Добрива

Міністерство науки та освіти України

середня загальноосвітна школа № 16

Творча робота

на тему:

Добрива

Виконала:

Шмілько Христина

8-В клас

Дніпропетровськ

200 3

ПЛАН

1. Уведення 3

2. Зміст живильних речовин у ґрунтах 4

3. Добрива 6

Список використовуваної літератури 12

1. Уведення

Харчування - це основа життя будь-якого живого організму, у тому числі й рослин. Поза харчуванням не можна зрозуміти сутність процесів росту і розвитку.

З погляду практичного рослинництва найважливішим засобом поліпшення харчування сільськогосподарських культур є раніше застосування органічних і мінеральних добрив. Ріст рослинної продукції визначається безліччю факторів, серед яких ведуча роль усе-таки належить добривам і особливо мінеральним, виробництво яких нарощує високі темпи.

Ґрунт є основним джерелом забезпечення сільськогосподарських культур живильними речовинами. Однак у сучасних умовах безупинної інтенсифікації сільськогосподарського виробництва для щорічного вирощування високих врожаїв із продукцією гарної якості досить часто виявляється недостатнім та кількість живильних речовин, що надходить у рослини з органічної речовини і важкорозчинних мінеральних з'єднань ґрунту в результаті діяльності мікроорганізмів і кореневої системи рослин. Особливо це відноситься до Нечорноземної зони, де дерено-підзолисті ґрунти з низьким рівнем окультуреності займають близько 51% площі. Для ґрунтів цієї зони характерно, як правило, тимчасове чи тривале надлишкове зволоження. Переважними несприятливими ознаками дерено-підзолистих ґрунтів є погані фізично властивості, підвищена кислотність (РН у КС1 менше 5) і низький зміст органічної речовини - від 1 до 2,5%. Для них характерна також слабка забезпеченість елементами мінерального харчування для рослин - азоту, фосфору і калію, багатьох мікроелементів; нерідко (у різновидах легкого механічного складу) невеликий зміст також магнію і кальцію.

Ґрунту Нечорноземної зони, особливо підзолисті, гостро мають потребу у вапнуванні і систематичному внесенні мінеральних добрив. У зв'язку з цим для сільського господарства зони передбачено поставити 120 млн. Т мінеральних добрив у стандартних туках. Таким чином, на гектар ріллі прийдеться 126 кг живильних речовин.

2. Зміст живильних речовин у ґрунтах

Запаси живильних речовин у ґрунтах у багато разів перевищують потреба в них рослин. Однак велика частина з представлена недоступними для рослин з'єднаннями. Валовий зміст живильних речовин в орному шарі різних ґрунтів неоднаково.

Зміст азоту (N) коливається від 0,07% до 0:5%. Ґрунтовий азот знаходиться в основному в недоступній для рослин органічній формі. На долю мінерального азоту приходиться тільки 1-2% его загальної кількості. Під впливом мікробіологічних процесів органічні форми азоту переводяться в доступні для рослин мінеральні форми.

Зміст фосфору (Р2ПРО5) у багатьох ґрунтах складає 0,03-0,25%. Біля половини його знаходиться в мінеральній формі, а половина - у формі органічних сполук. У слабко окультурених торф'яних ґрунтах на фосфор в органічній формі приходиться до 70%. Деяка кількість його міститься в поглиненому ґрунтовими колоїдами стані. Значна частина мінеральних форм фосфору в кислих підзолистих ґрунтах і червоноземах знаходиться у важкодоступних для рослин фосфатах заліза й алюмінію. У нейтральних ґрунтах, наприклад у чорноземах, мінеральний фосфор представлений більш доступними для рослин фосфатами кальцію і магнію.

На частку калію (ДО2ПРО) у ґрунті приходиться 0,6-3% маси ґрунту. Більше калію міститься в глинистих і суглинних ґрунтах, а в ґрунтах легкого механічного складу (піщаних і супіщаних) його значно менше. Кількість обмінного калію в орному шарі складає, кг/га: у підзолистих ґрунтах - 150-300, чорноземах - 400-900, сіроземах - 600-1500. На відміну від азоту і фосфору калій не утворить у рослинах міцні органічні комплекси. Тому кількість його в органічній речовині ґрунту незначно.

Кальцію (СаО) у ґрунтах близько 0,2-2% і більш від їхньої маси. Він представлений силікатами, карбонатами, гіпсом, фосфатами й іншими з'єднаннями. Частина кальцію знаходиться в поглиненому стані. Найбільш багаті обмінним кальцієм чорноземи (близько 40 мекв). Найменша кількість його зустрічається в підзолистих ґрунтах (5-8 мекв), що зв'язано з їхньою кислотністю. Вапнуванням не тільки зміщається реакція ґрунту, але і поліпшується харчування рослин кальцієм.

Зміст магнію (Mg) складає 0,4-4% і більш від маси ґрунту і залежить від складу материнської породи. У ґрунтах, що утворилися на суглинках і глинах, більше магнію, чим у ґрунтах, що виникли на пісках.

Близько 90-95% магнію в ґрунті входить до складу різних мінералів, головним чином силікатів і алюмосилікатів, що важко розчиняються у воді, що тому міститься в них магній не може бути безпосередньо використаний рослинами. Близько 5-10% магнію знаходиться в поглиненому (обмінному) стані. Обмінний магній. Як і обмінний калій, відіграє найважливішу роль у харчуванні рослин, поповнюючи кількість магнію в ґрунтовому розчині в міру споживання його рослинами. Незначна частина магнію в ґрунті зустрічається у формі органічних речовин, після розкладання яких він стає доступним для рослин.

Найбільш багаті магнієм чорноземи, каштанові ґрунти і сіроземи. Менше магнію в піщаних, супіщаних і деяких торф'яних ґрунтах.

Зміст сірки (SO3) коливається від 0,1 до 0,5% маси ґрунту. Сірка в ґрунті представлений органічними сполуками (80-90%), де вона знаходиться у відновленій формі, і мінеральними з'єднаннями з кальцієм, залізом, калієм, натрієм (10-20), що є джерелом харчування рослин. Процес окислювання сірки, що входить до складу гумусу й органічних залишків, відбувається під впливом аеробних бактерій (сульфофікація).

У більшості ґрунтів кількість сірки досить для рослин, однак у малогумусних підзолистих піщаних ґрунтах її небагато, тому сульфатні форми добрив тут більш ефективні, чим хлорідні. Сірку в ґрунт вносять також з органічними добривами, із простим суперфосфатом.

Зміст заліза (Fe2O3) у ґрунтах коливається від 1-11%. У легенях під механічному складу ґрунтах його менше, ніж у важких.

Залізо в ґрунті знаходиться у формі фероалюмосилікатів, окису і закису заліза і їх гідратів. Недолік заліза для рослин густо виявляється на карбонатних чи надто вапнованих ґрунтах, де воно знаходиться у важкодоступному стані.

3. Добрива

Добрива - це неорганічні й органічні речовини, застосовувані в сільському господарстві і рибальстві для підвищення врожайності культурних рослин і рибопродуктивності ставків. Вони бувають: мінеральні (чи хімічні), органічні і бактеріальні (штучне внесення мікроорганізмів з метою підвищення родючості ґрунтів).

4.1. Мінеральні добрива , добуті з чи надр промислово отримані хімічні сполуки, містять основні елементи харчування (азот, фосфор, калій) і важливі для життєдіяльності мікроелементи (мідь, бор, марганець і ін.).

Мінеральні добрива підрозділяють на прості (одинарні, однобічні, однокомпонентні) і комплексні. Прості мінеральні добрива містять тільки одні з головних елементів харчування. До них відносяться азотні, фосфорні, калійні добрива і мікродобрива. Комплексні добрива містять не менш двох головних живильних елементів. У свою чергу, комплексні мінеральні добрива поділяють на складні, складні-змішані і змішані.

Азотні добрива. Виробництво азотних добрив базується не синтезі аміаку з молекулярного азоту і водню. Азот одержують з повітря, а водень із природного газу, нафтових і коксових газів. Азотні добрива являють собою білий чи жовтуватий кристалічний порошок (крім ціанаміду калію і рідких добрив), добре розчинні у воді, чи не поглинаються слабко поглинаються ґрунтом. Тому азотні добрива легко вимиваються, що обмежує їхнє застосування восени як основне добриво. Більшість з них володіє високої гігроскопічністю і вимагає особливого упакування і збереження. У таблиці №1 приведені дані про склад із властивостях основних азотних добрив.

По випуску і використанню в сільському господарстві найголовніші з цієї групи - аміачна селітра і сечовина, що складають близько 60% всіх азотних добрив.

Азотні добрива використовують під усі сільськогосподарські культури.

Таблиця №1

Фосфорні добрива. Фосфор - один з найважливіших елементів харчування рослин, тому що входить до складу білків. Якщо азот у ґрунті може поповнюватися шляхом фіксації його з повітря, то фосфати - тільки внесенням у ґрунт у виді добрив. Головні джерела фосфору - фосфорити, апатити, вівіаніт і відходи металургійної промисловості - томасшлак, фосфатшлак. Усі фосфорні добрива - аморфні речовини, білувато-сірий чи жовтуватий кольори. Основні з них - суперфосфат і фосфоритне борошно. Характеристика фосфорних добрив приведена в таблиці №2.

По ступені розчинності ці добрива підрозділяють на наступні групи:

1) Розчинні у воді, легкодоступні для рослин - суперфосфати простий і подвійний, амонізований, збагачений;

2) Важкорозчинні (не розчинні у воді і майже не розчинні в слабких кислотах), вони не можуть безпосередньо використовуватися рослинами - це фосфоритне і кісткове борошно.

Фосфоритне борошно - тонко розмелений природний фосфорит, з'єднання якого важкодоступні рослинам. Це добриво застосовують на кислих підзолистих, торф'яних, сірих лісових ґрунтах, а також на деградованих і вилужених чорноземах і червоноземах.

Таблиця №2

Калійні добрива . Калій - необхідний елемент для рослин. В основному він знаходиться в молодих зростаючих органах, клітинному соку рослин і сприяє швидкому нагромадженню вуглеводів.

Багато калійних добрив являють собою природні калійні солі, використовувані в сільському господарстві в розмеленому виді. Великі розробки їх знаходяться в Солікамську, на Західній Україні, у Туркменії. Відкрито поклади калійних руд у Казахстану, Сибіру.

Значна кількість хлору в багатьох калійних добривах негативно впливає на ріст і розвиток рослин, а зміст натрію (у калійній солі і сильвініті) погіршує фізико-хімічні властивості багатьох ґрунтів, особливо чорноземних, каштанових і солонцевих.

На бідних калієм легких ґрунтах і торфовищах усі без винятку сільськогосподарські культури мають потребу в калійних добривах. Недолік калію в ґрунті заповнюється головним чином внесенням гною. Калій не застосовують на солоних і солонцюватих ґрунтах, тому що він погіршує їхньої властивості. Калій легко розчиняється у воді і при внесенні поглинається колоїдами ґрунту, тому він малорухомий, однак на легких ґрунтах легко вимивається.

Калійні добрива підрозділяються на три групи:

1) Концентровані, що є продуктами заводської переробки калійних руд - хлористий калій, сірчанокислий калій, калійно-магнієвий концентрат, сульфат калію-магнію (калімагнезія);

2) Сирі калійні солі, що представляють собою розмелені природні калійні руди - каїніт, сильвініт;

3) Калійні солі, одержувані шляхом змішання сирих калійних солей з концентрованими, звичайно з хлористим калієм - 30-ти і 40%-ные калійні солі.

Як калійні добрива використовують також грубну золу і цементний пил.

Найбільш розповсюджені калійні добрива і їх властивості приведені в таблиці №3.

Таблиця №3

Комплексні добрива . Їх підрозділяють по складу: подвійні (азотно-фосфорні, азотно-калійні, фосфорно-калійні) і потрійні (азотно-фосфорно-калійні); по способі виробництва: складні, складні-змішані (комбіновані) і змішані добрива. До складних добрив промислового виробництва відносять (калієва селітра, амофос, діамофос). Їх одержують при хімічній взаємодії вихідних компонентів, складно-змішані (нітрофос, нітрофоска, нітроамофос, нітроамофоска, фосфорно-калійні, рідкі комплексні й ін.) - у єдиному технологічному процесі з простих чи складних добрив. Змішані добрива одержують шляхом змішування простих.

Складні і складно-змішані добрива характеризуються високою концентрацією живильних речовин, тому застосування таких добрив забезпечує значне скорочення витрат господарства на їхнє транспортування, змішування, збереження і внесення.

До числа недоліків комплексних добрив відноситься те, що пропорції в змісті NPK у них варіюють у нешироких межах. Тому при внесенні, наприклад, необхідної кількості азоту, інших живильних елементів вноситься чи менше більше, ніж потрібно.

У невеликій кількості застосовують і багатофункціональні добрива, що містять, крім основних живильних елементів, мікроелементи і біостимулятори, що роблять специфічний вплив на ґрунт і рослини.

4.2. Органічні добрива - це перегній, торф, гній, пташиний кал (гуано), різні компости, органічні відходи міського господарства (стічні води, осадки стічних вод, міське сміття), сапропель, зелене добриво. Вони містять найважливіші елементи харчування, в основному в органічній формі, і велике кількості мікроорганізмів. Дія органічних добрив на врожай культур позначається протягом 3-4 років і більш.

Гній. Це основне органічне добриво у всіх зонах країни. Він являє собою суміш твердих і рідких виділень сільськогосподарських тварин з підстилкою і без її. У гної містяться всі живильні речовини, необхідні рослинам, і тому його називають повним добривом. Якість гною залежить від виду тварин, складу кормів, кількості і якості підстилки, способу нагромадження й умов збереження.

У залежності від способів змісту худоби розрізняють гній підстилковий (твердий), одержуваний при змісті худоби на підстилці, і безпідстилковий (напіврідкий, рідкий).

Підстилковий гній містить близько 25% сухої речовини і близько 75% води. У середньому в такому гної 0,5% азоту, 0,25% фосфору, 0,6% калію і 0,35% кальцію. У його склад входять також необхідні для рослин мікроелементи, зокрема 30-50м марганцю, 3-5м бора, 3-4м міді, 15-25м цинку, 0,3-0,5 молібдену на 1тн.

Крім живильних речовин, гній містить велика кількість мікроорганізмів (у 1т 10-15кг живих мікробних кліток). При внесенні гною ґрунтова мікрофлора збагачується корисними групами бактерій. Органічна речовина служить енергетичним матеріалом для ґрунтових мікроорганізмів, тому після внесення гною в ґрунті відбувається активізація азотфіксуючих і інших мікробіологічних процесів.

Гній робить багатобічна дія як на ґрунт, так і на рослину. Він підвищує концентрацію вуглекислого газу в ґрунтовому і приґрунтовому повітрі, знижує кислотність ґрунту і рухливість А1, підвищує насиченість ее підставами. При систематичному його внесенні збільшується зміст гумусу і загального азоту в ґрунті, поліпшується її структура, краще поглинається й утримується волога.

Безпідстилковий (рідкий) гній накопичується у великій кількості на великих тваринницьких фермах і комплексах при безпідстилковому змісті худоби і застосуванні гідравлічної системи збирання екскрементів. Такий гній являє собою рухливу суміш калу, сечі, залишків корму, води і газоподібних речовин, що утворяться в період збереження. По змісту вологи його розділяють на напіврідких

( до 90%), рідкий (90-93%).

Кількість і якість безпідстилкового гною залежить від виду і віку тварин, типу годівлі, способу змісту худоби і технології нагромадження гною.

Велика частина живильних речовин у цьому добриві знаходиться в легкодоступній для рослин формі (до 70% азоту в аміачній формі), що обумовлює більш сильну його дію в порівнянні з підстилковим гноєм у рік внесення і слабке в наступні роки. Фосфор і калій з підстилкового гною засвоюються рослинами так само, як і з мінеральних добрив.

Пташиний кал. Це швидкодіюче органічне добриво. Живильні речовини в ньому добре засвоюються рослинами. Курячий кал містить 0,7-1,9% азоту, 1,5-2% Р2ПРО5, 0,8-1% ДО2О і 2,4% СаО.

Пташиний кал використовують як підгодівлю зернових і технічних культур, розчиняють його в 8-10 частинах води і вносять у ґрунт культиваторами – рослиноживильника.

Торф . Це добриво являє собою суміш


29-04-2015, 02:10