Глобальні кризи й проблема цінності науково-технічного прогресу

діяльності, з його цілями, цінностями, станами його свідомості? Все це належить до компонентів суб'єктної структури діяльності, але адже наука здатна досліджувати й ці компоненти, тому що для неї немає заборон на дослідження яких-небудь реально існуючих феноменів. Відповідь на ці питання досить простій: так, наука може досліджувати будь-які феномени життя людини і його свідомості, вона може досліджувати й діяльність, і людську психіку, і культуру, але тільки під одним кутом зору як особливі предмети, які підкоряються об'єктивним законам. Суб'єктну структуру діяльності наука теж вивчає, але як особливий об'єкт. А там, де наука не може сконструювати предмет і представити його природне життя, обумовлене його сутнісними зв'язками, там і кінчаються її домагання. У такий спосіб наука може вивчати все в людському світі, але в особливому ракурсі й з особливої точки зору. Цей особливий ракурс предметності виражає одночасно й безмежність і обмеженість науки, оскільки людина як самодіяльна, свідома істота має волю волі, і він не тільки об'єкт, він ще й суб'єкт діяльності. І в цьому його суб'єктному бутті не всі стани можуть бути вичерпані науковим знанням, навіть якщо припустити, що таке всеосяжне наукове знання про людину, його життєдіяльності може бути отримано.

У цьому затвердженні про границі науки немає ніякого анті сцієнтизму. Просто це констатація безперечного факту, що наука не може замінити собою всіх форм пізнання миру, всієї культури. І все, що вислизає з її поля зору, компенсують інші форми духовного збагнення миру мистецтво, релігія, моральність, філософія.

Вивчаючи об'єкти, преутворені в діяльності, наука не обмежується пізнанням тільки тих предметних зв'язків, які можуть бути освоєні в рамках заготівок, що історично зложилися на даному етапі розвитку суспільства типів діяльності. Ціль науки укладається в тім, щоб передбачати можливі майбутні зміни об'єктів, у тому числі й ті, які відповідали б майбутнім типам і формам практичної зміни миру.

Як вираження цих цілей у науці складаються не тільки дослідження, що обслуговують сьогоднішню практику, але й верстви досліджень, результати яких можуть знайти застосування тільки в практиці майбутнього. Рух пізнання в цих верствах обумовлено вже не стільки безпосередніми запитами сьогоднішньої практики, скільки пізнавальними інтересами, через які проявляються потреби суспільства в прогнозуванні майбутніх способів і форм практичного освоєння миру. Наприклад, постановка внутрінаукових проблем і їхнє рішення в рамках фундаментальних теоретичних досліджень фізики привели до відкриття законів електромагнітного поля й пророкуванню електромагнітних хвиль, до відкриття законів розподілу атомних ядер, квантових законів випромінювання атомів при переході електронів з одного енергетичного рівня на інший і т.п. Всі ці теоретичні відкриття заклали основу для майбутніх способів масового практичного освоєння природи у виробництві. Через кілька десятиліть вони стали базою для прикладних інженерно-технічних досліджень і розробок, впровадження яких у виробництво, у свою чергу, революціонізувало техніку й технологію з'явилися радіоелектронна апаратура, атомні електростанції, лазерні установки й т.д.

Великі вчені, творці нових, оригінальних напрямків і відкриттів, завжди звертали увагу на цю здатність теорій потенційно містити в собі цілі сузір'я майбутніх нових технологій і несподіваних практичних додатків.

Література

1. Гольбах П. Система природи. - К., 1997.

2. Дильтей В. Описова психологія. - К., 2000

3. Карпинська Р.С. Біологія й світогляд. - К.,1998.

4. Климентович Ю.Л. Статистична теорія відкритих систем. - К., 1995.

5. Койрє А. Нариси історії філософської думки. - К., 1995

10-09-2015, 23:02