Харчування і хвороби зубощелепного апарату. Роль харчових речовин у розвитку стоматологічних захворювань

МОЗ України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Кафедра пропедевтики гігієни

військової та радіаційної гігієни

Зав. каф. – член-кор. АМН України, проф. Бардов В.Г.

Навчально-дослідна робота студента

на тему:

«Харчування і хвороби зубощелепного апарату. Роль харчових речовин у розвитку стоматологічних захворювань»

Виконавець:

Керівник:

Київ 2006


Зміст

Вступ……………………………………………………………………….…3

Значення мінеральних речовин в раціоні харчування для попередження стоматологічних захворювань………………………………………………3

Фторування води……………………………………………………………..7

Роль вуглеводів у розвитку каріозного пошкодження зубів……………...8

Роль гіповітамінозів у розвитку захворювань пародонту…………………9

Значення жувального навантаження в профілактиці стоматологічних захворювань…………………………………………………………………10

Висновки…………………………………………………………………….11

Література…………………………………………………………………...13

Вступ

Метою даної роботи було визначити вплив харчового раціону людини (склад, характер їжі) на стан здоров`я органів ротової порожнини (зуби, пародонт, слизові оболонки).

Дане питання варто розглядати в двох аспектах: 1) опосередкований вплив харчових речовин через формування органів і систем (включаючи зубощелепний апарат) та 2) безпосередня дія їжі на тканини зуба і пародонта. Від характеру продуктів харчування залежить стан твердих тканин зуба, рН слини і зубного нальоту, швидкість відкладання зубного каменю, стимуляція слиновиділення. Із вітчизняних дослідників Д.О. Антін (1930) першим отримав дані про те, що зуб є напівпроникною мембраною , проникність якої залежить від фізико-хімічних особливостей середовищ, що його оточують. Постійний склад емалі може підтримуватись десятиріччями за рахунок надходження мінеральних компонентів із слини (тобто, зовнішнього середовища). А.А. Прохонічуков (1964) у дослідах на білих щурах показав, що вже у ранні строки утримання тварин на карієсогенній дієті у них спостерігаються зміни мінерального та білкового обміну в тканинах зуба, хоча карієсу, як такого, ще нема. Тобто складається певна спрямованість обмінних процесів, яка сприяє каріозному ураженню зубів.

Значення мінеральних речовин в раціоні харчування для попередження стоматологічних захворювань

Важливою складовою частиною раціону людини є макро-, мікро- і ультрамікроелементи, які, крім всього іншого, забезпечують ремінералізацію зубної емалі. Тому одним із напрямків профілактики демінералізації емалі (зворотного процесу) і пов`язаних з цим ускладнень є збалансування вмісту хімічних елементів у харчових продуктах.

Особливо велике значення серед макроелементів мають сполуки кальцію і фосфору , що визначається 1) включенням іонів цих елементів до кристалічної решітки апатитів емалі, 2) зниженням кислотності бактеріального ґенезу і 3) утворенням буферних систем завдяки обміну йонами Са2+ , НРО4 2- , Н+ між слиною і тканиною емалі.

Хлорид і аскорбат кальцію, додані в дієту, знижують демінералізацію емалі на 65 – 75% [1]. Максимальне залучення кальцію і фосфору в структуру гідроксиапатита відбувається при їх оптимальному співвідношенні (1:1– 1:0,75) і кислотності середовища РП 7,2 – 7,8 [1, 10]. Надлишок фосфору знижує поглинання кальцію зубною емаллю (ремінералізація). В зернових і м`ясних продуктах вміст фосфору високий, що негативно впливає на засвоєння кальцію. Тому в харчовий раціон слід включати овочі і фрукти з метою збалансувати високий вміст фосфору в зернових і м`ясних продуктах.

Найоптимальнішим джерелом Са2+ серед продуктів харчування є молоко і молочні продукти , які перешкоджають демінералізації емалі. Карієсопрофілактична дія молока зумовлена також вмістом білків, вітамінів, лактози, ліпідів, ферментів, імуноглобулінів та інших компонентів, які здатні пригнічувати мікрофлору РП. Кальцій отримується, також з водою.

Вміст кальцію в молоці – 120 мг%, сирах – 106 мг%, творозі – 120-150 мг%, сирковій масі – 95-160 мг%. Суттєвим джерелом кальцію можуть також бути яєчний жовток, горіхи, боби, овочі, м`ясо, вівсяна крупа, фрукти.

Таким чином, обмін кальцію відбувається більш інтенсивно в системі слина ↔ емаль , а не пульпа ↔ дентин ↔ емаль. Хоча інша ситуація має місце у дітей. Інтенсивний ріст зуба забезпечується саме його постачанням через пульпу . Тому дефіцит вітаміну D (рахіт) в дитячому віці більш виражено впливає на формування твердих тканин емалі. У дорослих чіткого зв`язку між нестачею цього вітаміну і виникненням карієсу немає [11]. Вже сформована структура зуба забезпечується кальцієм із слини. Іони Са2+ секретуються разом з фосфором (НРО4 2- ) слинними залозами завжди у сталій концентрації (на відміну від Na+ і Н+ ) [4] або потрапляють безпосередньо з їжі та води.

Вітамін К – більш відомий як фактор згортання крові, але він чи не єдиний вітамін, що бере безпосередню участь в процесах мінералізації емалі. Недостатність вітаміну К гальмує зв`язування іонів Са з органічним матриксом[10].

У випадках потрапляння радіоактивного стронцію в організм доцільно вживати їжу збагачену кальцієм, оскільки Sr має властивість заміщувати Са у його сполуках. Встановлено, що п`ятикратне збільшення кальцію в дієті веде до зменшення включення стронцію на 50% [10].

Окремо варто сказати про жорсткість питної води . Відомо, що вона зумовлена солями кальцію і магнію. З цими макроелементами пов`язують виникнення твердих зубних відкладень . Пряма кореляція жорсткості води і виникнення зубного каменю справді підтверджується лабораторними та клінічними дослідженнями [7]. При показниках жорсткості води 5,7±0,5 і 9,5±0,2, яку вживає населення двох досліджуваних місцевостей, різниця в наявності зубного каменя у осіб вікової групи 7 – 12 років складає 12%, у 20 – 29 років – 12,5%, у 50 – 59 років – 2,1%.

Таким чином, роль кальцію у питній воді подвійна : з одного боку – він забезпечує, частково, ремінералізацію емалі зубів, з іншого – бере участь в утворенні зубного каменю.

Серед мікроелементів продуктів харчування йони алюмінію, міді, цинку, заліза, марганцю і олова сприяють включенню і утриманню кальцію і фтору в емалі і гальмують продукцію кислот зубним нальотом. Стабільному зниженню кислотності в ротовій порожнині сприяють іони алюмінію, цинку, заліза: інгібуючи кислотну активність бактерій зубного нальоту, вони пригнічують його ріст. Селен (Se4+ ) – навпаки, сповільнює мінералізацію тканин зуба.

Про ультрамікроелементи у гігієні харчування часто не згадують через малу частоту і вираженість наслідків їх дефіциту зокрема для органів ротової порожнини. Як правило, ці хімічні елементи є в достатній кількості у їжі. Хоча важливість їх для здоров`я зубів не можна відкидати і варто вирішувати питання про їх використання у профілактиці уражень зубів.

Встановлено, що у районах з високим вмістом молібдену в грунті розповсюдженість карієсу відносно нижча [5]. Карієс-статичну дію молібден має особливо у поєднанні з фтором , але механізм цього ефекту ще остаточно не відомий.

Було підтверджено роль ванадію в профілактиці карієсу. Так було показано, що поверхні емалі зубів, більш резистентні до карієсу, містять ванадій в більшій кількості [8]. Тобто, у вибірковій локалізації карієсу має певне значення концентрація ванадію в емалі.

Рекомендовані величини споживання деяких речовин наведені в таблиці [1].

Т а б л и ц я

Рекомендовані величини споживання мінеральних речовин (мг/добу)

Вік і стать Са Р Mg Fe
0 – 29 днів – новонароджені 240 120 50 1,5
1 – 3 міс. 500 400 60 5
4 – 6 міс. 500 400 60 7
7 – 12 міс. 600 500 70 10
1 – 3 роки 800 800 150 10
4 – 6 років 1200 1450 300 15
7 – 10 років 1100 1650 250 18
11 – 13 років – хлоп чики 1200 1800 350 18
11 – 13 років – дівчатка 1100 1650 300 18
14 – 17 років – юнаки 1200 1800 300 18
14 – 17 років – дівчата 1100 1650 300 18
Чоловіки 800 1200 400 10
Жінки 800 1200 400 18
Вагітні жінки 1000 1500 450 20
Матері годувальниці 1000 1500 450 25

Фторування води

Виняткове гігієнічне значення для здоров`я зубів має фторування води . Численні дослідження епідеміології карієсу в різни країнах підтверджують зв`язок поширеності цього захворювання із вмістом фтору у саме у питній воді [2, 3]. Тому одним з визнаних методів профілактики карієсу є контрольоване додавання сполук фтору до води джерел водопостачання з метою довести концентрацію іонів фтору у питній воді до рівня, який є достатнім для ефективної профілактики карієсу зубів і в той же час не має несприятливого впливу на функціональні можливості організму людини, фізичний розвиток, та здоров`я населення. Фторування води гарантує зниження захворюваності карієсом у 2 – 3 рази. Проведені в колишньому СРСР розрахунки показали, що фторування води може знизити потребу в лікуванні та видаленні зубів на 40% і в зубному протезуванні на 25 – 30%.

Так в Івано-Франківську, де протягом 10 років фторування води проводилось якісно і безперервно, стабільно підтримувалась рекомендована концентрація фтору у школярів 7 – 10 років, які вживали збагачену фтором воду від моменту народження, інтенсивність карієсу зубів (індекс КПВ – каріозні, пломбовані, видалені) знизилась на 68,5 – 73,1%, поширеність карієсу – на 22,4 – 26,4% [2].

Проте, відомо, що фтор сприятливо діє на тканину зуба у всі періоди онтогенезу для постійних та молочних зубів (Р.Д. Габович, О.О. Мінх, 1979). Центральною проблемою є вибір оптимальної концентрації фтору . Чим вища його концентрація – тим більша вірогідність того, що буде перейдено рубіж толерантності до фтору у деяких осіб, що проявляється «плямистою емаллю» – флюорозом . До того ж, залежно від кліматично-погодних умов змінюється споживання води, а отже – і кількість фтору в організмі, що теж повинно враховуватись. За державним стандартом 2874-73 рекомендується встановлювати концентрацію іонів фтору на рівні 70 – 80% від максимально допустимого. Для різних кліматичних районів це число становитиме від 0,49 до 1,2 мг/л. Джерелом іонів фтору для фторування в наш час є фторид (4%) натрію, кременефторид (10%) амонію, фторид-біфторид (25%) амонію, кременефтористоводнева кислота (рідина). У воді ці сполуки повністю гідролізуються з утворенням F- .

Механізм захисної дії фтору на емаль полягає у сприянні затримки фосфорно-кальцієвих сполук в організмі, процесам ре мінералізації твердих тканин зуба і гальмуванні активності бактеріальних ферментів.

Серед гіпермікроелементозів відносно часто може зустрічаєтися згаданий вище флюороз – ураження емалі (коричневі плями). Через надлишок надходження фтору безпосередньо зі змішаної слини в емаль утворюється комплекс фториду кальцію СаF2 , який виводиться з тканин.

Роль вуглеводів у розвитку каріозного пошкодження зубів

Проведено багато досліджень, які вказують на пряму кореляцію між споживанням легкозасвоюваних вуглеводів та інтенсивністю розвитку карієсу [1].

Прості вуглеводи, на відміну від інших основних класів органічних сполук, мають в ротовій порожнині всі умови для свого метаболізму. В ротовій порожнині є повний набір ферментів мікробного походження, необхідних для розщеплення вуглеводів. Органічні кислоти (молочна, піровиноградна), що утворюються, руйнують не достатньо резистентні елементи тканин зуба [6]. Прийом легкозасвоюваних вуглеводів (карієсогенна дієта) є пусковим фактором в ланцюзі процесів, які несприятливо діють на гомеостаз порожнини рота, ведуть до його порушення, місцевого зниження рН (в зубному нальоті), порушують динамічну рівновагу мінерального складу емалі в бік збільшення інтенсивності процесів демінералізації.

Карієсогенна дія вуглеводів більше виявляється в разі безпосереднього контакту з твердими тканинами зубів [11]. Це було підтверджено дуже оригінальними дослідами, коли оперативним шляхом у двох тварин створювали єдине коло кровообігу. Таким чином, концентрація вуглеводів (сахарози) у крові обох тварин була однаковою. Але вуглеводи з їжею отримувала лише одна тварина, у неї і виникав карієс, а в іншої тварини карієсу не було.

Встановлено, що карієсогенна роль вуглеводів залежить не лише і не такою мірою від кількості їх надходження, але і від частоти прийому , кількості цукру, який залишається в ротовій порожнині після вживання, його фізичного стану (липкість, в`язкість), концентрації та інших факторів [1]. Тобто, чим частіше і чим триваліше цукор затримується в порожнині рота і контактує з зубами – тим більш виражена його негативна дія. Так, наприклад, при прийомі навіть невеликої кількості цукрового піску його виявляють у слині ще протягом 30 хв [9].

Роль гіповітамінозів у розвитку захворювань пародонту

Захворювання пародонта, слизової оболонки ясен часто можуть бути пов’язані з деякими гіповітамінозами. Відповідно і запобігання їм зводиться до забезпечення організму профілактичною дозою вітамінів.

При нестачі вітаміну С (аскорбінової кислоти) в організмі відбуваються складні структурні зміни, що приводять до порушення проникності капілярів, підвищення їх ламкості і гальмуванню процесів проліферації кісткової тканини. З`являється кровоточивість ясен, розхитуються зуби. Встановлено, що при пародонтиті вміст вітаміну С в тканинах ясен значно знижений відносно норми [9].

Нерідко вітамін С з профілактичною і лікувальною метою призначають разом з вітаміном Р, який зміцнює судинну стінку і сприяє затримці аскорбінової кислоти в тканинах.

Дефіцит вітамінів А і Е призводить до вогнищевого розсмоктування кісткової тканини щелеп і розвитку білкових дистрофій. У стоматологічній практиці вітамін А використовують як засіб, що прискорює епітелізацію ерозій слизової оболонки ротової порожнини [10]. Він бере участь в синтезі глікопротеїнів слизових оболонок. При його нестачі спостерігається сухість останніх. Вітамін Е має загальновідому антиоксидантну дію.

Варто згадати і про вітаміни групи В, які досить часто призначають хворим пародонтитом. Нестача цього вітаміну ускладнює перебіг запалення. Ці вітаміни позитивно впливають на загальний стан людини, особливо коли є супутні функціональні розлади нервової системи – роздратованість, поганий сон, швидка втомлюваність.

Значення жувального навантаження в профілактиці

стоматологічних захворювань

Харчування є також фактором самоочищення, фізіологічного стирання зубів і тренування органів ротової порожнини. Ця роль харчування безпосередньо пов`язана з функцією жування. Самоочищення ротової порожнини, є природним процесом звільнення від залишків їжі, і забезпечується актом ковтання, рухами губ, язика, щік, щелеп, током слини і є основним чинником у попередженні розвитку карієсу, оскільки таким чином видаляється субстрат для розвитку карієсогенної мікрофлори [1].

У сучасної людини у зв`язку з редукцією зубощелепної системи, за наявності великої кількості аномалій, патологій самоочищення ротової порожнини значно ускладнене. Цьому також сприяє характер їжі, велика частина якої є надто м`якою, липкою, в`язкою. Так, наприклад, при прийомі навіть невеликої кількості цукрового піску його виявляють у слині ще протягом 30 хв [9]. Грає роль кулінарна та технологічна обробка: перемолювання м`яса, приготування соків, пюре, киселів, кремів тощо зменшує функціональне навантаження на жувальний апарат. Створюються умови для швидкого росту мікробного зубного нальоту і зубної бляшки. А це, в свою чергу веде власне до місцевого зниження рН, демінералізації і деградації органічних сполук емалі зубів.

До продуктів харчування, які очищують ротову порожнину, відносяться тверді фрукти і овочі: яблука, ріпа, редька, морква, огірки. Також позитивно впливає на розвиток зубощелепної системи тверда і суха їжа, що потребує значного слиновиділення і тривалого жування: скоринка хліба, сухарі, м`ясо шматком, суха ковбаса і риба. Механізм очищення ротової порожнини при вживанні такої їжі пов`язаний з двома факторами:

1) безпосередній вплив цієї їжі на зуби та ясна, коли під час жування, відкушування їжа просувається по зубу і за рахунок її жорсткості відбувається очищення відповідних поверхонь і фізіологічне стирання;

2) значне слиновиділення, яке інтенсивно вимиває залишки їжі з порожнини рота.

Опосередковано недоліки в гігієні харчування і пов`язані з ними процеси (утворення мікробної зубної бляшки, зубного каменю, перевантаження окремих груп зубів) сприяють розвитку захворювань, таких як пародонти, кровоточивість ясен [9].

Висновки

З поданого аналізу випливає що склад і характер їжі мають гігієнічне значення для здоров`я ротової порожнини.

1. Стає зрозумілим доцільність визначення таких категорій, як карієсогенні харчові продукти та карієсогенна дієта, для яких є характерним

· надлишок простих вуглеводів,

· дефіцит мінеральних речовин і мікроелементів,

· м`яка консистенція їжі.

2. Недостатність надходження вітамінів досить суттєво позначається на здоров`ї слизової оболонки рота і пародонту (м`яких тканин).

Для зниження карієсогенної дії вуглеводів ми можемо виокремити кілька шляхів:

· зменшення споживання вуглеводів;

· зниження частоти вживання вуглеводів;

· заміна вуглеводів на такі, що не метаболізують в ротовій порожнині;

· зменшення часу надходження вуглеводів в ротову порожнину;

· активне очищення ротової порожнини від залишків вуглеводів.

З метою профілактики каріозного ураження зубів ефективним буде вживання питної води штучно збагаченої фтором, іонами кальцію, фосфатами в збалансованому співвідношенні.

Споживання грубої їжі варто рекомендувати людям з поганою гігієною порожнини рота, зі схильністю до каріозних уражень з метою профілактики карієсу, розвитку зубощелепної системи, підвищення її резистентності. Найкраще вживати таку їжу в якості останньої страви, між прийомами їжі, після прийому солодкої, липкої, м`якої їжі.

Не можна рекомендувати тверду і жорстку їжу людям з патологічними зубоясновими кишенями, з розхитаними зубами до їх лікування і протезування, оскільки вживання такої їжі може викликати загострення захворювання і погіршення стану зубів і пародонта.

Всі ці заходи будуть найбільш актуальними для людей зі схильністю до захворювань органів ротової порожнини в якості елементів превентивного харчування. Але в той же час вони можуть бути залучені і в систему загального збалансованого харчування оскільки відповідають раціональним принципам.


Література

1. Воспитание культуры питания с учетом профилактики стоматологических заболеваний у детей и подростков : методические рекомендации / В.К. Леонтьев, Т.В. Кулаженко и др. – М.: 1991. – 25 с.

2. Стоматологічна профілактика у дітей : Навч. посібник / Л.О. Хоменко, В.І. Шматко, О.І. Остапко та ін. – К.: ІСДО, 1993. – 192с.

3. «Распространенность и интенсивность кариеса у детей и подростков Октябрьского района г. Иркутска » Воспалительно-дистрофические заболевания зубочелюстной системы (клиника, лечение, профилактика): Научные труды, выпуск 129 / Иркутск: 1976.

4. «О взаимосвязи изменений состава и некоторых свойств смешанной слюны с кариозным поражением зубов » Воспалительно-дистрофические заболевания зубочелюстной системы (клиника, лечение, профилактика): Научные труды, выпуск 129 / Иркутск: 1976.

5. «Распространенность кариеса зубов среди рабочих молибденового рудника » Воспалительно-дистрофические заболевания зубочелюстной системы (клиника, лечение, профилактика): Научные труды, выпуск 129 / Иркутск: 1976.

6. «Сравнительные данные деминерализирующей способности цельной слюны и ее компонентов (осадка в надосадочной жидкости) лиц со здоровой полостью рта » Воспалительно-дистрофические заболевания зубочелюстной системы (клиника, лечение, профилактика): Научные труды, выпуск 129 / Иркутск: 1976.

7. «Зависимость распространенности твердых зубных отложений от жесткости питьевой воды » Воспалительно-дистрофические заболевания зубочелюстной системы (клиника, лечение, профилактика): Научные труды, выпуск 129 / Иркутск:


8-09-2015, 19:07


Страницы: 1 2
Разделы сайта