Формування класного колективу старшокласників

Колектив однолітків впливає також на формування і розвиток всіх позитивних якостей особистості (скромності, чесності, наполегливості, витримки, дисциплінованості, сміливості і т. д.). Колектив розкриває лінь та егоїзм, заздрість і зарозумілість, боязкість і лицемірство, допомагає долати невдачі, не допускає втрати віри у власні сили, смутку. Роль колективу при цьому двояка. З одного боку, як ми вже бачили, одна якість не може бути розглядана абстрактно, відволікаючись від спрямованості особи. А колективістична спрямованість формується лише в колективі. Тому досвід колективних взаємостосунків і колективної діяльності формують не просто наполегливість, а наполегливість колективіста, не просто сміливість, а сміливість колективіста і т.д. Колектив впливає на своїх членів, вимагає від них певної поведінки. Схвалення або засудження колективу, правильна критика, ділові і серйозні вимоги колективу до своїх членів – важливий формуючий, контролюючий і корегуючий особистість чинник. В класному колективі школяр пристосовується до суспільної культури, у нього формується соціалістична направленість, розвивається творча індивідуальність, відбувається накопичення соціально – морального досвіду та придбання досвіду колективної діяльності.

Класний колектив володіє значними потенційними можливостями для розвитку особистості : в ньому відбувається засвоєння особистістю суспільних ідеалів, цінностей та психології колективу. Він виступає головною сферою виявлення індивідуальних можливостей та здібностей ; в ньому відбувається формування і удосконалення позитивних якостей особистості: колективізм, вміння співпрацювати, комунікативність, самосвідомість, почуття власної гідності, інтерес та схильність до творчості.

Найбільше значення для становлення особистості мають наступні характеристики шкільного колективу: наявність єдиної спільної мети, діяльності, системи внутрішніх зв’язків, велика різноманітність творчих особистостей – членів колективу; важкість та протиріччя колективного життя; складність структури і характеру внутрішньо – колективних відносин. Серед перелічених характеристик класного колективу слід виокремити відносини, які виникають між школярами, бо саме вони в результаті визначають роль колективу в розвитку та становленню особистості.

1.3 Міжособистісні стосунки у колективі як показник психологічного клімату класного колективу

Центральними моментами аналізу стосунків в класному колективі є:

1) Аналіз стосунків старшокласників до спільної діяльності в класі;

2) Аналіз взаємин (стосунків старшокласників один до одного).

Відношення до справи, до спільної діяльності позначається на зрілості колективу і виявляється у взаєминах. Отже колективом можна назвати не кожну групу, а тільки відповідну деяким критеріям. Найважливішими критеріями виступають, по-перше, просоціальність колективної діяльності, заданість її ширшим контекстом соціальних стосунків, по-друге, успішність вирішення групою своїх групових завдань, по-третє, наявні можливості для самовизначення кожної особи, по-четверте, сприятливий, здоровий клімат колективу, що позначається на мотивах взаємин старшокласників, на розумінні ними один одного, на здатності співчувати і об'єднуватися в скрутну хвилину.

У ідеалі класний колектив самодіяльний і самокерований. Велике значення має позитивне емоційне відношення старшокласників до суспільно корисної діяльності в класі. Успішність вирішення групою своїх завдань, може визначатися моментом зрілості групи, або рівнем групового розвитку. Рівень групового розвитку одночасно є характеристикою сформованості міжособистісних стосунків, результатом процесу формування групи. Різноманітні підходи до аналізу сформованості групи примушували дослідників розглядувати її залежно від часу існування, від частоти комунікацій різних членів групи за певний період часу і так далі А.І. Донцов указує на те, що до колективних властивостей можна віднести «стійкість існування, переважання інтеграційних тенденцій, достатню виразність групових меж, виникнення відчуття «Ми», близькість норм і моделей поведінки та ін.» [Донцов А.И. О понятии группы в социальной психологии // Социальная психология: Хрестоматия /Сост. Е. П. Белинськая, О. А. Тихомандрицкая-М, 2003,с 180]

Але це не єдині можливості виділити колектив «з навколишнього світу». Отже як підстава для виявлення рівня групової згуртованості приймається діяльність групи, її цінності і цілі, від яких залежить характер міжособистісних стосунків. «Саме на цій основі будується психологічна типологія груп, що розрізняються по рівню розвитку: групи вищого рівня соціально-психологічного розвитку (колективи), просоціальні асоціації, дифузні групи, асоціальні асоціації, корпорації. Вищий рівень групового розвитку виявляється в діяльності і міжособистісних стосунках, властивих колективам». [Введение в психологию / Под общ. ред. Петровского а.в. - М., 1996, с.310].

У колективі, на відміну від малих груп менш високого рівня розвитку є умови для самовизначення особи. «Самовизначення і самовдосконалення особи можливе постільки учні в колективі беруть участь в спільно розділеній діяльності. Брати участь в такій діяльності неможливо, якщо члени колективу не розділяють цінності, мотиви, переживання один одного, не приймають різноманітність осіб і характерів членів колективу». [Коломинский Я.Л. Психология межличнотсных отношений в детском коллективе. – М., 1969, с.75]. Самовизначення особи можна вважати за особливість міжособистісних стосунків в колективі. Про справжнє самовизначення особистості можна говорити у тому випадку, коли її поведінка обумовлена не боязню зіпсувати стосунки, а бажанням досягти групових цілей діяльності, вирішити групові завдання. У групі високого рівня розвитку, на відміну від дифузної групи, такий спосіб є переважаючим і тому виступає як особлива якість міжособистісних стосунків.

Діяльнісне опосередкування міжособистісних стосунків можливе і без заданості широким соціальним контекстом. Прочитання стратометричної концепції «навпаки» – від особи, що творчо генерує нову діяльність, що шукає однодумців до затвердження нової діяльності в соціальному контексті, відкриває можливість оцінити особливу роль особистості у формуванні і функціонуванні групи. Творчим буде і побудова нових стосунків разом з побудовою спільної діяльності. «Інший шлях створення колективу виступає як оборотна сторона першого. Тут група однодумців, не маючи зовні заданої мети, не будучи об'єднана єдиною заданою діяльністю, сама синтезує її. Процес створення колективу зводиться до опредметненню цієї діяльності, боротьбі за включення її в загальний каталог діяльності суспільства або ширшої соціальної структури шляхом пошуку нових однодумців, а також засобів її реалізації. Необхідно підкреслити, що в даному випадку мова йде лише про однотипні спонтанно виникаючі групи, які відрізняються не лише взаємною психологічною (емоційним) перевагою учасників, але і здатністю спільно синтезувати новий вигляд діяльності, промовці в даний період як суспільно значущі». [Синягин Ю.В. Динамика процесса коллективообразования // Вопросы психологии, 1992 № 1, с.114 ]. Очевидно, що якість міжособистісних відносин в такій групі буде творчою, можливо, навіть декілька незвичайною, оскільки при такому підході, особистість і її можливості все ж ставляться основною задачею. І психологічний клімат в такому колективі відрізнятиметься підлеглістю творчим цілям, не заданим ззовні. Ю.В. Синягин пише про те, що ця практика вироблення принципово нових ідей, шляхів, прижилася в західних корпораціях. Коли творчих, вчених людей поселяють разом в комфортному місці, і не дають їм ніяких установок. Виявляється, що через деякий час такі люди починають спонтанно генерувати ідеї. У результаті може вийти дуже цінний інтелектуальний продукт, правда, заздалегідь важко передбачити до якої області він відноситиметься.

При порушенні спільної діяльності (наприклад, при зміні організатора діяльності) психологічний клімат може погіршати, і це стане помітним по взаєминах старшокласників. Перш за все, зросте кількість сварок, суперечок і конфліктів. Потім з'являться стійкі протиборчі угрупування, зайняті відставанням свого впливу на колектив. Влада і вплив можуть стати самоцінністью, стосунки перестануть опосередковуватись спільною діяльністю, перетворяться на проведення часу, в спілкування ради спілкування. Таким чином, позитивний вплив групи на особистість буде зведений до нуля. І це буде помітно по взаєминах старшокласників. «Результативність впливу колективу на особистість визначається самопочуттям особистості в колективі. До нього відносяться: задоволеність особистості діяльністю, взаєминами, керівництвом, захищеність особистості в даному колективі, її внутрішній спокій». [Аникеева. Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе. – М., 1983, с.16] . «При різних стосунках індивіди проявляють себе з різною, позитивною або негативною, сторони, тому для забезпечення переважно позитивного впливу групи на особистість важливо домогтися того, щоб міжособистісні стосунки в ній були сприятливими». [Немов Р.С. Психология. У 3 кн. - М., 2003, Кн. 1, c.575].

Виявляючись в спілкуванні, міжособистісні стосунки старшокласників складаються завдяки механізмам міжособистісної взаємодії, міжособистісного сприйняття. Міжособистісна взаємодія обумовлена декількома механізмами взаємовпливу, найважливішими з яких є переконання, психічне навіювання, наслідування. Крім того, ряд дослідників називає як такі механізми сором, відчуття провини, відповідальність. Важливими механізмами міжособистісного сприйняття виступають емпатія та рефлексія. Г.М. Андрєєва пише: «встановлено тісний зв'язок між ідентифікацією й іншим, близьким за змістом явищем - емпатією. Описово емпатія також визначається як особливий спосіб розуміння іншої людини. Процес розуміння один одного ускладнюється явищем рефлексії. У соціальній психології під рефлексією розуміється усвідомлення індивідом, що діє, того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Це вже не просто знання або розуміння іншого, але знання того, як інший розуміє мене, своєрідний подвоєний процес дзеркальних віддзеркалень один одного, «глибоке, послідовне взаємовідторгнення, змістом якого є відтворення внутрішнього світу партнера по взаємодії, причому на цьому внутрішньому світі у свою чергу відбивається внутрішній світ першого дослідника». [Кон И.С. Открытие «Я».- М.,1978, с.110].

У підлітковому віці величезний вплив на міжособистісне сприйняття роблять групові норми і правила, через які підлітки бачать і оцінюють один одного. Ці оцінки мають головне значення для побудови спілкування старшокласників один з одним, впливають на його кількісну і якісну сторону. «Вони допомагають навчитися контролювати соціальні форми поведінки, розвивати відповідні вікові інтереси і навики, учать співпереживати, разом вирішувати загальні проблеми». [Массен П., Конджер Д, Каган Дж., Х'юстон А. Развитие личности ребенка //психология подростка / сост. Ю.І. Фролов. – М., 1997, с.151] .

Розділ 2. Практичне дослідження особливостей формування класного колективу учнів старшого шкільного віку

2.1 Методичні рекомендації до проведення дослідження

Дослідження міжособистісних відносин було проведено в класному колективі старшокласників за допомогою методик:

· Анкетування;

· Закінчи речення;

· Самооцінка стану сформованості колективу;

· Соціометрія;

· Спостереження.

В ході соціометричного дослідження потрібно визначити структуру неформальних стосунків малої соціальної групи за критерієм симпатії – антипатії, встановити ступінь психологічної сумісності окремих членів групи, виявити внутрішньогрупові підсистеми (мікрогрупи) та їх неформальних лідерів. Для цього учням індивідуальна соціометрична картка. На картці фіксується основна інформація про досліджуваного, а також проводиться реєстрація його індивідуальних виборів. Для цього картка містить і відповідні критерії вибору, сформульовані у вигляді питань.

Оскільки міжособистісні стосунки завжди розгортаються у групі на двох рівнях – формальному та неформальному, то досліджуваний повинен здійснити вибір стосовно двох сфер – сфери спільної діяльності та сфери дозвілля.

Отже, індивідуальна соціометрична картка містить 4 питання і може мати такий вигляд:

Інструктаж досліджуваних. Важливою умовою проведення соціометрії є налагодження контакту дослідника з досліджуваними. Ефективність дослідження покращується, якщо експериментатор тримається впевнено і поводиться доброзичливо. Інструкція дається у популярній формі. Досліджуваних не посвячують у всі тонкощі проведення процедури та аналізу результатів. Можна дати приблизно таку інструкцію:

“Пропонуємо Вам взяти участь у дослідженні, яке спрямоване на покращення психологічного клімату у Вашій групі. Вся інформація, отримана в ході дослідження, є конфіденційною. Вона не буде розголошена у групі, кожен з Вас зможе дізнатися про свої результати індивідуально. Для заповнення картки Вам необхідно:

у відповідних рядках бланку вказати своє прізвище та ім’я, клас, школу та дату проведення дослідження;

уважно прочитати перше запитання і відповідно до нього вибрати і записати прізвища та імена трьох членів Вашої групи;

аналогічно дати відповідь на друге, третє та четверте питання.

Час заповнення картки – 10-15 хвилин.”

Кількісна обробка даних. Після того, як експериментатор зібрав заповнені картки, починається обробка даних. Вона складається з трьох етапів:

табличного;

графічного;

індексологічного.

Табличний етап обробки даних передбачає побудову соціоматриці – таблиці, за допомогою якої узагальнюються результати опитування. Оскільки міжособистісні стосунки у групі вивчалися у двох сферах (сфері спільної навчальної діяльності та сфері дозвілля), то необхідно побудувати 2 соціоматриці.

В ході анкетування потрібно вивчити взаємини класу для цього учням пропонують відповісти самостійно, ні з ким не радячись, на питання. На чистому аркуші паперу учень записує номер питання і поряд одну зі запропонованих відповідей, з якою співпадає його думка.

1. Чи маєш ти в класі близьких друзів? (так, декілька, одного, ні);

2. Чи є у класі, з якими в тебе непорозуміння? (так, декілька, один, немає);

3. Наскільки твоя думка співпадає з думкою однокласників? (співпадає по всім поняттям, інколи співпадає, інколи ні, не співпадає, не можу сказати);

4. Чи обговорюєш ти з однокласниками свої інтереси і захоплення, те, чим займаєшся у вільний час? (так, часто, рідко, ні, ніколи)

5. Як ти оцінюєш свої стосунки з однокласниками? (хороші, нормальні, погані);

6. Якщо ти не знаєш, як вчинити в складній ситуації, чи радишся ти з однокласниками? (завжди раджусь, іноді, ні)

Аналізуючи відповіді, потрібно підрахувати кількість учнів, які обрали певну відповідь, визначити відсоток тих, що свідчать про хороші взаємини з однокласниками, несприятливі стосунки та невизначені.

Під час проведення методики “Закінчи речення” потрібно виявити думки учнів про клас, події, що відбуваються у шкільному житті, тощо.

Учням роздаються аркуші з реченнями, які слід дописати:

1. Мій клас – це …;

2. Мені подобається, коли в класі …;

3. Найбільш мені запам’яталось, коли в класі…;

4. Я хотів би потрапити в клас, в якому…;

5. Якби я був класним керівником нашого класу, то…;

6. У мене кожного разу псується настрій, коли в класі….

Аналізуючи відповіді потрібно визначити кількість учнів, які використали речення скеровані на певний вид дружності класу. Визначити відсоток тих, що свідчать про хороші взаємини з однокласниками, несприятливі стосунки та невизначені.

Під час проведення методики “Переважаюча думка про дружбу та прийнятність в класі” потрібно виявити рівень самооцінки групової згуртованості класного колективу.

Учням роздаються аркуші паперу, в яких вони вказують відповіді на задані питання:

1. Наш клас дуже дружній та згуртований;

2. Наш клас дружний;

3. У нашому класі немає сварок, але кожен існує все по собі;

4. В нашому класі зрідка бувають сварки, але конфліктним його назвати важко;

5. Наш клас не дружний, часто виникають сварки;

6. Наш клас дуже не дружний, важко навчатися в такому класі.

Аналізуючи відповіді потрібно визначити переважаючу думку про рівень згуртованості класу, за допомогою визначення питання на яке дало відповідь найбільша кількість учнів.

2.2 Аналіз практичного дослідження особливостей формування класного колективу учнів старшого шкільного віку

На першому етапі дослідження було проведено соціометрію за якою було виявлено, що в класі є один учень який отримав лише позитивні вибори – це Кордилевський Вадим, а також одна учениця яка отримала лише негативні вибори – це Весельська Ірина. Всі інші учні отримали як позитивні так і негативні вибори.

Під час аналізу соціометричного дослідження в класі було виявлено двох соціометричних зірок в сфері навчальної діяльності, а саме Кордилевський Вадим та Палько Оксана (староста класу – офіційний лідер), а в сфері дозвільної діяльності статус соціометричної зірки лише Кордилевський Вадим. Зв’язки між офіційним та неофіційним лідером під час дослідження виявлено не було. В сфері навчальної діяльності статус “яким надають перевагу” отримали шість учнів, а в сфері дозвільної діяльності десять учнів отримали даний соціометричний статус. В сфері дозвільної діяльності було виявлено одного ізольованого учня – це Весельська Ірина, однак в сфері навчальної діяльності вона отримала соціометричний статус знехтуваної, як і більшість класу.

В класі під час дослідження не було виявлено жодної мікрогрупи як у сфері навчальної, так і дозвільної діяльності, однак виявлено дев’ять взаємовиборів у сфері навчання та вісім у сфері дозвілля.

Діти зі статусом знехтувані та ізольовані як правило звертають сої вибори на учнів зі соціометричним статусом яким надають перевагу та учням зі статусом соціометричних зірок, у сферах навчальної та дозвільної діяльності. Учні які отримали статус соціометричних зірок та яким надають перевагу віддають соціометричні вибори учням усіх статусних груп. Учні у своїх виборах проявляють відносну стійкість, так як майже всі учні зберігають свої соціометричні сибори в дослідженнях, однак в багатьох випадках, у сферах навчальної та дозвільної діяльності вони змінюються у виборах, в той же час майже не спостерігається протилежність виборів у вищезгаданих сферах. При аналізі соціометричного дослідження було виявлено учнів які робили взаємообернені вибори у досліджуваних сферах.

Під час аналізу соціометричного дослідження було виявлено, що в учнів індекс групової згуртованості вищий в сфері навчальної діяльності його показник становить 0,346, а в сфері дозвільної діяльності – 0,301. Отже загальний рівень згуртованості класного колективу зберігає за собою пріоритет навчальної діяльності.

За соціометричними показниками можна оцінити згуртованість класного колективу можна оцінити як середній оскільки в ньому зберігаються стійкі зв’язки між його членами. При роботі у даному класному колективі потрібно звернути увагу на покращення відносин у колективі, об’єднання та зміцнення як єдиного колективу у повному розумінні цього визначення. Для цього можна використовувати різні психолого-педагогічні засоби які призначені для згуртування колективу, а саме психолого-корекційна робота, проведення виховних заходів в яких братимуть участь всі учні не залежно від статусу в групі та рівня розвитку учнів.

На другому етапі дослідження учням була


9-09-2015, 18:39