовляє фрази, у яких знаходять висвітлення відчуття людини, що поринає в природний сон: "Ви лежите спокійно, зручно. Вся обстановка тиші й спокою розташовує до сну. Ваші очі утомилися, очі закриті. Подих рівне, спокійне. Серце б'ється рівно, спокійно. Все тіло розслабилося. Розслаблюються м'язи рук, ніг, у руках і в ногах з'являється відчуття легкої приємної ваги. Всі сторонні думки пішли, залишили вас. Приємне почуття тепла й дрімоти охоплює все тіло. Сонливість усе глибше й глибше. Дрімота, спокій, тепло. Спати... Спати...". Такого роду "гіпнотична пісня" триває до досягнення потрібної глибини занурення. При наступних сеансах "сон" звичайно наступає швидше й буває глибше.
Найчастіше лікувальне вселяння виробляється в стадії гіпнозу. Хворі чують кожне слово лікаря, але, спостерігаючи за собою, почувають, що всі сторонні думки йдуть, відчувається вага у всьому тілі, розслабленість, тепло, не хочеться рухатися, не хочеться відкрити ока. Зміст вселяння визначається клінічними проявами захворювання. Найбільш просте і універсальним є вселяння здатності викликати в себе релаксацію й тим самим "скидати" тривогу: "Після сьогоднішнього сеансу ви будете почувати себе набагато спокійніше. Тривога зникає, іде. У важкого хвилини життя вам легше впоратися із собою. Ваша воля міцніє. Ви можете власним зусиллям волі змусити себе розслабитися, заспокоїтися. Міцніє впевненість у можливості видужання...". Тривалість вселяння - близько 20 хв. Потім треба поступове пробудження. Лікар енергійним тоном повторює: "Сеанс лікувального сну підходить і кінцю. Ви поступово пробуджуєтеся. Розслабленість проходить, ви почуваєте доливши сил і енергії, гарного бадьорого настрою. Ви прокидаєтеся. Відкрийте ока!".
Сеанси гіпносугестивної терапії проводяться 2-3 рази в тиждень, бажано в те саме час. Усього проводиться 10-30 сеансів. При проведенні індивідуальної гіпнотерапії у випадку високої гіпнабельності суб'єкта, коли глибокий ступінь занурення наступає вже на самому початку "гіпнотичної пісні", можна перейти до способу занурення в гіпнотичний стан. Для цього психотерапевт просить пацієнта встати перед ним і пильно дивитися йому на перенісся, пояснивши, що зараз за його наказом очі у хворого закриються й він упаде в крісло. Потім неголосним, але твердим і рішучим тоном лікар вимовляє: "Очі закриваються. Спати!". Такий спосіб не тільки заощаджує час, затрачуваний на проведення психотерапії, але й підвищує ступінь сугестивності пацієнта, в очах якого психотерапевт здобуває якості людини, що володіє особливим дарунком "зцілення", зрозуміло, такий спосіб ефективний лише стосовно пацієнтів з невисоким рівнем загального інтелектуального й культурного розвитку, глибоко впевненим у необмеженій можливості впливу на хворобу "магічних сил". Широко його використовувати в практиці психотерапії не треба, тому що він втілює в собі усе найбільш слабкі сторони директивної терапії.
Щоб уникнути що ускладнює гіпносугестивну терапію залежності пацієнта від психотерапевта й втрати їм власної активності в боротьбі із хворобою, практикуються методи самонавіяння (аутотренінгу). При них психотерапевт навчає хворих індивідуально або в групі способам самостійного викликання в себе релаксації, на тлі якої хворий багаторазово повторює формулу вселяння, наприклад: "З кожним днем мені стає усе краще й краще. Настрій поліпшується, сили збільшуються" і т.п. Ефективність цього методу порівняно невелика, і поліпшення вдається домогтися лише в тих хворих, які протягом багатьох місяців або навіть років педантично додержуються процедури аутотренінгу.
Література
1.Еникеева Д.Д. Основи популярної психіатрії. - К., 1997
2.Селецкий А.И. Психопатологія дитячого віку. - К., 1987
3.Бухановський А.О., Кутявин Ю.О., Литвак М.Е. Загальна психопатологія. - К., 2003
4.Коркина М. В., Лакосина Н.Д., Личко О.Є. Психіатрія: Підручник. - К., 1995
5.Руководство по психиатрии. //Под ред. Г.В.Морозова. В 2-х томах.— М., 1988.
9-09-2015, 18:37