Соціально-педагогічна діяльність як професія

Реферат з соціальної педагогіки

на тему:

„СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПРОФЕСІЯ”


ПЛАН

1. Сутність соціально-педагогічної професії.

2. Посадові обов'язки та напрямки діяльності соціального педагога.

3. Функції соціального педагога.

1. Сутність соціально-педагогічної професії

Професія - це вид діяльності, занять людини, яка володіє ком­плексом спеціальних знань і практичних навичок, набутих у результаті поглибленої загальної і спеціальної підготовки і досвіду діяльності.

У березні-квітні 1991 р. в Україні, як і в усьому колишньому Радянському Союзі, відбулося офіційне введення інституту соціальних педагогів та соціальних працівників. Державним комітетом з освіти СРСР було введено спеціальність 03.11.00 "Соціа­льна педагогіка".

Досвід перших років свідчить, що цей процес проходив досить складно. До числа основних проблем можна віднести такі:

1) відсутність в Україні законодавчої бази, яка б регулювала здійснення соціально-педагогічної діяльності;

2) відсутність концепції здійснення соціальної роботи в Україні, стратегії і тактики її здійснення на найближчу перспективу.

Провідні соціальні педагоги України пропонують створювати в робочому порядку на найвищому рівні експериментальні варіанти кваліфікацій та етичних стандартів нових професій, положень про соціальні служби, їхні права та обов'язки, документів про захист уча­сників соціальної роботи, що дасть змогу тимчасово, на найближчий період, забезпечити правову основу діяльності соціальних педагогів і працівників у всіх галузях соціальної роботи.

Одна з основних проблем соціальної педагогіки та соціальної ро­боти в Україні - кадрова, вирішувати ж її можна у двох аспектах:

а) реєстрація, сертифікація тих, хто вже працює як соціальний педагог, не маючи для цього відповідної освіти;

б) формування системи підготовки професійних соціальних педагогів.

Щоб запобігти девальвації нових професій, необхідно створити експертно-кваліфікаційну комісію, яка б зорганізувала і провела облік осіб, які вважають себе соціальними педагогами, працівниками, визна­чила б порядок і здійснила видачу їм реєстраційних сертифікатів. Як показують перші аналізи досвіду підготовки кадрів соціаль-них педагогів, на практиці здійснюється послідовна реалізація за та­кими напрямками: допрофесійне навчання, професійне навчання, пе-репідготовка, підвищення кваліфікації кадрів.

Статистика свідчить про розгортання сітки закладів з підготовки професіоналів - соціальних педагогів з вищою освітою. Одночасно відбувається становлення ланки професійного удосконалення соціа­льних педагогів і соціальних працівників на базі інститутів післядип-ломної освіти.

Соціальні педагоги у нашій країні проклали шлях професії "соціальний працівник", і цілком закономірно, що підґрунтя професійної компетентності будь-якого соціального працівника становлять психолого-педагогічні, етичні та моральні знання. Це започатковано про­гресивними вітчизняними традиціями педагогіки середовища. Саме у педагогічній сфері різновідомчих структур ще у 60-70 роках були здійснені перші спроби залучити фахівців до роботи у соціумі: орга­нізатори позакласної позашкільної роботи у школах, заступнику з виховної роботи на підприємствах, педагоги-організатори у житлово-комунальних конторах, вихователі в інтернатах, дитячих домах, гур-тожитках, клубах та ін. За останню чверть століття вони накопичили чималий досвід практичної різнопланової роботи в соціумі.

Слід зазначити, що соціальний педагог — це не шкільний соціа­льний працівник і не соціальний працівник в сфері освіти, як деякі його уявляють. Т зовсім неправильно було б розглядати його як соціа­льного працівника, орієнтованого лише на дітей. Не випадково у ба­гатьох країнах (особливо у Німеччині) законодавством затверджена назва єдиної професії "дипломований соціальний педагог і соціаль­ний працівник", а зміст підготовки соціального працівника прирівню­ється до підготовки соціального педагога, У багатьох землях Німеч­чини соціальний педагог — це єдина та загальна назва професії для всіх, хто закінчив соціальні відділення вищих навчальних закладів.

Нині розподіл сфери діяльності соціальних служб на соціально-педагогічну та соціальну роботу вважається застарілим та неправомі­рним. Між цими дефініціями зовсім інша залежність: загально­визнаною є визначальна роль педагогічної забезпеченості соціальної роботи як професії у цілому і конкретного соціального працівника, зокрема (незалежно від того, хто його клієнт — дитина або дорослий, пенсіонер чи інвалід, будь-яка незахищена група).

У багатьох країнах акцентується на значенні соціально-педагогічних ідей у соціальній роботі (Німеччина, Норвегія, Україна та інші); у зв'язку з цим соціальний педагог розглядається як педаго­гічно орієнтований соціальний працівник, професійно підготовлений у сфері педагогіки до спілкування у соціумі. У сім'ї, сімейно-сусідських та сільських спільнотах, на вулиці та. підприємстві, у загальноосвітній та професійній школі, у лікарні, притулку, дитячому будинку або інтернаті для літніх людей, у тюрмі — соціальний педа­гог впливає на формування гуманних, моральних та психологічно комфортних міжособистісних відносин у соціумі. Головний предмет діяльності соціального педагога та соціального, працівника — активізація соціально-культурних та соціально-педагогічних функцій суспільства, сім'ї, кожної конкретної особистості.

Роль вчителя, який працює у навчальному закладі, суттєво відрі­зняється від ролі соціального педагога, у якого на першому місці не навчальна, не освітня, а виховна роль, функції соціальної допомоги та захисту. Соціальні педагоги та працівники мають сприяти розвитку, а точніше саморозвитку особистості, створенню умов найбільшого психологічного комфорту. Вони допомагають людям жити, забез­печують консолідацію усіх сил та можливостей суспільства стосовно конкретного клієнта, розвиваючи активність самого клієнта, особис­тості як суб'єкта цього процесу. Вся енергія соціальних педагогів спрямована на те, щоб надихнути людину, допомогти спільній діяль­ності, встановити гуманні, доброзичливі стосунки, виявити доброту та милосердя під час спілкування.

Соціальний працівник та соціальний педагог завжди репрезенту­ють інтереси свого клієнта, розгортають назустріч цим інтересам та потребам сукупний потенціал соціуму, різних інститутів суспільства, інтегрують різні можливості та забезпечують їх доцільність на конк­ретному особистісному рівні.

Оскільки соціальна робота має інтегральний характер, її предста­вники мають володіти якостями педагога, психолога, медичного пра­цівника, юриста, соціолога, державного службовця. Соціальні про­блеми освіти стосуються, по суті, всіх людей, а не лише учнів і педа­гогів. До них відносяться проблеми, пов'язані зі створенням умов дляотримання освіти. У соціального педагога, що займається проблема­ми освіти, обов'язки достатньо різноманітні - від організації соціаль­но значущої діяльності серед населення до надання допомоги сім'ям у розвитку їхніх виховних можливостей. Здійснюючи посередницьку функцію, соціальні педагоги координують діяльність різноманітних установ і організацій, що займаються проблемами виховання, на­вчання і освіти.

Соціально-педагогічна діяльність відноситься до розряду гуман­них професій. Гуманність - це моральна якість, що характеризує вза­ємини соціальних працівників та клієнтів. Гуманність витікає із сут­ності соціальної роботи, тобто є однією з її характеристик. Гуман­ність соціальної роботи виявляється у різноманітних формах, най­більш загальною з яких є альтруїзм.

Альтруїзм - це моральна якість, що характеризує готовність лю­дини пожертвувати своїми інтересами заради блага інших людей. Він являє собою найбільш загальну форму вияву гуманності, оскільки його зміст зводиться до визнання пріоритету інтересів інших людей.

Існують різноманітні форми вияву гуманності, які характеризуються більшою конкретністю, аніж альтруїзм. Однією з таких форм є співчуття. Під співчуттям ми розуміємо взаємини людини з іншими людьми, які ґрунтуються на визнанні законності їхніх інтересів і ви­ражаються у розумінні їх почуттів, наданні їм моральної підтримки, а також готовності сприяти здійсненню їх намірів. Співчуття обмежує дію егоїзму, що має природну основу. Співчуття є необхідною умо­вою соціальної роботи.

Взаємини соціального працівника і клієнта, що базуються на співчутті і довірі, більше нагадують дружні стосунки. Дійсно, ці взаємини передбачають допомогу клієнтові з боку соціального праців­ника, а не навпаки. Впевненість клієнта у тому, що така допомога буде йому надана, є головним соціальним фактором, що впливає на ефективність соціальної роботи.

Особливість процесу становлення професії соціального педагога в Україні було те, що вони відіграли домінуючу роль у становленні всієї системи соціальної роботи.

Соціальна педагогіка - це складний, універсальний вид діяльнос­ті. Вона потребує від фахівця знань з різних галузей науки і вміння застосовувати їх на практиці.

2. Посадові обов'язки та напрямки діяльності соціального педагога

Соціальний педагог має широкий перелік посадових обов'язків. Він повинен:

- виявляти: сім'ї та окремих дітей та підлітків, які потребують соціального захисху; дітей, підлітків та дорослих, які потребують опіки та допомоги у влаштуванні в лікувальні та навчально-виховні заклади, отриманні матеріальної, соціально-побутової та іншої до­помоги;

- встановлювати: причини утруднень, конфліктів, що виникають у навчальній та поза навчальній сфері, у сім'ї та ін. - сприяти: розв'язанню цих труднощів та конфліктів і гарантувати соціальний захист; спільній діяльності різних громадських та держа­вних організацій і установ по наданню необхідної допомоги групам ризику.

- надавати допомогу в сімейному вихованні, діяльності педагогі­чних колективів.

- проводити психолого-педагогічні та соціально-педагогічні консультації, виховну роботу з неповнолітніми важковиховуваними дітьми.

- брати участь у створенні центрів соціальної допомоги (всинов­лення, піклування й опіка; соціальна реабілітація; притулки; молоді­жні, підліткові, дитячі, сімейні центри; клуби, асоціації, об'єднання за інтересами та ін.).

Напрямки професійної діяльності соціального педагога можуть бути представлені у вигляді таблиці:

Табл.

Напрямки соціально-педагогічної діяльності

1. Вивчення соціально-психологічних цінностей особистості, соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вростаючу особистість

2. Організація освітньо-виховних взаємодій з проблемною особистістю, яка потребує допомоги

- спостереження;

- бесіда;

- опитування експертів;

- ітерв’ювання;

- невербальний діагноз;

- вивчення документів;

- контент-аналіз;

- анкетування

- відношення участі;

- підтримка дітей з сімей ризику;

- сприяння у вирішенні проблем;

- співробітництво з сім’єю, школою і громадою;

- посередництво у особистісній реалізації;

- спонукання особистості до самоорганізаціїї і самостійності

3. Соціально-психологічна допомога і підтримка особистості у кризових ситуаціях

4. Корекція відносин, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку осо­бистості і групи

- вияснення проблем;

- відреагування проблеми;

- вибір програми і плану дій;

- обговорення шляхів вирішення проблеми;

- допомога в організації виходу з проблеми;

- координація зусиль найближчого оточення особистості;

- створення групи підтримки

- моделювання ситуації для нового досвіду;

- моделювання сфер успішної діяльності;

- організація діалогу і співробітництва;

- організація мікросередовища зі зміненими стосунками;

- допомога у розблокуванні позитивних емоцій;

- зміна представлень особистості про своє „Я”;

- підтримка ініціатив;

- створення умов для творчості

Рівні здійснення професійної діяльності соціального педагога:

- Виконання (копіювання чужих зразків виконання діяльності);

- Планування (здійснення діяльності за власним уявленням без врахування обставин);

- Проектування (здійснення діяльності, виходячи з її системного розуміння).

3. Функції соціального педагога

Конкретизація діяльності соціального педагога виходить із його функцій:

1. Дослідницька функція передбачає вивчення соціальним педагогом особливостей групи, прошарку, особи, а також ступінь і направленість впливу на них макросередовища з тим, щоб визначити «соціальну ситуацію» .

2. Прогностична - функцію реалізують шляхом передбачення розвитку подій, процесів, що відбуваються у сім'ї, групі людей, суспільстві та вироблення певних моделей соціальної поведінки.

3. Запобіжно-профілактична /або соціально-терапевтична/ функція дозволяє передбачити, привести у дію соціально-правові, юридичні, психологічні, соціально-медичні, педагогічні заходи, попередження та подолання негативних явищ, організацію відповідної допомоги особам, які її потребують, забезпечити захист прав сім'ї, жінок, підлітків, дітей, молоді та підтримку груп ризику.

4. Правозахисна - функція полягає в знанні та вмінні використовувати законі правові акти, які спрямовані на надання допомоги і підтримки дітей та підлітків, їх захист.

5. Власне педагогічна - функція передбачає виявлення інтересів та потреб дітей у різних видах діяльності /культурної, спортивно-оздоровчої, технічної / художньої творчості тощо/ і залучення до роботи з ними різних установ, організацій, громадських, творчих та інших спілок, спеціалістів.

6. Психологічна - функція передбачає консультування та корекцію міжособистсних стосунків, допомогу у соціальній реабілітації всім, хто її потребує, сприяння соціальній адаптації особистості.

7. Соціально-медична - функція спрямована на організацію роботи з профілактики здоров'я, на оволодіння першою медичною допомогою, культурою харчування, санітарно-гігієнічними нормами, основами трудотерапії, сприяння формуванню здорового способу життя.

8. Соціально-побутова - функцію реалізують шляхом надання необхідної допомоги підтримки різним категоріям дитячого населення /особливо дітям-інвалідам, різним типам сімей та ін./.

9. Комунікативна - функція передбачає встановлення контактів з особами, які потребують тієї чи іншої допомоги, підтримки, організації обміну інформацією, сприяння включенню різних інститутів суспільства в діяльність соціальних служб, допомоги у сприйнятті й розумінні іншої людини.

10. Посередницька - функція передбачає встановлення взаємозв'язку та спільної діяльності багатьох громадських, соціальних, державних структур для вирішення проблем дітей та підлітків, а також соціальних груп ризику.

11. Морально-гуманістична - функція соціальної роботи /як своєрідна концентрація всіх інших функцій/ надає соціальній роботі високий гуманістичний сенс і гуманістичну спрямованість, створює умови для гідного існування людини, групи, рошарку.




10-09-2015, 16:17

Разделы сайта