Фахівці внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення системи бухгалтерського обліку, проводять експертизи фінансової й оперативної інформації, огляд коштів, які використовуються для ідентифікації, вимірювання, класифікації та інформування; готують огляди ефективної діяльності підприємства, у тому числі нефінансових засобів керівництва; здійснюють контроль за дотриманням законодавства України і виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності [1;c.80].
Оцінка системи внутрішнього контролю включає оцінку контрольного середовища, оцінку контролю системи комп'ютерної обробки даних (КОД), загального та спеціального контролю. Результатом оцінки внутрішнього контролю є висновок аудитора про адекватність системи внутрішнього контролю у кожній прикладній системі, а також про те, чи сприяють контрольне середовище та загальний контроль системи КОД ефективному функціонуванню таких систем. Якщо стосовно однієї або кількох прикладних систем зроблений висновок про її адекватність, то при перевірці господарських операцій, здійснених з використанням даної прикладної системи, аудитор може замінити частину аудиторських тестів по суті тестами контролю (Стратегія довіри до систем контролю). Результати оцінки внутрішнього контролю документуються аудитором при складанні опису системи внутрішнього контролю у меморандумі з планування.
Специфічними методиками аудиту, наприклад, на промислових підприємствах, можна вважати методики інвентаризації незавершеного виробництва та обстеження процесу виробництва, перевірка заготівельної діяльності, контроль технологічного процесу та дотримання норм витрачання сировини. Особливу увагу слід зосередити на раціональному порядку та послідовності вивчення первинних та зведених документів, форм звітності, доказовість оформлених встановлених фактів.
Відобразимо організаційну модель внутрішнього аудиту у вигляді таблиці (табл.6.1 ).
Таблиця 6.1 Організаційна модель внутрішнього аудиту
| Об'єкти внутрішнього аудиту | Джерела інформації | Методичні прийоми і способи перевірки |
| Майнові ресурси (основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції, запаси, МШП, товари тощо) | Законодавчі акти, первинні документи, записи за залишками рахунків, регістри обліку, фінансова звітність | Перевірки вибіркові та суцільні, інвентаризація, аналіз |
| Власний капітал (статутний, додатковий, резервний, нерозподілений прибуток тощо) | Засновницькі документи підприємства, записи за залишками рахунків, фінансова звітність | Перевірки, інвентаризація, економіко-математичне моделювання |
| Об'єкти внутрішнього аудиту | Джерела інформації | Методичні прийоми і способи перевірки |
| Зобов'язання (забезпечення, довгострокові та поточні зобов'язання) | Договори, первинні документи, записи за залишками рахунків, фінансова та податкова звітність | Перевірки, запит, інвентаризація, аналіз |
| Доходи | Договори, облікова політика, записи за оборотами рахунків, фінансова звітність (форма № 2) | Перевірки, запит, обчислення, інвентаризація, аналіз, прогнозування доходів діяльності |
| Витрати | Калькуляції, облікова політика, записи за оборотами рахунків, фінансова звітність (форма №2) | Перевірки, обчислення, інвентаризація, аналіз, прогнозування витрат діяльності |
| Фінансовий результат | Облікова політика, записи за оборотами рахунку 79, фінансова звітність (форма №2) | Перевірки, обчислення, інвентаризація, аналіз, прогнозування результатів діяльності |
| Система бухгалтерського обліку | Організаційна форма обліку, облікова політика, робочий план рахунків, план документообігу, розподіл обов'язків працівників, податковий, статистичний, внутрішньогосподарський та інші види обліку | Перевірка, спостереження, моніторинг, запит і підтвердження, надання рекомендацій для її удосконалення |
| Система внутрішнього контролю | Наявність спеціального підрозділу, контрольне середовище, облікові системи, спеціальні процедури з контролю, акти перевірок | Суцільна перевірка, моніторинг, спостереження, надання рекомендацій для її удосконалення |
| Об'єкти внутрішнього аудиту | Джерела інформації | Методичні прийоми і способи перевірки |
| Фінансова і господарська інформація | Облікова система, норми та нормативи, порядок складання тд подання фінансової звітності, фінансова звітність | Перевірка способів, що застосовуються для визначення, вимірювання, класифікації інформації і складання звітності, запит щодо окремих статей, аналіз, контроль у комп'ютерних інформаційних системах |
| Дотримання законів, нормативних актів, політики, директив управлінського персоналу підприємства | Засновницькі та розпорядчі документи підприємства, протоколи зборів та засідань, закони, кодекси, акти перевірок, виконавчі документи | Перевірка, спостереження, моніторинг, запит і підтвердження, обчислення, аналіз |
| Економічність та продуктивність діяльності, у т. ч. нефінансові заходи контролю | Виробнича структура, технологічні карти, дані про плани виробництва, рух грошових потоків, плани збуту та постачання | Перевірка, спостереження, моніторинг, запит і підтвердження, обчислення, аналіз, технологічний і хіміко-технологічний контроль, перевірка якості продукції, контрольний обмір, контрольний запуск сировини та матеріалів, обстеження, експертиза |
7. Світовий досвід розвитку внутрішнього аудиту
Внутрішній аудит — це аудит, який здійснюється співробітниками суб'єкта господарювання. З погляду менеджменту, під внутрішнім аудитом розуміють перевірку рахунків підприємства та його діяльності невеликою групою бухгалтерів, що обіймають найвищі посади на підприємстві, для того, щоб впевнитись, що звітність підприємства дає повну картину стану справ, що вони йдуть чесно, відповідно до існуючих стандартів.
Внутрішній аудит може розглядатися як невід'ємна частина загальної системи фінансового контролю. За сто років свого розвитку характер внутрішнього аудиту змінювався.
З погляду на еволюцію виділяють підтверджувальний аудит, сис-темоорієнтований аудит та аудит, який базується на ризику.
1 етап. На початку свого розвитку (початок — 40-ті рр. XX ст., ера перших концесій) роль аудиту виходила із завдань фінансового управління та забезпечення захисту активів і мала тотальний (суцільний) характер на детальному рівні. Підсистема внутрішнього фінансового (частково й адміністративного) контролю з'явилась у централізованій унітарній структурі управління і в дивізіональній структурі. Основу такого аудиту складало підтвердження відповідності виконаних операцій, записів на рахунках тощо прийнятим правилам та положенням. Такий аудит отримав назву підтверджувального аудит.
2етап (40-70-ті рр. XX ст.). Друга світова війна надала могутній політичний імпульс інтернаціоналізації світового ринку робочої сили та загострення боротьби за світові ринки. В цей час формуються перші ознаки глобалізації бізнесу в цілому, що впливає на зміни організацій них структур управління корпораціями. Невипадково, що саме у 1941 р. у США було засновано Інститут внутрішніх аудиторів (ІВА).
3 ускладненням контролю акцент в аудиті був зміщений. Підтвердження виконання циклів певних внутрішньо-системних контрольних процедур. Прорив могутніх корпорацій США, Європи і Японії до мультинаціонального бізнесу, процес диверсифікації капіталу і виробництва обумовили появу складних корпоративних структур (конгломератів,
концернів) і призвели до реорганізації мультидивізіональних структур. У межах таких структур управління транснаціональними корпораціями (ТНК) як конгломерат при розподілі функцій стратегічного планування між різними рівнями управління ТНК передбачається фінансовий моніторинг (аналіз) і контроль. Проте дочірні компанії мають право відмовитись від пропозиції головної холдингової компанії. Директиви і вказівки головної холдингової компанії обмежують планування стратегії бізнесу дочірніх компаній. Формуються передумови до виникнення глобальних організаційних структур. В аудиті, як у зовнішньому, так і у внутрішньому, почав здійснюватись системоорієнтований підхід.
З етап (70-90-ті рр. XX ст.). Зміни контрольного середовища в умовах подальшого ускладнення міжнародного бізнесу та початку глобалізації не тільки зумовили необхідність і значущість внутрішнього аудиту, а й актуалізували вирішення низки питань, пов'язаних із формуванням його концепції, з його організацією та методичним забезпеченням. Увага аудиторів стала концентруватися не тільки на тому, як функціонують системи контролю й обробки інформації, але й наскільки вони ефективні для досягнення мети та які можуть бути зроблені удосконалення. ІВА у 1978 р. приймає до застосування серію «Стандарти професійної практики внутрішнього аудиту».
Для повнішого забезпечення належного виконання функцій аудиту потрібно відповідним чином організувати апарат внутрішнього аудиту та запровадити наукову організацію праці аудиторів.
Провідне місце у структурі організації внутрішнього аудиту належить раціональній побудові його апарату та оптимальному застосуванню його організаційних форм. Залежно від адміністративного порядкування розрізняють три основні типи побудови структури апарату внутрішнього аудиту: лінійно-просту, лінійно-штабну та комбіновану (табл. .1).
Залежно від розподілу праці співробітників сфери контролю і відповідно до побудови служби внутрішнього аудиту розрізняють централізовану і децентралізовану її форму.
При централізованій формі організації внутрішнього аудиту аудитори знаходяться у штаті бухгалтерії і підпорядковуються головному бухгалтерові в адміністративному і методологічному відношенні.
При децентралізованій — аудитори виділені у самостійний структурний підрозділ.
Таблиця 7.1 Типи структур апарату внутрішнього аудиту
| Тип структури | Характеристика служби внутрішнього аудиту |
| Лінійне адміністративне підпорядкування | Працівники служби внутрішнього аудиту прямо (безпосередньо) підпорядковуються керівнику підприємства |
| Лінійно-штабне підпорядкування | Служба внутрішнього аудиту поділяється на сектори, а керівник служби дає розпорядження керівникам секторів. Такий підхід виправданий лише на великих підприємствах зі складною організаційною структурою |
| Комбінована структура | Передбачає передачу окремим службам управління частини прав і функціональних обов'язків внутрішніх аудиторів |
Загальне керівництво службою внутрішнього аудиту здійснює начальник, який безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.
Останнім часом у багатьох підприємствах та організаціях роль внутрішнього аудиту була поширена шляхом включення до неї оцінки якості інформації, яка генерується управлінською інформаційною системою і яка складає основу для прийняття рішень, а також оцінки корисності застосованої методики аналізу інформації.
Події останніх років, серед яких банкрутство багатьох підприємств-гігантів, підвищення ризикованості діяльності підприємств, висувають нові завдання перед внутрішніми аудиторами, вимагають нових регламентів їх діяльності. Тому члени Комітету зі стандартів внутрішнього аудиту ЇВ А запропонували внести зміни до стандартів.
8. Досвід діяльності служби внутрішнього аудиту в країнах з ринковою економікою
Внутрішні аудитори у країнах з розвиненою ринковою економікою працюють як у державному, так і у приватному секторах. Вони;здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають своїй головній фірмі, яка здійснює управління, результати аналізу, оцінювання, рекомендації, поради й інформацію про діяльність підприємства, яке вони перевіряють. В основному, внутрішній аудит розглядає бухгалтерську інформацію та її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту — допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано й ефективно.
Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом власного підприємства. За внутрішній аудит відповідає сама фірма або один із її відділів, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування. Для цього він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню рентабельності й зміцненню його фінансового стану.
Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.
Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди (операції), у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.
Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку й ефективності нової технології, вживає заходів, що сприяють фінансовій діяльності підприємства.
Для аудиту адміністрації індивідуальних компаній наймають внутрішньогосподарських аудиторів. У США, наприклад, група внутрішньогосподарських аудиторів на окремих великих фірмах може включати сотні і більше осіб, які звітують перед президентом чи аудиторським комітетом Ради директорів.
Внутрішні аудитори — службовці тієї самої компанії (фірми, корпорації, концерну тощо), діяльність якої вони перевіряють, але керівники служби внутрішнього аудиту, як правило, входять до її керівних органів.
В наш час функції внутрішніх аудиторів виходять за межі перевірки бухгалтерської звітності структурних підрозділів своєї компанії. Внутрішні аудитори все частіше приймають участь у вирішенні питань управління, економічної та фінансової політики компанії. Вони мають досить високий рівень кваліфікації. За статусом вони мають відповідні широкі повноваження. До кола обов'язків внутрішніх аудиторів, крім традиційного аудиту фінансової звітності, частіше за все входять:
операційний аудит — діяльність, яка подібна до консультування структурних підрозділів компанії з питань управління, менеджменту;
аудит на відповідність — перевірка відповідності діяльності власних підрозділів правилам, що встановлені адміністрацією своєї компанії, а також, у разі необхідності — вищими органами влади або законодавчими нормами (наприклад, це може бути перевірка та оцінка укладених договорів з погляду дотримання юридичних вимог, мінімізація ризиків, оптимізація оподаткування тощо). Чисельність внутрішніх аудиторів в окремих країнах дуже велика.
Наприклад, у Швеції налічується 2200 «затверджених» аудиторів (еквівалент — сертифікованих) та 2300 уповноважених (еквівалент — аудитори, що мають відповідний рівень підготовки, але не мають сертифікату); в країні приблизно 300 000 юридичних осіб, що підлягають обов'язковому аудиту при населенні у 8,8 млн осіб. Крім того, є приблизно 10 тис. помічників аудиторів та приблизно 2500 внутрішніх аудиторів (з урахуванням суспільного сектору). Тобто, частка внутрішніх аудиторів у Швеції складає 15 % загальної чисельності аудиторів.
Перша професійна організація внутрішніх аудиторів була заснована у США у 1941 р. та отримала назву Інститут внутрішніх аудиторів (, скорочено — ПА) , якийприйняв девіз: прогрес через партнерство. Внутрішні аудитори у США працюють як у державному, так і в приватному секторах економіки. Свою діяльність ПА будує на базі:
а)загальних професійних знань внутрішніх аудиторів;
б)програми безперервного професійного розвитку;
в)економічного кодексу;
г)професійних норм;
д)програми сертифікації.
На початку 70-х рр. інститут переніс свій міжнародний центр до штату Флорида.
Створення такої організації внутрішніх аудиторів було обумовлено необхідністю об'єднати їх розрізнені зусилля по захисту своїх інтересів, а також для подальшого розвитку професійної майстерності, підвищення ефективності діяльності. Інститут координує і регулює діяльність внутрішніх аудиторів, забезпечує загальноосвітню діяльність і розробляє норми та стандарти даної професійної практики. Він постійно розширяє свої функції і служби внутрішніх аудиторів.
Інститут визнаний авторитетом у професійному світі внутрішніх аудиторів. Він налічує десятки тисяч членів, які працюють у більш ніж ста країнах. Крім відділень інституту у США, існують національні інститути такого ж профілю в Австралії, Великобританії та Північному Уельсі, КНР, Індії, Ізраїлі, Новій Зеландії, Південній Африці, Японії.
Прикладом організації внутрішнього аудиту є американська транснаціональна корпорація «Істмен Кодак» — всесвітньо відомий лідер з продажу товарів та надання послуг високої якості. В цій фірмі внутрішній аудит здійснюється більше сімдесяти років, відповідальність за нього покладена на загальний відділ аудиту, що знаходиться у Рочестері (штат Нью-Йорк).
Керівництво «Істмен Кодак» вважає аудит важливим елементом процесу управлінського контролю. Аудит здійснюють співробітники загального і локального відділів аудиту, які вирішують такі завдання: вивчення системи контролю за активами; перевірка відповідності встановленого контролю політиці компанії; оцінка виконання урядових програм; проведення спеціальних розслідувань та надання виробничих звітів, виявлення економії коштів на проведення аудиту. Успіх аудиторської перевірки вимірюється наявністю рекомендацій з вирішення наявних та майбутніх проблем, а показниками її якості є повнота аудиту, витрати на його проведення та ефективність.
Висновок
Таким чином внутрішній аудит - організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю.
Вивчаючи світовий досвід розвитку аудиту, передусім необхідно орієнтуватися на внутрішній аудит і організовувати його на підприємствах за кращими світовими зразками. Внутрішній аудит вирішує наступні завдання:
визначає систему контролю за активами, зобов'язаннями і власним капіталом підприємства;
перевіряє відповідність цієї системи політиці підприємства;
виконує експертну науково обґрунтовану оцінку фінансово-господарських операцій;
аналізує ситуації ризику.
Обов'язковість аудиту визначається об'єктивними потребами реалізації концепції підзвітності. Якісний об'єктивний аудит підвищує ефективність і прибутковість інвестицій, сприяє захисту інтересів бізнесу і держави.
Література
1. Богомолов А.М. Внутренний аудит. – М.: Экзамен, 2000. – 192с.
2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 3-тє вид., доп. І перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2006. – 512 с.
3. Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 322 с.
4. Понікаров В.Д., Сєрікова Т.М. Аудит: Навчальний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006.
5. Давидов Г.М. Аудит: теорія і практика: Монографія. – Кіровоград: ТОВ «Імекс-ЛТД». 2006. – С.324.
6. Пантелєєв В.П. Аудит. – Навч. пос. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 400с.
7. Дорош Н. І. Актуальні проблеми розвитку аудиторського контролю в Україні// Світ бухгалтерського обліку. — 1997. — № 5. — с 38-42.
8. Дорош Н. І. Аудит: Методологія і організація / Н.І. Дорош. — К.: Знання, КОО, 2001
9. Чернелевський Л.М.Беренда Н.І.Аудит:теорія і практика:Навчальний посібник. — К.: «Хай-Тек Прес»,2008.—560с.
8-09-2015, 11:19