Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона "стійкою" (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Як практичний приклад спробуємо, використовуючи основні показники табл. 9.3, оцінити ліквідність певного умовного підприємства (табл. 9.4).

Таблиця 1

ОЦІНКА ДИНАМІКИ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛІКВІДНОСТІ

Із таблиці можна зробити висновок, що в ліквідності підприємства сталися істотні зміни. Так, наприкінці поточного року проти його початку становище з абсолютною ліквідністю відносно нормалізувалось. Однак фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,16 усе ще залишається нижчим за норму (0,2-0,35).

Нормативний коефіцієнт покриття, розрахований за даними підприємства, діяльність якого аналізується, суттєво збільшився за рахунок збільшення дебіторської заборгованості та матеріальних запасів у межах необхідної потреби.

Порядок розрахунку нормативного коефіцієнта покриття подано у табл. 9.5.

Таблиця 2

РОЗРАХУНОК НОРМАТИВНОГО КОЕФІЦІЄНТА ПОКРИТТЯ, тис. гри.

Таким чином, при зростанні за рік суми матеріальних запасів у межах необхідної потреби, безнадійної (довгострокової) заборгованості на 138,2 тис. грн. та при зниженні короткострокової кредиторської заборгованості на 140 тис. грн. нормативний коефіцієнт покриття збільшився на 0,52 пункта. Водночас фактичний коефіцієнт покриття збільшився на 1,3 пункта, тобто більше ніж удвічі. Загальний коефіцієнт покриття по підприємству на початок минулого періоду був нижчим за нормативний на 0,41 відсоткового пункта. За період, що аналізується, він значно зріс і став вищим за нормативний коефіцієнт покриття на 0,37 відсоткового пункта, що слід оцінити позитивно.

Проміжний коефіцієнт покриття за поточний рік порівняно з минулим зріс на 0,77 відсоткового пункта і перевищив мінімально допустиме значення (0,7-0,8). Коефіцієнт поточної ліквідності за цей період зріс із 2,8 до 3,0 і за обидва роки перевищив максимально допустиме нормативне значення (2).

Як негативну можна оцінити ситуацію з періодом інкасації дебіторської заборгованості, що є досить тривалим (65 днів). Слід відзначити як позитивний фактор те, що за рік сталося певне (хоч і незначне) зменшення його тривалості. Показник обертання матеріальних запасів за аналізований період також знизився на 0,6 дня, що слід оцінити позитивно.

Проте в нашого підприємства співвідношення довгострокових зобов'язань перед кредиторами та довгострокових джерел фінансування нижче за середньогалузеве (1,0). До того ж це співвідношення є порівняно високим і має тенденцію до збільшення (на 0,45 відсоткового пункта).

Коефіцієнт поточної заборгованості поступово зростає, що слід оцінити позитивно. Коефіцієнт співвідношення вхідних грошових потоків та заборгованості збільшився, що сприятиме підвищенню ліквідності підприємства. Такого самого висновку можна дійти, аналізуючи співвідношення вхідних грошових потоків та довгострокових зобов'язань перед кредиторами.

2 .Платоспроможність підприємства.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного календаря.

Відношення надходження коштів до довгострокової заборгованості за рік, що аналізується, зросло на 2,7 пункта, що слід оцінити позитивно: підприємство має досить коштів, щоб задовольнити не тільки поточні, а й довгострокові потреби. Наступний показник - відношення суми прибутку (до сплати податків) і постійних витрат до постійних витрат - у періоді, що аналізується, є нижчим за три попередні показники. Це свідчить про те, що підприємство має можливість здійснювати постійні витрати. Індикатором платоспроможності підприємства є відношення суми надходжень коштів і постійних витрат. У підприємства цей показник становить 4,8 за минулий рік і 5,2 за поточний рік, тобто він збільшився на 0,4 відсоткового пункта. Це свідчить про те, що стан платоспроможності підприємства відносно нормальний. Однак цей показник майже не збільшився. Доцільно оцінювати його в динаміці за триваліший період. Показник відношення активів до довго- та середньострокової заборгованості в підприємства зріс на 0,4 відсоткового пункта за рік.

Це свідчить про те, що вся довгострокова заборгованість підприємства може бути оплаченою за рахунок його активів. Відтак захищеність одержаних підприємством кредитів можна визнати достатньою.

Відношення чистого прибутку до всієї суми активів має в підприємства тенденцію до зростання, що свідчить про збільшення (хоч і невелике) його прибутковості.

Література:

1. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.

2. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р.

3. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.

4. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 липня 1991 р.

5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р.

6. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991

7. Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р.

8. Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради України. -

9. 1992. - №31.

10. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про податкування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р.

11. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р.

12. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р.

13. Закон України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р.

14. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р.

15. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №2.

16. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"

17. від 26 червня 1997 р.

18. Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" від 26 червня 1997р.

19. Закон України "Про державний бюджет України на 1999 р." від 31 грудня 1998 р.

20. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1999р.

21. Закон України від 13 лютого 1998 р. "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

22. Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво".

23. Закон України від 30 червня 1999 р. "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство".

24. Закон України від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України".

25. Закон України від 4 листопада 1999 р. "Про запровадження єдиного бору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України".

26. Закон України від 20 травня 1999 р. "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

27. Закон України від 18 листопада 1999 р. "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір".

28. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

29. Україні" від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

30. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 2 березня 2000 р.

31. Закон України "Про Державний бюджет України на 2000 р." від 17 лютого 2000 р. №1458.

32. Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення Державного інноваційного фонду" від 18 лютого 1992 р.

33. Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття".

34. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств" // Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - № 5.

35. Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ 26.04.96 p., №473.

36. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.

37. Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ

[1] Кожне підприємство, виходячи з конк)ч : [ііх умов господарювання та власних показників, визначає свій нормативний коефіціент покриття.