Запасні частини деяких об’єктів основних засобів можуть потребувати заміничерез регулярні проміжки часу. Наприклад, піч треба облицьовувати післяпевної кількості годин використання, частини салону літака (такі, як сидіннячи кухня) потребують кількаразової заміни протягом строку корисноїексплуатації літального апарата. Об’єкти основних засобів також можутьбути придбаними з метою здійснення повторної заміни не так часто,наприклад заміна внутрішніх стін будівлі, або з метою одноразової заміни.Суб’єкт господарювання визнає вбалансовій вартості об’єкта основних засобів собівартість замінюваноїчастини такого об’єкта, коли витрати понесені, якщо критерії визнаннявиконані. Балансову вартість таких частин, які замінюють, припиняютьвизнавати відповідно до положень про припинення визнання цього Стандарту.
Умовою подовження експлуатації об’єкта основних засобів (наприклад,літака) може бути виконання регулярних основних технічних оглядів длявиявлення несправностей, незалежно від того, чи замінюються частиниоб’єкта. Під час виконання значного огляду витрати на нього визнаються вбалансовій вартості об’єкта основних засобів як заміна, якщо виконуютьсякритерії визнання. Будь-яку балансову вартість витрат на попередній огляд(на відміну від матеріальних частин), яка залишається, визнаватиприпиняють. Це відбувається незалежно від того, чи були ідентифікованівитрати попереднього огляду в операції, в якій об’єкт купували чи будували.Якщо потрібно, попередньо оцінені витрати на майбутній подібній оглядможна використати як показник того, якою була собівартість існуючогокомпоненту технічного огляду під час купівлі чи будівництва об’єкта.
3.3 Оцінка основних засобів
Об’єкт основних засобів, який відповідає визнанню як активу, слід оцінювати за його собівартістю.
Собівартість об’єкта основних засобів складається з такого:
а) ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок.
б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов» язані з доставкою активу до місця розташування та приведення в стан, необхідний для його експлуатації у спосіб визначений управлінським персоналом.
в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об’єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов’язання за якими суб’єкт господарювання бере або коли його купують, або внаслідок використання об’єкта протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.
Прикладами безпосередньо пов’язаних витрат, є:
а) витрати на виплати працівникам (як визначено в МСБО 19 «Виплати працівникам»), які виникають безпосередньо від спорудження або придбання об’єкта основних засобів;
б) витрати на впорядкування території;
в) первісні витрати на доставку та розвантаження;
ґ) витрати на встановлення та монтаж;
ґ) витрати на перевірку відповідного функціонування активу після вирахування чистих надходжень від продажу будь-яких об’єктів під час доставки активу до теперішнього місця розташування та приведення в теперішній стан (наприклад, зразків, вироблених під час перевірки обладнання);
д) гонорари спеціалістам.
Суб’єкт господарювання застосовує МСБО 2 «Запаси» до витрат на зобов’язання щодо демонтажу, переміщення та відновлення території, на якій розташований об’єкт, що виникають протягом певного періоду внаслідок використання об’єкта для виробництва запасів протягом цього періоду.
Зобов’язання щодо витрат, обліковані відповідно до МСБО 2 чи МСБО 16, визнаються та оцінюються відповідно до МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи». Далі наведено приклади витрат, які не є витратами на об’єкт основних засобів:
а) витрати на відкриття нових потужностей;
б) витрати на введення нового продукту чи послуги (включаючи витрати на діяльність із рекламування та просунення);
в) витрати на ведення бізнесу в новому місці розташування або з новою категорією клієнтів (включаючи витрати на підготовку персоналу);
ґ) адміністративні та інші загальні накладні витрати.
Визнання витрат у балансовій вартості об’єкта основних засобів припиняється, якщо об’єкт знаходиться у місці розташування та стані, необхіднолму для його експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Отже, витрати, понесені при використанні чи переміщенні об’єкта, не включаються в балансову вартість такого об’єкта. Наприклад, наведені далі витрати не включаються в балансову вартість об’єкта основних засобів:
а) витрати, понесені у той час, коли об’єкт, придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом, ще слід ввести у дію або його експлуатують не на повну потужність;
б) первісні операційні витрати, такі як понесені під час формування попиту на продукцію об’єкта;
в) витрати на переміщення чи реорганізацію частини або всієї діяльності суб’єкта господарювання.
Деякі види діяльності відбуваються в зв’язку з будівництвом чи забудовою об’єкта основних засобів, але вони не є необхідними для того, щоби доставити об’єкт до місця розташування або привести у стан, в якому він придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом. Вони складаються з операцій, які можуть відбуватися до діяльності з будівництва чи забудови або протягом такої діяльності. Наприклад, дохід можна заробляти шляхом використання будівельного майданчика як місця для стоянки автомобілів, поки не розпочнеться будівництво. Оскільки такі побічні операції не є необхідними для того, щоби доставити об’єкт до місця розташування або привести у стан, у якому він був придатний до експлуатації, у спосіб визначений управлінським персоналом, дохід та пов’язані з ним витрати на побічні операції визнаються у прибутку чи збитку та включаються до відповідної класифікації доходу та витрат.
Собівартість активу, створеного власними силами, визначається з використанням тих самих принципів, як і для придбаного активу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє подібні активи для продажу в звичайному ході бізнесу, собівартість активу звичайно така сама, як і собівартість будівництва активу для продажу (див. МСБО 2). Отже, при визначенні таких витрат будь-яких внутрішніх прибутків не враховують. Так само, собівартість понаднормативних сум відходів матеріалів, оплати праці чи інших ресурсів, витрачених при будівництві активу власними силами, не включається до собівартості активу. МСБО 23 «Витрати на позики» встановлює критерії для визнання відсотків як компоненту балансової вартості об’єкта основних засобів, збудованого власними силами.
Собівартість об’єкта основних засобів – це грошовий еквівалент ціни на дату визнання. Якщо платіж відкладають на строк, довший від звичайного строку кредиту, різниця між грошовим еквівалентом ціни і загальними виплатами визнається як відсотки за період кредиту, якщо такі відсотки не визнають в балансовій вартості об’єкта. [5, ст..126–128–60]
Один або кілька об’єктів основних засобів можна придбати в обмін на немонетарний актив чи активи або поєднання монетарних та немонетарних активів. Наступний розгляд просто стосується обміну одного немонетарного активу на інший, але він також застосовується до всіх обмінів, наведених у попередньому реченні. Собівартість такого об’єкта основних засобів оцінюється за справедливою вартістю, якщо а) операція обміну має комерційну сутність та б) справедливу вартість отриманого активу або відданого активу можна достовірно оцінити. Придбаний об’єкт оцінюють таким чином, навіть якщо суб’єкт господарювання не може негайно припинити визнання відданого активу. Якщо придбаний об’єкт не оцінюється за справедливою вартістю, його собівартість оцінюють за балансовою вартістю відданого активу.
Суб’єкт господарювання визначає, чи має операція обміну комерційну сутність, розглядаючи, якою мірою очікується зміна майбутніх грошових потоків внаслідок операції. Операція обміну має комерційну сутність, якщо:
а) конфігурація (ризик, визначення часу та сума) грошових потоків від отриманого активу відрізняється від конфігурації грошових потоків від переданого активу;
б) вартість частини діяльності суб’єкта господарювання, визначена суб’єктом господарювання, на яку впливає операція, змінюється внаслідок обміну;
в) різниця між а) або б) є значною стосовно справедливої вартості обмінених активів.
З метою визначення того, чи має операція обміну комерційну сутність, вартість, визначена суб’єктом господарювання, частини діяльності суб’єкта господарювання, на які впливає операція, має відображати грошові потоки після оподаткування. Результати таких аналізів мають бути чіткими, без необхідності в детальних обчисленнях для суб’єкта господарювання.
Справедливу вартість активу, щодо якого не існує порівнювальних ринкових операцій, можна обґрунтовано оцінити, якщо а) відхилення в діапазоні обґрунтованих попередніх оцінок справедливої вартості є незначними для цього активу або б) ймовірність різних попередніх оцінок в межах діапазону можна обгрунтовано оцінити та використати під час оцінки справедливої вартості. Якщо суб’єкт господарювання може достовірно оцінити справедливу вартість або отриманого активу, або відданого актив, тоді справедлива вартість відданого активу використовується для оцінювання собівартості отриманого активу, якщо справедлива вартість отриманого активу є більш очевидною.
Собівартість об’єкта основних засобів, утримуваного орендарем за угодою про фінансову оренду, визначається згідно з МСБО 17 «Оренда». Балансову вартість об’єкта основних засобів можна зменшити державними грантами згідно з МСБО 20 «Облік державних грантів та розкриття інформації про державну допомогу».
Після визнання активом, об’єкт основних засобів слід обліковувати за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-який накопичені збитки від зменшення корисності.
Список використаних джерел
1. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник // за ред. Р.Л. Хом’яка. – Львів: Національний університет Львівська політехніка, Інтелект-Захід, 2001. – 728 с.
2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку – Житомир, 2004. – 423 с.
3. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку – Київ, 2005. – 286 с.
4. Герасимчук З.В. Міжнародні економічні відносини – Луцьк, 2004, 328 с.
5. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2006 – 736 с.
6. Палій В.Ф., Коментарі до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку – М., Аскері – Асса, 2006. – 452 с.
7. Панков Д.А., Бухгалтерский облік і аналіз в зарубіжних країнах – М., 2005 – 564 с.
8. Соловйова О.В. Зарубіжні стандарти обліку і звітності – Москва, Аналітика-прес, 2006 – 364 с.
9. Стуков С.А., Стуков Л.С. Міжнародна стандартизація і гармонізація обліку і звітності – М., 2004. – 296 с.
10. Сопко В.В. Бухгалтерський облік – Київ, 2000. – 339 с.
8-09-2015, 14:31