Стабільність життя традиційних суспільств із позицій цієї системи життєвих змістів оцінюється як застій і відсутність прогресу, яким протистоїть динамізм західного способу життя. Вся культура техногенних суспільств, орієнтована на інновації й трансформацію традицій, формує й підтримує ідеал творчої індивідуальності.
Навчання, виховання й соціалізація індивіда в новоєвропейській культурній традиції сприяє формуванню в нього значно більше гнучкого й динамічного мислення, чим у людини традиційних суспільств. Це проявляється й у більше сильної рефлективності повсякденної свідомості, його орієнтації на ідеали доказовості й обґрунтування суджень, і в традиції мовних ігор, що лежать у підставі європейського гумору, і в насиченості повсякденного мислення здогадами, прогнозами, передбаченнями майбутнього як можливими станами соціального життя, і абстрактно логічними структурами, що організують міркування.
Такого роду логічні структури часто взагалі не присутні у свідомості людини традиційних суспільств. Дослідження мислення груп у Середній Азії, проведених на початку 1930-х років А.Р.Лурія, виявили, що представники цих груп не можуть вирішити завдання, що вимагають формального міркування за схемою силогізму. Але ті люди традиційних суспільств, які одержали шкільну освіту, що включає навчання математиці й іншим наукам, вирішували ці завдання досить легко.
Подібні результати були отримані при дослідженнях мислення людини традиційного суспільства інших регіонів (зокрема, дослідженні М.Коулом релігійні групи Ліберії).
Всі ці особливості функціонування свідомості в різних типах культур детерміновані властивими даним культурам глибинними життєвими змістами й цінностями. У культурі техногенних суспільств система цих цінностей базується на ідеалах креативної діяльності й творчій активності суверенної особистості. І тільки в цій системі цінностей наукова раціональність і наукова діяльність знаходять пріоритетний статус.
Особливий статус наукової раціональності в системі цінностей техногенної цивілізації й особлива значимість науково-технічного погляду на мир, визначені тим, що наукове пізнання миру є умовою для його перетворення в масштабах, що розширюються. Воно створює впевненість у тім, що людина здатна, розкривши закони природи й соціального життя, регулювати природні й соціальні процеси у відповідності зі своїми цілями.
Тому в новоєвропейській культурі й у наступному розвитку техногенних суспільств категорія науковості знаходить своєрідний символічний зміст. Вона сприймається як необхідна умова процвітання й прогресу. Цінність наукової раціональності і її активний вплив на інші сфери культури стають характерною ознакою життя техногенних суспільств.
Література
1.Петров М.К. Язык, знак, культура. - М., 1991.
2. Кеседі Ф.Х. Від міфу до логосу. К., - 1996.
3. Вінер Н. Кібернетика й суспільство. - К., 1998.
4. Бернал Дж. Наука в історії суспільства. - К., 2002
5. Коул М., Скрибнер С. Культура й мислення. - К., 1997.
10-09-2015, 21:29