Гіпертимічний - головною особливістю гіпертимічного типу особистості вважається підвищений фон настрою у співвідношенні з потребою у діяльності, оптимізмом, практичністю та високою активністю.

Дистимічний - для дистимічної особистості, на противагу гіпертимічній, характерним є понижений фон настрою (в окремих випадках до субдепресії), песимізм, фіксація на невеселих гранях життя, ідеомоторна загальмованість.

Тривожно-боязливий - вагомою особливістю тривожно-боязливої особистості є схильність до страхів, підвищена лякливість, несміливість, підвищений рівень тривожності.

Циклотимічний - циклотимічні особливості особистості характерні людям, для яких притаманна зміна гіпертимічних і дистимічних фаз. Цей тип акцентуації має паралелі з маніакально-депресивним психозом, який також немов би коливається поміж двома полюсами. Однак етіологічний зв’язок існує не завжди.

Афективно-екзальтований - даній акцентуації підходить характеристика типу "тривоги і щастя". Такі особи легко спалахують у захопленні від радісних подій і впадають у відчай від невтішних.

Емотивний - емотивний тип споріднений з афективно-екзальтованим. Однак емотивні особи реагують не настільки бурхливо, а їх емоції розвиваються з меншою швидкістю. Афективно-лабільні особистості окреслюються як "бурхливі, поривчасті, емоційно збуджені", емотивні - як "чуттєві і вразливі". Їм притаманна загострена чутливість та глибина переживань у сфері тонких емоцій, народжених в царині духовного життя людини.

Усі десять типів "акцентуйованих особистостей" поділяються К. Леонгардом на дві групи за принципом акцентуації властивостей, або характеру, або темпераменту. До акцентуації властивостей характеру К. Леонгард зараховує демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий типи особистості. Решта типів акцентуацій К. Леонгардом відносять до акцентуацій темпераменту.

Опис методики "Сітка Томаса" :

У своєму опитувальнику К. Томас пропонує щоразу по два варіанти реагування на кожне запитання. В різноманітних комбінаціях вони зблоковані в 30 пар, у кожній з яких респонденту пропонується обрати те судження, яке є найбільш типовим для характеристики його поведінки.

Кількість балів, отриманих індивідом по кожній шкалі, дають уяву про виразність у нього тенденції до проявлення відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях.

К. Томас вважає, що при униканні конфлікту ні одна із сторін не досягає успіху; при таких формах поведінки, як конкуренція, пристосування та компроміс, або один з учасників опиняється у виграші, а інший програє, або двоє програють, оскільки йдуть на компромісні поступки. І лише в ситуації співробітництва обидві сторони здобувають виграш.

К - Компроміс - укладення угоди завдяки обопільному й вимушеному усвідомленню не лише своїх інтересів, а й інтересів іншого;

У - Уникнення - як відсутність готовності до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;

З - Змагання (суперництво) - досягання власних цілей, бажань незважаючи на інтереси інших.

П - Пристосування (підпорядкування) - антипод змагальності, принесення в жертву власних інтересів заради іншого;

С - співробітництво - співпраця конфліктуючих сторін, заради досягнення поставленої цілі та подолання проблемної ситуації.

2.3 Результати емпіричного дослідження міжособистісних стосунків в педагогічному колективі

Опрацювавши результати дослідження в якому приймали участь 12 осіб, за допомогою методик "Атмосфера в групі" - Ф. Фідлера, "Психодіагностика акцентуації" - К. Леонгарда, Х. Смішека, та "Стиль поведінки в умовах конфлікту" - К.У. Томаса ми отримали наступні результати у числових значеннях:

Рис.1. Загальна діаграма дослідження міжособових взаємин в педколективі.

Переважання у атмосфері колективу таких позитивних ознак, як погодженості, задоволеності, цікавості, захопленості та приязні свідчить про те, що колектив взаємодіє у напрямку досягнення оптимального психологічного клімату та доброзичливих міжособових взаємин у колективі. Продуктивність, спільна підтримка та теплота переважають у меншій кількості - це свідчить про те, що рівень бажаної, позитивної атмосфери ще недостатньо сформований. Це може бути пов`язано із переважанням індивідуально-суб`єктивного трактування членами даного педколективу загальних понять, щодо розуміння цінностей, норм та традицій, які переважають у колективі і лежать в основі становлення безконфліктних міжособових стосунках, а також із переважаючими типами акцентуацій особистості (демонстратвного, гіпертимічного та емотивного) та найбільш частішого вибору стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях - компромісу, співробітництва, уникнення.

Також було проведено статистичний кореляційний аналіз загальної кількості шкал з метою перевірки наскільки міжособові стосунки залежать від соціопсихологічного клімату, вибору оптимальної стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях, переважаючого типу особистісної акцентуації та безконфліктного спілкування. (Див. дод. Г)

З результатів статистичного аналізу видно, що прокорелювали такі шкали як:

Вік - стать: позитивно-безконфліктні, емоційно-стійкі міжособові стосунки прямопропорційно залежать від гендерно-вікових еквівалентів колективу як групи; Стать - демонстративний, збудливий, афективно-екзальтований типи акцентуацій: підвищена здатність до витіснення та демонстративності поведінки, імпульсивності, послабленням контролю над потягами й стимулами, які легко спалахують та активізуються у захопленні від радісних подій і зникають від невтішних, залежить від статі членів педагогічного колективу; Вік - збудливий, дистимічний типи акцентуацій: понижений фон настрою песимізм, фіксація на невеселих подіях професійної діяльності, ідеомоторна загальмованість, підвищена імпульсивність починає проявлятись із збільшенням особово-вікового періоду педколективу і призводити до виникнення конфліктних ситуацій, і як наслідку - погіршенню стосунків;

Приязнь-ворожість - співробітництво, уникнення: в залежності від переважання приязного, чи ворожого ставлення членів колективу одне до одного обираються оптимальні стратегії поведінки задля підтримання позитивного психологічного клімату; Погодженість-непогодженість - задоволеність-незадоволеність: вирішення спільних рішень колективу, яке проявляється ознаками задоволення, або незадоволення координується узгодженістю; Захопленість-байдужість - дистимічний тип акцентуації: для деяких осіб даного колективу є характерним фіксація на негативних ситуаціях, які виникали внаслідок розбіжності поглядів,щодо певних питань; Теплота-холодність - компроміс: якщо у колективі приймається компромісне укладення угоди завдяки обопільному й вимушеному усвідомленню не лише своїх інтересів, а й інтересів іншого, то переважно воно проявляється у вигляді теплого чи холодного ставлення до тих членів колективу, через яких і було прийнято цю компромісну угоду;

Взаємна підтримка-недоброзичливість - співробітництво-відсутність співробітництва, співробітництво (сітка Томаса): налагодження спільних дій, міжособистісної взаємодії підтримка позитивних установок колективу проявляється у вигляді співробітництва та колективної підтримки; Педантичний тип акцентуації - змагання, уникнення циклотимічний тип акцентуації: підвищена ригідність і інертність психічних процесів деяких членів колективу лежать в основі вибору певного стилю поведінки, а саме змаганню, або уникненню суть яких полягає у прагненні досягти задоволення своїх інтересів будь-яким чином, навіть за рахунок інших, і відсутністю готовності до кооперації та тенденцій щодо досягнення власних цілей, а також циклотимічними особливостями особистості, яким притаманна зміна гіпертимічних і дистимічних фаз, що полягають у паралелях з маніакально-депресивними психозами, який немов би коливаються поміж двома полюсами і в більшості випадків можуть призвести до процесу виникнення конфліктів і погіршенню міжособових стосунків;

Пристосування - тривожно-боязливий тип акцентуації: особистості у яких є прояви схильності до страхів, підвищеної лякливості, несміливості, підвищеного рівня тривожності частіше за все обирають стратегію пристосування у ситуаціях міжособистісного конфліктного спілкування; Демонстративний тип акцентуації - афективно-екзальтований, збудливий типи акцентуацій: деяка кількість членів колективу демонстративно на підвищено-імпульсивному рівні спалахують у захопленні від радісних подій і впадають у відчай від невтішних, тим самим підштовхуючи членів власної групи до того, чи іншого бажаного вибору міжособистісної дії;

Збудливий тип акцентуації - емотивний тип акцентуації: емотивні особи які характеризуються чуттєвістю, вразливістю, глибиною переживань у сфері тонких емоцій, співпереживанні, зворушливості та м`якосердечності в поєднанні із деякими ознаками збудливого типу можуть спровокувати активізацію ворожості і конфліктності у колективі, що значною мірою вплинуть на соціопсихологічний клімат атмосфери групи;

Застрягаючий тип акцентуації - гіпертемічний тип акцентуації: легковажна, активна, енергійна ініціативність і стійкість афекту із схильністю до формування "надцінних ідей" не завжди дають змогу членам колективу доводити справи до кінця, бути відповідальними, дотримуватись норм, дорожити авторитетом і тим самим підтримувати продуктивність, захопленість і теплоту міжособистісних відносин;

Дистимічний тип акцентуації - циклотимічний тип акцентуації: схильність до проступків і дій без очевидних причин, прояви зосередженості на похмурих сторонах життя, повільність у діях, прийнятті рішень, а також мінливість настрою деяких членів педагогічного колективу можуть бути причинами виникнення міжособистісних проблем, конфліктного спілкування, і як наслідком незадоволеністю колективом як системи міжособистісної комунікації.

Ці вище описані дані дають нам підстави зробити певні висновки щодо кращого розуміння процесу становлення міжособистісних взаємин у колективі, а саме того, що власне ці міжособові стосунки формуються під впливом вікових чинників, гендерних факторів, індивідуальних якостей, властивостей особистості, та минулого соціального досвіду кожного члена колективу, що проявляються у міжособистісній системі взаємодії "педагог-педагог".

Висновки

На основі розглянутих теоретичних підходів ми здійснили теоретико-методологічний аналіз основних аспектів щодо вивчення та розуміння поняття міжособистісних стосунків. На сьогоднішній день перед суспільством гостро постала проблема наявності недоліків і труднощів у педагогічній міжособистісній взаємодії системи "вчитель-вчитель", що загалом обумовлює зростання конфліктності, яка призводить до погіршення доброзичливого та позитивного спілкування, міжособової взаємодії членів педколективу і як наслідку - зниженню рівня ефективності навчального процесу. Тому можна сказати, що поняття міжособистісні стосунки - ми розглядали як сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами у колективі. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей, що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, мають неформальний характер і містять емоційно забарвлену та обопільно значущу оцінку партнерів по спілкуванню.

Міжособистісні стосунки охоплюють широке коло явищ, але головним регулятором сталості, глибини, неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої. Тому позитивні ознаки соціопсихологічного клімату, такі як задоволеність-незадоволеність, теплота-холодність, співпраця, її відсутність виступають основними критеріями оцінки таким стосунків у колективі.

Психологічним кліматом групи є морально-емоційний тон міжособистісних відносин.

Колектив характеризується як - соціально значима група людей об'єднаних спільною метою, високим рівнем міжособистісного спілкування, згуртованістю, внутрішньою дисципліною, специфічними нормами співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Від того, в якому оточенні перебуває людина, які поради та настанови вона отримує - залежать і її життя. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток та міжособистісну взаємодію. У житті людини колектив відіграє суттєву роль. Під впливом колективу формуються почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно.

Емпірично досліджено взаємозалежність розвитку міжособистісних стосунків в педагогічних колективах з типами акцентуацій особистості, стилем вибору стратегії поведінки та соціопсихологічним кліматом групи. За отриманими результатами ми отримали підстави зробити певні висновки щодо кращого розуміння процесу становлення міжособистісних взаємин у колективі, а саме того, що власне ці міжособові стосунки формуються під впливом вікових чинників, гендерних факторів, індивідуальних якостей, властивостей особистості, та минулого соціального досвіду кожного члена колективу, що проявляються у міжособистісній системі взаємодії "педагог-педагог".

Функції таких стосунків виявляються в розрізненні їх змісту, психологічного смислу для партнерів. Додатковими критеріями розрізнення міжособистісних стосунків є дистанція між партнерами, тривалість та кількість контактів, норми стосунків, вимоги до умов контакту. Загальна залежність тут така - з поглибленням стосунків скорочується дистанція, збільшується частота контактів

Отже міжособистісні стосунки в педагогічному колективі є найбільш значущими для особистості та її ефективної діяльності щодо збільшення рівня ефективності навчального процесу.

Список використаної літератури

1. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1997.

2. Варій М.Й. Загальна психологія. Підручник /Для студентів психологів і педагогів. - 2-ге видання., виправлене і доповнене. - К. "Центр учбової літератури",-2007. - 968ст.

3. Вильюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: изд. МГУ, 1986.

4. Головань Н.О. Роль відчуження у формуванні індивідуальності підлітків та юнаків // Псих. респ. наук - метод. сб. - 1990, Вик 35.

5. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного психологічного відбору. Навчальний посібник. - К.: Ніка-Центр, 2010. - 230 с.

6. Кричевський Н.Г., Дубовская Е.М. Психология малой группы. Москва: МГУ., 1991. - С. 207

7. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: Навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - К.: Екс Об, 2000. - С.33-34.

8. Любен Дерев. Психология малих групп. - Москва: „Прогресс”., 1979. - С. 208

9. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підруч.: У 2-х ч. - Ч.1. Психологія суб’єкта діяльності. - К.: КНЕУ, 1999. - С.136-138, 142-146.

10. Колпаков В.М. Організація праці менеджера - Навчальний посібник. К.: "Центр учбової літератури" - 2008 р. - 432с.

11. Коротов В.М. Развитие воспитательных функций колектива.М., „Педагогіка”, 1974. - 326с.

12. Кулініч І.О. Психологія управління: Курс лекцій. - Л.: ВПВ ЛВЦНТЕІ, 2006. - 126 с.

13. Майерс Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 2004.

14. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. - Кн.1. Общие основы психологии. - 3-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. - С.511-619.

15. Особистість у системі колективних відносин // Матвієнко О.В., Виховання школярів - К., 2005 с.104-123

16. Панкратов В. Защита от психологического манипулирования: практическое руководство. - 2-е изд. - М.: Психтерапия, 2007. - 2008 с.

17. Пірен М.І. Конфліктологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К. "Юрінком Інтер" - 2007 р. - 358с.

18. Поліщук С.А. методичний довідник з психодіагностики. Навчально-методичний посібник. - Суми: "Університетська книга, 2009. - 440 с.

19. Психология деловых конфликтов. Хрестоматия: Учебн. пособ. для факультетов: психологических, економических и менеджмента. - Самара: Издательский дом "Бахрам-М", 2007. - 748 с.

20. Психологический словарь/Под общ. ред Петровського А.В., Ярошевского М.Г. - 2-е изд., испр. И доп. - М.: Политиздат, - С.85-87.

21. Психологические тесты (для деловых людей), Москва, 1994.

22. Романкова Л.М. Оцінка ефективності психокорекції конфліктної взаємодії педагогічного колективу методом моделювання. Філософські і психологічні науки. Вісник Прикарпатського університету. - Івано-Франківськ: Плай, Вип ІІІ, 2002. - С. 198-202.

23. Столяренко Л.Д., Самыгин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. Серия „Учебники, учебные пособия”. Ростов-на-Дону: „Феникс”, 1999 - С.262-276

24. Социальная психология. Краткий очерк Под общ. Ред. Г.П. Предвечного и Ю.А. Щерковина.М., Политиздат, 1975. - 138с.

25. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу. - Київ,: „Радянська школа”, 1971. - 310с.

26. Фотхулин Н.С. Малая социальная группа как форма общественного развития. Казань: Казанский університет., 1989. - С.273

27. ХоронжийА.Г. Основи соціального управління: Навч. посіб. - Л.: Магнолія Плюс, 2006. - 220 с.

28. Шейнов В.П. Скрытое управление человеком (психологи манипулирования). - М.: ООО "Издательство АСТ", Мн.: Харвест, 2001. - 848 с.

Додатки

Додаток А

Просимо дати відповіді на питання анкети

Посада _____________________________

Стать: ______________________________

Вік: ________________________________

Освіта ______________________________

Стаж роботи _________________________

Сімейний стан________________________

ОПИТУВАЛЬНИК №1

атмосфера в групі (за Ф. Фідлером)

Інструкція. Нижче приведені протилежні за змістом пари слів, за допомогою яких можна описати атмосферу в групі. Чим ближче до правого чи лівого слова в кожній парі ви розташуєте знак "X", тим більше вираженою буде ознака у вашій групі. Отже, для атмосфери у вашій групі характерні:

Додаток Б

ОПИТУВАЛЬНИК № 2. ( К. Леонгарда)

Інструкція:

Прочитайте запитання. Якщо Ви погоджуєтесь з твердженням - поставте знак V в клітинку "Так", якщо не погоджуєтесь - поставте знак V в клітинку "Ні" у таблиці відповідей.

Додаток В

ОПИТУВАЛЬНИК №3 ( К. Томаса)

Інструкція:

Прочитайте запитання. Якщо Ви погоджуєтесь з твердженням - поставте знак V в клітинку "Так", якщо не погоджуєтесь - поставте знак V в клітинку "Ні" у таблиці відповідей.