Загальна характеристика психологічної спостережливості Властивості та різновиди уваги Психолог

яких формально належать, перестають орієнтуватись на їх ставлення, не цінують їх думку. Близько 70 % з них вчаться погано чи посередньо, 40 % — порушують дисципліну, 37 % — раніш вже вчиняли проступки та право­порушення; наявні також конфліктні стосунки у сім'ї та школі. Загострюються такі риси характеру, як жорстокість, агресив­ність, нахабство, підступність (до 45 % обстежених), що серед законослухняних підлітків зустрічаються значно рідше. Це наочно свідчить про порушення процесу соціалізації та мо­ральну деформацію і призводить до спроби самостверджен­ня серед подібних собі, в тому числі — через вчинення пра­вопорушень. Група, у свою чергу, впливає на своїх учасників, прищеплює їм антисуспільні погляди і установки, заохочує до злочинного способу життя — відбувається активний процес «перевиховання». Звичайно, не кожен важковиховуваний під­літок вступає у конфлікт із законом, але взаємозв'язок цих явищ очевидний.

На кожному етапі формування злочинної групи неповно­літніх можливий поворот її до позитивного розвитку, але для цього необхідні певні умови, відповідна зміна умов функціонування. Полишена напризволяще, «дозвільна» гру­па з великою ймовірністю може стати криміногенною, вчи­нюючи спочатку малозначні протиправні дії, спричинені бешкетуванням, пустощами, а потім — правопорушення і злочини.

У процесі переростання антисуспільної групи неповноліт­ніх у злочинну у ній відбуваються важливі зміни: зменшується кількість учасників; зростає питома вага осіб з негативними соціально-моральними характеристиками (непрацюючі, ра­ніш засуджені та ін.); склад групи стає більш різнорідним за соціальним становищем; учасники все більше часу проводять у місцях кримінального забарвлення; методи керівництва гру­пою змінюються з демократичних на авторитарні.

Попередження групової злочинної діяльності неповноліт­ніх та молоді значною мірою залежить від зусиль працівників правоохоронних органів. Але вивчення практики свідчить, що у цій роботі є істотні недоліки. Так, з 132 груп, які пере­бували на обліку, лише стосовно 14,2 % здійснювались спеці­альні заходи по їх роз'єднанню та переорієнтації, і тільки в половині випадків відбулися позитивні зміни. Основними причинами низької ефективності є:

1) індивідуально-профілактична робота здійснюється фор­мально, без врахування особливостей особистості непов­нолітніх та молоді, їх зв'язків, специфіки групування, по­ложення в групі і т. ін.;

2) відсутня цілеспрямована робота щодо групи, яка стала для підлітка референтною, на яку він орієнтується, думку якої особливо цінує;

3) недостатньо надається допомога в адаптації до життя, на­лагоджуванні позитивних зв'язків і стосунків.

Література

1. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-П6., 1997.

2. Вуджек Г. Тренировка ума. — С.-Пб., 1996.

3. Климов Е.А. Основы психологии. Уч. для вузов. — М., 1997. 4-Лезер Ф. Тренировка памяти. — М., 1990.

5. Немов Р. Психология. Кн. 1, 2, 3. — М., 1998.

6. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. — К., 1995.

7. Практическая психология / Под ред. М. К. Тутушкиной. — С.-Пб., 1998.

8. Рубинштейн С. Основы общей психологии. — С.-Пб., 1998.

9. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — М., 1989. — Т. II. — С. 95.

9-09-2015, 19:11