Предмет і метод аудиторської діяльності

1. Предмет аудиторської діяльності.

2. Об’єкти аудиторської діяльності.

3. Метод аудиторської діяльності.

1. Аудит оснований на оцінці стану відновних аспектів діяльності економічних систем окремих підприємств, комплексів. Тобто це оцінка достовірності фінансової звітності, яка містить інформацію про стан господарської діяльності підприємства. Підтвердження аудитором звітності є основною умовою взаємовідносин підприємства з податковою системою, акціонерами та ін. Реальність звітності - це основний об’єкт аудиту. Результати аудиту можуть бути висновки про стан об’єктів - реальність статей балансу, фінансовий стан, достовірність бухгалтерського обліку, законність, доцільність господарських операцій, можливий стан об’єктів в майбутньому - прогнозні економічні показники, якісні характеристики організаційної структури управління, системи обліку і контролю, які є результатами досліджень і проектних розробок.

Отже, предметом аудиторської діяльності слід розглядати в двох аспектах: просторовому, коли мова йде про напрям аудиторської діяльності; і в часовому - коли ці напрямки торкаються минулого, теперішнього і майбутнього. Але в кожному випадку оцінюється стан об’єкту аудиту і погляд на його предмет з точки зору часу і простору нічого не змінює.

Таким чином, можна зробити висновок, що предметом аудиторської діяльності є стан економічних, організаційних, інформаційних і інших характеристик системи, що знаходиться в сфері аудиторської оцінки.

Предмет аудиторського контролю конкретизується, його об’єктами, які деталізують кожну стадію відтворення суспільно-необхідного продукту.

2. Під об’єктами аудиторської діяльності розуміють окремі або взаємопов’язані економічні, організаційні, інформаційні або інші сторони функціонування вивчаючої системи, стан яких може бути оцінений кількістю і якістю.

Аудитор має справу з об’єктами, різними по змісту, цільовому напрямку, відношенні до окремих сфер діяльності, та іншими характеристиками. Це вимагає застосування до них окремої класифікаційної системи, яка забезпечила б повне обгрунтування про предмет аудиту.

Класифікація об ’ єктів аудиторської діяльності:

Класифікаційний признак Групи об ’ єктів

1.1. Ресурси - засоби праці, сировина, матеріали, трудові ресурси і фінансові (нематеріальні активи).

1.2. Господарські процеси: впровадження нової техніки; забезпечення робочою силою, матеріально-технічне постачання, збут продукції і т.д.

1.3. Економічні результати діяльності: об’єм виробництва, фондовіддача, продуктивність праці, прибуток, рентабельність, собівартість.

1.4. Організаційна структура виробництва, апарат управління.

1.5. Система стимулювання; внутрівиробничий розрахунок.

1.6. Планування, облік, контроль, економічний аналіз, регулювання, стимулювання.

2.1. В першій групі об’єктів мова йде про вивчення об’єктів, які є важливими сферами діяльності підприємства. Наприклад, оцінка стану і ефективності використання матеріальних ресурсів.

2.2. В другій групі об’єктів мова йде про окремі групи і підгрупи ресурсів: операції з одним постачальником, або одним видом матеріалів.

4.1. Висновок про достовірність бухгалтерської звітності, ефективності використання ресурсів;

4.2. при перевірці наявності матеріальних і грошових цінностей і т.д.

4.3. запропоновують покращити організаційні форми виробництва і управління, розширення інформаційних можливостей обліку.

5.1. Ресурси і економічні результати діяльності, наявність ресурсів і ефективність їх використання, планові, фактичні, прогнозні показники об’ємів виробництва, собівартості, прибутку.

5.2. : динамічність процесів управління, оперативність функції контролю і т.д.

5.3. : затрати в окремих сферах діяльності.

6.1.:економічні результати діяльності окремі процеси і функції управління: показники, облік, контроль;

6.2.: ресурси, господарські процеси, економічні результати діяльності.

6.3.:розширення інформаційних і оперативних можливостей бухгалтерського обліку, розробка більш ціленаправлених організаційних структур.

3. Метод аудиту - це сукупність способів прийомів, за допомогою яких оцінюється стан вивчаючих об’єктів. Велику кількість різних прийомів можна об’єднати в три групи: визначення стану об’єктів в натуральному виразі співставлення, оцінка.

Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, зважування, вимірювання, що дозволяють визначити кількісний стан об’єкту.

Прийоми другої групи дозволяють співставити показники і визначити відхилення дійсного стану вивчаючих об’єктів від норм і нормативів, прогнозних показників в відповідності з якими вони повинні функціонувати.

Прийоми третьої групи пов’язані з оцінкою минулого, теперішнього і майбутнього стану об’єкту. Оцінюється стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, достовірність економічної інформації, методів і функцій управління та ін.

Визначення реального стану об’єкту в натуральному виражені їх співставлення і оцінка є методами аудиту. Вони використовуються по кожному об’єкту, тому що його вивчення так чи інакше полягає в визначенні дійсного стану і відхилення від базового, в оцінці відхилення по критеріям доцільності і законності.

З цією метою широко використовують прийоми статистики (групування, індекси), економічний аналіз (ланцюгові підстановки, балансовий метод і т.д.)

Робочі документи аудитора

1. Поняття і класифікація робочих документів.

2. Методика складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє.

1 . Хід аудиторської перевірки і її результати повинні бути документально оформлені. З проблемою ведення робочих документів аудитор зіштовхується в першій же перевірці. Потрібна організація аудиту, забезпечення необхідного контролю роботи аудитора, підвищення її якості вимагають глибокого дослідження, цієї проблеми, прийняття національного нармативу, що регулює документальні аудиторські операції.

Робочі документи аудитора - це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, а також документальна інформація, отримана в ході аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта чи усні відомості, документовані аудитором за допомогою тестування.

Мета складання робочих документів аудитора полягає в слідуючому:

· планування аудиторської перевірки;

· документальне підтвердження виконаних аудиторських робіт;

· збирання матеріалів з перевірки фінансової звітності і їх узагальнення;

· складання аудиторського звіту і аудиторського висновку;

· контроль якості проведеної перевірки, тощо;

· документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з вказанням його величини;

· забезпечення можливості одержання відповідей на зворотні питання, тобто доказати правоту аудитора або внести додаткову ясність в деякі питання;

· одержання матеріалів для наступних аудиторських перевірок тощо.

При цьому робочі аудиторські документи повинні відповідати ряду вимог:

· містити достатньо повну і детальну інформацію;

· скласти документи в ході аудиторської перевірки;

· відображати найсуттєвіші моменти, охоплювати найважливіші напрямки перевірки;

· відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві і ступінь довіри до нього;

· містити джерела інформації, дату і місце складання, прізвище аудитора, його підпис, номер документу;

· складати документи чітко, розбірливо.

В залежності від змісту, тривалості використання, охопленого проміжку часу і інших параметрів робочі документи аудитора можна поділити на декілька видів.

Класифікація робочих документів аудитора.

2. Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і в процесі перевірки фінансової звітності підприємства - клієнта, являє собою аудиторське досьє (папку), яке має свій номер, відмітку про дату початку і закінчення аудиторської перевірки.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов’язкові реквізити і складові частини, зокрема: найменування документу, назва клієнта, порядковий номер документу і сторінка його розміщення в аудиторському досьє, період перевірки, зміст (виклад процедур, вказані методи і прийоми, отримані результати, висновок аудитора по конкретному факту перевірки), вказані особи, які складали і перевірили документ, їх підписи, дата складення документа і інші спеціальні реквізити.

В зв’язку з цим заслуговує уваги структура форми робочого документу аудитора, розроблена у вигляді схеми.

Отримані аудитором висновки і результати, які зафіксовані в одному документі, можуть використовуватись і відображатись в інших робочих документах, складених в процесі перевірки.

Робочі документи аудитора повинні знаходитись в досьє в певній послідовності:

· організаційні;

· адміністративні;

· документи аудиторських процедур по окремих статтях річного звіту та інші аудиторські дані;

· висновок;

· рекомендації (пропозиції).

Найбільша кількість робочих документів складається на стадії оцінки звітності, тобто при безпосередній перевірці статей і показників фінансової (бухгалтерської) звітності. Це документи по аналітичному огляді, перевірці і підтвердженню окремих документів.

По закінченню оцінки окремих статтей звітності і узагальнення одержаних результатів на завершуючому етапі (аудитора) аудита складають звіт про перевірку, який містить висновок аудитора по фінансовій (бухгалтерській) звітності підприємства-клієнта.

На протязі всього терміну ведення досьє, а також після закінчення аудиторської перевірки і пред’явлення звіту клієнту аудитор повинен забезпечувати відповідні умови зберігання документів.

Робочі документи повинні зберігатися в поточному архіві аудитора на протязі року, а потім передаються в постійний архів аудиторської фірми на тривале зберігання. Окремі аудитори приділяють цьому питанню недостатню увагу. Це може привести до серйозних наслідків (притягнення аудитора до відповідальності, втрата ліцензії чи сертифіката із-за відсутності у аудиторів можливості довести належне виконання ними своїх обов’язків в зв’язку з відсутністю чи неправильним веденням робочих документів).

Особливості уваги потребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочих документів. Це одне з головних вимог і принципів роботи аудитора і правил аудиторської етики. Документи аудиторської перевірки є власністю аудитора, їх зміст конфіденційний і не підлягає розголошенню. Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта і без його згоди не передавати кому-небудь робочі документи про поведену перевірку, крім особливих випадків (наприклад, на вимогу правоохоронних органів; передача довгострокових документів аудитору, який буде виконувати наступну аудиторську перевірку; у випадку контролю роботи аудитора і її якості іншими аудиторами фірми або її директором, менеджером).