шпори з цивільного права України

місяців строку давності, а якщо цей строк менше 6 місяців, то протягом строку позовної давності. З дня припинення обставини, що перешкоджала позову, перебіг давності продовжується, причому частина що залишилася продовжується до 6 місяців. Підстави: 1) перебування кредитора або боржника у збройних силах, що переведені на воєнний стан; 2) непереборна сила; 3) мораторій.

№ 15. Стадії укладення договору.

Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам. Якщо законодавство передбачає особливе оформлення по формі або державної реєстрації, та такі договори вважається укладеними з моменту виконання вимог закону. В деяких випадках для виникнення договірних зобов’язань необхідна передача в займ, схов, перевезення... в цих випадках договір вважається укладеним з моменту передачі (реальний). Договір укладається за 2 стадії. Пропозиція укласти договір називається офертою, а сторона, яка надала пропозицію – оферент. Прийняття пропозиції називається акцепта, а особа акцептантом. Вимоги до оферти: 1) достатня визначеність і явна пропозиція укласти договір; 2) наявність всіх суттєвих умов; 3) адресованість конкретній особі. Акцепт є безумовна згода прийняти пропозицію. Якщо у відповіді про згоду укласти договір визначні інші пропозиції, то така відповідь є відмовою і в той же час виступає як нова оферта. Усна оферта потребує негайної відповіді, а письмова враховує час пересилки самої оферти та відповіді на неї. Як правило оферта пропонується 1 особі, але можливі випадки, коли оференту все одно хто прийме його пропозицію укласти договір. Договір також може бути укладений шляхом торгів на аукціоні чи конкурсі.

№ 16. Купля-продаж.

Договір купівлі-продажу – угода сторін, в силу якої одна сторона (продавець) зобов'язується передати іншій стороні (покупцю) своє майно. Покупець зобов'язується сплатити обговорену в договорі ціну. Договір купівлі-продажу є двухстороннім, тобто покупець і продавець мають визначені права й обов'язки. Продавці: будь-які суб'єкти цивільних правовідносин (іноземці, особи без громадянства, юридичні особи і держава), яким майно належить на праві приватної власності. Покупець - суб'єкт цивільних правовідносин з необхідною для даної виду продажі дієздатності. Договір купівлі-продажу оплатний, еквівалентом майна виступають тільки гроші. Договір купівлі-продажу – консенсуальный - права і обов’язки виникають у момент досягнення згоди по істотних умовах. Договір може бути терміновим і безстрокової. Річ передається в момент продажу. Зміст договору купівлі-продажі – це істотні умови, без яких не може бути укладений договір: предмет і ціна. Предмет - будь-яке майно: об'єкти матеріального світу, що мають грошову оцінку. Ціна: договірна ціна - обговорена в договорі; фіксована - види майна, на яке держава уводить свою ціну; регульована державою - установлені нижчий рівень і вищий.

№ 17. Правоздатність іноземних юридичних осіб не території України.

Іноземні юридичні особи та різноманітні організації можуть без особливого дозволу укладати в Україні угоди по зовнішній торгівлі та пов’язаних з нею розрахунках, страховим та іншим операціям з вітчизняними зовнішньоторговельними об’єднаннями та іншими організаціями, які мають право укладати такі угоди. Цивільна правоздатність іноземних підприємств та організацій при укладанні угод по зовнішній торгівлі та по пов’язаних з ними розрахункових та інших операціях визначається законами держави, в якій розміщені організації та підприємства. На сьогоднішній час з’явилися нові положення щодо зовнішньоекономічної діяльності, які в першу чергу закріплюють принцип зовнішньоекономічного підприємництва, а саме: вільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки всіх суб’єктів, в тому числі і іноземних; здійснювати економічну діяльність в будь-яких формах, не заборонених законом; дотримуватись порядку такої діяльності; рівність всіх суб’єктів перед законом. В ЦК ст. 567 закріплюється принцип, згідно якому, в договорах, укладених між Україною та іншою державою, обсяг дієздатності юридичної особи визначається законодавством країни, в якій ця особа створена.

№ 18. Поняття місця проживання.

Місце проживання - це місце, де особа постійно чи переважно проживає (ст. 17 ЦК). Законодавство України визначає за громадянином лише одне місце проживання. Громадянин вправі сам обирати собі місце проживання. Але, місцем проживання осіб до 15 років є місце проживання їхніх батьків, усиновителів чи опікунів (ст. 17 ЦК). Громадянин засуджений до позбавлення волі також не може самостійно обирати місце проживання. З місцем проживання закон пов’язує місце виконання зобов’язань. Якщо інше не визначене договором: 1) по зобов’язанню передачі будівлі – за місцем знаходження будівлі; 2) по грошовим зобов’язанням – за місцем проживання кредитора в момент виконання зобов’язання; 3) по всіх інших зобов’язаннях – за місцем проживання боржника, а якщо боржник є юридичною особою – за місцем її знаходження. За місцем проживання спадкодавця відкривається спадщина. Підсудність цивільних справ за загальним правилом визначається за місцем проживання відповідача. Справи, що виникають у зв’язку зі стягненням аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної смертю або тілесними ушкодженнями та деякі інші справи можуть розглядатися за місцем проживання позивача. З місцем проживання зв'язується загальне припущення (презумпція) про те, що громадянин знаходиться в місці проживання, хоча б у даний момент він знаходився в іншому місці. Значення місця проживання: 1. Для визначення місця відкриття спадщини (ст.526 ГК); 2. Для виникнення права на жилу площу; 3. Для визнання особи безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 4. Для визначення місця виконання зобов'язань, для приватизації житла; 5. Для визначення підсудності цивільно-правових суперечок.

№ 19. Мнимі та удавані угоди.

Практиці відомі випадки, коли сторони не бажають укладати угоду і не переслідують виникнення визначених правових наслідків, хоча зовні виражають таку волю. Це так називані мнимі угоди (ч. 1 ст. 58 ГК), коли є волевиявлення, в основі якого немає реальної волі укласти угоду. Мнимі угоди мають різні цілі, у тому числі і протизаконні (наприклад, один громадянин укладає угоду з іншим, щоб захистити своє майно від опису). Мнимі угоди варто відрізняти від удаваних, тобто зроблених з метою приховання іншої угоди. Угоди, які хочуть сховати може бути як незаконним, так і правомірним. Наприклад, громадянин хоче подарувати майно іншому, але не хоче, щоб про це знали його близькі; він укладає договір купівлі-продажу, хоча грошей не одержує.

№ 20. Види договорів.

1. В залежності від підстав: односторонні (займ, дарування) та двухсторонні (у кожної з сторін є і права і обов’язки). 2. Оплатні (стороні одержують плату) та безоплатні (дарування) 3. У залежності від того з якого моменту угода вважається укладеною: реальні (однієї угоди не досить, необхідна ще і передача речі, наприклад, займ); консенсуальні (досить досягти угоди по всіх істотних умовах, наприклад, купівля-продаж); 4. Іменні (перелічені назви у ЦК – 19 штук, крім того з прийняттям відповідних законів – договір оренди, лізінг) та безіменні (рента, агентський, франчайзінг...) 4. Угоди можуть бути каузальні (угоди, у яких видно їхня підстава чи ціль, наприклад, договір закупівлі-продажу - підстава: передача майна від однієї особи до іншої) і абстрактними (підстава здійснення угоди прямо не виражена); 5. Угоди можуть бути звичайними й умовними (угоди, по яких виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків поставлено в залежність від настання чи не настання в майбутньому події, щодо якої сторонам не відомо наступить воно чи ні. Від правової мети: на відчуження майна (купівля-продаж, поставка, міна, контрактація); на передачу майна в тимчасове користування (майновий найм, оренда, лізінг); на виконання робіт (підряд на капітальне будівництво); договори на надання послуг (перевезення, доручення, схов); договори на передачу результатів творчої діяльності (авторський); інші договори (про сумісну діяльність...).

№ 21. Перевезення.

Договір перевезення вантажу - це угода сторін у силу якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж у цілості і схоронності і видати одержувачу, а друга сторона – відправник вантажу зобов'язується сплатити відповідну плату. Види договорів перевезення: 1) у залежності від транспорту: морський, річковий, авто, авіа і жд; 2) У залежності від того скільки транспортних організацій беруть участь у перевезенні: місцеві перевезення (один вид транспорту й однієї транспортної організації); прямі (перевезення, що здійснюються одним видом транспорту, але декількома транспортними організаціями); змішаний вид (якщо беруть участь кілька транспортних організацій, але по одному транспортному документі); спеціальний вид перевезення - перевезення трубопровідним транспортом (чисто умовне поняття). Консенсуальный. Державний контроль здійснює Міністерство транспорту України. Суб'єкт: відправник і перевізник. Перевізник спеціальне транспортне підприємство. Відправник будь-яке фізична особа, якій вантаж належить на праві власності. Дорговір оплатний. Двухсторонній.

№ 22. Цивільна право- та дієздатність іноземних громадян та осіб без громадянства на території України.

Іноземцями в Україні визнаються іноземні громадяни – особи, що належать до громадянства іноземної держави і не є громадянами України. Положення іноземців в Україні визначається Конституцією, ЗУ “Про правовий статус іноземців”, іноземці мають ті ж права і свободи і виконують ті ж обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено ЗУ чи міжнародними договорами. Так, іноземці можуть мати у власності будь-яке майно; отримувати і передавати його у спадок та мають широке коло особистих прав. Тобто іноземці мають рівну цивільну правоздатність з громадянами України.Особами без громадянства вважаються особи, що проживають на території України, не належать до громадян України та не мають доказів своєї приналежності до громадянства іноземної держави. Такі особи також мають такі ж права і обов’язки, що і громадяни України.Цивільна дієздатність іноземців визначається законом тієї держави, громадянином якої він є, а цивільна дієздатність осіб без громадянства – за законом держави, в якій він постійно проживає. Цивільна дієздатність іноземців і осіб без громадянства у відношенні угод, що здійснюються в Україні та по зобов’язанням, що виникають з спричинення шкоди в Україні, визначаються законом України. Іноземці та особи без громадянства на території України можуть бути визнаними обмежено- або недієздатними згідно з законами України.

№ 23. Обмеження дієздатності громадян.

- заборона громадянинові на підставі рішення суду самостійно укладати угоди по розпорядженню майном, одержувати заробітну плату, пенсію, інші види доходів. ЦК України передбачає обмеження дієздатності громадян при настанні певних умов: зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами та як наслідок цього — тяжке матеріальне становище самого громадянина та його сім'ї. Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживання наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків). По суті справи зазначена норма виключає обмеження дієздатності громадянина, якщо він ставить в тяжке матеріальне становище тільки себе. Обмеження дієздатності громадянина здійснюється в судовому порядку. Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним може бути порушена лише за заявою осіб, зазначених у ст.256 ЦПК України. При підготовці справи до суднового розгляду від заявника необхідно витребувати такі дані: акти міліції і громадських організацій, рішення судів та інші докази, які підтверджують факти зловживання спиртними напайками або наркотичними засобами, а також характеризують майновий стан сім'ї. Обмежено дієздатний громадянин може лише за згодою піклувальника: а) укладати угоди по розпорядженню майном (купівлі-продажу, дарування, позики, майнового найму, комісії тощо); б) одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатися ними. Обмеження дієздатності за ст.15 ЦК України не викликає обмеження деліктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин несе цивільну відповідальність за загальними правилами. Обмеження в дієздатності скасовується, якщо є дані про припинення громадянином зловживань спиртними напоями або наркотичними засобами. Такі справи розглядаються в судовому порядку за місцем проживання обмежено дієздатного та за заявою осіб, зазначених у ст.256 ЦПК.

№ 24. Угоди, укладені з порушенням тих вимог, які законодавець висуває до осіб, що їх здійснюють.

Згідно ст. 51 ГК недійсна (нікчемна) угода, укладена неповнолітнім, що не досяг 15 років, крім дрібних побутових угод. Згідно ст. 52 ЦК недійсна (нікчемна) угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним унаслідок душевної хвороби чи слабоумства. Згідно ст. 55 ЦК угода, укладена громадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився у момент її здійснення в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнана судом недійсна по позову цього громадянина (заперечна угода). Крім цього, до таких угод належать угоди, укладені неповнолітнім від 15 до 18 рокі, укладені обмежено дієздатним без згоди піклувальника. Кожна зі сторін по таких угодах зобов'язана повернути іншій стороні все отримане нею по угоді, а при неможливості повернення отриманого в натурі відшкодувати його вартість у грошах. Дієздатна сторона зобов'язана, крім того, відшкодувати іншій стороні понесені нею витрати, втрату чи ушкодження її майна, якщо вона знала чи повинна була знати про недієздатність іншої сторони.

№ 25. Види неустойки.

Визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання свого зобов’язання. Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штраф визначається у твердій сумі або у вигляді відсотка до суми невиконаного зобов’язання і стягується однократно. Пеня встановлюється на випадок прострочки і обраховується у відсотковому відношенні за кожен день. Розрізняють договірну та законну неустойку. Залікова неустойка = неустойка + непокриті неустойкою збитки;Штрафна неустойка = неустойка + збитки; Альтернативна неустойка = неустойка або збитки (бажання кредитора); Виключна неустойка = лише неустойка (на транспорті).

№ 26. Розмір цивільно-правової відповідальності.

Цивільно правова відповідальність може бути повна, обмежена і підвищена. За загальним правилом, цивільне законодавство передбачає обов'язок боржника (заподіювана) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повному обсязі. Це стосується як витрат, що зроблені кредитором, втрати або пошкодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Відповідальність у цих випадках вважається повною. По окремих видах зобов'язань законодавством може бути встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (капітальне будівництво, перевезення, проектні роботи, постачання газом...). Це означає, що за порушення обов'язку сплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються, або хоч і відшкодовуються, але не в повному обсязі. Також законом чи іншими правовими актами може встановлюватися підвищена відповідальність за порушення цивільних прав та обов'язків (розмір відшкодування більше вартості майна).

№ 27. Порядок створення юридичних осіб.

Чинним законодавством передбачена обов'язкова державна реєстрація всіх юридичних осіб, тому придбання прав юридичної особи закон зв'язує з моментом реєстрації у встановленому порядку. Відмовлення в реєстрації може бути оскаржено у суді. Ініціаторами створення юридичної особи відповідно до законодавства можуть бути як організації, так і окремі громадяни, що є власниками чи уповноважені власником розпоряджатися майном, на базі якого створюється юридична особа. Способи виникнення юридичних осіб: 1. Розпорядницький. Ініціатива на створення юридичної особи виходить з вищого органа; такі юридичні особи виникають у силу розпорядницького акта компетентного органа; 2. Дозвільний. Ініціатива йде від установ, при цьому державні органи, що реєструють статут даної юридичної особи, перевіряють законність і доцільність створення даної юридичної особи, при цьому державний орган може відмовити; 3. Нормативно-явочний (договірний). З ініціативи його засновників, при цьому державний орган, що реєструє Статут даної юридичної особи перевіряє тільки законність його створення, і не може відмовити по мотивах недоцільності. Більшість юридичних осіб створюється нормативно-явочним порядком, при цьому діє Положення “Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”. Для реєстрації юрид. особи необхідні наступні документи: 1. Установчі документи (Устав і установчий договір, Устав); 2. Реєстраційна картка, яка є заявою про реєстрацію; 3. Документ про сплату державного збору за реєстрацію; 4. Документ, що стверджує внесення грошової суми як статутний фонд; 5. Рішення антимонопольного комітету про згоду на створення даного юр. особи. Вимагати інші документи заборонено. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється у виконкомі за місцем перебування юридичної особи. Реєстрація повинна бути зроблена протягом 5 днів із дня дати надходження всіх документів. Після закінчення цього терміну державний орган зобов'язаний видати свідоцтво про державну реєстрацію. Юридична особа вноситься до державного реєстру і здобуває правоздатність і дієздатність.

№ 28. Угоди, укладені з порушенням вимог, які законодавець висуває до осіб, що їх здійснюють.

Згідно ст. 51 ЦК недійсна (нікчемна) угода, укладена неповнолітнім, що не досяг 15 років, крім дрібних побутових угод. Згідно ст. 52 ЦК недійсна (нікчемна) угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним унаслідок душевної хвороби чи слабоумства. Згідно ст. 55 ЦК угода, укладена громадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився у момент її здійснення в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнана судом недійсна по позову цього громадянина (заперечна угода). Крім цього, до таких угод належать угоди, укладені неповнолітнім від 15 до 18 рокі, укладені обмежено дієздатним без згоди піклувальника. Кожна зі сторін по таких угодах зобов'язана повернути іншій стороні все отримане нею по угоді, а при неможливості повернення отриманого в натурі відшкодувати його вартість у грошах. Дієздатна сторона зобов'язана, крім того, відшкодувати іншій стороні понесені нею витрати, втрату чи ушкодження її майна, якщо вона знала чи повинна була знати про недієздатність іншої сторони.

№ 29. Зміст договору (істотні та


29-04-2015, 01:26


Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Разделы сайта