завжди буває, цілком спонтанно, «само собою». В XIX. віці на Україні — і ніяк не асимілюючись з українським життям — перебували представники інших націй. Вони мали певні «впливи», іноді досита широкі. Інші чужинці були тісніше зв'язані з Україною — походженням і вихованням, участю! в національнім русі. Вони свідомо стреміли зрозуміти психологію всього народу, перейняти його традиції. Розуміється. ї нації існують завше різні групи культурних діячів різних ступенях і формах виявляють дух даної дії, одначе, було багато таких, що занадто далеко культурних традицій. Проте, не може сумніву характеристику української психіки та особливостей української думки дістанемо не менше виразну, ніж, напр., характерне дають різні автори окремим німецьким «племенам» які хоч і ніколи не були національне відокремлені від цілої, але мали сильні місцеві державні, політичні, традиції. На Україні протягом одного віку ці традиції були у занепаді. Натомість протягом століть перед тим вони самостійні та повинні були відстоювати себе проти натиску тональних стихій з різних боків.
Для українського філософічного життя може ще занадто рано писати історію його. Але така спроба все ж є можлива.
Використана Література
1. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. Мюнхен, 1983.
2. Історія філософії України / Хрестоматія. ¾ К., 1992
3. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. ¾ К., 1992
10-09-2015, 23:59