Соціологічні погляди Р. Спенсера, Е. Дюркгейма, М. Вебера

Наявність суб'єктивного значення і орієнтація на інших — дві необхідні ознаки «соціальної дії» і його розуміння предмету соціології.

Перераховуючи можливі види соціальної дії, Вебер указує чотири: цілераціональне; ціннісно-раціональне; афектне; традиційне.

3.3 Політична соціологія М. Вебера

Теорія раціоналізації Вебера пов'язана з його трактуванням «соціальної дії», яке у свою чергу виходить на концепцію панування, основою політичної соціології Вебера, що є.

Наочно все це «працює» у вченні Вебера про тип легітимного панування, тобто такого панування, яке визнане із сторони керованих індивідів.

Перший тип панування Вебер називає легальним. Тут як «мотив поступливості» має місце міркування інтересу, тобто цілераціональна дія. До такого типу, на його думку, відносяться сучасні йому європейські держави: Англія, Франція і ін., а також США.

Найчистішим типом легального панування Вебер вважає бюрократію. Цей тип панування найбільш відповідає, по Веберу, формально-раціональній структурі економіки. Бюрократичне управління означає панування за допомогою знання і в цьому полягає його специфічно-раціональний характер[12] .

Другий тип легітимного панування Вебер називає традиційним. Цей тип обумовлений «вдачами», звичкою до певної поведінки. В цьому відношенні традиційне панування засновано на вірі не тільки в законність, але навіть в священика спрадавна існуючих порядків і властей.

Чистісіньким типом такого панування є, по Веберу, патріархальне панування. Це суспільства, які передували сучасному буржуазному суспільству. Тип традиційного панування по своїй структурі схожий, по Веберу, із структурою сім'ї. Саме ця обставина робить особливо міцним і стійким цей тип легітимності.

Відмінність між раціональним способом управління (і раціональним типом держави) і способом управління в традиційному суспільстві Вебер показує шляхом порівняння сучасного західного урядовця з китайським мандарином.

Третім типом панування є, по Веберу, харизматичне панування. Харизматичний тип легітимного панування є прямою протилежністю традиційному. Якщо традиційний тип панування тримається прихильністю до звичайного, раз і назавжди заведеному, то харизматичний, навпаки, спирається на щось незвичайне ніколи раніше те, що не признавалося. Основною базою харизматичного панування є афектний тип соціальної дії. Джерелом особистої відданості харизматичному государю є не традиція і не визнання його формального права, а, перш за все, емоційно забарвлена віра в його харизму і відданість цій харизмі.

3.4 Релігія в соціологічній концепції М. Вебера

Ступінь раціоналізації, як показує Вебер, обернено пропорційний силі впливу магічного елемента, який присутній в кожній релігії. Ця пара протилежностей (раціональне — магічне) є одним з головних інструментів його аналізу релігії.

У міру того, як він вважав роль релігійного чинника в структурі соціального життя, його соціологія релігії одержала разом з колишньою ще одне навантаження. Вебер в соціології релігії намагається виявити компоненту, яка складає найважливішу характеристику соціальної дії, а саме: значення, що суб'єктивно мається на увазі. Якщо в соціології права і держави (політичної соціології) він аналізує типові форми «орієнтації на іншого» («очікування»), то в соціології релігії типологізує найістотніші форми значень, як вони виступали в історії. Дослідники творчості Вебера відзначають, що вивчення соціології релігії Вебера дає можливість оцінити зміст і значення його методологічної категорії «соціальної дії» як орієнтованого на значення», що «суб'єктивно мається на увазі; і навпроти, тільки маючи у вигляді цю методологічну категорію, можна адекватно оцінювати місце і роль соціології релігії у веберовській соціології взагалі.

В соціальній дії практично неможливо відділити один від одного такі його моменти, як значення» і «орієнтацію, що «суб'єктивно мається на увазі, на іншого», бо вони зляться воєдино. Власне, також важко відділити один від одного релігійно-етичні і державно-правові утворення. Вони в історії завжди тісно зв'язані. Але в цілях аналізу Вебер свідомо розводить (розщеплює) ці моменти, щоб потім, в ході дослідження, зв'язати їх свідомо і, отже, з'ясувати собі механізм їх зв'язку.

Висновок

Отже, ми розглянули соціологічні погляди Р. Спенсера, Е. Дюркгейма, М. Вебера.

Зі всього вищевикладеного можна зробити наступні висновки.

По-перше, можна виділити наступні загальні риси соціології Р. Спенсера:

1. це широке використовування історико-порівняльного методу в дослідженні і обгрунтовуванні своїх соціологічних поглядів;

2. трактування суспільства як організму, під яку він намагався підвести певні логічні підстави;

3. ідея закономірної еволюції суспільного життя. Згідно даній ідеї, процес соціальних змін скоюється по природних законах незалежно від бажань людей.

По-друге, вплив ідей Э. Дюркгейма присутній в самих різних галузях соціологічного знання: від загальної соціологічної теорії до суто емпіричних і прикладних досліджень. Дюркгейм дав одне з самих розгорнених і переконливих онтологічних обгрунтовувань необхідності і можливості соціології як науки. Він доводив, що суспільство - це реальність особливого роду, що не зводиться ні до якої інший. Разом з тим він підкреслював, що ця реальність володіє такою ж високою міцністю і стійкістю, що і природа, і так само, як природні явища, вона не піддається довільному маніпулюванню. Таким чином, Дюркгейм відстоював необхідність обережного і поважного відношення до суспільства в соціальній практиці, важливість опори на реальні спонтанні тенденції при дії на соціальні процеси.

По-третє, значення Вебера, як одного з найбільших соціологів 20 століття, неможливо б було пояснити, якби ми зупинилися тільки на фіксації тієї обставини, що він по духу своєму протестант. Тут, мабуть, необхідно визнати, що той тип відношення до дійсності, який характерний для протестантизму, і та соціальна реальність, яка цим типом діяльності формується, виявилися б для Європи набагато більш універсальними, чим можна б було припускати. Розвиток капіталізму зробив універсальною життєву установку протестантизму. Можна з упевненістю сказати, що величезне значення роботи Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму» полягає в тому, що він перший зафіксував універсальне значення протестантизму для капіталістичного розвитку Заходу. Крім того, він одночасно через порівняння з протестантизмом виявив характер раціональності як фундаментального принципу індустріального суспільства.

Таким чином, саме протестантизм мислення Вебера дав йому установку і специфічне бачення сучасної ситуації в розвитку західного суспільства. Це ж бачення з'явилося межею веберовського мислення, оскільки, радикально розвівши протилежності, він не знайшов між ними сполучного моста, а, отже, і вихід з кризи.

[1] Громов І. А., Мацкевіч А.Ю., Семенов В.А. Западна теоретична соціологія. – М., 2006. – С. 16.

[2] Громов І.А., Мацкевіч А.Ю., Семенов В.А. Западна теоретична соціологія. – М., 2006. – С. 18.

[3] Громов І.А., Мацкевіч А.Ю., Семенов В.А. Западна теоретична соціологія. – М., 2006. – С. 20.

[4] Арон Р. Этапи розвитку соціологічної думки. – М., 2005.– С. 33.

[5] Громов І.А., Мацкевіч А.Ю., Семенов В.А. Западна теоретична соціологія. – М., 2006. – С. 25.

[6] Дюркгейм Е. Соціологія. Її предмет, метод, призначення. – М., 2005. – С. 203.

[7] Дюркгейм Е. Соціологія. Її предмет, метод, призначення. – М., 2005. – С. 303.

[8] Дюркгейм Е. Соціологія. Її предмет, метод, призначення. – М., 2005. – С. 210.

[9] Дюркгейм Е. Соціологія. Її предмет, метод, призначення. – М., 2005. – С. 214.

[10] Давидов Ю.Н. Історія теоретичної соціології // Соціологічні дослідження. – М., 2006. — № 5. – С. 43-44.

[11] Громів І. А., Мацкевіч А. Ю., Семенов В. А. Западная теоретична соціологія. – М., 2006. – С. 58.

[12] Громов І.А., Мацкевіч А.Ю., Семенов В.А. Западная теоретична соціологія. – М., 2006. – С. 60.