Визначення і логічні операції над поняттями

Центральна Україна

Східна Україна

Південна Україна

шофер таксі

Приватний таксист

Форма власності на автомобіль

Найманий водій таксі

Таксист державного таксопарку

Дихотомічний поділ

Васюта

Здоровий

Стан здоров`я

Хворий

2. Визначте види відношень між поняттями і зобразіть їх у колах Ейлера:

Службове відрядження, відрядження за кордон, від’їзд в інше місто;

Стародавній філософ, автор основних логічних законів, філософія, Арістотель;

Ліс, лісова галявина, соснова дошка.


Відповідь:

1 – відрядження за кордон

2 – Службове відрядження

3 – від’їзд в інше місто

1 ≡ 4 – Арістотель – автор основних логічних законів

2 – стародавній філософ

3 – філософія

1 – лісова галявина

2 – ліс

3 – соснова дошка

3. Утворіть за допомогою "логічного квадрату" інші види суджень, зверніть увагу на їх істинність:

Деякі студенти не займаються спортом (істинне).

Відповідь:

О: Деякі студенти не займаються спортом.

І: Деякі студенти займаються спортом.

А: Всі студенти займаються спортом.

Е: Жоден студент не займається спортом.

Із відношення суперечності встановлюємо, що А (хибне). Подальший розгляд існуючих таблиць істинності відношень не дає однозначної відповіді, тому розглянемо варіанти істинності суджень Е і І.

Якщо А (хибне), то Е (істинне) або Е (хибне).

Нехай Е (істинне), тоді із відношення суперечності І (хибне).

Нехай Е (хибне), тоді із відношення суперечності І (істинне).

4. Визначте, які логічні закони поширюються на такі пари суджень, і вкажіть їх істинність:

Синиця занесена до “Червоної книги”.

Синиця не занесена до “Червоної книги”.

Мій сусід добре знає англійську мову.

Мій сусід погано знає англійську мову.

Відповідь:

Перша пара суджень:

Синиця занесена до “Червоної книги”.

Синиця не занесена до “Червоної книги”.

А) Закон тотожності не поширюється, так як порушується умова тільки однієї властивості предмета думки. Ми маємо дві властивості: бути занесеним до “Червоної книги” та не бути занесеним до “Червоної книги”.

Б) Відношення часткової сумісності не поширюється, так як маємо загально ствердне А і загально заперечне Е судження.

В) Відношення підпорядкованості не поширюється, так як оба судження А і Е є підпорядковуючими.

Г) Відношення протилежності (закон суперечності) поширюється, так як А і Е загальні судження.

Д) Відношення суперечності (закон виключення третього) не поширюється, так як і А, і Е бувають одночасно хибними.

Друга пара суджень:

Мій сусід добре знає англійську мову.

Мій сусід погано знає англійську мову.

А) Закон тотожності поширюється, так як існує тільки одна властивість предмета думки – знання мови.

Б) Відношення часткової сумісності поширюється, так як поняття „добре” і „погано” мають протилежний зміст, отже, це частково ствердне І судження і частково заперечне О. Вони знаходяться в відношенні часткової сумісності та допускають любий варіант співставлення істинності і хиби.

В) Відношення підпорядкованості не поширюється, бо часткові судження І і О є підпорядковані.

Г) Відношення протилежності (закон суперечності) поширюється, так як І і О часткові судження.

Д) Відношення суперечності (закон виключення третього) не поширюється, так як і І, і О бувають одночасно істинними.

5. Складіть формулу і таблицю істинності для судження:

За умови наявності достатніх аргументів правління прийме Ваші пропозиції та буде сприяти їх реалізації.

Відповідь:

Формула судження: А → (В Λ С)

А

Λ

С)

і

і

і

і

і

і

х

і

х

х

х

і

х

х

і

х

і

х

х

х


6. З’ясуйте, чи є тотожними наступні поняття:

Заробітна плата. Форма матеріальної винагороди за труд, виражена у грошах.

Відповідь:

Під визначення Форма матеріальної винагороди за труд, виражена у грошах підпадають заробітна плата, премія, інші виплати стимулюючого характеру, отже, у поняття заробітна плата обсяг поняття менший ніж у поняття винагорода, але більший зміст (основна і додаткова заробітна плата). Таким чином, наведені поняття не тотожні.

7. Укажіть фігуру і модус силогізму, поясніть результат:

Деякі античні філософи знали логіку.

Арістотель знав логіку.

Отже, ...

Відповідь:

Деякі античні філософи знали логіку.

Арістотель знав логіку.

Отже, Аристотель – античний філософ.

Маємо фігуру силогізму Р – М

S – M

S – P

Це друга фігура силогізму, тому що середній термін займає місце предикату в меншому засновку і місце суб`єкту в більшому засновку. Перше судження силогізму частково ствердне І, друге – загальноствердне А, висновок – загальноствердне А, отже, модус фігури ІАА. Такого модусу у ІІ-ї фігури немає, але більший засновок є виділяючим Деякі і тільки деякі античні філософи знали логіку. Тому вивід є необхідним, а висновок – істинним.


8. Проведіть аналіз силогізму:

Якщо фірма одержить кредит, то вона розширить свій штат і розпочне будівництво. Фірма одержала кредит.

Відповідь:

Якщо фірма одержить кредит, то вона розширить свій штат і розпочне будівництво. Фірма одержала кредит.

Отже, фірма розширила штат і розпочала будівництво.

Формула силогізму: Якщо А, то В Λ С.

А.

або (А → (В Λ С) ) Λ А) → (В Λ С)

Заповнюємо таблицю істинності

Λ

С) )

Λ

А)

Λ

С)

і

і

і

і

і

і

і

і

і

і

і

і

х

і

х

х

х

і

х

і

х

х

х

і

х

х

і

х

х

х

х

х

і

х

і

х

х

х

х

х

х

х

х

х

Як бачимо, ця формула не є тавтологією. Отже, вивід за цією структурою не є необхідним, тобто він не завжди буде давати істинні висновки. Цей модус умовно-категоричного умовивіду є ймовірним. Він не є законом логіки.

9. Наведіть приклад (із практики роботи юриста чи економіста) використання індуктивного методу.

Економіст має такі спостереження

Рік спостереження

Прибуток підприємства

Витрати на виробництво

Витрати

на збут

1-й

10

100

20

2-й

8

100

16

3-й

7

100

14

Результат діяльності підприємства: прибуток = дохід – витрати

Отже, при умові постійних витрат на виробництво результат діяльності підприємства (прибуток) залежить прямо пропорційно від витрат на збут.


Література

1. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х.: Основа, 1998.

2. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К.: Абрис, 1997.

3. Кириллов В.Н., Орлов Г.А. Упражнения по логике. – М.: МЦУПЛ, 1999.

4. Кириллов В.Н., Старченко А.А. Логика. – М.: Юрист, 1999.

5. Орендарчук Г.О. Основи логіки. – Тернопіль: СМП “Астон”, 2001.

6. Рузавин Г.Н. Логика. – М.: ЮНИТИ, 2002.

7. Хоменко І.В. Логіка в задачах. – К.: Четверта хвиля, 1998.

8. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К.: Золоті ворота, 1996.




10-09-2015, 21:17

Страницы: 1 2
Разделы сайта