Дослідження по визначенню рівня готовності дитини до змін у житті, пов’язаних із переходом у прийомну сім’ю, проводилось на базі Київської школи-інтернату №3 закритого типу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки.
Метою нашого експериментального дослідження було виявлення рівня готовності дитини до переходу в прийомну сім'ю шляхом вивчення розвитку образу себе і уявлень про прийомну сім'ю та внутрішньосімейні відносини у дітей молодшого шкільного віку і підлітків (учнів 9-11 класів). У дослідженні брали участь 24 дитини (10 хлопчиків і 14 дівчаток). З цих дітей була складена експериментальна група – 12 осіб (підлітки) і контрольна група – 12 осіб (учні молодшого шкільного віку).
Проведене нами дослідження підтвердило наступну гіпотезу: готовність переходу в прийомну сім'ю, а значить, і доцільність впровадження альтернативних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, безпосередньо залежить від віку дітей, збільшуючись пропорційно його зменшенню.
У дослідженні використовувалися наступні методики:
1) проективні методики «Моя сім'я», «Автопортрет», метою яких служить виявлення особливостей сприйняття і переживання дитиною внутрішньосімейних відносин, визначення відношення дитини до кожного члена уявної приймальної родини, дослідження образу себе і образу можливих прийомних батьків.
2) особові тести:
- методика «Драбинка», спрямована на дослідження самооцінки і уявлення дитини про те, як її оцінюють інші люди;
- методика «Три бажання» для дослідження усвідомлення мотиваційних переваг.
Експериментальне дослідження включає аналіз малюнків дітей експериментальної і контрольної груп, аналіз результатів особових тестів дітей.
На основі отриманих результатів проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. Життя дітей в умовах інтернату загалом важко позначається на психічному розвитку дитини. Діти важко переживають відрив від сім'ї, навіть якщо ця сім'я відноситься до категорії неблагополучних. Життя дітей в соціально-педагогічних установах не може замінити їм досвіду сім'ї і батьківську любов. Діти, як і раніше продовжують любити своїх батьків, ідеалізують їх, мріють про повернення в сім'ю або про нову сім'ю.
Тривожність таких дітей пов'язана з порушенням сімейних взаємин. Невпевненість дітей, яких відрізняє тривожність, призводить до різкого зниження емоційного фону, до тенденції уникнення спілкування.
Чим молодша дитина, тим важче складається для неї ситуація необхідності знаходитися в умовах життя в інтернаті. Вона сприяє появі відчуття беззахисності і невпевненості в собі. У зв'язку з переважанням напруги і тривожної обстановки порушується нормальний розвиток відчуттів дітей. Вони не переживають почуття любові до себе і у них не формується відчуття власної значущості, необхідності бути потрібним.
Чим менше вік дитини, тим негативніше на її розвитку позначається розрив з сім'єю. Діти, обтяжені неблагополучною обстановкою в сім'ї, помічають ворожість оточуючих дорослих, зростають в страху і відрізняються від інших дітей такого ж віку підвищеним рівнем агресивності.
За відсутності нормальних взаємин в сім'ї порушується практика спілкування дітей з дорослими та однолітками. Спілкування таких дітей носить поверхневий, формальний характер і відрізняється емоційною бідністю. Діти зазнають труднощів в розкритті себе перед іншими. Втрата емоційності у відношенні з дорослими і однолітками, нереалізована потреба в любові і визнанні, знедоленість - такі головні причини порушення емоційного розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Спостережувана втрата з віком авторитету дорослого і витікаюча з цього несприйнятливість традиційних методів педагогічної дії з особливою гостротою ставлять перед нами питання про перегляд методичного підходу педагогів до обирання форм роботи з цією категорією дітей.
Проведене автором практичне дослідження підтверджує висунуту на його початку гіпотезу про те, що готовність переходу в прийомну сім'ю, а значить, і доцільність впровадження альтернативних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, безпосередньо залежить від віку дітей, збільшуючись пропорційно його зменшенню.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей. – ВВР, 2005, №26, ст.354
(набуття чинності 01.01.2006 р.)
2. Указ Президента України «Про проведення в Україні у 2006 році Року захисту прав дитини»
3. Конвенция ООН о правах ребенка.
4. Кодекс про шлюб та сім'ю України. - К.: Атіка, 2001. - 56 с.
5. Конституція України. - К. Юрінком інтер, 1999.
6. Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей» . – 2005 від 11.07 №1086
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 267 "Про затвердження положення про дитячий будинок сімейного типу."//Право України. - 1997. -№ 7-8.
8. Правила опіки і піклування, зареєстровані в МЮ 17 червня 1999р. // Офіційний вісник України. - 1999. - № 26.
9. Захист і забезпечення прав дітей: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2001 року. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2002. – 160 с.
10. "Діти вулиці" Методичні рекомендації по роботі з "дітьми вулиці" / Упор. Зінченко А.Г. - К.: УДЦССМ, 1999. - С.88.
11. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть: Монографія. // Соціальна робота. Книга 1.- К.: УДЦССМ, 2001.-344 с.
12. Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть: Монографія //Соціальна робота. Книга 1. – К.: УДЦ ССМ, 2001. – 244 с.
13. Аркин А.А. Психологическое развитие детей, воспитивающихся вне семьи.-М.,1957. -С.121.
14. Артюшкіна Л.М., Поляничко А.О. Сирітство в Україні як соціально-педагогічна проблема (соціально-правовий аспект). – Суми: СумДПУ, 2002. – 268 с.
15. Бевз Г.М. Дитина в прийомній сім’ї . – К, 2001. – 101 с.
16. Беляков В.В. Сиротские детские учреждения России: исторический очерк. -М., 1993.- С.146.
17. Брутман В. Социальное сиротство: по пути отчаяния // Народное образование. - 1994. - № 9-Ю.
18. Брутман В.И., Панкратова М.Г., Ениклопов С.Н. Некоторые результаты обследования женщин, отказавшихся от своих новорожденных детей /Вопросы психологии. З 1994. - № 5. с.31-36.
19. Брутман В.И.,Панкратова М.Г., Ениклопов С.Н. Некоторые результати обследования женщин, отказавшихся от своих новорожденных детей //Вопросы психологии.-1994.-№5.- С.31-36.
20. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи. - М., 1988.-208 с.
21. В домах ребенка и школах- интернатах // Вопросы психологии.
22. Варывдин В.А., Клемантович И.П. Управление системой социальной защиты детства. Учебное пособие. – М.: Педагогическое общество России, 2004.–192с.
23. Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика. -М.,1999.
24. Відомості Верховної Ради України.-1993.-№ 5. 23.Іванова І.Б., Звєрєва І. Д. Соціальна підтримка сиріт// Довіра і надія.
25. Вінгловська О. Діти України потребують правового захисту // Право України.- 1996.-№4.
26. Волинець Л.С, Комарова Н.М. та інші. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. -К.,1998.
27. Волинець Л.С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи. – К.: Логос, 2000. – 74 с.
28. Галиглузова Л.Н. и др. Психологические аспекти воспитания детей
29. Гарданов В.К. Дядьки в Древней Руси / Исторические записки.
30. Герасимова Г.П. Проблеми обучения и воспитания в детских домах,
31. Гончаренко С. Український педагогічний словник.- К.:Либідь, 1997.
32. Гончароватаін. Діти-сироти//Право України.-1998.-№ 10. 17.Горшкова Е.А. Воспитательные дома и приюты в Российской империи// Педагогика. - 1995. -№1.-С17 .
33. Горшкова Е.А. Воспитательные дома и приюты в Российской империи //Педагогика, - 1995. - № 1. – с.17
34. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 1999 р.) Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування /Л.С. Волинець, Ю.Г. Антипків, І.У.Жечко та ін. – К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. – 318 с.
35. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2002 р.) /О.М.Балакірєва, О.В.Биковська, О.В.Вакуленко та ін. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003. – 232 с.
36. Дети социального риска и их воспитание. Учебно-методическое пособие / под науч.ред. Л.М.Шипицыной. СПб.: Издательство «Речь», 2003. – с.144
37. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів) Частина ІІ К.: Столиця, 1998. – 292 с.
38. Євко В. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування.
39. Изучаем права ребенка (Методическое пособие для педагогов, представителей социальных служб и общественных организаций, которые работают с детьми). Симферополь, 2002. – 88 с.
40. Ильенков З.В. Психическое развитие детей, воспитывающихся внесемьи.-М.,1979.
41. Инновационные формы опеки детей: международный и национальный опыт/Г.М.Лактионова, Е.С. Шимиленко, И.В. Братусь Под ред. Г.М.Лактионовой. - К.: Науковий світ, 2001. – 61 с.
42. Карпенко О. Сімейні форми утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: проблеми правового регулювання // Право України. - 2001. - № 3.
43. Князев З.А. Педагогика и психология социальной депривации (исторический аспект)// Вопросьі психологии. -1993. -№3. - С.39-46.
44. Князев Э.А. Педагогика и психология социальной депривации (исторический аспект) // Вопросы психологии – 1993. - № 3. – с. 39-46.
45. Кобзар Б.С. Розвиток пізнавальних здібностей учнів шкіл-інтернатів // Педагогіка і психологія. - 1997. -№ 3.
46. Кобзар Б.С. Як живеться дитині-сироті? // Рідна школа. - 1995. -№7/8.-С73.
47. Козлов А. Родословная Харитоненков // 5-я научная конференция по геральдике: сборник тезисных сообщений и докладов. - Л., 1995.
48. Кокіна В.Г. Право на усиновлення // Урядовий кур'єр. - 2000. -23 вересня.
49. КочкинаЛ.С. Подготовка детей-сирот к жизненному и профессиональному самоопределению в условиях дома детства. - М., 1998.
50. Лангмеер Й., Матейчек 3. Психическая депривация в детском возрасте. - Прага, 1984.
51. Лиханов А.А. Дети без родителей: Кн. для учителя. - М., 1987. -С.27І.
52. Лишенные родительского попечительства. Хрестоматия. – М., 1991. – с.222.
53. Лотман Ю.М.Беседы о культуре. - СПб. 1994.
54. Маннергеймская Лига защиты детей и молодежи / Актуальные проблемы социального воспитания.-М.,1990.-СЛ38.
55. Мацвейко Н.О. Порядок усиновлення (удочеріння) // Профспілкові вісті. - 2000. - 17 листопада.
56. Медико-психологічні та соціальні проблеми дітей-сиріт /Під ред. М.М.Коренєва, І.С.Лебець, Р.О.Моісеєнко. – К, 2003. – 239 с.
57. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підготовки прийомних батьків /КомароваН.М., Волинець Л.С. таін. -К., 1998.
58. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей /Комарова Н.М., Бевз Г.М., Волинець Л.С. та ін.; - Керів.авт.кол.Н.М.Комарова. – К.: Видавництво, 1999. – 103 с.
59. Міщенко Н.Ф. Незагойні рани дитинства // Рідна школа. - 1993. -№2.
60. Мороз О.Г. Захистити дитинство // Рідна школа. - 1994. -№ 7.
61. М'ясоїд Л.А. Психолого-педагогічний консиліум у закладах для дітей, позбавлених батьківської опіки // Педагогіка і психологія. -1997. -№1.
62. Н.Гнездов О.М. Судовий порядок усиновлення дітей // Право України.1999.-№9.
63. Наша сім'я : методичні рекомендації прийомним батькам. - К: Український ін-т соціальних досліджень, 1999.
64. Нечаева А.М. Охрана детей-сирот в России: История и современность. - М., 1994.-С.176.
65. Никитин В.А. Начало социальной педагогики. - М.,1999.
66. Ожегов С.И. Словарь русского языка. -М.,1978.
67. Озерская Ф.С. Воспитательные учреждения Ведомства императрицы Марии.
68. Оржеховська В.М., Виноградова-Бондаренко В.Є. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки /Навч. посібник. - К, 2004. – 172 с.
69. Особенности развития личности ребенка, лишенного родительського попечительства. Дети с отклоняюшимся поведением / Под ред. В.С.Мухиной. - М., 1989. - С.325.
70. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. - М., 1963.
71. Очерки о развитии детей, оставшихся без родительского попечения/ Под ред. Лазутовой Н.М. - М.,1991.
72. Палешко А. Правові аспекти захисту дітей в Україні // Право України.- 1996. -№ 7.
73. Педагогическая знциклопедия. - М., 1964. - Т. 1.
74. Педагогическая энциклопедия. – М., 1964. - Т.10
75. Пєша І.В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування (проблеми реформування)-К.: Логос, 2000–87 с.
76. Право України. - 2001. - № 8. 21 .Егошина В.Н., Ефимова Н.В. Из истории призрения и социального обеспечения
77. Прихожан А.М., Толстых Н.Н. Дети без семьи. - М., 1990.
78. Психологічні аспекти роботи з дітьми-сиротами / Л.Осьмак. -Обласний центр соціальних служб для молоді. - Рівне. - 1998. - № 3.
79. Психологічні особливості розвитку дитини в умовах інтернатного закладу: Метод, рек. /Упоряд. О.Г. Антонова-Турченко. - К.: РНМК, 1992.-С.264.
80. Раннее социальное сиротство: Учебно-методическое пособие (медико-социально-психологические проблеми). - М.,1994.
81. Рівненський обласний центр соціальних служб для молоді. - Рівне. -1998.-ЖЗ.-С.8.
82. Робота з дитиною у прийомній сім’ї. Методичний посібник. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003. – 188 с.
83. Рожкова Г.С., Супрун М.О. Планування виховної роботи в школах -інтернатах // Рідна школа. - 1995. - № 5.
84. Слюсаренко В.Г. Соціально-педагогічні функції і перспективи розвитку установ інтернатного і напвінтернатного типу в Україні. – К, 1996 – 412 с.
85. Социальные проблемы сиротства. М., 1992.
86. Соціальна педагогіка. Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. -352 с.
87. Соціальна робота: технологічний аспект. Навчальний посібник /За ред. проф.А.Й.Капської. – К.: Центр навчальної літератури, 2004 . – 352 с.
88. Стог А. Об общественном призрении в России. – СПб., 1995. – с.102.
89. Теория и практика социальной работы: отечественный и зарубежный опыт Т.1. – Москва – Тула, 1993. – с.158.
90. Шость Н.В. Правове становище дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків (В питаннях та відповідях для практичних працівників). Харків, 1995. – 63 с.
91. Ю.Воскобойникова С.А. Нет чужих детей. Раздумья о проблемах
92. Яковенко В.С. Дитина сирота: розвиток, виховання, усиновлення. Кіровоград. 1997. – 174 с.
Додаток 1
Приклад аналізу малюнка за методикою «Моя сім'я»
Саша М., 8 років (з контрольної групи)
Почала малювати з геометричних фігур (трикутники, коло, прямокутник, ще коло). Заштрихувала. Потім намалювала будинок, траву, хмари, сонце, брата Олега, маму і себе (нечіткий образ) у вікні. Перелік гіпотез щодо подібного малюнка може бути наступний:
- зображення спочатку геометричних фігур і їх штрихування може свідчити про те, що спогад про рідних пов'язаний з негативними переживаннями;
- перебільшена увага до деталей говорить про тривожність, уникнення даної теми:
- деформована (нечітка) фігура автора, зображена останньою, говорить про відчуття відторгнення своєю сім'єю і конфліктності щодо інших;
- акцент (штрихування чорним кольором) на даху – про стурбованість дитини; несприятливу психологічну атмосферу;
- відсутність дверей і зображення великого чорного каменя поряд – про психологічну недоступність;
- сонце - символ материнської любові;
- наявність хмар - понижений настрій;
- штрихування - емоційна напруженість.
Розповідь дитини про свою сім'ю : «Мама мене любить, а брата немає. Вони часто сварилися, я допомагала мамі прибирати і готувати. Живемо ми добре. Тільки мама більше до мене не приходить. Олег пішов з дому, я сильно плакала. Тут до мене добре відносяться, але я хочу назад додому. Друзів у мене поки що немає.»
Реальна сімейна ситуація: Батьків рік тому позбавили батьківських прав, до цього дівчинка разом із старшим (15 років) братом жила в умовах неблагополучної сім'ї (алкоголізм матері, відсутність батька). Адаптація до умов життя в інтернаті проходила складно, дівчинка замикається в собі, тривожна, емоційно нестійка, зазнає труднощів у навчанні. Саша внутрішньо напружена, часто конфліктує, опирається, агресивно налаштована по відношенню до дітей.
Додаток 2
Опис проективної методики малюнку «Автопортрет»
"Автопортрет" (адаптація Р. Бернса) є однією з проективних методик і, як будь-яка інша проективна методика, вимагає спеціальних знань при обробці результатів. При правильній інтерпретації достовірність отриманих результатів вважатиметься досить високою.
За допомогою "Автопортрету" можна вивчати різні компоненти в структурі особи, і, в першу чергу, він припускає вивчення особливостей самоусвідомлення, самовідносин і самооцінки. Даний тест може досліджувати і тривожність, як одну з психоемоційних особових характеристик. Перевагою цього тесту є також те, що в малюнку можуть міститися переживання дуже особистого характеру, які містять, як свідомі, так і несвідомі плани.
За визначенням, автопортрет - це зображення людини, створеної нею самою. Для психодіагностики важливо, якою мірою автопортрет як зображення його творця вичерпує свою модель і обмежується нею, а також за якими типологічними ознаками можна його розрізняти.
Автопортрет має кілька ліній розвитку, рівно як і вершини його художнього втілення. Узагальнюючи різноманітність форм автопортретів, можна виділити наступні:
- зображення особи як центральної фігури; дуже часто це графічне зображення;
- зображення портрета в інтер'єрі, що доповнює і відтіняє портрет;
- зображення одночасно кількох автопортретів, що розрізняються за віком, що характеризує різні вікові етапи життєвого шляху (не зустрічається в автопортретах, виконаних дітьми до 11 років);
- автопортрет-метафора
- сюжетний автопортрет, виконаний в звичайній, цілком реальній ситуації, тобто в колі близьких друзів, де автор розмовляє, їсть, п'є, прогулюється і т д.;
- виняткова ситуація, але цілком реальна, при якій зображається участь в якій-небудь важливій події, що відбувається насправді;
- зображення вигаданої, фантастичної ситуації, в якій
10-09-2015, 17:16