Назву слід писати однією із офіційних мов публікації МС;
б) національний орган, відповідальний за стандарт (наприклад, номер та назву технічного комітету);
в) за потреби, докладну інформацію щодо редакційних змін та їх перелік;
г) за потреби, довідку щодо технічних відхилів та/чи змін у структурі разом з їх поясненнями або довідку щодо додатка, в якому подано таку інформацію.
За цього методу до МС, одержаного за 5.4.2.1, долучають національні структурні елементи: «Обкладинку», «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», «Бібліографічні дані».
МС подають мовою міжнародної організації, якою його було видано, і без будь-яких змін. Інформацію та вказівки щодо редакційних змін, приміток, технічних відхилів подають українською мовою в національному вступі.
За потреби можна подавати тотожний переклад МС українською мовою, який долучають до стандарту окремим національним додатком.
Для узгодження з чинними стандартами, системами національних стандартів назву національного стандарту може бути змінено відносно назви прийнятого МС. Проте назву МС треба точно зазначити на обкладинці або в передмові.
Рекомендовано подавати пояснення зміни назви в національному вступі стандарту.
Технічні поправки та зміни до МС, опубліковані до прийняття його як національного стандарту, потрібно долучити до національного стандарту.
Інформацію про будь-які долучені зміни тощо та пояснення щодо позначення потрібно зазначити у національному вступі.
Переклад (з передрукуванням чи без передрукування оригіналу).
Якщо національний стандарт — це тільки переклад, його можна опублікувати як двомовний або одномовний. У будь-якому випадку додають національний вступ (5.4.2.2).
Якщо за перекладу одномовний національний стандарт оголошено «ідентичним», узгодженість з оригіналом МС забезпечує переклад, тобто застосовується принцип зворотності.
Двомовні видання, що містять текст стандарту офіційною мовою міжнародної організації, якою його було видано, та українською мовою, можуть містити інформацію, що підтверджує юридичну силу оригіналу чи перекладу. За відсутності такої інформації обидві версії мають однакову юридичну силу.
І одномовні, і двомовні видання можуть містити примітки, в яких зазначено редакційні зміни та/чи технічні відхили. Їх подають після пункту, якого вони стосуються та/чи зазначають у національному вступі. Ступінь відповідності залежить від редакційних змін та/чи технічних відхилів.
В одномовних виданнях потрібно зазначити, з якої мови зроблено переклад.
За двомовного видання два тексти повинні бути ідентичним за змістом і оформленням.
Перероблення (прийняття за новим проектом)
Якщо МС видано як національний стандарт, і національний стандарт не є передрук або тотожний переклад МС, то це вважають переробленням (прийняття за новим проектом).
Якщо МС перероблюють як національний стандарт, у національному стандарті треба зазначити, що МС був перероблений і слід вказати на наявність чи відсутність відхилів у національному стандарті від МС. Якщо є відхили, тоді треба подати в національному вступі їх причини, а відхили потрібно позначити в тексті одним із способів, зазначених у розділі 6.
Хоча перероблення і є дійовим методом прийняття МС, можливість пропустити важливі технічні відхили, які можуть бути замасковані змінами у викладі положень чи вживанні слів, утруднює порівняння МС з національним стандартом і визначення ступеня їх відповідності. Перероблення утруднює перевірку ступеня відповідності національних стандартів різних країн.
Вибір методу прийняття
Якщо не зроблено редакційних змін чи технічних відхилів, підходить будь-який метод прийняття із згаданих у пунктах 5.2—5.4, хоча метод передруку повного тексту (5.4.2) рекомендовано для тих країн, чия мова — одна з офіційних мов ISO/IEC. Коли йдеться про переклад, слід розглядати проблему узгодження перекладу з текстом оригіналу.
Якщо редакційні зміни чи технічні відхили неминучі, рекомендовано використовувати метод передруку (5.4.2) чи метод перекладу (5.4.3) із долученням відхилів у текст та/чи в додаток. Можливо також використовувати метод обкладинки залежно від типу обкладинки та кількості інформації, яку повинні подати.
Метод обкладинки рекомендовано застосовувати для прийняття МС, на які є посилання у національному стандарті, через який приймають МС методом перекладу.
Перероблення стандартів не рекомендовано.
Усі МС, які приймають в Україні зазначеними вище методами, повинні відповідати вимогам чинного законодавства України та чинних нормативних документів.
3.2. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ
Прийняття МС наведеними вище методами потрібно виконувати відповідно до плану національної стандартизації, враховуючи норми чинного законодавства України, вимоги стандартів національної стандартизації України (ДСТУ 1.0, ДСТУ 1.2).
Технічне завдання розроблюють згідно з ДСТУ 1.2. Воно складається з таких розділів:
— підстава для прийняття МС;
— призначеність і метод прийняття МС;
— етапи робіт і терміни їх виконання;
— порядок приймання роботи;
— додаткові вказівки;
— перелік організацій, з якими треба узгодити проект національного стандарту.
Розсилання на відгук першої редакції не передбачено.
Для всіх методів приймання МС як національних стандартів, окрім 5.2, на узгодження надсилають проект національного стандарту, оформлений згідно з вимогами цього стандарту, пояснювальну записку, а за потреби, звід зауваг і пропозицій у разі повторного розгляду.
Для проектів національних стандартів, оформлених за методами «Обкладинка» (5.3), «Передрук» (5.4.2) на вимогу узгоджувальних організацій разом із проектом стандарту треба надсилати і тотожний переклад МС.
Подаючи проект національного стандарту на прийняття, розробник або центральний орган виконавчої влади, якому він підпорядкований, стосовно стандартів, що повинні мати національну організацію (Агентство) супроводження стандарту, зазначає листом цю організацію.
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, надаючи чинність стандарту, зазначає національну організацію (Агентство), яка супроводжує національний стандарт та Агенство супроводження МС відповідної міжнародної організації.
Прийняття МС як національного стандарту виконують за встановленим порядком та згідно з ДСТУ 1.2.
Суб’єктам господарювання дозволено пряме застосування стандартів міжнародних організацій зі стандартизації, за умови, що вимоги МС не протирічать вимогам чинного законодавства України, і продукція виготовляється для експорту.
Відповідальним за правильне використання положень, зазначених у застосованому МС, є суб’єкт господарювання, що застосував МС.
Як правило, такому стандарту національне позначення не надають (він не є чинним в Україні), і інформацію про нього не публікують в каталозі нормативних документів.
Суб’єкт господарювання повинен подати центральному органу виконавчої влади у сфері стандартизації інформацію про пряме застосування МС, а також переклад МС для можливого прийняття його як національного стандарту.
І V.Використана література
1. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”
2. ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація.
3. ДСТУ 1.7:2001 Національна стандартизації. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і регіональних стандартів.
3. Посiбник "ISO 9001 для малих пiдприємств. Що робити"
4. Койфман Ю.I., Герус О.В., Кисельова Т.М., Северинов Ю.Д. Принципи, методи та практика міжнародної стандартизації. Довідник. -Київ-Львiв, 1995. - С. 282.
5. Величко О.М., Дудич I.I., Дюрiчку К., Молнар Ш.Б. Основи метрологiї, стандартизацiї та контролю якості. Навчальний посібник. - Ужгород-Нiредьгаза, 2000.
8-09-2015, 12:01