Системный характер научного утверждения зависит от его связи с той системой утверждений (или практикой), в рамках которой оно используется. Можно выделить пять типов утверждений, по-разному относящихся к практике их употребления:
1) утверждения, относительно которых не только возможно, но и разумно сомнение в рамках конкретной практики;
2) утверждения, в отношении которых сомнение возможно, но не является разумным в данном контексте (например, результаты надежных измерений; информация, полученная из надежного источника);
3) утверждения, не подлежащие сомнению и проверке в данной практике под угрозой разрушения последней;
4) утверждения, ставшие стандартами оценки иных утверждений, и потому не проверяемые в рамках данной практики, однако допускающие проверку в других контекстах;
5) методологические утверждения, не проверяемые в рамках любой практики.
Опровержимость и проверяемость.
Еще одним способом теоретического обоснования является анализ утверждения с позиции возможности эмпирического его подтверждения и опровержения.
От научных положений требуется, чтобы они допускали принципиальную возможность своего опровержения и предполагали определенные процедуры своего подтверждения. Если эти требования не выполняются, относительно выдвинутого положения нельзя сказать, какие ситуации и факты несовместимы с ним, а какие — поддерживают его. Положение, в принципе не допускающее опровержения и подтверждения, оказывается вне конструктивной критики, оно не намечает реальных путей дальнейшего исследования. Конечно, такое утверждение нельзя признать обоснованным.
Методологическая аргументация.
Метод — это система предписаний, рекомендаций, предостережений, образцов и т.п., указывающих, как сделать что-то. Метод охватывает, прежде всего, средства, необходимые для достижения определенной цели, но может содержать и характеристики, касающиеся самой цели. Метод регламентирует некоторую сферу деятельности и является как таковой совокупностью предписаний. Вместе с тем метод обобщает и систематизирует опыт действий в этой сфере. Являясь итогом и выводом из предшествующей практики, он особым образом описывает эту практику.
Методологическая аргументация — это обоснование отдельного утверждения или целостной концепции путем ссылки на тот, несомненно, надежный метод, с помощью которого получено обосновываемое утверждение или отстаиваемая концепция.
Возможности методологической аргументации очень различны в разных областях знания. Ссылки на метод, с помощью которого получено конкретное заключение, довольно обычны в естественных науках, крайне редки в гуманитарных науках и почти не встречаются в практическом и тем более в художественном мышлении.
Научный метод не содержит правил, не имеющих или в принципе не допускающих исключений. Все его правила условны и могут нарушаться даже при выполнении их условия. Любое правило может оказаться полезным при проведении научного исследования, так же как любой прием аргументации может оказать воздействие на убеждения научного сообщества. Но из этого вовсе не следует, что все реально используемые в науке методы исследования и приемы аргументации равноценны и безразлично, в какой последовательности они используются. В этом отношении «методологический кодекс» вполне аналогичен моральному кодексу.
Таким образом, методологическая аргументация является вполне правомерной, а в науке, когда ядро методологических требований достаточно устойчиво, необходимой. Однако методологические аргументы никогда не имеют решающей силы.
Практичне завдання
Задача 1. Охарактеризуйте склад і правильність визначень:
Управління - елемент, функція організованих систем, яка забезпечує збереження їх структури, підтримання ритму діяльності та реалізацію програм.
Геніальність - найвищий ступінь реалізації творчих сил людини, який пов’язаний із створенням якісно нових, унікальних творінь, відкриттям раніше невідомих шляхів творчості.
Рішення:
1) Управління - елемент, функція організованих систем, яка забезпечує збереження їх структури, підтримання ритму діяльності та реалізацію програм.
Оскільки в наведеному визначені розкриваються істотні ознаки предмета, які в рівних обсягах відповідають визначуваному, то це реальне явне визначення.
Визначення поняття управління здійснено через найближчий рід і видову відмінність.
Елемент, функція організованих систем – це рід; управління – вид; яка забезпечує збереження їх структури, підтримання ритму діяльності та реалізацію програм – видова відмінність.
Правило співмірності обсягів визначуваного поняття управління та визначаючого поняття елемент, функція організованих систем додержується
(А = В (С1 , С2 , С3 ))
Правило, що визначення не повинно утворювати „кола у визначенні” та тавтології дотримується.
Правило чіткості, виразності і відсутності двозначності додержується.
Правило незаперечності виконується (судження ствердне).
Хоча можна визначити поняття управління як елемент організованих систем, але воно не розкрите, тобто номінальне, реальним визначенням є Управління - функція організованих систем, яка забезпечує збереження їх структури, підтримання ритму діяльності та реалізацію програм.
2) Геніальність - найвищий ступінь реалізації творчих сил людини, який пов’язаний із створенням якісно нових, унікальних творінь, відкриттям раніше невідомих шляхів творчості.
Це генетичне визначення, тому що геніальність походить (породжується) творчими силами людини.
В наведеному визначенні використані тотожні поняття: перше – створенням якісно нових, унікальних творінь, друге – відкриттям раніше невідомих шляхів творчості, а це тавтологія.
В цьому визначенні творчі сили людини, створюють творіння, а це теж тавтологія і відсутність виразності.
Задача 2. Зробіть логічний поділ понять:
Касир банку “Аваль”, космонавт, небесне тіло.
Рішення:
Зробити логічний поділ поняття значить розкрити обсяг поняття, встановити поділюване, членів поділу і ознаку поділу.
Касир банку “Аваль”
Поділюване – касир банку “Аваль”, ознака поділу – виконання посадових обов`язків, члени поділу – посадові особи банку “Аваль”.
Маємо допоміжну класифікацію, де до класу поняття працівник банку “Аваль” підклас касир банку “Аваль” входить на міцно закріпленому місті.
Космонавт
Поділюване – космонавт, ознака поділу – перебування в космосі, члени поділу – Гагарін, Тітов, Биковський і т.д.
Небесне тіло
Поділюване – небесне тіло, ознака поділу – знаходження тіла на небі, члени поділу – Сонце, Місяць, зорі, комети, планети.
Задача 3. Зробіть безпосередні умовиводи засобом обернення, перетворення і протиставлення предиката з такого засновку:
Деякі жителі м. Сум не належать до тих, хто не користується міським транспортом.
Рішення:
Обернення.
Побудувати безпосередній умовивід із частково заперечного судження методом обернення не можливо.
Перетворення.
Деякі S не є Р →Деякі S є не-Р
Отже, Деякі жителі м. Сум належать до тих, хто користується міським транспортом.
Знак заперечення – слово „не” перед самим собою означає ствердження (не не користується – користується).
Протиставлення предикату.
Деякі S не є Р → Деякі не-Р є S
Деякі користувачі місткового транспорту належать до жителів м. Сум.
Задача 4.
Визначте фігуру і модус та поясніть результат:
Високопрофесійні спеціалісти цінні для суспільства.
Н. - не високопрофесійний спеціаліст.
Отже…
Рішення:
М є S – загальноствердне судження (А)
Р є не-М – загальнозаперечне судження (Е)
Отже, S є не-Р – загальнозаперечне судження (Е)
Висновок:
Отже, цінні для суспільства спеціалісти є не Н.
Це четверта фігура силогізму, її модус АЕЕ.
Задача 5.
Напишіть формулу і зробіть висновок із засновків::
Якщо наступить ранок, то переведемо гроші, і в обід привезуть товар.
Якщо в обід переведемо гроші, то ввечері привезуть товар.
Але ні грошей, ні товару
Отже…
Рішення:
Це умовно-категоричний силогізм з заперечуючим модусом.
Перепишимо другий засновок в еквівалентній формі першому засновку.
Якщо наступить обід, переведемо гроші, і ввечері привезуть товар.
Формула:
(АВ) є С
(ДВ) є С
Не В, не С, не С
Отже, не А, не Д
Висновок:
Отже, ні ранок, ні обід не наступили.
Задача 6.
Чи можна за допомогою повної індукції зробити такий висновок:
Усі співробітники фірми відповідають кваліфікаційним вимогам?
Рішення:
Повною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на основі вивчення всіх предметів цього класу.
В означеному висновку клас предметів співробітники. Якщо при вивченні кожного предмету класу (кожного працівника), коли вони складуть повний обсяг класу, буде встановлено, що всі працівники мають однакову ознаку (відповідають кваліфікаційним вимогам), тобто ця ознака повторюється в кожному предметі класу (в кожному працівнику), значить на спільній основі класу можна зробити узагальнюючий висновок наведений в задачі.
Задача 7.
Зробіть висновок з такого умовиводу:
1) Деякі письменники були завзятими мисливцями.
2) Чехов був письменником.
Рішення:
Деякі М є Р – частковоствердне судження (І)
S є М – загальноствердне судження (А)
Отже, деякі S є Р
Отже, деякі S не є Р
Оскільки середній термін М не розподілений в обох засновках, то можна зробити два висновки, отже, істинного висновку зробити не можна.
Задача 8.
Наведіть приклад деструктивної дилеми.
Рішення:
Якщо предмет А є товаром, то він обов`язково має споживчу і мінову вартість.
Предмет А не має споживчої і мінової вартості.
Отже, предмет А не є товаром.
Задача 9.
Доведіть тезу методом доведення до абсурду:
Документи на перевезення товару оформлені неправильно.
Рішення:
Довести істинність тези методом доведення до абсурду означає довести хибність антитези.
Примітка: Розглядаємо випадок, коли документи на перевезення товару оформлені неправильно на підприємстві-виготовнику цього товару, тобто товари нікуди ще не убували.
Припустимо істинність антитези Документи на перевезення товару оформлені правильно. Наслідком цього був би факт перевезення товару разом з документами і, отже, документів на підприємстві не було б, але документи ще на підприємстві, а це протиріччя (абсурд), Таким чином, доведено, що антитеза хибна, і по закону виключеного третього істинна теза Документи на перевезення товару оформлені неправильно.
Література
1. Жеребкін В.Є. Логіка. – Х.: Основа, 1998.
2. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К.: Абрис, 1997.
3. Кириллов В.Н., Орлов Г.А. Упражнения по логике. – М.: МЦУПЛ, 1999.
4. Кириллов В.Н., Старченко А.А. Логика. – М.: Юрист, 1999.
5. Орендарчук Г.О. Основи логіки. – Тернопіль: СМП “Астон”, 2001.
6. Рузавин Г.Н. Логика. – М.: ЮНИТИ, 2002.
7. Хоменко І.В. Логіка в задачах. – К.: Четверта хвиля, 1998.
8. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К.: Золоті ворота, 1996.
10-09-2015, 23:27