Центральна Україна
Східна Україна
Південна Україна
шофер таксі
Приватний таксист
Форма власності на автомобіль
Найманий водій таксі
Таксист державного таксопарку
Дихотомічний поділ
Васюта
Здоровий
Стан здоров`я
Хворий
2. Визначте види відношень між поняттями і зобразіть їх у колах Ейлера:
Службове відрядження, відрядження за кордон, від’їзд в інше місто;
Стародавній філософ, автор основних логічних законів, філософія, Арістотель;
Ліс, лісова галявина, соснова дошка.
Відповідь:
1 – відрядження за кордон |
|
2 – Службове відрядження |
|
3 – від’їзд в інше місто |
1 ≡ 4 – Арістотель – автор основних логічних законів |
|
2 – стародавній філософ |
|
3 – філософія |
1 – лісова галявина |
|
2 – ліс |
|
3 – соснова дошка |
3. Утворіть за допомогою "логічного квадрату" інші види суджень, зверніть увагу на їх істинність:
Деякі студенти не займаються спортом (істинне).
Відповідь:
О: Деякі студенти не займаються спортом.
І: Деякі студенти займаються спортом.
А: Всі студенти займаються спортом.
Е: Жоден студент не займається спортом.
Із відношення суперечності встановлюємо, що А (хибне). Подальший розгляд існуючих таблиць істинності відношень не дає однозначної відповіді, тому розглянемо варіанти істинності суджень Е і І.
Якщо А (хибне), то Е (істинне) або Е (хибне).
Нехай Е (істинне), тоді із відношення суперечності І (хибне).
Нехай Е (хибне), тоді із відношення суперечності І (істинне).
4. Визначте, які логічні закони поширюються на такі пари суджень, і вкажіть їх істинність:
Синиця занесена до “Червоної книги”.
Синиця не занесена до “Червоної книги”.
Мій сусід добре знає англійську мову.
Мій сусід погано знає англійську мову.
Відповідь:
Перша пара суджень:
Синиця занесена до “Червоної книги”.
Синиця не занесена до “Червоної книги”.
А) Закон тотожності не поширюється, так як порушується умова тільки однієї властивості предмета думки. Ми маємо дві властивості: бути занесеним до “Червоної книги” та не бути занесеним до “Червоної книги”.
Б) Відношення часткової сумісності не поширюється, так як маємо загально ствердне А і загально заперечне Е судження.
В) Відношення підпорядкованості не поширюється, так як оба судження А і Е є підпорядковуючими.
Г) Відношення протилежності (закон суперечності) поширюється, так як А і Е загальні судження.
Д) Відношення суперечності (закон виключення третього) не поширюється, так як і А, і Е бувають одночасно хибними.
Друга пара суджень:
Мій сусід добре знає англійську мову.
Мій сусід погано знає англійську мову.
А) Закон тотожності поширюється, так як існує тільки одна властивість предмета думки – знання мови.
Б) Відношення часткової сумісності поширюється, так як поняття „добре” і „погано” мають протилежний зміст, отже, це частково ствердне І судження і частково заперечне О. Вони знаходяться в відношенні часткової сумісності та допускають любий варіант співставлення істинності і хиби.
В) Відношення підпорядкованості не поширюється, бо часткові судження І і О є підпорядковані.
Г) Відношення протилежності (закон суперечності) поширюється, так як І і О часткові судження.
Д) Відношення суперечності (закон виключення третього) не поширюється, так як і І, і О бувають одночасно істинними.
5. Складіть формулу і таблицю істинності для судження:
За умови наявності достатніх аргументів правління прийме Ваші пропозиції та буде сприяти їх реалізації.
Відповідь:
Формула судження: А → (В Λ С)
А |
→ |
(В |
Λ |
С) |
і |
і |
і |
і |
і |
і |
х |
і |
х |
х |
х |
і |
х |
х |
і |
х |
і |
х |
х |
х |
6. З’ясуйте, чи є тотожними наступні поняття:
Заробітна плата. Форма матеріальної винагороди за труд, виражена у грошах.
Відповідь:
Під визначення Форма матеріальної винагороди за труд, виражена у грошах підпадають заробітна плата, премія, інші виплати стимулюючого характеру, отже, у поняття заробітна плата обсяг поняття менший ніж у поняття винагорода, але більший зміст (основна і додаткова заробітна плата). Таким чином, наведені поняття не тотожні.
7. Укажіть фігуру і модус силогізму, поясніть результат:
Деякі античні філософи знали логіку.
Арістотель знав логіку.
Отже, ...
Відповідь:
Деякі античні філософи знали логіку.
Арістотель знав логіку.
Отже, Аристотель – античний філософ.
Маємо фігуру силогізму Р – М
S – M
S – P
Це друга фігура силогізму, тому що середній термін займає місце предикату в меншому засновку і місце суб`єкту в більшому засновку. Перше судження силогізму частково ствердне І, друге – загальноствердне А, висновок – загальноствердне А, отже, модус фігури ІАА. Такого модусу у ІІ-ї фігури немає, але більший засновок є виділяючим Деякі і тільки деякі античні філософи знали логіку. Тому вивід є необхідним, а висновок – істинним.
8. Проведіть аналіз силогізму:
Якщо фірма одержить кредит, то вона розширить свій штат і розпочне будівництво. Фірма одержала кредит.
Відповідь:
Якщо фірма одержить кредит, то вона розширить свій штат і розпочне будівництво. Фірма одержала кредит.
Отже, фірма розширила штат і розпочала будівництво.
Формула силогізму: Якщо А, то В Λ С.
А.
або (А → (В Λ С) ) Λ А) → (В Λ С)
Заповнюємо таблицю істинності
(А |
→ |
(В |
Λ |
С) ) |
Λ |
А) |
→ |
(В |
Λ |
С) |
і |
і |
і |
і |
і |
і |
і |
і |
і |
і |
і |
і |
х |
і |
х |
х |
х |
і |
х |
і |
х |
х |
х |
і |
х |
х |
і |
х |
х |
х |
х |
х |
і |
х |
і |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
х |
Як бачимо, ця формула не є тавтологією. Отже, вивід за цією структурою не є необхідним, тобто він не завжди буде давати істинні висновки. Цей модус умовно-категоричного умовивіду є ймовірним. Він не є законом логіки.
9. Наведіть приклад (із практики роботи юриста чи економіста) використання індуктивного методу.
Економіст має такі спостереження
Рік спостереження |
Прибуток підприємства |
Витрати на виробництво |
Витрати на збут |
1-й |
10 |
100 |
20 |
2-й |
8 |
100 |
16 |
3-й |
7 |
100 |
14 |
Результат діяльності підприємства: прибуток = дохід – витрати
Отже, при умові постійних витрат на виробництво результат діяльності підприємства (прибуток) залежить прямо пропорційно від витрат на збут.
Література
1. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х.: Основа, 1998.
2. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К.: Абрис, 1997.
3. Кириллов В.Н., Орлов Г.А. Упражнения по логике. – М.: МЦУПЛ, 1999.
4. Кириллов В.Н., Старченко А.А. Логика. – М.: Юрист, 1999.
5. Орендарчук Г.О. Основи логіки. – Тернопіль: СМП “Астон”, 2001.
6. Рузавин Г.Н. Логика. – М.: ЮНИТИ, 2002.
7. Хоменко І.В. Логіка в задачах. – К.: Четверта хвиля, 1998.
8. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К.: Золоті ворота, 1996.
10-09-2015, 21:17