Вивчення всього різноманіття норм соціально значимої поведінки, притаманних сфері праці, їхніх функцій і видів є передумовою успішного керівництва та дає змогу прогнозувати поведінку працівників, колективів в цілому, а також намічати заходи впливу на свідомість і реальну поведінку членів колективу.
Дія соціального контролю зводиться головним чином до застосування санкцій. До санкцій належать різні реакції суб'єктів соціального контролю на трудову поведінку працівників. Санкція - запобіжна міра, що застосовується до порушника соціальних обмежень і має для нього певні несприятливі наслідки. Санкції бувають формальні - ті, що застосовуються адміністрацією відповідно до встановлених критеріїв і законодавства, і неформальні - спонтанна реакція членів трудової організації (колективний осуд, відмова від контактів тощо). За своєю суттю санкції є стимулами. Однак це стимули особливі, які відрізняються від постійних, таких, наприклад, як заробітна плата, умови та організація праці. Специфіка санкцій полягає в тому, що вони застосовуються у зв'язку з конкретними вчинками конкретних працівників у певних трудових ситуаціях. На основі цього, санкції можна визначити як ситуативні, або оперативні, стимули.
Залежно від характеру впливу санкції поділяють на два види: позитивні, тобто ті, що схвалюють поведінку, та негативні - покарання за поведінку, що відхиляється від прийнятих норм. Прикладами позитивних санкцій можна вважати преміювання, виголошення подяки, нагородження. Санкціями негативного характеру є всі види стягнень: штрафи, позбавлення премії, зауваження, догана, переведення на нижчу посаду, звільнення.
Застосування санкцій і заохочень, протидіючи небажаним поведінковим актам і спонукаючи працівників до відповідної трудової поведінки, сприяє усвідомленню ними необхідності дотримання визначених норм і розпоряджень.
Висновок
Люди встановлюють взаємовідносини та погоджують між собою свою поведінку як особистості, і в цьому взаємопов'язаному поведінці проявляються особисті якості індивіда, такі, як совість, характер, відношення до суспільним цінностям та ін. Те, що окремі люди представляють собою як особистості, індивідуальність має велике значення для характеру відносин, які вони встановлюють у суспільстві своїм взаємопов'язаним поведінкою.
Таким чином і суспільство, більш-менш організовано, через соціальні інститути впливає на всякого індивіда, тобто на формування особистості. Саме в суспільстві розгортається процес перетворення біологічного індивіда на особистість. Цей процес називається соціалізацією. Соціалізація є процес неорганізованого і організованого впливу суспільства на індивіда з метою формування особистості, яка відповідає потребам даного суспільства. Це може бути впливом на індивіда певних соціальних груп і громадських ситуацій, в яких індивіди виявляються як члени суспільства або як більш-менш активні учасники. У таких випадках від індивіда потрібно, щоб він засвоїв певні правила і норми поведінки і надходив до відповідно до них. Але суспільство може впливати на індивіда ще й розвиваючи в людині, за допомогою різних видів і рівнів освіти і виховання, його людські та індивідуальні здібності, готуючи його до того, щоб стати членом колективу і проявити себе як істота, здатна виробляти.
Список використаної літератури
1. Книга: Вакуленко С.М. Социологія праці: Навч.-метод. посіб. - К.: Знання 2008. - 262с.
2. Лукашевич М.П. Соціологія праці Підручник. - К.: Либідь, 2004. - 440с.
3. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура / Роберт Мертон. - М.: ACT: ACT МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2006. - 873с.
4. http://sociolog.org.ua/
5. http://voluntary.ru/
6. http://majesticarticles.ru/naykaiobrazovanie/obrazovanie/pred/fil/08918693.html
10-09-2015, 16:19