2.1 Сучасні тенденції та особливості формування і розвитку молодіжного ринку праці України
Соціологічні дослідження показують, що близько половини підприємств у більшості регіонах України не укомплектовані робітниками, а середній вік працюючих наближається до 50 років. Гострота проблеми диктує необхідність вживання термінових заходів по залученню молоді у виробництво.
Серед економічних факторів, які необхідно враховувати при формуванні молодіжної політики зайнятості, на погляд Зайця Т.А., Кравченко В.Л., важливу роль грають структурні зміни. [3, 16] Передбачувані зрушення в структурі економіки повинні бути пов'язані із зайнятістю й спрямовані на підвищення її ефективності. Однак у нашій країні галузева структура зайнятості за останні 10 років перетерпіла лише незначні зміни.
Аналіз ситуації, за словами Кравченко В.Л., свідчить, що в основі порушень професійної рівноваги в сфері праці лежать невідповідність структури і якості підготовки робочих кадрів установами профосвіти попиту на неї з боку роботодавців, не відпрацьованість механізмів взаємодії ринку праці з ринком освітніх послуг, неналагоджене соціальне партнерство в цій сфері. [6, 132]
Основний вплив на структурний дефіцит працівників робить соціально-економічний стан суб'єктів економіки. За даними Кравченко В.Л., частка трудонедостатніх підприємств і організацій в Україні збільшується в міру погіршення їхньої економіки: від 13% до 60,0% по керівниках і фахівцям, від 21,6% до 60,0% по кваліфікованих робітниках і від 41,0% до 75,0% – по некваліфікованим. [6, 134]
У числі багатьох причин дефіциту кадрів – низька мотивація молоді до праці на виробництві, незадовільні умови праці і її оплати, відсутність гарантованого соціального пакета й ін.
Складається парадоксальна ситуація: з одного боку, навіть динамічно працюючі підприємства відчувають недолік молодих кваліфікованих кадрів, з іншої, – випускники освітніх установ не можуть знайти роботу з отриманої спеціальності.
Попит на робочу силу істотно диференційований між міською й сільською місцевістю. Так наприклад, якщо в обласному центрі на 1 вакансію слюсаря претендують умовно 0,6 робітників, то в районах області – 5,5 людини, будівельника-обробника – відповідно 0,3 і 3,4 люд., водія автомобіля – 1,0 і 5,5 люд., кравця – 0,6 і 5,0 люд. і т.д.
Докладну характеристику професійної структури попиту (вакансій) і пропозиції (шукаючих роботу) дає малюнок 1, складений по даним Київської обласної служби зайнятості населення на початок 2006 року, які вміщені в досліджені Кравченко В.Л. Наведені дані наочно демонструють диспропорційність: перевищення числа вакансій над числом шукаючих роботу з обох категорій робітників, тоді як по фахівцях картина зворотна – пропозиція перевищує попит. У середньому на 1-го кваліфікованого робітника доводиться 1,5 вакансії, а на 1-го фахівця – 0,5 вакансії. [5, 197]
Рис. 1. Структура й співвідношення попиту та пропозиції робочої сили, %
Із числа масових робочих професій найбільш затребувані теслі, столяри, зварювальники, машиністи, верстатники, робітники будівельних спеціальностей.
Аналіз показує, що молодь не поспішає зайняти вакантні робочі місця на підприємствах зі старими верстатами й устаткуванням, поганими умовами праці. Почасти цією причиною пояснюється дефіцит кадрів багатьох підприємств при наявності на ринку праці надлишкової пропозиції. У цьому зв'язку ринок праці й країни в цілому зіштовхнувся з наступними проблемами:
По-перше, через довгостроковий економічний спад в економіці спостерігається значне зниження професійно-кваліфікаційного рівня кадрового потенціалу. Роботодавці навіть успішно функціонуючих виробництв заявляють сьогодні про необхідність відновлення й омолодження кадрового складу.
По-друге, зміни економічної ситуації, розвиток нових технологій приводить до росту потреби у фахівцях у відповідних областях, що вимагає оптимізації ринку освітніх послуг.
Ступінь конкурентоспроможності робочої сили на повному ринку праці в першу чергу залежить від рівня професійної освіти – чим він вище, тим вище рівні економічної активність і зайнятість і тим нижче неформальна зайнятість і безробіття (табл. 1). Ці дані наводить Кравченко В.Л. При цьому в секторі, який реєструється, ситуація інша: найбільші складності при пошуку роботи відчувають безробітні з високим освітнім статусом. [5, 199]
Таблиця 1 . Рівні економічної активності, зайнятостіі безробіття по основних освітніх групах населення, %
| Рівні: | % неформальної зайнятості в загальній чисельності зайнятих | ||||||||
| економічної активності | зайнятості |
безробіття |
|||||||
| 2004 р. | 2007 р. | 2004 р. | 2007 р. | 2004 р. | 2007 р. | 2004 г | 2007 р. | ||
| Усього, у т.ч.: | 60,1 | 59,8 | 54,3 | 54,7 | 9,6 | 8,6 | 13,4 | 23,5 | |
| Вища | 78,9 | 80,2 | 74,4 | 77,3 | 5,8 | 3,7 | 8,9 | 13,8 | |
| Середня професійна | 73,5 | 78,1 | 69,5 | 73,3 | 5,5 | 6,2 | 12,0 | 17,3 | |
| Початкова професійна | 71,8 | 75,5 | 62,0 | 64,8 | 13,6 | 14,1 | 21,5 | 21,4 | |
| Середня (повна) загальна | 64,2 | 56,4 | 56,5 | 50,5 | 12,0 | 10,4 | 11,0 | 31,2 | |
| Основна загальна | 20,8 | 24,8 | 17,4 | 21,1 | 16,3 | 14,9 | 40,5 | 34,7 | |
| Початкова загальна | 14,2 | 10,1 | 12,3 | 10,1 | 13,4 | - | 74,4 | 52,3 | |
Найважливіший фактор, який необхідно враховувати при розвитку виробничої й соціальної інфраструктур, створенні робочих місць – стан демографічної ситуації.
Вивчати й прогнозувати структуру й динаміку молодіжного безробіття, трудові мотивації молоді, вчасно виявляти й зм'якшувати проблеми забезпечення її зайнятості дозволяє моніторинг молодіжного сегмента ринку праці.
Молоді люди – категорія підвищеного ризику:
- виявитися без роботи взагалі – тому їхня частка серед безробітних стійко висока;
- працевлаштуватися в тіньовому секторі економіки;
- знайти робоче місце з гіршими умовами праці.
Аналіз галузевої структури молодіжної зайнятості, який здійснений у дослідженні Зайця Т.А., Кравченко В.Л. говорить про нерівномірний її розподіл по галузях економіки. [3, 25] Якщо в середньому кожний 4-й зайнятий є молодою людиною, то в охороні здоров'я, освіті й науці – кожний третій, у торгівлі – більше 28%. У фінансовій і управлінській сферах іде омолодження кадрів, і тут частка молоді перевершує середні значення. У промисловості й будівництві питома вага молодих працівників, навпаки, на 2 – 3 разів нижче середньої. З найменшим бажанням молодь працевлаштовується на транспорт, у сільське господарство, житлово-комунальний сектор і побутове обслуговування (її частка тут найнижча).
Статистичний і соціологічний аналіз, здійснений Зайцем Т.А., Кравченко В.Л. свідчить про те, що в цей час молодь є однією з найбільш проблемних для працевлаштування соціально-демографічних груп на ринку праці. [3, 26]
Фахівці служби зайнятості враховують, що, відповідно до результатів соціологічного моніторингу, серед вихідної на ринок праці молоді кожний четвертий не має професії, а сьомий – професійного досвіду. Із цих причин молоді люди в середньому в 1,4 рази частіше представників старшої вікової групи одержують відмови в прийомі на роботу (табл. 2). [3, 26]
Таблиця 2. Причини відмов роботодавців у прийомі на роботу
| Молодь | Причини | Старше 30 років | ||
| % | рейтинг | % | рейтинг | |
| 19,3 | 3 | Недостатній рівень освіти, кваліфікації | 13,6 | 2 |
| 34,8 | 1 | Недостатній досвід роботи | 8,6 | 4 |
| 13,6 | 4 | Відсутність необхідних для роботи вмінь і навичок | 4,3 | 5 |
| 25,8 | 2 | Молодий вік | 0,5 | 8 |
| 11,0 | 5 | Мої вимоги до зарплати | 13,1 | 3 |
| 3,8 | 7 | Стан здоров'я | 19,2 | 1 |
| 6,8 | 6 | Наявність малолітньої дитини | 2,9 | 6–7 |
| 2,3 | 8 | Невміння правильно поводитися в бесіді з роботодавцем | 2,9 | 6–7 |
Аналіз переваг роботодавців у прийомі на роботу представників різних віків говорить про те, що в більшості з них ще не зложилися вірні уявлення про переваги молоді із сучасною професійною освітою у ринковій економіці. Ці відомості варто формувати в процесі їхнього співробітництва, розвитку соціального партнерства із зацікавленими суб'єктами ринку праці: освітніми установами, службою зайнятості, молодіжними й профспілковими організаціями й т. п.
В особливому розгляді бідує територіальна сегментація розглянутого ринку – як між містом і сільською місцевістю, так і між окремими районами області. Недолік вакансій у сільській місцевості не дозволяє задовольнити основну потребу безробітної молоді в постійному працевлаштуванні. У порівнянні з міською молоддю, серед них нижче рівень вимог до майбутньої зайнятості за умовами й режимом праці, далекості місця роботи, наявності соціальних гарантій і ін., а ступінь трудової мобільності – вище.
На основі досліджень Кравченко В.Л. виявлено такі новітні тенденції формування і розвитку молодіжного сегменту ринку праці України. [5, 201–202]
На рівні реального ринку праці:
- спостерігається падіння попиту на послуги праці молоді внаслідок структурної кризи економіки та тривалого падіння рівня суспільного виробництва. На тлі загальноукраїнського скорочення попиту на робочу силу (на 41,3% за 2000–2007 рр.) попит на послуги праці молоді скорочувався більш високими темпами (на 64% за той самий період);
- відбувається інтенсивне зростання чисельності незайнятих та безробітних серед молоді. За період 2000–2007 рр. чисельність офіційно зареєстрованої безробітної молоді зросла втричі (відповідно з 118,7 тис. осіб до 358,8 тис. осіб). Крім того, майже 20% безробітної молоді – це випускники загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації. При цьому, державна служба зайнятості працевлаштовує близько 32% випускників навчальних закладів, решта влаштовується самостійно, проходить перекваліфікацію чи поповнює ряди добровільно безробітних;
- зменшуються обсяги і рівень зайнятості молоді в галузях економіки. За період 2000–2007 рр. загальна чисельність молоді, зайнятої в усіх сферах економічної діяльності, зменшилась з 2547,0 тис. осіб у 2000 р. до 2389,8 тис. осіб у 2007 р., або на 6,2%. Ці зміни супроводжувались істотною трансформацією галузевої структури зайнятості молоді;
- поглиблюється диспропорція між пропозицією робочої сили з боку осіб у віці 15–28 років та попитом на неї. Протягом 2000–2007 рр. у межах молодіжного сегменту ринку праці значення коефіцієнту навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) збільшилось у 15,5 разів і на початок 2007 р. становило 31 особу (для національного ринку праці значення аналогічного показника становило 24 особи).
На рівні потенційного ринку праці:
- на тлі істотного зниження попиту на послуги навчання в галузі промисловості, будівництва та сільського господарства зберігається стійка тенденція до збільшення чисельності бажаючих отримувати економічну, юридичну та медичну освіту. В умовах загострення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури молодих працівників сучасним запитам економіки такі зрушення не сприятимуть формуванню збалансованого ринку праці.
2.2 Перспективи розвитку молодіжного працевлаштування України в контексті завдань сучасної соціально-економічної політики держави
Формування структурно цілісного, оптимально інтегрованого в існуючий соціально-економічний простір молодіжного простору ринку праці вимагає:
1) посилення державного регулювання потенційної складової молодіжної частини ринку праці (в частині формування кваліфікаційно-освітньої структури робочої сили молоді) та на етапі залучення молоді до продуктивної трудової діяльності. Необхідно посилити державне регулювання ринку освітніх послуг щодо підготовки молодих фахівців диференційовано за галузями знань; в його компетенції мають бути введені прогнозування попиту на робочу силу молоді у розрізі професій та планування кваліфікаційно-освітньої структури її пропозиції;
2) розширення сфери дії ринкових регуляторів у межах реальної складової молодіжного працевлаштування, яке дасть змогу сформувати необхідний механізм мотивації до продуктивної праці та професійної мобільності. Державне регулювання повинно сприяти обмеженню молодіжної зайнятості у неформальному секторі економіки, а також попередженню дискримінації молоді на ринку праці та зростанню її безробіття;
3) стратегічного планування напрямів розвитку молодіжного сегменту ринку праці з метою розв’язання найбільш гострих соціально-економічних проблем його формування на трудодепресивних територіях, у межах вільних економічних зон, на територіях пріоритетного розвитку;
4) гармонійного поєднання державного управління і місцевого самоврядування з метою узгодження національних і територіальних пріоритетів розвитку молодіжного ринку праці. Органам місцевого самоврядування необхідно надати більше повноважень у розв'язанні таких проблем, як: розвиток інфраструктури ринку праці; стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць; стимулювання молодіжного підприємництва; забезпечення активної взаємодії наукових центрів з обласними державними адміністраціями в розробці стратегії розвитку молодіжних сегментів регіональних ринків праці. [23, 67]
Пріоритетами державного регулювання молодіжної зайнятості та працевлаштування регіональних ринків праці України є:
- розширення їхньої місткості за рахунок галузей, що складають основу інноваційного зростання цих територій;
- зниження внутрішньорегіональної диференціації основних показників розвитку цього сегменту;
- подолання застійних явищ на ринку праці та оптимізація галузевої структури молодіжної зайнятості;
- розширення сфери молодіжної зайнятості поза межами базових галузей економіки та створення належних умов для ефективної реалізації трудового потенціалу молоді.
В дослідженнях Кравченко В.Л. здійснено прогнозну оцінку особливостей розвитку молодіжного сегменту національного ринку праці за трьома сценаріями. [5, 203] За оптимістичним варіантом прогнозу до 2010 р. очікується зростання попиту на робочу силу молоді на 53,5%; загальної чисельності молоді, зайнятої у галузях економіки, – на 24,7%. Активізація зрушень у галузевій структурі зайнятості молоді, підвищення частки сфери послуг та зменшення частки промисловості і сільського господарства зумовлять зниження коефіцієнту навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) у 3,4 рази за 2003–2010 рр. За інерційним сценарієм розвитку подій очікується збереження тенденцій, що склалися у ретроспективному періоді. За песимістичним варіантом прогнозу протягом 2003–2010 рр. попит на послуги праці молоді, який формуватиметься в офіційному секторі економіки, зросте лише на 18,0%, а чисельність молоді, зайнятої у галузях офіційної економіки, – на 6,5%.
Також у дослідженні Кравченко В.Л. запропоновано загальну схему формування стратегії розвитку молодіжної частини національного ринку праці, на основі якої розроблено можливі варіанти економічно доцільних стратегій розвитку цього сегменту.
В результаті всебічної оцінки стратегічних цілей, напрямів і механізму їх реалізації, очікуваних наслідків, а також переваг і недоліків кожної з них можна обрати оптимальну стратегію, зорієнтовану на забезпечення високого рівня конкурентоспроможності робочої сили молоді, а також відповідні заходи щодо стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, формування прогресивної територіально-галузевої структури молодіжної зайнятості, покращання професійно-кваліфікаційних характеристик робочої сили у межах молодіжного сегменту національного ринку праці.
Активізація структурних трансформацій є однією з важливих передумов забезпечення позитивних тенденцій у сфері формування і розвитку сфери праці для молоді. Особливо важливою є трансформація територіально-галузевої структури зайнятості в межах цієї сфери національного ринку праці на основі поглиблення спеціалізації кожного з регіонів України у загальноукраїнському поділі праці.
Формування молодіжної частини національного ринку праці повинно базуватися на концепції, яка передбачає розширення сфери продуктивної зайнятості на основі модернізації робочих місць, забезпечення активної мотивації молоді до підприємницької діяльності, а також високого рівня її конкурентоспроможності на ринку праці.
Необхідно посилити функції державного регулювання процесів трансформації територіально-галузевої структури молодіжного сегменту ринку праці на основі підтримки його оптимальної місткості та посилення соціальних гарантій зайнятості молоді, а також функції органів місцевого самоврядування у реалізації завдань ефективного використання праці молоді через розгалуження інфраструктури ринку праці, стимулювання роботодавців до працевлаштування молоді на продуктивні робочі місця шляхом надання їм пільгових кредитів, дотацій.
Перспективний розвиток молодіжної сфери ринку праці України має ґрунтуватися на стратегії забезпечення високого рівня конкурентоспроможності робочої сили молоді на національному ринку праці, реалізація комплексу заходів якої забезпечуватиме збалансоване функціонування цього сегменту, а також його ефективну інтеграцію у соціально-економічний простір.
Висновки
Молодь уже сьогодні багато в чому визначає політичні, економічні й соціальні структури суспільства.
Молодь – це соціально-демографічна група суспільства, що перебуває в стадії трудового й соціального самовизначення й володіє рядом специфічних ознак, що відрізняють її від громадян іншого віку. Вона має ряд особливостей, які з погляду оцінки трудових ресурсів є як достоїнствами (високий освітній рівень, ініціативність, нестандартність мислення, уміння швидко адаптуватися в умовах ринкової економіки, бажання працювати й використовувати отримані в навчальному закладі знання на практиці), так і недоліками (відсутність практичного досвіду й трудових навичок, завищені вимоги до передбачуваної роботи, завищена самооцінка й ін.).
Останнім часом все більше число молодих людей вважає одержання повноцінної освіти необхідною умовою досягнення бажаного соціального статусу й більш високого матеріального становища, певною гарантією від безробіття.
Вирішальним причинним фактором результативності діяльності молодих людей є їхня мотивація.
При розгляді мотивації варто зосередитися на факторах зовнішніх і внутрішніх, які заважають активізувати діяльність молоді на досягнення поставлених цілей.
Зовнішній фактор, що не залежить від самого суб'єкта, – це низька конкурентоспроможність молоді на ринку праці, він обумовлений:
- недоліком професійного досвіду;
- слабкою соціальною захищеністю, необґрунтовано низькою системою оплати праці в країні.
Внутрішній фактор, що залежить від самого суб'єкта, – освітній рівень, ініціативність, нестандартність мислення, уміння швидко адаптуватися в умовах ринкової економіки, він обумовлений:
- амбіційністю випускників сучасних вузів;
- завищеними вимогами до умов і оплати праці;
- не бажання робити кар'єру із самих «низів»;
- відсутність чіткої професійної визначеності.
Здебільшого молоді люди не мають повного й адекватного уявлення про реальне положення сучасного ринку праці, тенденції його розвитку, не мають навичок пошуку роботи й спілкування з роботодавцями, що надає право вважати, що молодь має потребу в більше повній і точній інформації про ринок праці.
Разом з тим і такі проблеми, як соціальна незрілість, невміння будувати професійні плани, неадекватна самооцінка випускників утрудняють адаптацію молодих фахівців у сучасних економічних умовах.
Необхідно вирішувати проблему збільшення зайнятості й комплексно підходити до її рішення:
1) Держава повинна подбати про створення атмосфери соціальної стабільності й захищеності для розглянутої верстви населення (адже молодь – це майбутнє нації).
2) Органи місцевого самоврядування повинні активно стежити за положенням на ринку праці свого регіону.
3) Необхідна перебудова в освітній діяльності сучасних навчальних закладів, сьогоднішній вуз повинен випускати якісно іншого фахівця.
Важливе значення має створення умов, що сприяють залученню й закріпленню молодих фахівців на виробництві, це: гідна заробітна плата й своєчасність її виплати, наявність соціальних гарантій працівнику, можливість просування по службі, рішення житлового питання, прояв ініціативи про проведення виробничої практики студентів середньої й учнів початкової професійної освіти на підприємствах, відродження традицій наставництва на виробництві. Необхідно визнати сферу молодіжної зайнятості пріоритетною частиною соціальної політики держави, тому що молодь – найбільший стратегічний ресурс країни.
Державна служба зайнятості повинна стати активним партнером у формуванні системи збереження й розвитку трудових ресурсів при зацікавленій участі всіх структур. Оскільки підготовка висококваліфікованих кадрів, адаптованих до умов ринкової економіки є завданням стратегічної важливості, від її рішення в чималому ступені залежить майбутнє нашої країни. Труднощі, з якими зіштовхується суспільство у своїх зусиллях по соціалізації й інтеграції молоді, виникають із нестикування між потребами й устремліннями молодих людей, з одного боку, і з того, що пропонує
10-09-2015, 16:33