Курсова робота
Надвірна, історія і сучасність.
Зміст
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 3
Розділ І. З історії заснування міста: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . с. 10
§1. Куропатви – власники Надвірної . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 14
Розділ ІІ. Під короною Речі Посполитої (1596 – 1772 рр.):
§1. Місто після надання Магдебурзького права . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 17
§2. Татарські напади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с. 18
Розділ ІІІ. Надвірна в часи Австрійського панування (1772 – 1918 рр.) . . с. 22
Розділ І V . Надвірна у ХХ столітті:
§1. Місто у першій половині ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 27
§2. Повоєнні роки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 32
§3. Надвірна в період національного відродження
та державного будівництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с. 34
Розділ V . З історії культури XVI – XX століть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 36
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с. 45
Список використаних джерел та літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 48 Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с.52
Вступ
В історично важливий і відповідальний час, коли відбувається процес творення української державності, кожен українець, кожен громадянин України, повинен бути її будівничим, сином рідної землі.
Минув час мітингів та зборів, галасливих закликів і взаємних звинувачень, нерозбірливе відторгнення всього минулого, настала пора великої невтомної культурно-просвітницької та громадсько-правової праці, формування нового національного свідомого розуміння своєї суспільно-політичної ролі, віддання всіх сил для повернення молодого покоління до духовних джерел, до прадідівських звичаїв та традицій.
Відроджується Українська держава, зростає інтерес народу до національної історії, мови, культури, отже, зростає потреба об’єктивно висвітлити питання історичної долі українців, його минулого, усвідомити віхи сучасного розвитку.
Настав час усвідомити до кінця минуле, історичну спадщину і сказати про наші блакитні духовні небосхили, сказати не притишеним голосом, а голосно про повернене, забуте поза всякими умовностями і наставляннями. І бути гордими за свою вітчизну, надвірнянську землю, її кращих синів і дочок.
Актуальність теми дослідження. Надвірна – привітне і завжди відкрите для людей місто – колиска наших пращурів, нинішніх і майбутніх поколінь. Важко уявити історію Галичини без історичної книги міста Надвірної, яка вмістила в собі всю гаму суспільних процесів і подій від середньовіччя до сучасності. Надвірній вже понад 400 літ. Не просто йшла Надвірна та її працьовитий люд з глибин минулих віків до сьогодення, творячи на довгому шляху національне багатство, культуру і пісню. Місто завжди було щедрим на мудрих господарів, обдарованих умільців, талановитих митців, безстрашних воїнів, відданих Україні громадських та політичних діячів.
Але історія міста Надвірна, яке сьогодні є центром найбільшого району області, недостатньо досліджена. Архівні розвідки свідчатьна користь постійного і цілеспрямованого вивчення цілих історичних пластів розвитку та становлення міста. Що ж до тлумачення діяльності окремих людей і фактів сучасного періоду, то виникає потреба в їх переосмисленні в умовах демократизації суспільства. Адже рівень узагальнення і систематизації останніх, як зазначають окремі дослідники історії, не відповідає сучасним вимогам часу.
Адже ті історичні розвідки, які проводились продовж останніх років, свідчать про неоднозначність думок з приводу часу заснування міста, походження його назви, просторово-географічного розташування тощо.
Наукова актуальність теми полягає в можливості узагальнити факти з історії міста, переосмислити їх і зробити висновки про його розвиток від найдавніших часів до сучасності.
Джерела та історіографія проблеми. Історія міста Надвірної є дуже цікавою не тільки для істориків – дослідників, але також для широкого загалу тим, що вона насичена великою кількістю подій, фактів.
Для написання бакалаврської роботи нами було використано ряд джерел, головним чином, це архівні документи. Велика кількість документальних матеріалів, які висвітлюють найрізноманітніші сфери життя міста, знаходяться в архівах, в основному це Державний архів Івано-Франківської області (далі – ДАІФО), а також Центральний Державний історичний архів у місті Львові (далі – ЦДІА у м. Львові). Деяка частина цих архівних матеріалів є доступною широкому загалу, оскільки вони є опублікованими. В ДАІФО у фонді №2 [1] знаходяться документи, які висвітлюють діяльність товариства “Рідна школа”, завдання, які вони ставили перед собою для виконання. В інших фондах ДАІФО є відомості про органи управління, самоврядування, а також устрій міста в період, коли Галичина входила до складу Австро-Угорської імперії, а також в період панування на наших землях Польської держави. Ці документи є найважливішими джерелами до вивчення історії міста Надвірної.
У ЦДІА у м. Львові теж є документи, з яких можна почерпнути відомості про історичний розвиток міста. Так, у т.190 містяться скарги надвірнянців на польську шляхту, яка їх пригнічує у правах. Також при написанні бакалаврської роботи були використані матеріали Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України [4].
Також важливе значення для історії України має діяльність ОУН – УПА. Зокрема у ДАІФО у фонді №25 [2] можна почерпнути дані про діяльність ОУН – УПА у Надвірній, про жорстоку боротьбу і переслідування воїнів, ліквідацію боївки на чолі з “Байдою” у місті.
Найвагомішою працею для написання бакалаврської роботи є монографія Ростислава Гандзюка “Надвірна: історичний нарис”. – Івано-Франківськ, 1999 [10]. У цій праці детально висвітлена історія міста від найдавніших часів (з дня заснування міста) до сьогоднішнього часу. Автор розглянув проблему дати заснування міста та походження його назви, дослідив історію середньовічної Надвірної, багато уваги приділив висвітленню питань соціально-економічного, суспільно-політичного, культурного життя міста.
Слід звернути увагу на праці професора, академіка Володимира Васильовича Грабовецького, а саме “Гуцульщина ХІІ – ХІХ століття” [11], “Нариси історії Прикарпаття” [12], “Ілюстрована історія Прикарпаття” [14], “Антифеодальна боротьба карпатського опришківства XVI-XIX столітті” [16]. У монографіях висвітлено історію міста, подано гіпотези щодо перших власників, назви міста.
У “Історії міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область” [46] багато уваги присвячено Надвірній. Тут міститься значна частина історичних фактів з історії міста, але більше уваги приділено “позитивній” діяльності комуністичної партії, розвитку сільського господарства в радянський період. Головну увагу звернено на соціально-економічний розвиток. Тому, зважаючи на заідеологізованість праці, слід обережно ставитись до висновків, поданих в ній.
Більшу увагу дослідників привертає історія міста кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Це можна пояснити великою кількістю і доступністю джерельної бази. Зокрема, розкривається роль товариства “Просвіта”, “Рідна школа”. Цій тематиці присвячені статті Ростислава Гандзюка “Просвіта” у Надвірній і повіті” [9], Іроденка Д. “Жіночий рух на Надвірнянщині” [21], Попадинець Д. “Мішаний курінь імені Короля Данила у Надвірній” [34], Федоришин М. “Світло нашої духовності: “Просвіта” у Надвірній: історія і діячі” [42].
Значну увагу у дослідженнях приділено розвиткові промисловості у місті Надвірній. Слід відзначити працю “Страгора: книга про Надвірнянщину” [40], Петріва Р. “Генезис капіталізму вXVII-XVIII століттях” [32], “Нафтовий комплекс Прикарпаття” [31], Гайний А. “Битківський нафтовий басейн” [8].
Чимало відомостей про розвиток міста можна почерпнути із праць загального характеру, в яких йдеться про історію Надвірної в контексті історії Прикарпаття. Зокрема, в збірнику під назвою “Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні” (Івано-Франківськ, 1994) міститься стаття Л. Вадзарука “Етнографічні межі Гуцульщини на Прикарпатті”. Ця стаття є цікавою тим, що в ній подана спроба провести межу між Покуттям і, власне, Гуцульщиною. Проблемним є питання віднесення міста Надвірна до певної етнографічної території, оскільки між різними групами вчених точаться суперечки, чи слід вважати Надвірну, власне, гуцульською. Мовне питання в Надвірнянщині (діалекти) досліджувала Я. Закревська. В газеті “Народна воля” за 1995 рік, 7 жовтня міститься стаття авторки під назвою “Мовний силует Надвірнянщини”.
Загальними працями, які стосуються розвитку Галичини, і які були використані при написанні бакалаврської роботи, є монографія М. Кугутяка “Галичина: сторінки історії” (Івано-Франківськ, 1993). З неї можна почерпнути відомості про розвиток різних сфер життя нашого краю, його загальні тенденції. Цікавою є також праця С. Кончака, що була видана у Львові в 1974 році під назвою “Населення Українського Прикарпаття”. Про опришківський рух на Надвірнянщині дані містяться в статті дослідника М. Максим’юка [27].
Розглядаючи історіографію досліджуваної проблематики, варто зауважити, що більшість доступних статей до написання історії міста Надвірної опубліковані в газетних матеріалах, вони є не великими за обсягом, проте це не применшує їхнього значення, оскільки дані цих статей є дуже цікавими для відтворення як давнішої, так і сучасної історії міста. Наприклад, в газеті “Галичина” (1999, 10 квітня) є стаття П. Сіреджука, в якій розглядається проблема заснування Надвірної. Фрагменти з життя міста окреслені в статтях різних номерів “Галичини”, “Тижневика Галичини”, “Західного Кур’єра”, “Народної волі” та ін.
Про місто Надвірну є також виданий фотонарис під назвою “Надвірна: поема в світлинах”, який виданий за ініціативою депутатів Надвірнянської міської ради третього демократичного скликання. В ньому можна конкретно побачити, що таке Надвірна, її історичне обличчя, чим вона живе та славиться.
Також при написанні бакалаврської роботи використана література довідкового характеру. Це, зокрема, путівник за редакцією Д. Криницької виданий в Івано-Франківську у 2003 році під назвою “Івано-Франківська область: туристичний путівник”, а також довідник “Паспорт населених пунктів Надвірнянського району. Довідник” [47].
Таким чином, з історії Надвірної нагромаджено чимало літератури. Історико-краєзнавчі дослідження висвітлюють найрізноманітніші сфери її життя.
Об’єктом дослідження є місто Надвірна з його багатою історією.
Предметом дослідження є особливості суспільно-політичного, соціально-економічного і культурного розвитку міста в різні періоди його існування (від середньовіччя до сучасності).
Метою бакалаврськоїроботи є спроба на основі вивчення доступних джерел і літератури обґрунтувати суспільно-політичний та культурний розвиток міста. Для досягнення цієї мети перед автором були поставлені наступні завдання:
- зібрати та систематизувати історико-краєзнавчий матеріал з даної проблеми;
- дослідити історію виникнення населеного пункту, походження назви, перших власників міста;
- охарактеризувати період перебування Надвірної під короною Речі Посполитої;
- дати аналіз перебування Надвірної у складі Австро-Угорщини;
- простежити процеси, які відбувалися у ХХ – на початку ХХІ століття;
- висвітлити діяльність видатних особистостей та їхній внесок у розвиток міста;
- охарактеризувати розвиток культури міста, пам’ятники та визначні місця.
Хронологічні рамки дипломної роботи охоплюють період з часу заснування міста до сьогодення. Верхньою межею дослідження є 1589 рік – перша достовірна писемна згадка про Надвірну (хоча з даного приводу між вченими точаться суперечки). Нижньою межею дослідження є 2006 рік – сучасний етап розвитку міста.
Теоретично-методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи об’єктивності, історизму та комплексний підхід до висвітлення теми.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що з не заідеологізованих позицій висвітлено різні сфери історичного розвитку міста Надвірна.
Теоретична і практична значущість полягає в тому, що зібраний фактичний матеріал і зроблені висновки можуть бути використані для вивчення відповідної теми у школі з історії України та історичного краєзнавства, вищих навчальних закладах, а також для написання рефератів, курсових робіт на краєзнавчу тематику, при підготовці путівників по Гуцульщині.
Структура дослідження визначається характером теми, поставленою метою і завданнями дипломної роботи. Її складовими частинами є вступ, п’ять розділів, висновки та список використаних джерел і літератури, додатки.
Розділ І
З історії заснування міста
На правому березі річки Бистриці – Надвірнянської в передгір’ї Українських Карпат, розкинулося місто Надвірна. Поверхня його слабо хвиляста [29, с.397].
Місто розчленовує на дві частини річка Ворона, притока Бистриці. Ріки Бистриця і Ворона мілкі, лише в деяких місцях трапляються глибокі місця.
Історико-етнографічна територія міста займає межиріччя Дністра і Пруту. У джерелах XVII-XVIII століття ця територія називається південно-східним кутом Галичини або Покуттям.
Від початку ХІХ століття дослідники намагаються визначити, до якого етнографічного ареалу належить Надвірна. І. Вагилевич, С. Вітвицький, Я. Головацький, М. Домашевський зараховують місто і навколишні села до Гуцульщини [6, с.34].
Академік, професор Володимир Васильович Грабовецький гуцульськими вважає такі міста і села: Богородчани, Надвірну, Делятин, Печеніжин, Яблунів, Уторопи, Пустинь, Косів, Кути, Снятин, Марківці, Пнів, Пасічну, Молодятин, Золотий Потік, Лючу, Ковалівку, Рожнів, Кобаки [11, с. 26].
Інша група вчених, а саме Д. Бучко, С. Грабець, Я. Закревська, В. Шухевич не вважають Надвірну гуцульською, а відносять її до Покуття [20].
Найповніше визначення ареалу Гуцульської етнографічної групи, до якої Надвірна не ввійшла, подає Я. Вардзарук. В основу дослідження він поклав етнографічний, лінгвістичний, географічний, музичний та порівняльний критерії «спавжньою Гуцульщиною на Прикарпатті є всі населені пункти Верховинського району та ряд сіл Косівського району (Яворів, Снідавка, Шепіт, Брустори, Річка, Соколівка, Бабин, Малий і Великий Рожин, Розтоки)» [6, с. 35-36].
Історія заселення Надвірної надзвичайно складна і своєрідна. Зміна суспільних відносин, перехід міста у володіння від однієї до іншої держави істотно вплинули на особливрсті формування, відтворення і структуру населення.
Від 1669 року чисельність населення Надвірної інтенсивно зростала. На цей процесс впливали сприятливі природні умови, близькість торговельних шляхів, що звязували місто з західними державами, віддаленість ві державного кордону, а внаслідок цього сприятливе стратегічне положення, зацікавленість власників міста у його заселенні. Протее через ряд причин 1875-1982 років демографічний приріст припинився. Спричинилося до цього голод, епідемії, антисанітарні умови життя і побуту, відсутність медичної допомоги [10, с.12].
До середини XVII століття більшість населення Надвірної становили українці, а також згодом сюди починають переселятися поляки, що було викликане наявністю тут деяких свобод, частину їх становили нащадки дрібної шляхти, які прийшли разом з великими магнатами (до Надвірної - Куропатви), а також частину населення становили євреї. Менший національний прошарок населення міста становили вірмени. Російськомовне населення з’явилося вмісті після того, як його окупували радянські війська у 1944 році [10, с. 14-16].
Споконвіку люди не були байдужі до назв своїх поселень. Коли виникла Надвірна, хто був її засновником, звідки походить назва міста?
Ніхто не стане заперечувати, що Надвірна належить до найдавніших міст Прикарпаття. На це питання історики й досі не мають єдиної відповіді.
Найбільшого поширення набула версія, що виникнення Надвірної пов’язане з селом Пнів та Пнівським замком. Волидимир Грабовецький так писав з цього приводу: «На прикінці XV століття Пнівським маєтком заволодів шляхетський рід Куропатвів…З метою збільшення доходів магнати Куропатви відвели частину території під містечко, яке вперше в письмових актах згадується від 1585 року. Воно отримало назву Надвірна, тобто поселення на дворі» [11, с. 28].
Польський письменник І. Ступницький висунув іншу версію: „Назва Надвірної походить від особистої надвірної служби знатних Потоцьких, яка в замку, напевне, Пнівськім, не мала місця, зосталася осаджена біля нього в присадибних будинках, з
29-04-2015, 02:06