Соціометричний метод є оперативним, але він дає лише картину емоційних ставлень усередині групи. Вона дуже нестійка і за різними критеріями може істотно відрізнятися. Крім того, відповіді індивідів можуть не відповідати дійсності.
Суттєві міжособистісні стосунки людей розкриваються в умовах спільної діяльності. Тому результати соціометрії лише фіксують наявність емоційних ставлень, не даючи змоги розкрити їх причини, встановити, чому один індивід обрав саме того, а не іншого. Мотиви вибору, що дуже важливо для психології, залишаються невідомими. Відносини між людьми, на думку американського психолога М. Аргайла, опосередковані багатьма факторами, а соціометричний вибір охоплює лише невелику частину свідомих елементів у цих відносинах.
За даними соціометричної матриці можна розрахувати більше 20 групових показників: соціометричний статус будь-якого члена групи, індекс групової згуртованості, індекс інтегративності групи, рефлексивний коефіцієнт усвідомленості та інші. Однак більшість вітчизняних учених вважає їх формальними і до того ж сумнівними.
Референтометрія. У народі кажуть: «Скажи, хто твої друзі, і я скажу, хто ти». У групі завжди виділяється коло осіб, на думку і оцінку яких особистість орієнтується, тобто з певних причин вони виявляються референтними, утворюють референтну групу. Знання референтної групи часто допомагає встановити мотиви поведінки людини. Для її визначення вітчизняні дослідники запропонували методику референтометрії, що дає змогу всередині групи, до якої належить особистість, виявляти її референтну групу. Цього не можна зробити за допомогою соціометричного тесту.
Референтометрична процедура складається з двох етапів. На першому її учасникам дають набір карток із прізвищами всіх інших членів групи, на яких запропоновано (для всіх однаковий) набір певних рис (наприклад, сміливий, добрий, розумний тощо). Учасників просять оцінити кожну особу, що належить до групи, за певною шкалою. На іншому боці картки вказано прізвище того, хто оцінював. На кожного учасника групи одержують n– 1карток з оцінками його якостей. На другому етапі длякожного учасника картки розкладають вниз оцінками,тобто він може бачити лише прізвище того, хто оцінював.
Головна ідея експерименту полягає в тому, щоб виявитивибіркове ставлення кожного лише до кількох осіб, щовходять до групи. Адже учасникам референтометричноїпроцедури повідомляють, що їм дозволяють ознайомитисяз оцінками не більше, ніж на 5—8 картках. Причому сигнал про припинення досліду може пролунати після будь-якого вибору. Як правило, кожен з учасників послідовно ознайомлюється з оцінками тільки тих осіб, які його найбільше цікавлять. В умовах емоційного напруження і дефіциту часу досліджувані розкривають (іноді навіть несвідомо) свою ранговану референтну групу. Отже, порівняно із соціометрією референтометрична методика виявляє глибшій змістовніші характеристики групової диференціації.
Список використаної літератури та джерел
1. Андреева Г. М. Социальная психология. – М., 1997.
2. З.Фрейд “Психологія несвідомого”. – М., 1990р.
3. К.Г.Юнг “Аналітична психологія. Минуле і сьогодення”. М., 1995р.
4. М.Джеймс, Д.Джонгвард “Породжені вигравати”. М., 1991р.
5. Обозов Н. Н. Межличностные отношения. – Л., 1979.
6. Р.С.Немов “Психологія” 2 томи М., 1994р.
7. Степанов О. М., Фібула М. М. Основи психологій і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с. (Альма-матер)
8. Ф.Виттельс “Фрейд (його особистість, навчання і школа)”. М., 1991р.
9. Міжнародна комп'ютерна мережа INTERNET і її інформаційні ресурси
9-09-2015, 18:45