Не було внесено додаткової ясності в проблему несвідомого й за допомогою масового анкетування хворих, що одержав особливо велике поширення в США. За допомогою цього методу було, наприклад, показано, що багато хворих бронхіальною астмою бачать у сні воду: потоки води, дощ і т.п. Цей факт варто взяти до уваги. Але психоаналітична його інтерпретація як вираження раннього дитячого конфлікту - асфіксії плода при проходженні через родові шляхи матері з одночасним відходженням вод при пологах - не може претендувати на істинно наукове пояснення фактів. Що ж стосується практичного значення психоаналітичної терапії, то результати її оцінюються по-різному. Лікування триває довго, роками, і в цих умовах завжди важко сказати, чи є видужання або поліпшення стану пацієнта результатом терапевтичного впливу або воно виникає саме по собі. У класичному варіанті психоаналітична терапія в цей час використовується рідко, але елементи психоаналізу включаються в структуру багатьох різновидів психотерапії при психічних захворюваннях. «Живучість» ідей фрейдизму в медицині показує, що в основі цього навчання лежать реальні життєві спостереження, які чекають ще переконливого наукового тлумачення за допомогою адекватних методів дослідження.
Думка Фрейда про підпорядкування свідомої волі людини несвідомим інстинктивним бажанням і потягам зустріла, однак, протидія як з боку багатьох психологів і психіатрів, так і з боку інтелектуальної громадськості. У Європі, а потім і в Америці сформувався гуманістичний напрямок у філософії й психології, що зробила великий вплив на розвиток психіатрії. Представники його, не заперечуючи факт біологічної сутності людини, переконані, що не можна пізнати людський розум тільки лише на цій основі. Своєрідність природи людини, писав французький письменник і філософ Жан-Поль Сартр (1905-1980), складається в його силі творити себе. Немає такої речі для людини, як правда або реальність, якщо тільки він сам не бере участь у ній, не усвідомлює її, не має з нею яких-небудь зв'язків. Тільки така «живаючи правда» здатна впливати на рівні буття, включаючи те, що називають несвідомим або підсвідомим, але завжди утримуючим у собі елементи свідомості. Один із засновників теорії екзистенціалізму датський філософ Серен Кьеркегор (1813-1855) писав, що сенс життя полягає в пізнанні Я, що перетворює життя у вищий її прояв - екзистенцію, дух, здатний до вільного вибору людиною моралі, етики й релігії, свого поводження. Сприйнявши ідеї християнської релігії, гуманістична психологія затверджує первинність і неповторність властивостей кожної індивідуальності, проникнути в які можна лише шляхом «вживання».. Потрібно навчитися інтуїтивно уявляти собі, що відбувається в душі людини, щось неусвідомлюване й недовідне. Загальним для всіх напрямків гуманістичної психології є заперечення традиційного наукового пізнання функцій людського організму. Останні як об'єктивно існуючі процеси взагалі не повинні зачіпати інтереси психолога-екзистенціаліста, що перебуває «по іншу сторону пізнання» і повинен лише шляхом суб'єктивного аналізу проясняти власні припущення.
Література
1.Каннабих Ю.В.Історія психіатрії. - К., 2002
2.Руководство по психиатрии. //Под ред. А.В.Снежневского. В 2-х томах.— М., 1983.
3.Коркина М. В., Лакосина Н. Д., Личко О.Є. Психіатрія: Підручник. – К., 1995
4.Руководство по психиатрии. //Под ред. Г.В.Морозова. В 2-х томах.— М., 1988.
9-09-2015, 20:11