Для вирішення даного завдання і підвищення ефективності діяльності соціального працівника розроблена тактика ведення інтерв'ю-розслідування, відповідно до якої відвідування родини здійснюється соціальним працівником разом з колегою; соціальний працівник обов'язково роз'ясняє мету візиту; інтерв'ювання жертви і кривдника проводиться індивідуально; під час бесіди створюється спокійна і розслаблююча атмосфера [31, с.18].
Планування і контрактування. Цей етап передбачає визначення пакета послуг, підбір необхідних фахівців і організацій, призначення соціального працівника для безпосереднього ведення випадку. Контрактування відбувається як з фахівцями, яких вирішено залучити до роботи з конкретним випадком, так і з самим клієнтом. Основне завдання контрактування - узгодження етапів і змісту роботи, взаємних прав, обов'язків і відповідальності.
Втручання в ситуацію. У процесі втручання в ситуацію і впливу на неї можуть використовуватися різні методи й організаційні форми. Передбачено два основних організаційних підходи для вирішення проблеми:
1) державні і благодійні служби надають члену сім'ї, який зазнає насильство або страждає від зневажливого ставлення, допомогу і підтримку в домашніх умовах або у приміщенні служб без вилучення з родини;
2) жертва дистанціюється від потенційної чи реальної небезпеки, тобто їй надається можливість тривалого (тимчасового чи постійного) проживання і утримання в спеціальному закладі, яким можуть бути кризовий центр, притулок, чи пансіонат, якщо жертва -дитина, прийомна (фостерна чи постійна) сім'я.
Перший підхід припускає організацію роботи комплексу служб, що надають домашніх-доглядальниць, помічників з медичного догляду, при необхідності забезпечують денний і нічний догляд і допомогу, проводять консультативну і тренінгову (групову й індивідуальну) роботу з кривдником і жертвою [27, с.338].
Другий підхід у даний час не вважається кращим, оскільки пов'язаний зі значними фінансовими витратами. Крім того, питання про користь відселений жертви від сім'ї викликає безліч дискусій. Відповідно до однієї точки зору дана стратегія означає визнання поразки, коли в наявності присутня нездатність допомогти членам сім'ї змінити характер і динаміку їхніх взаємин. Прихильники іншої точки зору вважають, що якщо подібна модель поведінки і взаємодії (агресор - жертва) практикувалася в сім'ї досить довго, то імовірність її зміни представляється сумнівною і, отже, рішення про розселення агресора і жертви повинне оцінюватися як єдино можливе. Однак необхідно помітити, що в практиці соціальної роботи з випадками сімейного насильства допускається очевидна негуманність і несправедливість: найчастіше зі звичної домашньої обстановки вилучають не ґвалтівника, а жертв насильства (у більшості випадків - жінку, дитину або обох), які у результаті можуть страждати вже не від сімейного насильства, а від дискомфорту незвичної обстановки [27, с.341].
Контроль і оцінка. Хоча контроль за ходом роботи з випадком насильства і станом члена сім'ї - жертвою насильства - є присутнім на всіх етапах, особливу увагу необхідно приділяти спостереженню за тим, наскільки успішно проходить процес реабілітації і чи не варто переглянути методи і підходи до її проведення, звернувшись до інших, більш дієвих, що дозволить досягнути бажаних цілей.
Завершення процесу реабілітації. На заключному етані соціальний працівник повинний допомогти людині, що пройшла курс реабілітації, прийняти рішення про доцільність використовувати постійні системи підтримки чи вибрати інші засоби допомоги в непередбачених ситуаціях. Він також підводить остаточні підсумки, дає оцінку досягнутих результатів, визначає необхідність переривання чи припинення професійної допомоги чи взаємної підтримки [16, с.84].
Протягом всіх етапів виробляється соціальний супровід сім'ї. Соціальні педагоги курирують сім'ю. Підбадьорюють, мотивують, наполягають, цікавляться станом справ дитини і батька, підкреслюючи інтерес і повагу до особистості (але не до проблемного поводження) і віру в існування ресурсів сім'ї. Влаштовуються наради фахівців із залученням соціальних педагогів школи і муніципалітету для відстеження динаміки змін і підтримки дитини в його реальній малій групі. Робота з такою сім'єю є довгостроковим процесом, стійкі зміни формуються за півтора-два року роботи. Після закінчення цього періоду сім'ї вдається мобілізувати власні ресурси і досягти позитивних змін [5, с.20].
Ефективність проведеної роботи оцінюється за наступними критеріями:
Порівняння даних психодіагностичного обстеження дитини до і після роботи:
1.Наявність адекватної самооцінки.
2.Зниження рівня тривоги.
3.Поліпшення соціометричного статусу.
Порівняння даних психодіагностичного обстеження дитячо-батьківських відносин до і після роботи:
1. Зменшення ступеня відкидання.
2.Зменшення частки патологічних факторів, таких, як не сформованість батьківських почуттів, неприйняття, непослідовність вимог і ін.
Експертні оцінки:
1.Оцінка змін у поводженні і настрої дитини, її адаптивних можливостей батьками і педагогами.
2.Оцінка членами родини своїх досягнень і змін, отриманих у результаті проходження тренінгів і консультування [16, с.86].
Отже, проблема жорстокого поводження з дітьми в сім'ї має багатомірну природу. Це обумовлює необхідність багатомірного, комплексного підходу до вирішення проблеми. Ключ до ефективності такої комплексної допомоги лежить у її координації, що доцільно покладати на соціальні служби.
Висновок до II розділу.
У роботі з молоддю, жертвою насильства, соціальні педагоги повинні враховувати особливості психічного стану та поведінки молодої людини, які дозволять запідозрити насильство щодо них. Володіння інформацією про загальні індикатори, які проявляються в переживаннях і вчинках молодої людини, де практикується насильство, фахівець буде спроможний діагностувати наявність неадекватних стосунків у сім'ї, сприяти створенню доброзичливих взаємовідносин.
Специфіка соціально-педагогічної допомоги жертвам насильства полягає в спрямованості на позитивну зміну середовища, в якому знаходиться жертва насильства.
У нашій державі здійснення заходів по попередженню насильства в сім'ї покладається в межах наданих їм повноважень на:
- спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;
- службу дільничних інспекторів міліції і кримінальну міліцію в справах неповнолітніх;
- органи опіки і піклування;
- спеціальні установи для жертв насильства в сім'ї (кризові центри для жертв насильства в сім'ї і членів родини, у відношенні яких існує реальна загроза здійснення насильства в сім'ї, центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї).
Досягнення успіху соціально-економічного розвитку держави сьогодні можливо тільки за умови застосування новітніх, результативних технологій соціального функціонування суспільства. В контексті цього завдання технології соціальної роботи слід розглядати як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Тому можна зробити висновок, що основним завданням соціальної роботи сьогодні розробка методів та форм соціальної роботи , що являють собою специфічний інструментарій науково-практичних засад роботи у соціальній сфері.
Підсумовуючи вище сказане зазначимо, що основним завданням успішної реалізації методів та форм соціальної роботи, створення системи роботи по оптимальному використанню арсеналу тих форм чи методів соціальної роботи, що пропонує досвід вітчизняної та зарубіжної роботи.
Головне завдання роботи з батьками (один з методів соціальної роботи) полягає в пропаганді правильного, педагогічно - грамотного (ненасильницького) виховання.
Висновки
В результаті написання даного дослідження, ми дійшли наступних висновків.
Учені вважають, що загальними характеристиками молоді сучасного періоду є:
- більше схвалення і підтримка молодими людьми демократичних, ринкових реформ і перетворень;
- значний інтерес до суспільного і політичного життя своєї країни з одночасним критичним ставленням, а то й запереченням діяльності нових демократичних соціальних інститутів;
- підпадання під великі ризики щодо репродуктивного і сексуального здоров'я;
- вельми терпляче ставлення до суспільних суперечностей з одночасним конфліктом із законами, нормами соціальної поведінки;
- великий і помітний потяг до навчання, професійної підготовки;
- висока оцінка ролі і значення сім'ї;
- велика мобільність на ринку праці.
Якісний і кількісний аналіз даних із зареєстрованих випадків сімейного насильства показує наступне:
- насильницькі дії найчастіше відбуваються стосовно жінок і дітей;
- психологічне і фізичне насильство є найбільш розповсюдженим;
- ґвалтівниками найчастіше виступають родичі, а не чужі люди, тобто насильство відбувається в родині;
- насильство, в переважній більшості, не одиничний акт, а повторюване явище;
- потерпілі та їх родичі, як правило, не звертаються в міліцію, а шукають підтримки і допомоги в друзів (але не в родичів) чи в спеціалізованих організаціях;
- частота насильства не пов'язана з етнічною чи конфесійною приналежністю;
- рівень освіти не корелює з частотою насильства;
- питома вага душевнохворих серед ґвалтівників досить низька -10-15%, тоді як люди з різними психологічними розладами типу депресій і важких тривожних розладів складають до 60%;
- насильство зустрічається частіше в родинах, де шлюб зберігається заради дітей;
- сімейне насильство носить циклічний характер, причому замкнуте сімейне коло з залежними членами родини найчастіше є причиною відтворення його в наступних поколіннях.
Слід відмітити наступні основні напрями профілактичної та корекційної роботи щодо насильства над молоддю:
- соціальні працівники, психологи, лікарі та інші спеціалісти повинні володіти необхідними знаннями для надання професійної допомоги жертвам насильства;
- створення служб спеціального і медичного контролю за здоров'ям сім'ї, виявлення психічних та сексуальних розладів, створення психіатричних кабінетів при поліклініках;
- створення програм щодо боротьби з поширенням наркоманії та алкоголізму;
- створення навчальних програм, що включають спеціальну сексуальну освіту, основи безпечного спілкування, що охоплюють дітей, підлітків, молодь, батьків, педагогів і співробітників служб соціального захисту і міліції;
- активне залучення молоді до роботи, створення клубів за інтересами для молоді;
- реабілітаційна робота з особами, притягнутими до кримінальної відповідальності, створення психологічних та психіатричних служб при виправно - трудових колоніях, широке впровадження освітніх програм, адекватне лікування осіб, яким рекомендоване амбулаторне примусове спостереження і лікування в психіатра;
- створення спеціалізованих лікувально - реабілітаційних центрів;
- просвітницько - профілактична робота з батьками, залучення їх до занять з батьками, занять у тренінгових групах з метою підвищення їх психолого - педагогічної поінформованості щодо адекватного виховання дітей.
Таким чином, поставлені нами завдання виконані, мети досягнуто.
Список використаних джерел.
| 1 | Баразгова Е.С. Идеологическое воспитание молодежи в США. – Свердловск, 1989.- 248с. |
| 2 | Батьків не обирають… (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні), К., А.Л.Д., 1997 – 144с. |
| 4 | Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству. – К., СДМ - Студіо, 1999. – 64с. |
| 3 | Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: курс лекцій – К., МАУП, 2001. – 96с. |
| 5 | Говорун Т., Кікіненді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 1999-384с. |
| 6 | Головатий М.Ф. Соціологія молоді: курс лекцій. – К., МАУП, 2006. – 304с. |
| 7 | Горбачев М.С. Молодежь – творческая сила революционного обновления. – М., 1997 – 125с. |
| 8 | Громадська програма запобігання насильству в сім'ї. – Проект»Гармонія», Львів, 2004 – 95с. |
| 9 | Долженко І. Використання соціально-педагогічних технологій у роботі класного керівника з сім’єю // Соціальна педагогіка: теорія і практика, 2006. - №4 – 34 – 38с. |
| 10 | Забадыкина Е.В. Пометки социальному работнику. Основные сведения о насилии в семье // Социальные работники за безопасность в семье / Под редакцией Либоракиной М.И. М., 1999. – 138-142с. |
| 11 | Конт Р. Сексуальное насилие над детьми // Энциклопедия социальной работы, в 3 т., т.3, - М., 1994 – 230с. |
| 12 | Кравченко Т. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах // Соціальна психологія. – 2006. - №2, 142 – 150с. |
| 13 | Мансудов Р.П., Кимер М.Т. Защита от насилля в семне: проблема, разработчики и запуск комплексной социальной технологи // Социальные работники за безопасность в семье. – М., 1999, 84-89с. |
| 14 | Мельник Ю.В., Шаргородський С.В. Надання допомоги дітям – жертвам насильства // Психологічна газета. – 2007. - №8, 9-20с. |
| 15 | Молодежь России:тенденции и перспективы. – М., 1993, 98-19с. |
| 16 | Насилие в семне: с чего начинается семейное неблагополучне: Научно-методическое пособие./ Под редакцией Л.С. Алексеева. – М., 2000, 136с. |
| 17 | Онищенко Ю.В. Насильство в сім'ї: стан та проблеми // Педагогіка толерантності. – 2001. - №3-4, 39-47с. |
| 18 | Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні / регіональний аспект. – К.: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001, 242с. |
| 19 | Положение молодежи в 80-х годах: Доклад генерального секретаря ООН // Материаллы сороковой сесии Генеральной асамблеи ООН. – М., 1985 |
| 20 | Российская энциклопедия социальной работы / Под редакцией Панова А.М. и Холостовой Е.И. – М.: Інститут социальной работы, 1997, 410с. |
| 21 | Руководство по предупреждению насилля над детьми / Под редакцией Араковой. – М., 1999, 347с. |
| 22 | Семешна Н.Ю. Психолого-педагогическая коррекция детскородительских отношений. – М.: Издат. Центр Вмедос, 2001, 96с. |
| 24 | Соціальна робота: психологічний аспект: Навчальний посібник / За редакцією проф. А.Й. Кепської. – К.: центр навчальної літератури, 2004. – 352с. |
| 25 | Соціологія: Підручник / З-т видання, стереотипне. За редакцією В.М. Пічі. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006.-280с. |
| 23 | Соціологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією В.Г. Городененка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005-560с. |
| 26 | Труба віна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю. Навчальний посібник. – К.: ДЦССМ, 2002, 132с. |
| 27 | Хархан О. Стосунки батьків, дітей, та їх вплив на поведінку підлітків // Соціальна психологія. – 2003. - №4, 139 – 142с. |
| 28 | Шуст Н.Б. Інноваційна діяльність молоді: сутність, структура, функції. – Вінниця 20012, 141с. |
10-09-2015, 16:17