Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Аваз Заде Камбіз
УДК [316.656.2(55)](048)
РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ЖІНОК ІРАНУ
22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата соціологічних наук
Київ-2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі політології, соціології та соціальної роботи у Національному технічному університеті України "КПІ".
Науковий керівник : кандидат історичних наук, доцент
Лобанова Галина Вікторівна
доцент кафедри політології,
соціології та соціальної роботи Національного технічного університету України "КПІ", м. Київ
Офіційні опоненти : доктор соціологічних наук, професор
Куценко Ольга Дмитрівна
завідувач кафедри соціальних структур та соціальних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ
кандидат філософських наук,
Лавриненко Наталія Василівна
старший науковий співробітник відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України м. Київ
Захист відбудеться 24 березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий 20 лютого 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Ю.О. Тарабукін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасний Іран – спадкоємець та носій однієї з найдавніших цивілізацій. Разом з цим, історія іранського суспільства була історією нерівності чоловіків та жінок. Диференціація соціальних статусів та ролей за ознакою пола – це загальна характеристика сучасного іранського суспільства, яке генерує гендерну нерівність й схиляється до традиціоналізму, який визначає домінування чоловічих цінностей.
Об’єктивні зміни у соціальній структурі та стратифікаційних процесах, на яких позначилися соціально-економічні і політичні перетворення останніх десятиліть, і, які багато в чому відбуваються внаслідок глобалізаційних процесів, обумовили необхідність переоцінки та визначення з урахуванням цих процесів соціального статусу й соціальної ролі жінок в нових умовах.
В результаті позначених трансформацій іранське суспільство після революції 1979 р. знаходиться у перехідному стані, який є суперечливою єдністю попереднього етапу розвитку та сучасних тенденцій третього тисячоліття, котрі акумулюють в собі ознаки доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства, а також елементи релігійного та світського, національного й загальнолюдського досвіду. Цей досвід закріпив в якості головного критерію оцінки розвитку суспільства – людину, яка є мірою соціально-економічної та політичної комфортності її життєдіяльності. За оцінкою Індексу людського розвитку, який визначається ООН, Іран посідав у 2004 році 95 місце серед 173 країн світу. Такий низький його рівень визначається, насамперед, соціальним становищем жінок, що характеризується такими соціальними показниками, як рівень доходу, освіта, професійна зайнятість, місце в структурі влади і т. ін. Тому, визначення місця, яке жінки Ірану реально посідають у суспільстві, показ змін, що спостерігаються в їх статусних позиціях, посилює наукову значущість дисертаційного дослідження.
Наявність гендерної нерівності в стратифікаційному просторі іранського суспільства, безумовно, актуалізує пошук шляхів усунення його дисфункціональності та розвиток соціальної політики по відношенню до жінок. Причому найбільш дійовими засобами тут можуть бути не лише жіночий рух за рівні права у суспільному житті і соціальна політика держави, але й допомога недержавних інституцій жінкам як компенсація за існуючий асиметричний гендерний устрій у суспільстві.
Утім феміністський рух західного зразку у сучасному Ірані – проблематичний. Доцільнішим є розвиток соціальної політики, спрямованої на створення умов для соціальної безпеки жінок та їх включення в якості рівноправних суб’єктів у систему соціальних відносин.
Дослідженням окремих аспектів соціальної політики у різні історичні періоди займалися зарубіжні вчені – В. Зомбарт, Л. Борткевич, Т. Ганслі, Д. Гілл, Б.Дж. Нельсон, Л. Мід, Дж.И. Андерсон, Б. Пітерс, П. Спікер, а також українські – І. Лавриненко, М. Головатий, В. Жмир, В. Скуратівський, О. Палій, О. Іванова, Е. Лібанова, Т. Семігіна, В. Судаков, В. Пилипенко.
Дослідження соціальної політики по відношенню до жінок потребувало застосування здобутків гендерних теорій. Їхня проблематика посідає особливе місце в дослідженнях іранських вчених, хоча вивчення та викладання гендерології і фемінології в Ірані тільки починаються (Жале Шади Талаб, Мехр Ангиз Кар, Мохаммад Захеди). У переважній більшості західних держав фемінологія давно викладається у вищих навчальних закладах, активно проводяться наукові дослідження у цій галузі (С. Де Бовуар, До. Милеет, Н. Смелзер, Е. Гідденс).
Дослідження гендерних відносин, відповідної соціальної політики на пострадянському просторі представлені в працях З. Саралієвої, С. Айвазової, О. Ярської-Смирнової, О. Хасбулатової, О. Холостової, А. Кириліної, І. Григор’євої, І. Зайнишева.
В Україні до гендерної проблематики звертаються Л. Кобелянська, О. Злобіна, О. Іванова, О. Новікова, Н. Лавриненко, О. Стрельник, О. Піщуліна та інші.
Вивчення наукових проблем, пов’язаних з різними аспектами статево-рольових відносин, мають не лише теоретичну, але й велику практичну значущість та можуть слугувати засадами для вдосконалення соціальної політики Ірану з цього питання.
Серед іранських авторів, які займаються вивченням соціального становища жінок Ірану, слід виокремити С.М. Хашемі, Г.-А. Тавасолі, М. Кар Ж.Ш. Талаб, М. Амін Заде, М. Хакімпур, Ф. Пур Лили, Ф. Заваре, Ш. Бамдад. Зокрема С.М. Хашемі акцентує увагу на підвищенні інтелектуального рівня жінок як головного чинника їх розвитку; Г.-А. Тавасолі звертається до проблеми матеріальної та духовної незалежності жінок; М. Кар одним з методів усунення дискримінації жінок пропонує приведення у відповідність до міжнародних норм іранські закони щодо прав жінок; Ж.Ш. Талаб сфокусувала свій аналіз на вивченні життя та праці жінок-селянок. Усі перелічені автори звертають увагу на підвищення ролі жінок в Ірані після Ісламської революції 1979 р. по зрівнянню з дореволюційним періодом.
Програми соціально-економічного розвитку держави містять деякий фактичний матеріал для аналізу соціальних позицій та становища жіночого населення Ірану.
Таким чином, актуальність теми щодо розвитку сучасної соціальної політики по відношенню до жінок Ірану значною мірою обумовлюється як соціальними запитами часу, так недостатністю соціологічної розробки впливу соціальної політики на соціальний статус жінок Ірану.
Метою дослідження є розробка соціологічних засад сучасної соціальної політики по відношенню до жінок в Ірані, що обумовлена специфікою трансформаційних процесів у східних суспільствах на межі ХХ-ХХІ ст.
Досягнення цієї мети передбачає постановку та вирішення таких завдань:
– проаналізувати теоретико-методологічні засади дослідження “соціальної політики по відношенню до жінок” та визначити основні підходи до вивчення даної проблеми;
– описати соціально-економічні перетворення в сучасному іранському суспільстві як умови розвитку соціальної політики по відношенню до жінок;
– виявити тенденції зміни показників статусно-рольових позицій жінок як в порівнянні з дореволюційним періодом, так і в сучасному іранському суспільстві;
– окреслити інституційні аспекти соціальної політики;
– показати еволюцію соціальної політики по відношенню до жінок Ірану в контексті прав людини;
– здійснити аналіз основних напрямків соціальної політики Ірану по відношенню до жінок у контексті національних трансформацій суспільства та глобальних процесів;
– розглянути стан державної сімейної політики як однієї з найважливіших складових розвитку соціальної політики по відношенню до жінок;
– обґрунтувати авторську концепцію соціальної політики по відношенню до жінок Ірану на підставі соціологічного бачення сучасного стану проблеми.
Об’єкт дослідження – соціальний статус жінок Ірану.
Предмет дослідження – особливості та механізми формування та реалізації сучасної соціальної політики по відношенню до жінок Ірану.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у дисертації було застосовано загальнонаукові методи аналізу (щодо еволюції соціальної політики), системний, структурно-функціональний, порівняльний, спостереження. Теоретичну та методологічну базу дослідження складають принципи історико-соціологічного аналізу, гендерного підходу, понятійно-категоріальний апарат структурного функціоналізму.
У дисертації широко використано праці вчених різних періодів і держав, які висвітлювали положення жінок у суспільстві та розробку відповідної соціальної політики по відношенню до них.
Емпіричну базу дослідження складають нормативно-правові та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
– вперше сформульовано теоретико-соціологічні засади розвитку соціальної політики щодо однієї з найважливіших статусних груп іранського суспільства – жінок, проаналізовано розвиток соціальної політики по відношенню до жінок як соціального регулятора гендерних відносин у сім’ї та суспільстві;
– отримано уточнення про розвиток знання щодо основних факторів, що виникають в процесі соціально-економічних перетворень в іранському суспільстві та впливають на соціальний стан жінок, як передумови еволюції соціальної політики по відношенню до них в сучасності та на перспективу;
– вперше, завдяки використанню міждисциплінарних підходів до інтерпретації соціальної політики, запропонована авторська концепція соціальної політики по відношенню до жінок Ірану, що може покласти основу моделювання соціальної політики по відношенню до жінок у сучасних суспільствах Сходу, а також у практичній діяльності, зокрема, іранських державних структур та організацій;
– вперше надана комплексна характеристика основних показників соціального статусу жінок Ірану. Виявлено, що трансформації щодо статусно-рольових позицій жінок, їхньої участі у владних структурах, прийняття суспільно значущих рішень, впливу на суспільні процеси, за останню чверть століття відбувалося вкрай повільно. Показано риси функціонування жінок в іранському соціальному просторі та їхню взаємодію з іншими соціальними групами за ознакою ґендеру, що доводить неможливість функціонування їх як рівноправної статусної групи, актора соціальних перетворень. Виявлено основні труднощі виміру показників соціального статусу жінок Ірану та оцінці їхньої динаміки, які проявляються у відсутності чи недостовірності національних статистичних даних і робить неможливим отримання науково обґрунтованої картини функціонування іранського суспільства у гендерному вимірі;
– доведено, що з огляду на соціокультурну специфіку Ірану динаміка соціальної політики по відношенню до жінок може оцінюватися з точки зору дотримання прав людини в суспільстві;
– виявлено конфігурацію існуючої інституціональної системи соціальної політики та з’ясовано місце та роль всіх її складових, на які покладено функції поліпшення соціального становища жіноцтва як необхідної умови їхньої самореалізації в сім’ї та суспільстві;
– на прикладі Ірану отримала подальший розвиток ідея про евристичний потенціал гендерного підходу до аналізу соціальної політики. Доведено, що такий підхід дозволяє оцінити динаміку та ступінь модернізації суспільства, виходячи з критерію усунення (чи збереження) гендерної асиметрії у всіх сферах соціального життя;
– обґрунтовано доцільність аналізу основних напрямків розвитку соціальної політики по відношенню до жінок Ірану не тільки у сучасному, але й історичному контексті, на підставі вироблених світовим співтовариством соціальних показників і оцінок. Доведено, що в сучасному іранському соціумі формуються чинники майбутньої трансформації соціальної політики, до яких можна віднести підвищення рівня гарантованої державою освіти, збільшення кількості жінок-управлінців та поступову демократизацію сімейних відносин;
– зроблено висновок, що іранська соціальна політика по відношенню до жінок в процесі свого розвитку синтезує цінності східної та західної цивілізацій внаслідок дії глобалізаційних процесів. Доведено, що поєднання характеристик різних за своїми проявами цивілізацій має доволі суперечливий характер, що не може не позначитися на еволюції соціальної політики. Виявлено, що такий синтез в перспективі здатний суттєво вплинути на зміни статусно-рольових позицій у суспільстві.
Практичне значення роботи Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися у роботі державних органів, які займаються соціальною політикою; а також як теоретична основа розробки урядових програм соціально-економічного розвитку країни, моделей соціальної політики. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні спецкурсів із соціології, соціології гендерних відносин, соціології сім’ї, а також з демографії, етнології, соціальної роботи тощо.
Апробація результатів роботи відбулась на міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах: на III Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика ” (м. Київ, 2004 р.), на III Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління ” (м. Київ, 2005 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість і освіта у вимірах ХХІ ст. ” (м. Київ, 2005 р.), IVМіжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теоріяі практика” (м.Київ, 2006 р.).
Публікації за темою дисертації здійснено у фахових виданнях (3), а також у інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації: структура дисертації відповідає меті дослідження і відображує послідовне вирішення поставлених завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та списку використаних джерел (161 найменування на 13 сторінках). Повний обсяг дисертації – 208 с.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено ступінь наукового опрацювання теми, сформульовано наукову проблему дослідження, визначено його мету та завдання, окреслено об’єкт та предмет, визначено теоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну дисертаційного дослідження, практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи та її структуру.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку соціальної політики по відношенню до жінок Ірану» проведено історико-теоретичний аналіз напрямків соціогуманітарного знання, згідно якого соціальна політика стосовно жінок охарактеризовано як багатоаспектне явище, вивчення якого потребує застосування різних методологічних підходів. В результаті синтезу існуючих підходів та визначення соціологічних аспектів теоретичних засад соціальної політики запропоновано розглядати соціальну політику по відношенню до жінок як засіб регуляції соціально-стратифікаційних процесів та гендерних відносин в сучасному іранському суспільстві. Розглянуто та з’ясовано теоретико-методологічні можливості дослідження соціальної політики з позицій різних теорій, із застосуванням моделей різних типів. Так, зазначено, що теоретико-методологічну базу соціальної політики складають гендерні теорії, що еволюціонували від феміністських теорій ХХ ст. до сучасних мультипарадигмальних підходів, що синтезують елементи теорій функціоналізму, соціального конструктивізму, конфліктологічних теорій тощо.
Автором конкретизовано зміст категорії гендер як систему міжособистісних взаємодій, завдяки якій створюється, затверджується та відтворюється уявлення про чоловіче та жіноче як засадничих понять задля осмислення соціального порядку. Теорія соціального конструювання ґендеру пропонує здійснювати акцент на гендерних відносинах з приводу розподілу влади, які охарактеризовано як відносини стратифікації. Оскільки влада традиційно асоціюється з маскулінністю та до того ж володіння нею надає чоловікам додаткові можливості виправдання своїх привілеїв, то в межах означеної теорії гендерну стратифікацію вивчають як нерівність можливостей і життєвих шансів, забезпечуваних суспільством для жінок та чоловіків. Розгляд соціальної політики в контексті гендерного підходу дозволило автору показати, що суб’єктивне ставлення до жіноцтва в Ірані – головний чинник соціогендерної нерівності та головний аргумент на користь виокремлення спеціального напряму соціальної політики, об’єктом якої є жінки.
Інші групи теорії, що складають теоретико-методологічну основу дослідження – це теорії, що аналізують структуру соціального захисту та добробуту. Серед них, зокрема, марксистська, що акцентує увагу на діалектичній єдності соціальної політики з економікою, а також на тому, що уявлення про соціальне забезпечення та добробут базуються на принципах врівноваженої економічної політики.
При аналізі взаємодії об’єктивних та суб’єктивних чинників, що впливають на соціальний розвиток, застосовано теорії оновлення, прихильники яких вважають визначальними у суспільному прогресі культурно-психологічні фактори та егалітарну модель сім’ї, а також соціальну мобільність, вибори та призначення на різні посади в державних органах, в яких повинні брати участь представники обох статей.
Акцентування уваги на необхідності структурних та організаційних змін задля подолання злиднів, забезпечення робочих місць та зменшення нерівності в доходах, характерне для теорій структуралізму.
В дисертації використано неоліберальні теорії, представники яких в якості засобу стимулювання соціального розвитку пропонують ринкову економіку та відмову від втручання держави.
В дослідженні проаналізовано в контексті актуальних для жіноцтва проблем – зайнятості та бідності – найбільш розповсюджені моделі соціальної політики: консервативна, ліберальна та соціал-демократична. Обґрунтовано доводиться, що ліберальна модель може бути найорганічніше адаптованою до умов сучасного Ірану, що підтверджено соціально-економічними умовами, коли на ринку праці спостерігають незначну зайнятість жінок, то ж вони залишаються базою для утворення найменш забезпеченої частини населення. Завдяки цій моделі може бути створена можливість бачення виходу більш значної частини жінок на ринок робочої сили та попередження зростання їхньої злиденності.
У другому розділі – “Розвиток соціальної політики по відношенню до жінок Ірану на межі ХХ та ХХІ століття ” показано соціально-економічні та політичні перетворення як передумови розвитку соціальної політики стосовно жінок, а також вплив цих перетворень на соціальну політику. Надана характеристика статусно-рольових позицій жінок Ірану та визначено тенденції змін показників цих позицій. Увага зосереджена на провідних – соціально-економічних та політичних показниках становища жінок в сучасних умовах. Зроблено висновок про його покращення порівняно з дореволюційним періодом (до 1979 р.). У післяреволюційний період здійснено вдосконалення законодавчої бази щодо соціального статусу жінок, адаптації її до міжнародно-правових конвенцій про права людини і ліквідації дискримінації по відношенню до жінок. Виявлена специфіка нормативно-правового регулювання соціогендерних відносин, яка полягає у суперечливості поєднання громадянських та релігійних норм, а також суперечливості самих норм ісламу.
Також зазначено, що соціальна диференціація жіноцтва продовжує зберігатися, причому найгіршим є становище жінок у сільській місцевості, самітних, вдів, жінок, які знаходилися на утриманні родичів або сім’ї, але втратили її підтримку. Вихід зі стану соціально-економічної та культурної маргіналізації цих категорій набуває першочерговості для соціальної політики держави.
Реалізація будь-якої концепції подолання бідності спирається на підвищенні ефективності економічної поведінки жінок, забезпечення можливостей впливу на свій добробут. Але більшість жіночого населення не може активно здійснювати такий вплив, оскільки їх участь у суспільному виробництві вимірюється лише 12-15% жіночого міського населення, що є також свідченням фактичної залежності жінок від традиційної сімейної структури з пануванням чоловіків та переважанням домогосподарської жіночої праці. Слабка присутність жінок на ринку праці має наслідком відсутність у їх переважній частині власного доходу. А в перспективі це позначиться на відсутності або недостатності соціального забезпечення.
Доведено, що вкрай малою є кількість професій, в яких задіяні жінки. Переважно вони працюють у сфері освіти, охорони здоров’я, сільського господарства. Не заохочується професійна кар’єра жінок, вони не залучені до високооплачуваних галузей та посад. Внаслідок
10-09-2015, 14:39