Філософія економіки

бони, купони та ін. Економікс розглядає гроші як засіб обміну, що полегшує торгівлю. Своїм завданням вона вбачає з'ясування кіль­кості необхідних для економіки грошей, особливостей і за­кономірностей процесу формування пропозиції грошей, її структури, факторів, що впливають на грошовий потік, функ­ціонування грошового ринку тощо. Однак цього недостат­ньо для пізнання природи і ролі грошей у житті суспіль­ства. Адже їх вплив на людину не вичерпується сферою економіки. Гроші впливають і на формування моралі, ієрар­хією людських цінностей, на психологію, світогляд люди­ни і суспільства. Вони давно набули статусу універсаль­ної категорії. Збагнути їх природу можливо тільки таки­ми інструментами мислення, які здатні охопити всі форми вияву сутнісних особливостей грошей у їх цілісності. Здій­снити це можливо на основі філософського підходу, чим і займається філософія грошей.

Філософія грошей — філософський аналіз системного впливу ло­гіки грошей, грошових відносин на світоглядно-духовний світ лю­дини і суспільства .

Цілісна картина грошей може бути створена на ос­нові їх аналізу не тільки як засобів обігу, але і як мети. В якості засобів обігу гроші сприяли розвитку торгівлі, при­скоренню і розширенню руху товарів і послуг, формуван­ню державних і міждержавних господарських зв'язків. Як мета гроші мали величезний вплив на розвиток людини, її цілеспрямовуючої діяльності, ставлення до праці. Тобто гро­ші актуалізували не лише зміни у світі речей, й у світі людей, у внутрішньому світі людини, її інтересів, ідеалів і праг­нень, моральних критеріїв. Вони суттєво змінили систему людських цінностей, поставивши себе у їх центр як всезагальну цінність. Завдяки цьому гроші вийшли за межі сво­їх природних (традиційних) функцій як еквівалента това­ру і послуг, розширивши сферу свого функціонування.

Нагромадження грошей, з точки зору цінностей лібераль­ного суспільства, є вельми корисним кроком, оскільки забезпечує розвиток економіки, забезпечує процвітання дер­жави. Обсяги концентрації грошей в руках однієї особи часто асоціюються з її продуктивною енергією, силою волі і неординарністю. Нерідко гроші виконують роль еквіва­лента Я їхнього власника, його здібностей і цінностей, а грошовий капітал сприймається як джерело свободи лю­дини, умова реалізації її творчих сил. Не маючи достатніх грошових статків, людина ризикує бути позбавленою при­над соціального життя, оскільки без належної основи фун­даменту свобода особистості звужується до меж жорстокої необхідності, а бідність, убогість є джерелом відчуття без­перспективності, безсилля, побутових конфліктів. Якщо бід­ність зумовлена відсутністю грошей, то чи не означає це, що вони є джерелом гармонії і щастя, винятковим благом? Ствердна відповідь на це питання можлива тільки за умови ставлення до убогості як до норми людського існування, а за можливості людини щодо самореалізації, свободи вибору і гідного життя — як до особливого привілею. Погляд на повноцінне життя людини (із свободою вибору, творчості, свободою і можливістю самореалізації), що можливе лише в справді демократичному, правовому суспільстві як на нор­му звужує функцію грошей до їх природного стану.

Особливого значення гроші набувають у корумповано­му суспільстві, в якому відсутнє природне право людини на свободу, творчість і гідне існування. У такому суспільстві функції і значення грошей деформовані і гіпертрофовані, а цінність людини визначається як її купівельна здатність (людина може стільки, скільки вона здатна купити). Таке суспільство постає перед людиною як товар, адже у ньому все може бути купленим (закон, мораль, громадська думка, справедливість і навіть життя). Зрозуміло, що людина не спроможна продати закон, честь, батьківщину, мораль, але спроможна продати себе. Вона може торгувати тільки со­бою, своїм почуттями, вірою, сумлінням за умови, що все це набуло для неї ознак товару, втратило своє первинне, істинне значення. Тобто людина може продати не лише свою працю, свої послуги, а й свою духовність, втілити її в товар. На рівні духу людина не продає, але продається, тобто стає товаром.

Гроші безперечно є цінністю. Однак вести мову про реальну їх вартість можна було лише тоді, коли вони існували у формі благородних металів (золота, срібла), так званих повноцінних грошей. Перехід до інших форм грошей (монети, банкноти), які мають лише номінальну вартість, перетворив їх на знак, символ, носія інформації.

У світі речей важко знайти щось символічніше, ніж гроші, а з виникненням так званих «електронних грошей», удо­сконаленням різних форм бухгалтерії, гроші втратили будь-яку конкретність, перетворились на чисту умовність.

Оскільки значення і суть грошей не залежить від фор­ми їх матеріального втілення (гроші — абсолютна ідеаль­ність), вони є цінністю, продовжують бути засобом і метою обміну. їх цінність випливає не з їх речовинної форми, а зі змісту того суспільного процесу, який вони опосередкову­ють своїм рухом і уможливлюють його. Маючи свою осо­бливу форму руху від однієї людини до іншої, гроші вира­жають певний спосіб спілкування. Незалежно від своєї форми (матеріальної чи символічної), вони є своєрідним інструментом суспільної взаємодії людей через обмін. І в цьому виявляється їх непересічна цінність для суспільст­ва. Механізм суспільної взаємодії, що здійснюється завдя­ки грошам, як правило, зводять до присвоєння і відчужен­ня, завдяки яким те, що належало індивіду, стає чужим, а чуже починає належати йому. Гроші вносять певний поря­док у процес розподілу суспільних цінностей, визначають кількісні межі можливого в діях людей, реалізують прин­цип еквівалентності відчужених і присвоєних благ в умо­вах ринку. У цій своїй функції вони реалізуються як ме­ханізм соціонормативної регуляції суспільства, що надає їм безумовної цінності.

Володіючи властивістю загальної обмінності, гроші стають не тільки цінністю, але і мірою вартості обмінних благ — «мірою всіх речей». Вони виражають якісну безмеж­ність можливого в діях людей, виступають стимулом і спо­нукальним мотивом багатьох видів діяльності — як гу­манних, так і антигуманних. Гроші здатні заохотити до будь-яких зусиль проти людини, перетворити на предмет купівлі — продажу те, що ним не повинно бути в здорово­му суспільстві. Це означає, що вони вносять у суспільне буття як порядок, так і елементи хаосу. Але гроші є лише засобом реалізації вольових, розумових зусиль людини. Вони однаково успішно обслуговують як творчі, так і де­структивні людські дії та вчинки. У цій ролі вони творять або руйнують людину як особистість, впливають на форму­вання її індивідуальної системи цінностей, ієрархію її осо­бистих пріоритетів і цілей. Усе залежить від співвідно­шення розумово-вольових зусиль і грошового інтересу в діяльності людей.

Гроші є продуктом суспільства, його витвором, за який воно має нести відповідальність. Людина мусить збагнути їх справжнє місце і роль у своєму житті і бутті суспільства, навчитись керувати ними на основі поєднання можливос­тей сучасної економічної науки (з її практичною спрямо­ваністю) і філософії (з її спрямуванням на пізнання цілі­сного світу).

Література

1. Автономов В. С. Модель человека в зкономической науке. — СПб., 1998.

2. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія: Курс лек­цій. — К., 1996.

3. Андреев И.Л. Человек по имени «Деньги» // Вопросьі философии. — 2002. — №12.

4. Бузгалин А. В. «Постиндустриальное общество» — тупиковая ветвь социаль-ного развития? // Вопросьі философии. — 2002. — №5.

5. Кови Стивен Р. Семь навьшов вьісокозффективньїх людей. — М., 1998.

6. Кортунов В. В. Философия денег. — М„ 2002.

7. Месникова Л. А. Зкономика постмодернизма и отношения собственнос-ти // Вопросьі философии. — 2002. — №7.

8. Мизес Л. Индивид, рьінок и правовое государство. — СПб., 1999.

10-09-2015, 21:01